Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 208/4618/22
№ провадження 2-аз/208/5/22
УХВАЛА
Іменем України
26 жовтня 2022 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сушкової Л.І.
при секретарі Дарчука М.І.
за участю представника позивача Іваха Є.В.
розглянув клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іваха Євгенія Вікторовича про забезпечення позову по справі за їх позовом про визнання протиправною та скасування постанови та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України, суд
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року (далі за текстом - постанова), винесеної відносно позивача - ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпрАП.
13.10.2022 року представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що одночасно із винесенням оскаржуваної, наразі постанови, на позивача ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у сумі 17000.00грн. При цьому зазначено, що згідно з ч.2 ст.308 КУпАП, в разі несплати позивачем штрафу у строк , встановлений ч.2 ст.308 КУпрАП, у порядку примусового виконання цієї постанови, - органи державної виконавчої служби стягують з правопорушника штраф у подвійному розмірі, у сумі 34000.00грн. Звернувшись з адміністративним позовом до суду, позивач висловила незгоду із прийнятим ІДПС МВСУ відносно неї, тобто, відповідачем , рішення - постанови, та відповідно, не сплачує штраф.
Згідно ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»,
1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
б) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених зеконом;
Таким чином, оскаржувана, наразі, постанова по своїй суті (в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження») є виконавчим документом, та підлягає примусовому виконанню, у т.ч. шляхом стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі у сумі 34000.00грн, що може призвести до невиправданого обмеження та порушення прав позивача.
Позивач звертає увагу суду на те, що станом на сьогодні, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2022 року (ВП №69410167) винесеної головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Моренко Ольгою Володимирівною було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення на користь держави штрафу за вказаною в позові постановою ІДПС УМВСУ, у розмірі 34000.00грн.
В ході виконавчого провадження, 04.08.2022 року, було винесено постанову про розшук майна боржника від 04.08.2022 року, згідно якої було оголошено в розшук майно боржника (позивача) 1) DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) GUHUR, реєстраційний номер НОМЕР_3 . VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; Реєстраційний номер виконавчого провадження: 69410167; 3) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , тобто оголошено в розшук у т.ч. сідловин тягач - Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_1 та SREM напівпричіп-цистерна - Е д.н.з. НОМЕР_3 , справа щодо порушення якими Правил дорожнього руху, наразі, розглядається.
В ходівиконавчого провадження04.08.2022року буловинесено постановупро арештмайна боржникавід 04.08.2022року,згідно якоїбули арештованіусі транспортнізасоби,які належатьпозивачу (боржникув рамкахвиконавчого провадження),1)DAF,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,VIN/номершасі (кузова,рами): НОМЕР_2 ;2)GUHUR,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,VIN/номершасі (кузова,рами): НОМЕР_4 ; Реєстраційний номер виконавчого провадження: 69410167; 3) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ОДИСЕЙ. реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , тобто арештовано ,у т.ч. сідловий тягач - Е DAF 95 XF 430 Д.Н.З. НОМЕР_1 та SREM напівпричіп-цистерна - Е д.н.з. НОМЕР_3 , справа щодо порушення якими Правил дорожнього руху, наразі розглядається.
Крім того, в ході виконавчого провадження 19.07.2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника від 19.07.2022 року, згідно якої було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника , в межах суми стягнення, 34000.00грн та з урахуванням виконавчого збору та винагороди у сумі 37769грн.
Суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У своїй керівній правозастосовній практиці Верховний Суд постійно наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав. (пост.ВС від 16 липня 2019 року, Справа № 908/4057/14)
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльност і суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний іпослідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99. «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" , зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Разом із тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення суд вживає такі заходи. Вважає, що обставини, викладені у позові та підтверджені належними доказами у даній справі, дозволяють суду обгрунтовано виходити з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.
За таких обставин, судовий захист порушених прав позивача стає дуже крихким інструментом, адже очевидно, що до закінчення розгляду цієї справи державним виконавцем буде примусово звернено стягнення на кошти та майно позивача у безспірному порядку, то він не зможе захистити або поновити свої права у межах одного цього судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відтак, подальші дії з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.
При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, (пост.ВС від 07 жовтня 2019 року, справа № 752/20385/18, провадження № 61-5600св19).
Цей висновок відповідає Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, згідно якої рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов^язано з труднощами, і якщо, на перший погляд, наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів, жодним чином, не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв ^язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Як вбачається з документів, доданих до позову, сідловий тягач - Е DAF 95 XF 430 Д.Н.З. НОМЕР_1 та SREM напівпричіп-цистерна - Е д.н.з. НОМЕР_3 , перебувають в орендному користуванні, та насьогодні щодо вказаних транспортних засобів (які належать позивачці) здійснюється господарське користування.
Згідно ст.41 Конституції України,… кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційний принцип непорушності права власності проявляється насамперед, як засада впевненості власника в незмінності того становища (забезпечення його прав), у якому він перебуває і , яке йому гарантовано державою, з усим комплексом відповідних засобів, які остання для цього застосовує.
Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України, № 64/2022, введено воєнний стан.
Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 р. передбачено затвердження Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ. Та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022. Затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відтак, введення в країні військового стану і так порушило нормальний спосіб життя, призвело до економічного колапсу та збитків, а арешт усього майна та коштів - унеможливлює його подальше використання, а отже, і здобуття засобів до існування. Адже забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Процесуальні правовідносини персоніфікують учасників адміністративного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.
Арешт усього майна та коштів ,в рамках стягнення з позивачки 34000.00грн та з урахуванням виконавчого збору та винагороди, у сумі 37769грн, завдає чимало невиправданих обмежень, а з урахуванням того, що виконавчий документ (постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року) наразі оскаржується - виконання цієї постанови шляхом реалізації майна та списання коштів може призвести до невиправданих подальших дій.
Заявляючи подібне клопотання до суду, позивач насамперед виходить з того, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципам пропорційності та процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вищезазначені обставини свідчать про те, що вжиті судом заходи до забезпечення позову - не здатні ускладнити або зробити неможливим виконання оскаржуваної постанови про стягнення коштів на користь відповідача; однак внаслідок їх невжиття судом - позивачу можуть бути заподіяні чималі збитки, висока вірогідність необхідності ініціювання нових судових процесів, тощо, що зрештою може звести нанівець та зробити неефективним судовий захист у цій справі.
Верховний Суд України у постанові від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15 (ЄДРСР № 56939749) дійшов висновку, що поняття «забезпечення права»за своїмзмістом єбільш широкимпоняттям,ніж поняття«право», бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації
З огляду на викладені вище обставини, позивач вважає, що в даному випадку існує гостра необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується в судовому порядку.
Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З урахуванням викладених обставин, -
Позивач і представник просить:
Вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року, винесену старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - Колєснік Наталією Геннадіївною відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевказане, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2022 року (ВП №69410167) винесеної головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Моренко Ольгою Володимирівною було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення на користь держави штрафу за вказаною в позові постановою у розмірі 34000.00грн.
04.08.2022 року, було винесено постанову про розшук майна боржника від 04.08.2022 року, згідно якої було оголошено в розшук майно боржника (позивача) 1) DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) GUHUR, реєстраційний номер НОМЕР_3 . VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; Реєстраційний номер виконавчого провадження: 69410167; 3) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , тобто оголошено в розшук у т.ч. сідловин тягач - Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_1 та SREM напівпричіп-цистерна - Е д.н.з. НОМЕР_3 , справа щодо порушення якими Правил дорожнього руху, наразі, розглядається.
В ходівиконавчого провадження04.08.2022року буловинесено постановупро арештмайна боржникавід 04.08.2022року,згідно якоїбули арештованіусі транспортнізасоби якіналежать позивачу(боржникув рамкахвиконавчого провадження),1)DAF,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,VIN/номершасі (кузова,рами): НОМЕР_2 ;2)GUHUR,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,VIN/номершасі (кузова,рами): НОМЕР_4 ; Реєстраційний номер виконавчого провадження: 69410167; 3) ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ОДИСЕЙ. реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 , тобто арештовано у т.ч. сідловий тягач - Е DAF 95 XF 430 Д.Н.З. НОМЕР_1 та SREM напівпричіп-цистерна - Е д.н.з. НОМЕР_3 , справа щодо порушення якими Правил дорожнього руху наразі розглядається.
В ході виконавчого провадження 19.07.2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника від 19.07.2022 року, згідно якої було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника , в межах суми стягнення, 34000.00грн та з урахуванням виконавчого збору та винагороди у сумі 37769 грн.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст.151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи суть позовних вимог суд вважає, що клопотання представника позивача про забезпечення позову є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки даний вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам та забезпечить в подальшому виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150,151, 154 КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката - Іваха Євгена Вікторовича, про забезпечення позову та зупинення стягнення з позивача коштів, на відшкодування призначеного стягнення за постановою ІДПС УМВСУ притягненням до адміністративної відповідальності за порушення ПДД, на цей час у подвійному розмірі, задовольнити.
Державній виконавійслужбі Заводськогорайону у м.Кам`янське Кам`янського районуДніпропетровської областіПівденно-Східного міжрегіонального управління міністерстваЮстиції України, за постановою головного державноговиконавця Моренко О.В., зупинити примусове стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року, винесену старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - Колєснік Наталією Геннадіївною відносно ОСОБА_1 . До розгляду цивільної справи по суті.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали для виконання направити Державній виконавій службі Заводського району у м.Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства Юстиції України.
Копію ухвали направити учасникам справи до відома.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Сушкова Л. І.
