СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року м. Харків Справа № 922/672/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" (вх. № 3509 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сальніковою Г.І., дата складання повного тексту рішення 12.07.2021,
за позовом в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави, в особі:
1. Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Харків,
2. Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ", м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Височанської селищної ради, Харківська область, Харківський район, смт. Високий,
про припинення дії договорів та повернення ділянок,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 позов задоволено повністю.
Припинено дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158, загальною площею 1,3646 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300004, шляхом його розірвання.
Припинено дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159, загальною площею 9,5600 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300005, шляхом його розірвання.
Припинено дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" який зареєстровано у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160, загальною площею 9,7789 га, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300003, шляхом його розірвання.
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158, загальною площею 1,3646 га, шляхом складання акту приймання-передачі.
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159, загальною площею 9,5600 га, шляхом складання акту приймання-передачі.
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160, загальною площею 9,7789 га, шляхом складання акту приймання-передачі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" на користь Харківської обласної прокуратури - 13620,00 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Крім того, в апеляційній скарзі заявник просить прийняти докази на підтвердження правової позиції апелянта, зазначені в додатках до апеляційної скарги через об`єктивні причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, а саме: бухгалтерська довідка щодо сплати орендної плати за оренду земельних ділянок за спірними договорами; копія запиту від 25.10.2021 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" до АТ "УкрСиббанк" стосовно підтвердження здійснення платежів щодо сплати орендної тати за оренду земельних ділянок за спірними договорами; копії банківських виписок, наданих АТ "УкрСиббанк" на підтвердження здійснення платежів щодо стати орендної тати за оренду земельних ділянок за спірними договорами з 2014 року; копії платіжних доручень за 2007-2014 роки на підтвердження здійснення платежів щодо сплати орендної тати за оренду земельних ділянок за спірними договорами; копія звіту про стан ринку котеджного будівництва в Харкові та передмісті; копія соціологічних досліджень - Аналізу актуальності проекту будівництва котеджного містечка в ближньому передмісті м. Харкова (сел. Високий); копії листування з архітектором ТОВ "Дроздов та Партнери" щодо проекту будівництва на земельних ділянках за спірними договорами; копія передпроектної пропозиції ТОВ "Дроздов та Партнери" щодо проекту будівництва на земельних ділянках за спірними договорами; копії листування з потенційними інвесторами та забудовниками щодо проекту будівництва на земельних ділянках за спірними договорами.
Також додано клопотання про прийняття доказів (вх. №13435), яке обґрунтоване обставинами щодо відсутності в апелянта будь-якої інформації про розгляд даної справи та ненадходження до нього повідомлень про наявність будь-якої поштової кореспонденції у відділі поштового зв`язку, що на його думку, свідчить про наявність об`єктивних підстав (а саме неприйняття участі в судовому розгляді в суді першої інстанції) неподання цих доказів до суду першої інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №922/672/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" (вх. № 3509 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01.02.2022.
31.12.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної державної адміністрації надійшли пояснення в порядку статті 42 ГПК України (вх. № 15295), в яких зазначено, що Харківська обласна державна адміністрація заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" у повному обсязі, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує на те, що умови спірних договорів оренди землі вимагають від орендаря (відповідача) вчинення конкретних дій і тим самим покладають на нього обов`язок щодо зведення (будівництва) об`єктів нерухомого майна, проте на теперішній час будівництво на спірних земельних ділянках так й не розпочато, що є порушенням умов спірних договорів оренди, а отже вважає, що в даному випадку наявні підстави для дострокового розірвання спірних договорів оренди землі у відповідності до положень статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, другий позивач зазначив про те, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, з 27.05.2021, змінено суб`єкта владних повноважень розпорядника спірними земельними ділянками, та правовий статус земель з державної власності на землі комунальної власності. За твердженням другого позивача, на даний час у Харківській обласній державній адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, так як категорія земель щодо якої виник спір, в силу внесених до Земельного кодексу України змін, перейшли із складу земель державної власності до складу земель комунальної власності, а повноваження щодо розпорядження ними перейшли до територіальної громади.
10.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 251), в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що в даному випадку існують необхідні та достатні підстави для розірвання укладених договорів оренди землі в судовому порядку на вимогу орендодавця відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.
24.01.2022 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 870), в якому заявник просить долучити до матеріалів справи № 922/672/21 перелічені в додатках документи щодо спростування позиції Харківської окружної прокуратури Харківської області, наведеної у відзиві на апеляційну скаргу, та врахувати наведені в даному клопотанні відомості при розгляді справи. Зокрема, апелянт посилається на докази, що на його думку, в повному обсязі спростовують позицію Харківської окружної прокуратури Харківської області та підтверджують здійснення відповідачем дій, направлених на проектування та подальше будівництво вищезазначеного об`єкту, а саме: технічну документацію щодо погодження технічних умов з комунальними службами; документацію щодо вирішення питання розробки земельно-кадастрової документації тощо (додатки №1-№17). Дані документи не були надані суду першої інстанції з підстав розгляду справи за відсутності відповідача, та неповідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, апелянт вказує на те, що нездійснення забудови відбулось з підстав, які не залежали від волевиявлення відповідача, яким вжито заходів щодо ініціювання включення земельних ділянок до меж селища Високий, що підтверджується додатками 1, 2, 11, 12 до цього клопотання.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022, у зв`язку із відпусткою судді Крестьянінова О.О. та тимчасовою непрацездатністю судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
У зв`язку із неможливістю закінчення розгляду справи в судовому засіданні 01.02.2022, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 17 лютого 2022 року до 16:00 години, про що повідомлено учасників справи в порядку вимог статей 120, 268 ГПК України.
03.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надійшли додаткові пояснення (вх. № 1347), в яких апелянт вказує на те, що умовами спірних договорів оренди не встановлено ні строк, ні термін протягом якого орендар зобов`язаний розпочати та завершити будівництво; прокурором помилково зазначено про те, що технічні умови та дозвільна документація була отримана орендарем до отримання земельних ділянок в оренду; об`єктивною перешкодою, яка не залежала від волевиявлення орендаря, була неможливість отримання дозволу на початок будівельних робіт з підстав не входження спірних земельних ділянок до меж населеного пункту та відсутності відповідного генерального плану, плану зонування території, детальних планів території; прокурором не доведено, що спірні договори оренди за своїм змістом є суперфіцієм.
Крім того, апелянт з посиланням на приписи частини 2 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-IX) вказує на те, що спірні земельні ділянки на час розгляду справи в Господарському суді Харківської області вже були комунальною власністю територіальної громади, а тому прокурором не доведено порушення прав держави та вимога про витребування та повернення у власність держави спірних земельних ділянок не відповідає закону.
15.02.2022 до апеляційного господарського суду від ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 1915), в яких заявник просить поновити строк для подання доказу листа Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 12.02.2022, у зв`язку з його отриманням після встановленого судом строку подання доказів; долучити до матеріалів справи такий доказ та врахувати наведені в даному клопотанні відомості щодо надання відповідачем дозволу для виїзду та розміщення техніки та озброєння на спірних земельних ділянках під час військових навчань.
17.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. № 2040), в яких прокурор вказує на те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не доведено наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування щодо отримання відповідних документів для будівництва протягом 14 років. Вказує на необґрунтоване посилання ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20, де було досліджено інші підстави щодо розірвання договору оренди та прийнято рішення за інших обставин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 залучено до участі у справі №922/672/21 Височанську селищну раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів; зобов`язано Харківську окружну прокуратуру невідкладно надіслати Височанській селищній раді листом з описом вкладення копію позовної заяви з доданими до неї документами протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали та надати відповідні докази суду; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" невідкладно надіслати Височанській селищній раді листом з описом вкладення копію апеляційної скарги з доданими до неї документами протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали та надати відповідні докази суду; встановлено третій особі строк для надання суду письмових пояснень щодо заявленого предмету спору з документальним підтвердженням викладених обставин, 10 днів з дня отримання копії даної ухвали; оголошено перерву в судовому засіданні до 24.03.2022 до 15:45 години у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.
Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За таких обставин, судове засідання, призначене на 24.03.2022, не відбулося.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022, у зв`язку із відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2022, із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було повідомлено учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022, у зв`язку із відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, зокрема, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" (вх. № 3509 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 відбудеться 27 вересня 2022 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132; доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
09.08.2022 до суду апеляційної інстанції від Харківської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 17.02.2022 надійшли докази надсилання засобами поштового зв`язку копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи - Височанської селищної ради.
17.08.2022 до апеляційного господарського суду від Височанської селищної ради надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа підтримує позовні вимоги прокурора та вважає рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у даній справі законним, обґрунтованим. Зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, з 27.05.2021, змінено суб`єкта владних повноважень - розпорядника спірними земельними ділянками, та правовий статус земель з державної власності на землі комунальної власності; на даний час у Харківської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, так як категорія земель щодо якої виник спір, в силу внесених до Земельного кодексу України змін, перейшли із складу земель державної власності до складу земель комунальної власності, а повноваження щодо розпорядження ними перейшли до територіальної громади - Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Вказує на те, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу свого зобов`язання за договором щодо забудови спірної земельної ділянки завдає шкоду Раді, оскільки остання позбавляється будь-яких преференцій від здаваної в оренду землі протягом усього часу користування ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ". Також, заявник посилається на те, що протягом майже 15 років Височанська селищна рада Харківського району Харківської області отримує значно меншу орендну плату ніж та яка визначена договором у період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови, що на його думку, є істотним порушенням відповідачем договору у розумінні приписів ч. 2. ст. 651 ЦК України.
До того ж, просить поновити строк на надання письмових пояснень, оскільки Височанська селищна рада Харківського району Харківської області не отримувала ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.02.2022, копії позовної заяви та копії апеляційної скарги, а про залучення в якості третьої особи дізналась з ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2022. Вказані обставини пов`язує з введенням в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX.
Крім того, заявник просить провести судове засідання за відсутності представника Височанської селищної ради; рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/672/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає клопотання про поновлення строку на подання письмових пояснень обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України. Отже, доводи викладені у поясненнях Височанської селищної ради враховуються апеляційним господарським судом під час розгляду цієї справи.
21.09.2022 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від Харківської обласної прокуратури надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №5324), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2022.
23.09.2022 до апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшла заява про прийняття додаткових пояснень та відповідних доказів, які спростовують доводи ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо неможливості здійснення забудови спірних земельних ділянок у зв`язку з проведенням навчань Військової частини НОМЕР_1 , які не були подані до суду першої інстанції оскільки дане питання виникло при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 27.09.2022 розпочалось в режимі відеоконференції за участю відповідача та прокурора. Присутній в судовому засіданні представник апелянта підтримав раніше подані клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зазначивши про неможливість подання цих документів до суду першої інстанції через неотримання поштової кореспонденції суду та необізнаності про розгляд даної справи. Прокурор заперечував проти вказаних клопотань, зазначивши пор відсутність об`єктивних підстав неподання цих доказів до суду першої інстанції.
Розглянувши заяви відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.
Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і в даному випадку саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Скаржник обґрунтовує своє клопотання про долучення доказів тим, що дану справу розглянуто судом першої інстанції без участі відповідача та/або його представника у зв`язку з відсутністю в нього будь-якої інформації про розгляд цієї справи, ненадходженням до нього повідомлень про наявність будь-якої судової кореспонденції у відділі поштового зв`язку.
Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції вся судова кореспонденція (зокрема, ухвали суду від 09.03.2021 про відкриття провадження у справі, від 06.04.2021 про виклик в судове засідання, від 22.04.2021 про повідомлення дати наступного підготовчого засідання, від 12.05.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, від 01.06.2021 про повідомлення дати наступного судового засідання) було надіслано за адресою ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ", яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштові відправлення було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т.2, а.с. 7, 32, 52, 66,78, 113).
Суддя-доповідач звертає увагу на те, що ця ж адреса вказана ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ", й в апеляційній скарзі. В матеріалах апеляційної скарги відсутні будь-які заяви відповідача щодо зміни його місцезнаходження чи клопотання про надіслання судом процесуальних документів на іншу адресу, ніж вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Такі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2321/20 (922/605/21), від 28.06.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21), від 15.06.2022 у справі № б8/129-11, від 23.12.2021 у справі № 5/219-6-10-8-к.
При цьому судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
З огляду на те, що ухвали про рух справи суду першої інстанції було надіслано скаржнику на його адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" про результати розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення.
Надані відповідачем докази до суду апеляційної інстанції не надавались під час розгляду справи судом першої інстанції. Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження його апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
До того ж, щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи листа військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 12.02.2022 №99, колегія суддів зазначає таке.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.
Вказаний лист не надавався відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції та складений після прийняття судом оскаржуваного рішення, не був предметом дослідження місцевим господарським судом, а тому в силу приписів статті 269 ГПК України не може бути прийнятий колегією суддів до уваги в якості доказу.
З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи листа Військової частини НОМЕР_1 на підтвердження неможливості здійснення забудови спірних земельних ділянок, то відсутні підстави для задоволення клопотання Харківської обласної прокуратури про долучення доказів на спростовання цих обставин.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.09.2022 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі. Прокурор заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта та прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 416 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,3600 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для створення шумо-пилезахисної зеленої смуги (т.1, а.с. 33).
На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0158. Цей проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складений позитивний висновок № 1152-06 (т.1, а.с.75-76).
Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 771 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" у довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 1,3646 га в тому числі: 0,9428 га ріллі, 0,0581 га інших угідь за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь та 0,3647 га чагарників за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення земель з віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови, для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної смуги (т.1, а.с. 91).
В подальшому, 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" орендар) укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158 (далі договір №1), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №771 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 1,3646 га, у тому числі: забудовані землі 1,3646 га, із них: землі які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі 1,3646 га зелених насаджень громадського користування. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (п.3 договору №1).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 32170,72 грн (п. 5 договору №1).
Відповідно до пункту 8 договору № 1 договір укладено на п`ятдесят років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 9 договору №1 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради, у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови -1% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 321,71 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови 3% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 965,12 грн на рік.
Згідно з пунктом 14 договору №1 земельна ділянка передається в оренду для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги.
Пунктом 15 договору №1 визначено, що цільове призначення зазначеної вище земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
Відповідно до пункту 16 договору №1 умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
До інших умов передачі в оренду згідно з пунктом 18 договору №1 віднесено надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
У пункті 20 договору №1 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.
За умовами пункту 27 договору № 1 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
Відповідно до пунктів 29, 30 договору №1 права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи. Обов`язки орендаря: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримувати режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
Згідно з пунктом 35 договору №1 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною ) обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших і підстав, визначених законом.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору №1).
Вказаний договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300004.
За актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором №040770300004 від 05.06.2007, Харківською районної державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 1,3646 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (т.1, а.с. 102).
Також, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 415 TOB "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9,5600 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення (т.1, а.с. 105).
На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0159.
Зазначений проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складений позитивний висновок № 1153-06 (т.1, а.с.106-148).
Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 772 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 9,5600 га в тому числі: 9,5026 га ріллі, 0,0081 га інших угідь за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь та 0,0493 га чагарників за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення земель з віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови, для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення (т.1, а.с.149).
В подальшому, 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159 (далі договір №2), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №772 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 9,5600 га, у тому числі: забудовані землі 19,5600 га, із них: під одно- та двоповерховою забудовою 9,5600 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (п.3 договору №2).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2386028,80 грн. після включення земельної ділянки в межі населеного пункту необхідно перерахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що тягне за собою внесення відповідних змін до договору оренди землі (п. 5 договору №2).
Відповідно до пункту 8 договору № 2 договір укладено на п`ятдесят років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 9 договору №2 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради, у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови -1% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 23860,29 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови 3% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 71580,86 грн на рік.
Згідно з пунктом 14 договору №2 земельна ділянка передається в оренду для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
Пунктом 15 договору №2 визначено, що цільове призначення зазначеної вище земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
Відповідно до пункту 16 договору №2 умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
До інших умов передачі в оренду згідно з пунктом 18 договору №2 віднесено надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
У пункті 20 договору №2 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.
За умовами пункту 27 договору №2 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
Відповідно до пунктів 29, 30 договору №2 права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи. Обов`язки орендаря: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримувати режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
Згідно з пунктом 35 договору №2 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною ) обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших і підстав, визначених законом.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору №2).
Вказаний договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300005 (т.1, а.с.150-159).
За актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором №040770300005 від 05.06.2007, Харківською районної державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 9,5600 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (т.1, а.с. 160).
Також, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 417 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9,7800 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення (т.1, а.с. 163).
На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0160.
Цей проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складений позитивний висновок № 1154-06 (т.1, а.с.164-168).
Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 773 TOB "ОСТ-ІНВЕСТ" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 9,7789 га в тому числі: 9,7789 га ріллі, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення землі з віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови, для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення (т.1, а.с. 169).
В подальшому, 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160 (далі договір №3), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 №773 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 9,7789 га, у тому числі: забудовані землі 9,7789 га, із них: під одно- та двоповерховою забудовою 9,7789 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури, окрім опор ЛЕМ (сторонній землекористувач АК "Харківобленерго" (п.3 договору №3).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2439639,97 грн. Після включення земельної ділянки в межі населеного пункту необхідно перерахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що тягне за собою внесення відповідних змін до договору оренди землі (п. 5 договору №3).
Відповідно до пункту 8 договору № 3 договір укладено на п`ятдесят років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 9 договору №3 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради, у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - 1% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 24396,40 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови 3% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 73189,20 грн на рік.
Згідно з пунктом 14 договору №3 земельна ділянка передається в оренду для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
Пунктом 15 договору №3 визначено, що цільове призначення зазначеної вище земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
Відповідно до пункту 16 договору №3 умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
До інших умов передачі в оренду згідно з пунктом 18 договору №3 віднесено надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
У пункті 20 договору №3 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.
За умовами пункту 27 договору №3 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
Відповідно до пунктів 29, 30 договору №3 права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи. Обов`язки орендаря: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримувати режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
Згідно з пунктом 35 договору №3 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною ) обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших і підстав, визначених законом.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору №3).
Вказаний договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300003 (т.1, а.с.170-179).
За актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором №040770300003 від 05.06.2007, Харківською районної державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 9,7789 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (т.1, а.с. 180).
Крім того, 15.10.2008 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої внесено зміни до пункту 25 договору щодо встановлення обмежень на орендовану земельну ділянку на використання в охоронній зоні існуючої ЛЕМ, площею 0,4200 га (т.1, а.с. 181).
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (код ЄДРПОУ 33815097) та об`єктів нерухомого майна від 24.02.2021 №245824754, від 25.02.2021 №245986428, від 25.02.2021 № 245987079, від 25.02.2021 № 245987525 реєстрація речових прав на нерухоме майно, яке може бути наявне на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160, за ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" та будь-якими іншими особами не здійснювалось (т.1, а.с. 211-215).
Згідно листа Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 03.08.2020 №1036/02-26 та акту обстеження від 29.07.2020, складеного комісією щодо розгляду питань житлово-комунального господарства та утримання майна Височанської селищної ради, на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 будь-які будівельні роботи не ведуться, будівельна техніка та споруди на земельних ділянках відсутні (т.1, а.с. 183-184).
На запит Харківської місцевої прокуратури №6 від 23.07.2020 №04-25-3/62вих20 щодо наявної інформації про отримання ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" дозвільних документів на будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 за період з 2007 року, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області листом від 20.08.2020 за №1020-2448 повідомлено про те, що згідно даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі Єдиний реєстр) відсутня запитування інформація (т.1, а.с.185-186).
02.09.2020 листом №04-25-288/вих20 Харківська місцева прокуратура №6 звернулась до Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо перевірки дотримання умов договорів оренди землі від 21.05.2007, укладених між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 (т.1, а.с. 187-188).
У відповідь на вказаний лист Харківська районна державна адміністрація Харківської області листом від 17.09.2020 №01-22/1636 повідомила про те, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.01.2013 №17 (зі змінами) утворено робочу групу з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушення земельного законодавства та з роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи, якою буде здійснено виїзд з метою перевірки дотримання орендарем умов договір оренди (т.1, а.с. 189).
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2020 робочою групою з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушення земельного законодавства та роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи здійснено обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 з метою перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства, умов договір оренди від 21.05.2007, укладених між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ".
За результатами обстеження встановлено, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325156700:01:011:0158, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилезахисної зеленої смуги, до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні; щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325156700:01:011:0159, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинку котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, встановлено, до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні; щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6325156700:01:011:0160, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинку котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні.
Вказані обставини підтверджуються актом об стеження земельних ділянок від 17.11.2020, до якого додано план-схеми, фототаблиці земельних ділянок, кадастрові номери 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 (т.1, а.с. 202-210).
З матеріалів справи вбачається, що листом від 02.09.2020 за №04-25-3881вих20 місцева прокуратура інформувала Харківську районну державну адміністрацію Харківської області про виявлені порушення умов спірних договорів оренди земельних ділянок та просила вжити дієві заходи цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави за вищевказаним фактом розірвати зазначені договори (т.1, а.с. 187-188).
До того ж, Харківською місцевою прокуратурою №6 направлено лист від 05.01.2021 за № 04-13-2вих-21 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як сторони договорів оренди землі, про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі за наявності підстав, вирішити питання щодо припинення дії вказаних договорів оренди шляхом їх розірвання. Водночас, повідомлено у разі нездійснення або неналежного здійснення інтересів держави місцева прокуратура має намір звернутись до суду в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області (т.1, а.с.193-194).
У відповідь на лист від 05.01.2021 за № 04-13-2вих-21 Харківська районна державна адміністрація Харківської області повідомила місцеву прокуратуру про неможливість на даний час фінансування сплати судового збору, а тому не заперечує проти звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (т.1, а.с. 195).
19.01.2021 прокуратура листом №04-13-215вих21 повідомила Харківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" своїх зобов`язань за договорами оренди землі в частині будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі, що свідчить про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку відповідно до вимог частини 2 статті 651 ЦК України. Водночас, з урахуванням вимог ст.ст. 17, 122 ЗК України прокурор зазначив, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є також Харківська обласна державна адміністрація, яка вправі вимагати належного виконання спірних договорів, а також ініціювати питання про їх припинення. У цьому листі прокуратурою повідомлено про намір звернутись до суду в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Харківської обласної державної адміністрації Харківської області у разі нездійснення чи неналежного здійснення інтересів держави (т.1, а.с.216-224).
У відповідь Харківська обласна державна адміністрації листом від 17.02.2021 №01-64/1317 повідомила місцеву прокуратуру про те, що статтею 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено дострокове розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, натомість статтею 416 ЦК України та статтею 1021 ЗК України регламентовано підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Водночас, зазначено, що у разі надходження до обласної державної адміністрації документально підтвердженої інформації стосовно вирішення питання щодо доцільності дії зазначених договорів оренди землі нею будуть вжиті заходи в межах чинного законодавства (т.1, а.с.225-226).
01.03.2021 Харківська місцева прокуратура №6 Харківської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Харківської обласної державної адміністрації, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ", я кому просив суд:
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158, загальною площею 1,3646 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300004, шляхом його розірвання;
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159, загальною площею 9,5600 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300005, шляхом його розірвання;
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007, укладеного Харківською районною державною адміністрацією Харківської області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" який зареєстровано у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160, загальною площею 9,7789 га, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 за №040770300003, шляхом його розірвання;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158, загальною площею 1,3646 га, шляхом складання акту приймання-передачі;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159, загальною площею 9,5600 га, шляхом складання акту приймання-передачі;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160, загальною площею 9,7789 га, шляхом складання акту приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор з посиланням на приписи статей 2, 13, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 526, 416, 651, 653 ЦК України, статті 102-1 ЗК України, з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, вказує на те, що умовами спірних договорів оренди землі передбачено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав незабудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору, ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" свої зобов`язання передбачені умовами зазначених договорів не виконало та не приступило до будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі, а отже вважає, що наявні підстави для розірвання укладених договорів оренди землі в судовому порядку на вимогу орендодавця відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України та повернення їх орендодавцю.
Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду із даним позовом прокурор зазначає те, що Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, яка є стороною спірних договорів оренди землі, та Харківською обласною державною адміністрацією, яка в силу вимог статей 17, 122 ЗК України, статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" має повноваження щодо розпорядження землями зазначеної категорії, не вжито заходів щодо розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, тобто уповноваженим органом упродовж тривалого часу не здійснюється захист порушених майнових прав та інтересів держави, що на думку прокурора, є виключним випадком для представництва прокуратурою інтересів держави на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор вказує на істотні порушення умов договору оренди землі ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" порушує принцип раціонального використання земельних ділянок; незабудова земельних ділянок порушує вимоги умов договорів оренди землі та завдає шкоди інтересам держави, призводить до відсутності розвитку інфраструктури на цій території, внаслідок чого відсутні умови для виникнення підстав для нових надходжень коштів до бюджету.
У письмових поясненнях Харківська обласна державна адміністрації зазначила про підтримання позовних вимог в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в повному обсязі та вважає звернення прокурора до суду в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах Харківської обласної державної адміністрації необхідним та належним способом захисту. При цьому, зазначено про наділення повноваженнями щодо розпорядженнями спірними земельними ділянками Харківської обласної державної адміністрації, а отже за умов розірвання договорів оренди землі земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (т.2, а.с. 10-14).
Харківська районна державна адміністрації Харківської області у письмових поясненнях також зазначило про підтримання позовних вимог в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в повному обсязі (т.1, а.с.36-40).
01.07.2021 місцевим господарським судом ухвалене оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог (т.2, а.с. 85-99).
Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 2, 13, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 526, 416, 651, 653 ЦК України, статті 102-1 ЗК України, висновки Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, мотивоване тим, що норми статті 416 ЦК України та 102-1 ЗК України передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд; умовами договору встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав не забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору; метою надання земельних ділянок в оренду є здійснення будівництва визначеного договором об`єкту нерухомого майна, невиконання умов договору порушує принцип раціонального використання землі та спричиняє шкоду інтересам держави, а отже, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірних договорів оренди землі відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні та доведенні обставин, що мають істотне значення для справи. Зокрема, за твердженням апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосовані норми права, що не підлягали застосуванню (ст. 416 ЦК України та 102-1 ЗК України), що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки спірні правовідносини сторін засновані на договорах оренди землі та не є відносинами користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Водночас, умовами спірних договорів оренди не встановлено строк виконання орендарем обов`язку щодо забудови цих земельних ділянок.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" про припинення договорів оренди землі щодо земельних ділянок кадастрові номери 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 шляхом їх розірвання та повернення вказаних земельних ділянок у відання держави.
Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Разом з тим, приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження тощо. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.
Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення наведено у частині першій статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 № 925/1074/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Щодо посилань прокуратури на істотне порушення відповідачем умов спірного договору в частині невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме - невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3-х років підряд, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою для забудови відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За умовами пункту 14 договору №1 земельна ділянка передається в оренду для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги; пункту 14 договору №2 земельна ділянка передається в оренду для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення; пункту 14 договору №3 земельна ділянка передається в оренду для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
Пунктами 15 договорів №1, №2, №3 визначено, що цільове призначення зазначеної вище земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
Відповідно до частини першої статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Згідно із частиною другою статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, в яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.
Відповідно до пункту 4 частини дев`ятої статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
При цьому ці норми не встановлюють підстав для розірвання договору оренди.
Крім того, суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі" (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20).
Так, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено Главою 16-1 Земельного кодексу України та Главою 34 ЦК України.
Статтею 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.
Відповідно до статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.
Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина 1 статті 792 ЦК України).
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (частина 1 статті 414 ЦК України). Проте ця плата не є орендною.
При цьому слід враховувати, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди. Перевагою договору суперфіцію порівняно з договором оренди є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (частина 2 статті 413 Цивільного кодексу України), проте право суперфіцію земель державної і комунальної власності не може бути відчужене.
У той же час орендні правовідносини земельних ділянок усіх форм власності під забудову характеризуються можливістю передачі предмета оренди у володіння та користування іншій особі (суборенда) виключно за згодою орендодавця (стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 8 Закону України "Про оренду землі"). Надання орендарю права суборенди земельної ділянки, тобто правовідносини, за яких орендар переуступає іншій особі предмет оренди не втрачаючи при цьому правового зв`язку з орендодавцем, є виключною особливістю саме оренди та є неможливим за суперфіцієм.
У даному випадку судом встановлено, що, керуючись принципом свободи договору, сторони уклади саме строковий договір оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому позивач сплачував за спірним договором саме орендні платежі і державна реєстрація цього договору була здійснена саме як договору оренди землі.
Аналізуючи умови укладених між сторонами договорів оренди землі, колегія суддів зазначає, що з тексту останніх не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва.
Звідси наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 918/321/18 визнав "помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на пункт 4 частини 1 статті 416 ЦК України в обґрунтування висновку про порушення орендарем умов використання земельної ділянки (в частині здійснення її забудови), оскільки вказана правова норма регулює відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) а тому не поширюється на спірні орендні правовідносини, вичерпно врегульовані Законом України "Про оренду землі" як спеціальним законом".
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для застосування у правовідносинах щодо припинення права оренди земельної ділянки норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), так як застосування аналогії закону можливо виключно у випадку відсутності правового регулювання у певних правовідносинах, тоді як у даному випадку таке регулювання законодавцем здійснено.
Поряд із зазначеним, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17 наведені приписи законодавства (стаття 416 Цивільного кодексу України та стаття 102-1 Земельного кодексу України), не вказують на момент, з якого необхідно обраховувати початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови, тому навіть у випадку розширеного тлумачення наведених норм момент спливу вказаного строку починається з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами спору дозвіл на виконання будівельних робіт до матеріалів справи не надано, а оспорювані договори оренди землі не містить встановлених строків для отримання відповідного дозволу або здавання об`єкту будівництва в експлуатацію.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими твердження апелянта про відсутність правових підстав для припинення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 416 Цивільного кодексу України.
До того ж, зі змісту частин 1, 3 статті 251, частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України вбачається, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
З огляду на те, що у договорах оренди землі не був встановлений конкретний строк, у який відповідач повинен здійснити дії направлені на будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови, оформити дозвіл на виконання будівельних робіт та здати закінчений будівництвом об`єкт в експлуатацію, то це свідчить про те, що таке зобов`язання відповідач може виконати у будь-який час дії договору.
Водночас посилання прокурора на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/5963/17, є безпідставними, оскільки вказана справа та справа №922/672/21 (яка переглядається) не є тотожними, оскільки у справі №910/5963/17 договором оренди земельної ділянки чітко визначено граничний строк забудови земельних ділянок, тоді як у справі, яка переглядається, не встановлено граничного строку забудови земельної ділянки. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.04.2019 у справі №910/8763/18.
У свою чергу, судом першої інстанції також помилково застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 910/5963/17 щодо застосування приписів статті 416 ЦК України, статті 102-1 ЗК України, з огляду на неподібність правовідносин, що склалися у наведеній справі та у справі №922/672/21, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову.
До того ж, судова колегія зазначає, що викладені у рішенні суду висновки про те, що умовами укладених договорів №1, №2, №3 встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав її незабудови протягом трьох років з моменту державної реєстрації, не відповідають ні умовам спірних договорів щодо прав та обов`язків сторін договору (пп. 27-30 договорів), ні умовам щодо припинення дії договору шляхом його розірвання (п. 35 договорів), та є такими, що спростовуються обставинами справи.
Враховуючи, що прокурором не доведено обставин порушення відповідачем умов укладеного договору оренди в частині невиконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови, та не зазначено в позові інших підстав щодо дострокового розірвання спірних договорів оренди землі на вимогу однієї зі сторін договір за рішенням суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення дії цих договорів шляхом їх розірвання.
Інші вимоги позову, а саме повернення земельних ділянок, наданих в оренду за спірними договорами, є похідними від вимоги про розірвання договорів, а тому також не підлягають задоволенню.
Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.
Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).
Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п. 45- 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п.п. 37-40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Як вже було зазначено, з позовом у даній справі до суду першої інстанції звернувся в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Харківської обласної державної адміністрації, в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Харківською районною державною адміністрацією Харківської області (як стороною договорів) та Харківською обласною державною адміністрацією (як органом, що має повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками), які самостійно не вжили заходів щодо розірвання в судовому порядку договорів оренди землі від 21.05.2007, укладених між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ", та повернення земельних ділянок, що стало наслідком порушення інтересів держави
Тобто навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того на підтвердження повідомлення позивачів про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (т.1, а.с.187-188, 193-194, 216-224).
Досліджуючи питання щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Орендодавцем за договорами оренди землі від 21.05.2007 станом на дату їх укладення була Харківська районна державна адміністрація Харківської області, оскільки за приписами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VІ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Даний Закон набрав чинності 01 січня 2013 року (пункт 1 розділ II Закону № 5245- VI).
Так, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду першої інстанції, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, Харківська районна державна адміністрація Харківської області (орендодавець за договорами оренди землі) на момент укладення договорів оренди землі здійснювала повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, проте на момент звернення прокурора до суду із даним позовом відповідними повноваженнями наділена Харківська обласна державна адміністрація.
Близька за змістом позиція викладене у постанові Верхового Суду від 11 грудня 2018 року у справі №923/1145/16.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор на час звернення до суду з даним позовом (01.03.2021) підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Поряд з цим, Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X "Перехідні положення", відповідно до якого:
З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.
Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021.
Також підпунктом 20 пункту 4 розділу І вищевказаного Закону, внесено зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема частину другу цієї статті доповнено пунктом такого змісту: у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з інформацією, наявною в Державному земельному кадастрі, власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 є Харківська районна державна адміністрація Харківської області, проте вказано, що така інформація про власника (землекористувачів) є довідковою, актуальна інформація міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судова колегія зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 25.02.2021 право власності та інші речові права на спірні земельні ділянки не були внесені до державного реєстру (т.1, а.с. 213-215).
Наведене спростовує твердження прокурора в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.09.2022 про те, що лише після державної реєстрації права власності щодо спірних земельних ділянок за Височанською селищною радою такі земельні ділянки перейшли до комунальної власності та відбулось правонаступництво прав щодо зазначених земельних ділянок, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що право державної власності було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже ці земельні ділянки перейшли у комунальну власність з дня набрання чинності пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Відтак, земельні ділянки (кадастрові номери 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160), з 27.05.2021 (дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин") вважаються земельними ділянками комунальної власності територіальної громади, а органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, а тому станом на час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення у Харківської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, а повноваження щодо розпорядження ними перейшли до територіальної громади - Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Про вказані обставини зазначено, зокрема, у письмових поясненнях Харківської обласної державної адміністрації та Височанської селищної ради, поданих до суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Положеннями статті 148-1 Земельного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про оренду землі" також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.
Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.
При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.
Отже відповідно до чинного законодавства орендодавцем та стороною договору оренди стає новий власник земельної ділянки, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками.
При цьому, за змістом статті 148-1 Земельного кодексу України, момент переходу прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди чітко визначений та пов`язаний із моментом переходу права власності на земельну ділянку (частина 1 статті 148-1).
Таким чином, земельні ділянки, які є предметом спірних договорів оренди землі, були переведені з державної у комунальну власність, а отже третя особа Височанська селищна рада, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, стала її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.
Разом з цим правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку з огляду на положення статті 651 ЦК України наділені виключно сторони такого правочину (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/16, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19.
З положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" також свідчить, що у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених цим Законом та умовами договору, договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/7364/18 акцентувала, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів (аналогічну правову позицію викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17).
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста статті 55 Конституції України).
Згідно з статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Верховний Суд з огляду на вище вказані міркування висновує, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідача, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.
Суд апеляційної інстанції окремо відзначає, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у господарському (судовому) процесі»: сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 ГПК України (частина перша статті 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27)).
Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.
(Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Отже, на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення в частині вирішення питання про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у відання держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, місцева державна адміністрація втратила повноваження власника спірних земельних ділянок та не може приймати жодних рішень стосовно них, а тому не може вважатись стороною договорів оренди з правом заявлення про його розірвання або вимагати повернення цих земельних ділянок.
Судова колегія зазначає, що перехід спірних земельних ділянок у комунальну власність та заміна особи орендодавця відбулися під час розгляду справи судом першої інстанції, а отже, фактична зміна власника цих земельних ділянок, що надані в оренду відповідачу відбулись у зв`язку зі змінами в законодавстві, з причин та в період часу, які не залежали від прокурора або вказаного ним позивача.
Водночас, господарським процесуальним законодавством передбачено застосування інституту правонаступництва.
Так, за приписами частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16).
Відповідно до частини другої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.
Отже, визначення предмета, підстави позову, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказати на відсутність такого органу); відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору, як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в даному випадку правами позивача.
Втім, від Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області та визначених прокурором позивачів в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не надходило клопотань про заміну позивача його правонаступником.
Оскільки місцева державна адміністрація на час вирішення справи не є стороною спірних договорів оренди, то наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно цього позивача. Крім того, оскільки інші вимоги позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі цих позивачів є похідними від вимоги про розірвання договорів, тому також не підлягають задоволенню.
Наведене додатково свідчить про те, що у задоволенні позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, які не є сторонами цих правочинів, слід відмовити.
До того ж, враховуючи зміни в законодавстві, то повернення спірної земельної ділянки державі в особі Харківської обласної державної адміністрації є неможливим, оскільки такий суб`єкт наразі не є повноважним на отримання такої земельної ділянки. До того ж чинне законодавство не передбачає можливості задоволення позовних вимог на користь третьої особи
З огляду на викладене, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходить з предмету та підстав позову, які були заявлені прокурором, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Крім того, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача на час вирішення даної справи також є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано вищевикладеного, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову, яке не може бути залишено в силі.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/672/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.10.2022.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель
