Ухвала
16 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 464/4690/20
Провадження № 51-212 кмо 22
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020140070001175, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ясениця-Замкова Старосамбірського району Львівської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 гривень.
Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2021 року скасований та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Згідно з вироком місцевого суду, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року у справі № 463/1342/20 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що набуло законної сили
01 липня 2020 року. ОСОБА_8 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», всупереч рішенню суду, 18 липня 2020 року, близько 01 год 40 хв., рухаючись поблизу будинку № 6, що по вул. Сихівській у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Форд Сієра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія і в подальшому був зупинений працівниками управління патрульної поліції у Львівській області за порушення правил дорожнього руху.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 липня 2022 року кримінальне провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від
25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 на підставі ч. 2 ст.434-1 КПК України було передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, а саме у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 390/757/16-к (провадження № 51-1734 км18), в якій зазначено, що диспозиція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за невиконання судового рішення особою (суб`єктом злочину), яка повинна його виконати, а не особою, яка повинна відбути покарання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Зі змісту наведеної норми процесуального права випливає, що законодавцем сформульовано конкретні умови, наявність сукупності яких слугує підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати. Зокрема, такими обов`язковими умовами є: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного враніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було неоднаково застосовано норми права.
При передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не дотрималась зазначених вимог закону.
Так, однією з функцій, а також завданням об`єднаної палати, є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК України, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об`єднаної палати Верховного Суду досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності у подібних ситуаціях.
Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №390/757/16-к (провадження № 51-1734 км18), ОСОБА_9 , будучи засудженим вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 360 грн, штраф не сплатив, у зв`язку із чим ухвалою того ж суду від 21 вересня 2015 року зазначене покарання замінено на
80 годин громадських робіт, про порядок і умови відбуття яких ОСОБА_9 був ознайомлений згідно направлення Кіровоградського РВП КВІ від 27 листопада 2015 року, а також попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання вказаної ухвали суду. Отримавши направлення до Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району для проходження громадських робіт, ОСОБА_9 не прибув туди та не відпрацював їхбез поважних причин, чим умисно ухилився від виконання вищезазначеної ухвали суду, хоча мав реальну можливість її виконати.
Таким чином, у вказаному провадженні пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення зводиться до ухилення останнього від відбування кримінального покарання у виді громадських робіт, а не до невиконання судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 КК України ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу.
Вказаними нормами кримінального закону передбачена відповідальність засудженого за ухилення від покарань у виді: штрафу, позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, обмеження волі та позбавлення волі.
Разом з цим, згідно вироку суду від 19 травня 2021 року, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року ОСОБА_8 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Достовірно знаючи про наявність вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, 18 липня 2020 року
ОСОБА_8 керував автомобілем «Форд Сієра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія.
З урахуванням викладеного, об`єднана палата вважає, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від
13 липня 2022 року не навела обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК України свідчать про подібність правовідносин у цьому кримінальному провадженні, за яких може бути неоднаково застосована норма права, а саме ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки предметом розгляду колегії суддів Другої судової палати були фактичні обставини щодо ухилення особи від відбування покарання у виді громадських робіт за вчинення кримінального правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України.
Натомість, відповідно до встановлених фактичних обставин на ОСОБА_8 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а не призначено кримінальне покарання, про що йдеться в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року.
Таким чином, ухвала Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 липня 2022 року не містить передбачених ч. 2 ст. 434-1 КПК України підстав для передачі провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 на розгляд об`єднаної палати, а тому кримінальне провадження підлягає поверненню на розгляд вказаної колегії суддів для прийняття рішення по суті.
Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК України, об`єднана палата Верховного Суду
постановила:
Повернути кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 на розгляд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
ОСОБА_7
