УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/14592/21
адміністративне провадження № К/990/21303/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №162 від 23 грудня 2020 року про накладення штрафу.
Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «Роберт Бош Лтд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 15 грудня 2020 року № 6356/317 відносно позивача було складено Протокол № 20 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 18 грудня 2020 року та винесено постанову про накладення штрафу від 23 грудня 2020 року № 162 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якою постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» сплатити штраф у сумі 170 000, 00 грн.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої та пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вказує, що Верховний Суд не досліджував питання неправильного застосування норми матеріального права щодо законодавчо встановлених строків (не менше 10 робочих днів згідно частини четвертої статті 25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»), які гарантуються суб`єкту господарювання для надання документації, визначеної у вимозі контролюючого органу.
Верховним Судом не аналізувались правовідносини, за яких відповідь на вимогу органу ринкового нагляду Держпроджспоживслужби - була відправлена суб`єктом господарювання після закінчення строків перевірки, встановлених Держпродспоживслужбою.
Вказує, що Верховний Суд не досліджував суть такого порушення як «створення перешкод шляхом недопущення до перевірки» у контексті пункту 6 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до цього питання відсутній висновок Верховного Суду.
Скаржник вважає, що потребують вирішення наступні питання:
Чи можна вважати створенням перешкод: (1) тільки активні дії? (2) умисну бездіяльність? (3) порушення строків надання відповіді?
Чи можна вважати, що було створено перешкоди органу ринкового нагляду, який взагалі не відвідував офіс позивача, а тільки направив листом вимогу, відповідь на вимогу було направлено в межах 10 робочих днів?
Вказує, що Верховний Суд не досліджував питання належності направлення вимоги Держпродспоживслужби відповідно до частини четвертої статті 25 Закону про ринковий нагляд, в якій йдеться про вимогу «надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення».
Вирішення питання умов належності відправлення вимоги органу ринкового нагляду має засадниче значення для формування судової практики у сфері правовідносин між суб`єктами господарювання та органами ринкового нагляду. Тому, на думку скаржника, є потреба в ґрунтованому дослідженні та уніфікованому висновку Верховного Суду щодо умов, за яких направлення органом ринкового нагляду поштового відправлення суб`єкту господарювання вважатиметься належним.
Колегія суддів критично оцінює наведені скаржником підстави касаційного оскарження, з огляду на таке.
Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, підставою для застосування штрафних санкцій до позивача слугувало те, що позивачем не надано на вимогу відповідача від 07 грудня 2020 року необхідних документів для проведення повної та всебічної перевірки характеристик продукції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що орган ринкового нагляду наділений лише обов`язком направлення кореспонденції рекомендованим листом за місцезнаходженням суб`єкта перевірки, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку, який забезпечує доставку відповідного відправлення та адресатом такого відправлення, адресатом та офісним комплексом, де орендує приміщення адресат, перебувають поза контролем відправника, яким у даному випадку виступає відповідач.
Відправник не знає і не може знати, хто саме та за яких обставин отримує поштове відправлення і чи отримує взагалі. Тому, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції.
В підтвердження надсилання ТОВ «Роберт Бош Лтд» листа від 07 грудня 2020 року з вимогою про надання документів, надав суду копію листа від 07 грудня 2020 року, копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 08 грудня 2020 року із зазначенням наступних відомостей: лист реком., кому: ТОВ «Роберт Бош Лтд», номер відправлення: 0405347114243, а також роздруківку з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відправлення за трекінг номером №0405347114243, відповідно до якої, відправлення вручено 11 грудня 2020 року.
Втім, судами попередніх інстанцій встановлено, що трекінг номер відправлення, зазначений в роздруківці відстеження поштового відправлення - №0405347114243 та трекінг номер відправлення, зазначений у фіскальному чеку АТ «Укрпошта» від 08 грудня 2020 року - №0405347114243, є аналогічними, отримувачем згідно чеку від 08 грудня 2020 року є саме позивач, фіскальний чек, в свою чергу, є підтвердження здійснення відповідного відправлення.
Однак, у визначений відповідачем строк, а саме з 15 грудня 2020 року по 18 грудня 2020 року позивач жодної інформації чи документів Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві не надав, про причини ненадання не повідомив.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови.
2. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа
