ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1719/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від прокуратури: Лянна О.А. - посвідчення
від позивача: не з`явився,
від відповідача 1: адвокат Багно В.С. ордер,
від відповідача 2: адвокат Балан М.В. ордер,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1719/22
за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вул. Дмитрівська, № 63, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600) в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (просп. Суворова, № 62, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)
до відповідачів: 1) Кілійського міжрайонного управління водного господарства (вул. Богдана Хмельницького, № 78, м. Кілія, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68300);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» (вул. Гагаріна, № 88, м. Кілія, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68303)
про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму,
ВСТАНОВИВ
1. Суть спору.
Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Господарського суду Одеської області із позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс», в якому просить суд:
- визнати недійсним договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» від 31.07.2020 № 407, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Дунайагросервіс»;
- зобов`язати ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму каналу «Тупіковий» площею 6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Крім того, 08.09.2022 суд отримав заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про зміну предмета позову (вх.№ 19004/22), а саме:
- визнати недійсним договір № 407 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» від 31.07.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс».
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Тупіковий» площею 6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
2. Позиція учасників справи.
2.1. Аргументи Прокурора.
Розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.06.1999 № 6/69 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд та водоймищ м. Ізмаїл Ізмаїльського району передано в постійне користування земельну ділянку площею 522,4 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ОД № 000322 від 01.02.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47.
На вказаній земельній ділянці, як вказує Прокурор, розташований канал «Тупіковий» довжиною 2000 м, шириною по дну 20 м, по верху 30 м, що дорівнює 6 га. Канал «Тупіковий» проходить територією Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області (на теперішній час територія Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області) та є продовженням каналу Міжколгоспний, бере початок від шлюзу «Тупіковий» і закінчується входом в Стенцівсько-Жебріянівські плавні.
Прокурором установлено, що між Кілійським МУВГ, як замовником, та ТОВ «Дунайагросервіс», як виконавцем, 31.07.2020 укладено договір підряду № 407 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий», відповідно до п. 1.1. якого за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього канал «Тупіковий» Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.
Роботи вказані у п. 1.1. договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу «Тупіковий» загальною площею водного дзеркала 6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.
Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.
Згідно з п. 1.2. Договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.
За ствердженням Прокурора, вказаний договір за своїм змістом схожий на договір підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, та на договір про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, проаналізувавши детальніше умови договору, Прокурор вважає, що укладений Відповідачами договір по суті не містить характерних положень передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг та за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання судом недійсним договору та зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити земельну ділянку з водним об`єктом (штучну водойму) у розпорядження держави.
Посилаючись на приписи ст. 1, 2, 3 Земельного кодексу України, ст. 3, 6, 51 Водного кодексу України, Прокурор вважає, що єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом.
Додатково Прокурор зазначив, що з аналізу статей 837, 901 та Глав 61, 63 ЦК України в цілому вбачається, що істотними умовами договору підряду та договору про надання послуг є предмет - результат виконаної роботи у вигляді виготовлення, обробки, переробки, ремонту речі, результату виконання іншої роботи або надання послуги та ціна роботи - включає відшкодування витрат підрядника (виконавця) та плату за виконану ним роботу (надану послугу).
В свою чергу, Прокурор наголошує, шо зі змісту оспорюваного договору, останнім не передбачено будь-яких обов`язків Кілійського МУВГ щодо проведення розрахунків за виконані ТОВ «Дунайагросервіс» роботи, тобто сторонами не визначено ціни робіт (надання послуги) за договором, як істотної умови для такого виду договорів, що свідчить, про те що оскаржуваний договір не відповідає умовам договору підряду/надання послуги, за яким замовник оплачує роботу (послугу), виконану підрядником (виконавцем).
У той же час, як стверджує Прокурор, у відповідності до п. 6.5., 8.4.17. має повне право на вилучення старшевікових рослиноїдних риб, хижих риб та раків, а Програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» визначено нормативи вилучення старшовікових груп риб на третій рік функціонування природно-штучного біомеліоративного комплексу (тобто з 2022 року).
Отже, Прокурор зазначає, що за умовами оспорюваного договору ТОВ «Дунайагросервіс» при використанні каналу «Тупіковий» фактично матиме змогу здійснювати щорічно вилов товстолобика білого 0,6 - 1,5 т, товстолобика строкатого 0,3 - 0,75 т, амура білого 0,135 - 0,27 т, коропа 0,135 - 0,27 т, раків 0,0024 - 0,0045 т, усього за рік 1,1724 - 2,7945 т водних біоресурсів з площі 6 га. В свою чергу, саме лише посилання у пункті 1.6. договору, що біоресурси не знаходяться в каналі в умовах природної волі та не підпадають під дію Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру», на думку, Прокурора, не спростовує характеру господарської діяльності ТОВ «Дунайагросервіс» як діяльності у сфері рибництва (аквакультури).
Таким чином, Прокурор вважає, що ТОВ «Дунайагросервіс» здійснюватиме діяльність у сфері рибництва (аквакультури) за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування та ветеринарного свідоцтва, звітності за формою № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.» та спеціальних форм первинної документації для суб`єктів рибного господарства (№ А-01 - № А- 22), передбачених наказом Мінагрополітики від 19.06.2012 № 362, а також за відсутністю контролю з боку працівників рибоохорони та ветеринарно-санітарного контролю.
Відтак, Прокурор зазначає, що ТОВ «Дунайагросервіс» безкоштовно отримано у користування строком до 2040 року штучну водойму канал «Тупіковий» площею 6 га для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із вирощуванням риби.
В обґрунтування зазначеного Прокурор звертає увагу на те, що аналіз умов договору підтверджує, що ТОВ «Дунайагросервіс» використовує земельну ділянку з розташованим на ній каналом «Тупіковий» саме для риборозведення, а не виконує роботи по біологічному очищенню від водної рослинності та біоперешкод водного об`єкту, як це передбачено договором.
Фактично біомеліоративні роботи зводяться до споживання рослиноїдними видами тваринного світу (за договором це товстолобик білий та строкатий, амур білий, короп, раки) рослинності, чим покращується якість і стан прісної води. Тобто, за рахунок риби відтворюється, відновлюється та покращується біологічний та хімічний склад води.
Однак, біомеліоративна діяльність фактично є похідною від господарської діяльності із здійснення аквакультури, оскільки у будь-якому середовищі існування (природні або штучні водойми) рослиноїдні риби в процесі своєї життєдіяльності здійснюють споживання рослинності, тим самим поліпшуючи стан прісної води.
Здійснення біомеліорації водосховища, на переконання прокурора, не потребує постійного перебування виконавця робіт на водосховищі, водночас спірним договором передбачено обов`язок ТОВ «Дунайагросервіс» здійснювати охорону майнової цілісності комплексу, вживати заходи щодо збереження майна, забезпечити дотримання належного санітарного стану прибережної захисної смуги та водоохоронної зони навколо водойми, тощо. Для вселення рослиноїдних риб-меліорантів у водний об`єкт передача самого водного об`єкта виконавцю робіт не вимагається, в той же час Кілійське МУВГ передало канал «Тупіковий» ТОВ «Дунайагросервіс» строком до 2040 року.
Покладення обов`язків на ТОВ «Дунайагросервіс» з охорони водосховища з рибою, передбачений в п. 8.4.3. Договору, очевидно не відповідає умовам та способу вселення водних біоресурсів у водний об`єкт.
Вказане, на переконання Прокурора, свідчить про те, що укладаючи договір від 31.07.2020 № 407 Відповідачі заздалегідь домовилися, що ТОВ «Дунайагросервіс» буде використовувати земельну ділянку з розташованим на ній каналом «Тупіковий» для риборозведення.
Прокурор звертає увагу на те, що строк, на який укладено договір (20 років) з можливістю пролонгації на 15 років свідчить про те, що ТОВ «Дунайагросервіс» за договором проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів у водосховище, але й по розведенню та вилову риби для власних цілей, оскільки виконання робіт по вселенню біоресурсів не потребують значного проміжку часу та можуть виконуватися одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду.
Вищевказане додатково свідчить про те, що упродовж тривалого часу ТОВ «Дунайагросервіс» самостійно, на власний розсуд, використовуватиме водний об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, для здійснення своєї господарської діяльності, що в свою чергу вказує на відсутність між сторонами спірного договору правовідносин із біомеліорації (очищення) водосховища, а підтверджує наявність відносин між відповідачами щодо передачі державного майна для його безкоштовного використання.
Таким чином, Прокурор вважає, що за своїм змістом спірний договір є договором позички, оскільки він відповідає вимогам ст. 827 ЦК України в частині визначення істотних умов договору позички. Зокрема, в договорі визначено об`єкт позички (канал «Тупіковий»), строк дії договору (до 31.12.2040) та умови його продовження, містить відомості про безоплатність договору, оскільки Кілійське МУВГ продовжує самостійно здійснювати сплату земельного податку за канал «Тупіковий».
Прокурор стверджує, що спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки по суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що він є удаваним та фактично був вчинений договір позички нерухомого майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.
Таким чином, наявність у договорі від 31.07.2020 № 407, укладеного між Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий», формальних умов договору підряду та договору надання послуг, за ствердженням прокурора, необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин позички і є лише способом, у який досягається мета безкоштовної передачі у користування ТОВ «Дунайагросервіс» спірної земельної ділянки та водного об`єкта, яке, в свою чергу, користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.
Обґрунтовуючи свій позов Прокурор також вказує на те, що спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, іншим особам у власність чи користування не передавалась та її цільове призначення не змінювалося, а тому Кілійське МУВГ не наділене повноваженнями на надання земельної ділянки державної форми власності у користування іншим особам.
При цьому, як зауважує Прокурор, взявши на себе вказані вище права та обов`язки за спірним договором, Кілійське МУВГ здійснило розпорядження вказаною земельною ділянкою під каналом «Тупіковий», визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, а використання ТОВ «Дунайагросервіс» землі Кілійського МУВГ для вирощування та реалізації риби на підставі спірного договору суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки здійснюється за відсутності визначеної законом підстави.
Відтак, Прокурор підсумовує, що спірний договір не є договором по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий», а є прихованим договором позички, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
За спірним Договором відбулось розпорядження земельною ділянкою під водним об`єктом неуповноваженим суб`єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме ст. 92, 93, 96 ЗК України, ст. 837 ЦК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК У країни.
Прокурор також зауважує, що оскільки оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, то правові підстави використання ТОВ «Дунайагросервіс» спірної земельної ділянки під водним об`єктом відсутні, тому до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з чим ТОВ «Дунайагросервіс», згідно з вимогами ст. 16, 1212 ЦК України, зобов`язане звільнити отриману земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 6 га.
В якості обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації у суді Прокурором зазначено, що необхідність пред`явлення даного позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.
Незаконний правочин з ТОВ «Дунайагросервіс» щодо земель державної власності водного фонду грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, а використання відповідачем ТОВ «Дунайагросервіс» землі державної власності порушує інтереси держави щодо установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.
Фактичне відведення ділянки під водним об`єктом загальною площею 6 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) та у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Крім цього, як пояснює Прокурор, використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, у порушення встановленого законом порядку, не гарантує забезпечення утримання в належному стані водного об`єкта, забезпечення санітарної та епідемічної обстановки, запобігання виникненню інфекційних захворювань, забезпечення прав громадян на любительське рибальство, плавання на умовах загального користування, що також порушує інтереси держави.
Незаконне використання ТОВ «Дунайагросервіс» каналу «Тупіковий» сприяє втраті бюджетом грошових коштів, що суперечить інтересам держави, оскільки незважаючи на те, що водосховище передано у користування сторонній особі до 2040 року, Кілійське МУВГ продовжує здійснювати сплату земельного податку, що підтверджується відомостями податкової декларації.
В свою чергу, здійснення ТОВ «Дунайагросервіс» господарської діяльності з вирощування риби у каналі «Тупіковий» за спірним договором ставить інших суб`єктів господарювання у сфері аквакультури у нерівні умови в порівнянні з ТОВ «Дунайагросервіс», які вимушені за встановленою ЗК України, ВК України, Законом України «Про аквакультуру» процедурою отримати земельну ділянку та відповідні дозвільні документи на здійснення такої діяльності.
Як зазначає Прокурор, канал «Тупіковий» знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у Кілійського МУВГ відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД№ 000322 від 01.02.2001.
Отже, органом, який наділений повноваженнями на вилучення земель державної власності, наданих у постійне користування, та розпорядження земельними ділянками державної власності в межах та за межами населених пунктів для ведення водного господарства на території Ізмаїльського району Одеської області є Ізмаїльська районна державна адміністрація, яка є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом - каналом «Тупіковий, а тому, на підставі ст. 2, 4, 7 ГПК України, ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» уповноважена на звернення з позовом до суду про визнання договору недійсним, зобов`язання звільнити штучну водойму.
Натомість, як зазначає Прокурор у позові, Ізмаїльська районна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.
Окрім того, Прокурор, ознайомившись із змістом Методології та Програми повністю погодився з науковою позицією з приводу доцільності запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах, які є доступним науково-обгрунтованим способом профілактики забруднення та реабілітації штучних водних екосистем, що сприяє природному очищенню та покращенню якості води, однак спосіб, у який Кілійське МУВГ здійснило реалізацію біологічної меліорації (безоплатне надання водойми на підставі удаваного правочину до 2040 року з можливістю пролонгації строку дії договору), на думку Прокурора, є незаконним.
Як вказує Прокурор, укладення договору з біологічної меліорації каналу «Тупіковий» відбулось з порушенням положень п. 3.3. Методології, оскільки Кілійським МУВГ господарський договір на реалізацію ПШБК укладено без проведення конкурсу та умовами договору не передбачено застосування форми звітності, розробленої автором Методології і патенту.
Додатково Прокурор зазначає, шо у якості «належного виконання умов договору» Кілійське МУВГ зазначає про вселення ТОВ «Дунайагросервіс» риб-меліорантів, що підтверджується актом вселення риб-меліораторів в канал «Тупіковий» по договору № 407 від 31.07.2020, Календарним графіком робіт, Графіком формування ПШБК на каналі Тупіковий (додаток № 1 до Договору), Календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки (додаток № 6 до Договору).
Відповідно до акту вселення риб - біомеліораторів в канал «Тупіковий» вселення здійснено 25.11.2020 та хоча Календарний графік робіт і передбачає термін вселення жовтень - листопад, однак Календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК встановлено конкретний проміжок часу, у який має бути здійснено зариблення, а саме 20.10.2020 - 05.11.2020. Таким чином, на переконання Прокурора, вселення здійснено не у відповідності із встановленими вимогами, що має суттєве значення з огляду на те, що протягом листопада стрімко знижується температура води, а згідно з Календарним графіком робіт температура має бути не меншою ніж 18 °С.
Крім того, за ствердженням Прокурора.ю вбачається, що Кілійське МУВГ не володіє інформацією про виконання ТОВ «Дунайагросервіс» умов договору в частині вселення малька у 2021-2022 роках, оскільки з документів, поданих до суду Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» вбачається, що останніми доводиться належність виконання умов оспорюваного договору лише у 2020 році при замовчуванні невиконання цих самих умов у 2021-2022 роках.
Наведене, на переконання Прокурора, свідчить, що між сторонами відсутні правовідносини із надання послуг/підряду у вигляді здійснення біологічної меліорації, що підтверджує удаваність цього договору.
Також, Прокурор зазначає, що риби-меліоратори та раки на жодному з етапів біологічної меліорації (вселення, знаходження у водоймі, вилучення) не потрапляють у власність та/або на баланс Кілійського МУВГ. В свою чергу, такі риби та раки як у стані малька, так і у стані старшовікової риби та раків постійно знаходяться у власності саме ТОВ «Дунайагросервіс».
У зв`язку з цим, твердження Відповідачів, що оплата за спірним договором відбувається шляхом вилучення старшовікової риби та раків, які йому не належать, на думку Прокурора, є недоречним та надуманим.
Вказані обставини, у своїй сукупності, на переконання Прокурора, підтверджують те, що договір по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» є безоплатним правочином, а умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а ТОВ «Дунайагросервіс» фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.
2.2. Аргументи Відповідача 1 (Кілійське міжрайонне управління водного господарства).
Відповідач 1 звертає увагу на те, що розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.06.1999 року № 6/69 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд та водоймищ м. Ізмаїл Ізмаїльського району передано в постійне користування земельну ділянку площею 522,4 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ГОД № 000322 від 01.02.2001 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47, на якій зокрема, розташований канал «Тупіковий» довжиною 2000 м, шириною по дну 20 м, по верху 30 м, що дорівнює 6 га.
У 2020 році задля покращення стану водних об`єктів Управління, НДІ «Держводекологія» за відповідним Технічним завданням були розроблені програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ» та «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації каналу Міжколгоспний-Дунайський МУВГ» і введені в дію біомеліоративні заходи, зокрема, на каналі «Тупіковий».
Як вказує Кілійське МУВГ, листом Інституту водних проблем і меліорації НААН (ІВПіМ НААН) від 22.11.2021 року на адресу Голови Одеської обласної державної адміністрації «про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евтрофікації», було висловлено прохання, з метою поліпшення якості поверхневих вод у біологічний спосіб, розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи з суттєвою економією коштів на очищення водойм. У вказаному листі зазначено, що найбільш ефективним науково-обгрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є схвалена Науково-технічної радою Державного агентства водних ресурсів України від 23.12.2020 року «Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом запровадження природно-штучного біомеліоративного комплексу». Методологією передбачено запровадження відповідних заходів з біологічного очищення та реабілітації водних об`єктів різних типів та призначення (меліоративних систем, крупних водосховищ, водойм на територіях ПЗФ, водойм-охолоджувачів, водних об`єктів населених пунктів водойм кар`єрного та шахтного походження) шляхом контрольованого вселення і ротації певних видів риб-меліорантів в полікультурі та інших гідробіонтів, за видовими і віковими показниками, визначеними відповідно до пріоритету прибирання певної біоперешкоди (фітопланктон, синьо-зелені водорості, вища водна рослинність, зоообрастання, шкідники тощо), надмірний розвиток якої може створювати загрози для водних екосистем. При цьому, реалізація програм не відноситься до рибогосподарської діяльності, а є суто науковим екологічним заходом.
Листом Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю № 08-18/03-1492 від 08.12.2021 року, на лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації № 11780/06-17/123 від 02.12.2021 року було надано відповідь, що у 2020 році між НДІ «Держводекологія» та Кілійським МУВГ укладений договір про розроблення програм «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів КМУВГ». Програми затверджені НДІ «Держводекологія» від 10.03.2020 року та погоджені Кілійським МУВГ, якими передбачено та реалізуються відповідні екологічні заходи з біологічного очищення водних об`єктів різних типів та призначення на 13 водних об`єктах Управління. Для виконання відповідних заходів по біомеліоративному очищенню водних об`єктів КМУВГ з підрядниками були укладені договори підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) водних об`єктів. Станом на 07.12.2021 року Програма знаходиться в стані реалізації.
Правова позиція Відповідача 1 ґрунтується на тому, що спірний договір по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» №407 від 31.07.2020 року має всі ознаки та юридичні характеристики договору про надання послуг:
1) договори про надання послуг є двосторонніми;
2) договори про надання послуг можуть бути як реальними так і консенсуальними (досліджуємий договір є консенсуальним, гак як він є укладеним з моменту його підписання, тобто досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору);
3) договори про надання послуг є відплатними (п. 8.4.17 визначає форму винагороди виконавця);
4) предметом договору про надання послуг є послуга, яка характеризується відповідними ознаками:
- спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату (у даному договорі п. 1.2. - очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, п. 2.1. - пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми); - результат послуги завжди є немайновим, хоча може мати певну юридичну форму, при цьому при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст (п. 1.2. - зменшення витрат при експлуатації водосховища та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води); - послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання (надається безпосередньо та лише на каналі «Тупіковий» та пов`язана з виконавцем (Відповідач 2), який несе відповідні ризики, передбачені договором, має досвід у риборозведенні та вид діяльності 03.12 Прісноводне рибальство, ознайомлена з Програмою «Створення ПШБК», готова як технічно та і фінансово до її реалізації); - послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається (вселення рослиноїдних риб-меліораторів відбувається згідно з Програмою «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів КМУВГ», яка регулює порядок проведення робіт, обсяги, строки та інше).
За ствердженням Відповідача 1, сторонами умови договору виконуються, передано в часткове користування виконавця канал «Тупіковий» для реалізації мети договору, здійснюється постійний контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт, жодних претензій щодо якості та обсягу виконаних Відповідачем 2 робіт, як у замовників послуг так і у інших контролюючих органів та організацій немає.
В свою чергу, Відповідач 1 вважає, що за своєю правовою природою зазначений вище договір по біологічному очищенню (біомеліорації) є договором про надання послуг,
Висновки Прокурора щодо удаваності укладеного правочину Відповідач 1 вважає недоречними та такими, що не відповідають умовам укладеного договору, оскільки останнім не доведено факт перебування сторін оспорюваного договору в правовідносинах позички, а не в правовідносин надання послуг з біологічного очищення.
Водночас, виконання сторонами саме договору по біологічному очищенню (бімеліоращї) підтверджується: програмою «Створення природно - штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства»; - календарним графіком робіт, графіком формування ПШБК на каналі «Тупіковий», що є додатком до укладеного договору № 407 від 31.07.2020 року; календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки по договору № 407 від 31.07.2020 року; актом вселення риб - меліораторів в канал «Тупіковий» но договору № 407 від 31.07.2020 року.
Тобто, Відповідач 1 вказує на те, що доводи Прокурора про фактичну можливість ТОВ «Дунайагросервіс» здійснювати щорічний вилов біоресурсів; щодо безкоштовного отримання у користування штучної водойми для здійснення господарської діяльності до 2040 року; похідності біомеліоративної діяльності від господарської діяльності із здійснення аквакультури; нелогічності та неправомірності укладення саме окремого договору з біологічної меліорації, яка і так є складовою частиною господарської діяльності з аквакультури є результатом неправомірного та необґрунтованого висновку щодо удаваності оспорюваного правочину та не заслуговують на увагу.
Крім того, Кілійське МУВГ звертає увагу на те, що визнання недійсним спірного договору, внаслідок чого припинення проведення робіт по біомеліорації з надуманих Прокурором підстав, призведе до значного погіршення його стану водного середовища, заростання, масового розвитку фітопланктону, що формується з обростань водоростями всіх елементів водойм на ГТС, що в свою чергу призведе до критичних рівней води в аванкамерах насосних станцій та потрапляння водоростей та очерету в насосне-силове обладнання, припинення робіт значно погіршить гідробіологічний стан водойми та зумовить структури зміни в його екосистемі.
Стосовно доводів Прокурора про те, що укладення спірного договору відбулось з порушенням положень Методології, Відповідач 1 зазначив, що сторони оспорюваного договору біомеліорації під час його виконання керуються не Методологією запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем, а розробленою на її основі Програмою «Створення ПШБК для забезпечення експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ, про що чітко зазначено в оспорюваному договорі.
При цьому, Відповідач 1 наголошує, що ним було дотримано вимоги затвердженої Методології щодо проведення конкурсу, а саме було розміщено відповідне повідомлення про запровадження Програми, отримано єдину пропозицію про укладення договору, схвалено зазначену пропозицію на засіданні технічної ради та укладено відповідний договір з виконавцем.
Стосовно доводів Прокурора про те, що роботи із біомеліорації самостійно не проводяться Кілійським МУВГ з метою самостійного використання вищевказаного водосховища та отримання прибутку без залучення сторонніх осіб, як не рекомендовано Методологією, Відповідач 1 зауважив, що Кілійське МУВГ є неприбутковою організацією, основною метою якої є забезпечення питною та технічною водою водокористувачів громади, несення фінансового тягарю з впровадження заходів з біологічного очищення водойм є фактично неможливим через брак коштів.
Щодо здійснення ротації старшовікових рослиноїдних риб, яка на думку Прокурора була здійснена незаконно, Відповідач 1 зазначив, шо Программою ПШБК чітко встановлена необхідність вилучення старшовікових водних хижих видів риб, які можуть нестти загрозу для молоді вселених видів.
На переконання Відповідача 1, позиція представника прокуратури ґрунтується на тому, що в оспорюваному договорі сторонами не визначено ціни робіт (надання послуго) за договором, як істотної умови для такого виду договорів. При цьому, п. 8.4.17 оспорюваного договору, які дозволяють виконавцю вилов риби, що і є його винагородою, позивач трактує на власний розсуд, як такі, завдяки яким ТОВ «Дунайагросервіс» нібито здійснює підприємницьку діяльність у сфері рибництва.
2.3. Аргументи Відповідача 2 (ТОВ «Дунайагросервіс»).
Відповідач 2 зауважує, що Державним агентством водних ресурсів України щорічно затверджуються плани-графіки з управління річковими басейнами, одним з пунктів яких є заходи, спрямовані на зменшення забруднення водойм.
Відповідно до Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування у 2019 році було розроблено Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, затверджену та погоджену вченою радою та директором Науково-дослідним інститутом «Держводекологія», Державним агентством водних ресурсів, Науково-технічною радою Держводагентства, Інститутом водних проблем і меліорації та вченою радою Державної екологічної академії.
На підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 року, та на базі технічного завдання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Держводекологія» у 2020 році було розроблено програму «Створення природно - штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», на яку було видано позитивну рецензію Інститутом водних проблем і меліорації при Національної академії аграрних наук України, та яка була розроблена та задіяна не лише на оспорювальному каналі, а ще на 12 водоймах, які перебувають на балансі Кілійського МУВГ.
За ствердженням Відповідача 2, у 2021 році Інститут водних проблем і меліорації при НААН України звернувся на ім`я Голови Одеської обласної державної адміністрації з листом рекомендацією використати для покращення стану водойм Методологію запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування ПШБК, у відповідь на який було повідомлено Департамент екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації, що вищевказана програма в процесі реалізації.
Як вказує Відповідач 2, 31 липня 2020 року між Кілійським МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» було укладено договір № 407 по білогічному очищенню (біомелірації) каналу «Тупіковий» Кілійського міжрайонного управління водного господарства.
При цьому, ТОВ «Дунайагросервіс» виконуються всі умови договору в повному обсязі, претензій чи зауважень від Кілійського МУВГ, як замовника по договору, Кілійської ОТГ чи будь-якої іншої структури на його адресу не надходило, а контроль за належним виконанням договору здійснює розробник програми та власник патенту НДТ «Держводекологія», між яким та ТОВ «Дунайагросервіс» 5 грудня 2021 року було укладено договір № 10/20 на ведення авторського наукового супроводу Програми ПШБК.
Щодо представництва Прокуратури в суді Відповідач 2 вважає, що якщо Прокурор знайшов порушення законодавства при укладанні договору, він мав би звернутись до Кілійського МУВГ, а не до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом про порушення та приведення документів до таких, що відповідають чинному законодавству.
На момент укладання оспорюваного договору відповідно до ст.ст. 8-10, 13 ВК України (в редакції від 07.06.2020 року) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад, тобто Кілійської міської ради.
На підставі викладеного Відповідач 2 вважає, що керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеській області не зробив достатньо щоб унеможливити розгляд в судовому порядку; подав позов не від заінтересованого органу; не довів бездіяльність відповідного органу та й взагалі не довів в позовній заяві порушення інтересів держави.
Заперечуючи проти доводів Прокурора, що згідно вимог діючого законодавства єдиною можливістю отримання у користування водний об`єкт є укладання з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, Відповідач 2 вказав, що в п.1.7 договору № 407 від 31.07.2020 року чітко зазначено, що у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю, а вибір укладання виду договору, його зміст, лежить на сторонах цього договору.
Відповідач 2 звертає увагу на те, що Прокурор як по тексту позовної заяви так і у прохальній частині акцентує свою увагу на договорі підряду/договору надання послуг, однак між ТОВ «Дунайагросервіс» та Кілійським МУВГ було укладено договір по білогічному очищенню (біомелірації), а ні договор підряду а ні договір надання послуг ними не укладались. А, в свою чергу, твердження Прокурора про відсутність у договорі всіх істотних умов, на думку Відповідача 2, є безпідставними, оскільки спірний договір містить всі умови для договору підряду/надання послуг.
Також Відповідач 2 зазначає, що відповідачі мають спільну мету, та обрали для цього договір по біологічному очищенню, який частково вмістив у себе договір підряду та договір надання послуг, але за своєю специфікою є унікальним.
На підтвердження свого ствердження Відповідач 2 послався на експертний висновок, наданий Державною екологічною академією при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, відповідно до якого визнання договору по біомеліорації каналу «Тупіковий» від 31.07.2020 року № 407 призведе до неконтрольованого і нерегульованого розвитку та можливої загибелі риб-меліорантів, що може мати негативні екологічні наслідки для стану водних екосистем (погіршення якості води, евтрофікація, заморені явища тощо).
Також Відповідач 2 зауважив, що оспорюваний договір відповідає Інструкції щодо проведення робіт із біологічної меліорації на водних об`єктах та водогосподарських системах Державного агентства водних ресурсів, схваленої науково-технічною радою Держводоагенства 03.08.2018 року, відповідно до якої біологічна меліорація може здійснюватись водогосподарськими організаціями самостійно або іншими організаціями відповідно до укладених договорів. Біологічна меліорація проводиться відповідно до Проекту біліомераційних робіт.
Заперечуючи проти стверджень Прокурора, що діяльність Відповідача 2 підпадає під сільськогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, ТОВ «Дунайагросервіс» зазначив, що Методологією запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування ПШБК, розробленої відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 1 листопада 2019 року № 10/3, затвердженної Вченою радою Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 травня 2020 року № 3-20, науково-технічною радою Держводагентства від 23 грудня 2020 року, а також патенту на корисну модель від 12 жовтня 2015 року № 101959 «Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліративного комплексу», зокрема визначено, що а досягненням середнього віку риб-меліораторів, меліоративні якості біомеліративного комплексу є оптимальним, а в подальшому знижуються.
Вилучення середньо- та старшовікових особин (зокрема рослиноїдних риб-біомеліорантів) є необхідним, тому дотримання вимог програми ПШБК щодо ротації (зміни вікових категорій) є обов`язковою умовою для всіх типів водних екосистем.
У зв`язку з тим, що діяльність з біліомерації не підпадає під вимоги рибоохоронного законодавства, програмою ПШБК не передбачено вилов аборигенних видів водних біоресурсів у режимі їх спеціального використання, а лише вилучення певної частки факультативних хижаків і ротацію частки особин рослиноїдних риб-біомеліраторів.
Відтак, Відповідач 2 підсумовує, що ТОВ «Дунайагросеріс» виконує свої зобов`язання по договору, готовий виконувати їх і надалі, і жодним чином не пов`язаний з штучним вирощуванням та виловом риби як стверджує прокурор.
Проти стверджень Прокурора, що об`єкт договору не потребує постійної присутності та не потребує охорони, Відповідач 2 зауважив, що по аналогії з договором підряду в оспорюваному договорі з біомелірації, пунктом 8.4.3. встановлено зобов`язання по охороні майнових цінностей ПШБК.
Також Відповідач 2 не погоджується та вважає твердження Прокурора щодо того, що оспорюваний договір є удаваним правочином не обґрунтованими, у зв`язку з чим зауважує, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі деякі елементи договорів про надання послуг та підряду, і наявності орендних правовідносин, позички з його умов не слідує.
Відповідач 2 додає, що чинними ЦК України та ГК України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ТОВ «Дунайагросервіс» та Кілійським МУВГ, і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено, що жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням.
Також Відповідач 2 в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що канал знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у Кілійського МУВГ, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія ІІ-ОД № 000538 від 16.06.1998 року, яке в свою чергу і приймає рішення щодо його застосування.
Крім того, Відповідач 2 в якості обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що доводи позивача про погіршення якості води у водосховищі ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в підтвердження викладених у позовній заяві обставин, доказів до суду не надано. Натомість програму «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ» було розроблено спеціалістами з урахуванням всіх норм, у т.ч. ДСТУ 3041-95 та стандартів Водної рамкової директиви 2000/60/ЄС, Кілійське МУВГ та НДІ «Держводекологія» здійснюють контроль якості води.
При цьому, Відповідач 2 наголошує, що водний об`єкт - канал «Тупіковий» є штучний канал, який уявляє з себе складну гідротехнічну споруду та канал не відноситься до рибогосподарських водних об`єктів, оскільки не призначений та не використовується для рибогосподарських цілей.
Отже, посилаючись на вищенаведені підстави, Відповідач 2 вважає, що прокурором не надано достатньо обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави, не доведено удаваність договору по біологічному очищенню каналу «Тупіковий та недійсність вказаного правочину, а тому його позов задоволенню не підлягає.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
26.07.2022 керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1782/22) до до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» із позовними вимогами про визнання недійсним договору по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» від 31.07.2020 № 407, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Дунайагросервіс», та зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму каналу «Тупіковий» площею 6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 позовну заяву (вх. № 1782/22) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 позовну заяву керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (вх. № 1782/22 від 26.07.2022) залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.
09.08.2022 року від керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№15668/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 01.08.2022.
15.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1782/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1719/22. Справу №916/1719/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "06" вересня 2022 року об 11:20 год.
18.08.2022 до канцелярії Господарського суду від Відповідача 1 ТОВ «Дунайагросервіс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16628/22) з додатками, який судом долучений до матеріалів справи.
01.09.2022 на електронну адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Ізмаїльської районної державної адміністрації (вх. № 18169/22) про проведення підготовчого судового засідання без участі її представника.
05.09.2022 від Відповідача 1 Кілійського міжрайонного управління водного господарства до канцелярії Господарського суду був поданий відзив на позовну заяву (вх. № 18414/22) з додатками, який судом разом із доданими документами в подальшому долучений до матеріалів справи.
06.09.2022 в підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в засіданні до 22.09.2022 о 14:20 год. Позивач, відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, був повідомлений про час та місце наступного засідання ухвалою суду від 06.09.2022.
08.09.2022 від Прокурора до канцелярії Господарського суду надійшли відповідь на відзив Кілійського МУВГ (вх. № 18986/22) та відповідь на відзив ТОВ «Дунайагросервіс» (вх. № 19002/22), які судом були долучені до матеріалів справи.
Того ж дня, Прокурором до канцелярії суду була подана заява (вх. № 19004/22) про зміну предмету позову, яка судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.
13.09.2022 від Кілійського міжрайонного управління водного господарства на електронну адресу суду надійшли заперечення (вх. № 19256/22) на відповідь на відзив. Окрім того, від ТОВ «Дунайагросервіс» також до канцелярії суду надійшли заперечення (вх. № 19311/22) на відповідь на відзив. Вказані заперечення Відповідачів разом із доданими до них доказами судом долучені до матеріалів справи.
19.09.2022 від Позивача Ізмаїльської районної державної адміністрації на електронну адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх. № 20028/22) про проведення підготовчого судового засіданні без участі її представника, яке судом було долучено до матеріалів справи.
22.09.2022 підготовчому засіданні, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку учасників справи, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та про призначення справи № 916/1719/22 до судового розгляду по суті на 13.10.2022 об 11:00 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1719/22 по суті на 01 листопада 2022 року об 11:00 год., про що Позивач був повідомлений ухвалою суду від 23.09.2022, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
10.10.2022 Ізмаїльською районною державною адміністрацією на електронну адресу Господарського суду Одеської області надіслано клопотання (вх. № 22056/22) про проведення судового засіданні без участі її представника, яке судом було долучено до матеріалів справи.
11.10.2022 від представника Кілійського МУВГ на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 22087/22), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази копію Угоди № 1 від 30.09.2022 про внесення змін до договору № 407 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий».
13.10.2022 в судовому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в засіданні, згідно раніше визначеної резервної дати, до 01.11.2022 об 11:00 год.
26.10.2022 Прокурором до канцелярії суду були подані письмові пояснення (вх. № 23848/22)щодо клопотання ТОВ «Дунайагросервіс» про долучення доказів до матеріалів справи, які судом були долучені до матеріалів справи.
01.11.2022 під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Прокурор у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.
Представники Відповідачів (Кілійського МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс») у судових дебатах проти позовних вимог Прокурора заперечували повністю з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, просили суд у позові відмовити повністю.
Позивач (Ізмаїльська районна державна адміністрація) про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлявся судом належним чином, про що свідчать наявний в матеріалах справи докази направлення копій ухвал на електронну адресу Позивача, проте в судове засідання з розгляду справи по суті представник Позивача не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив. Як встановлено з наданих суду письмових клопотань Позивача, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.
Враховуючи належне повідомлення Позивача про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті, наявність в матеріалах справи письмових клопотань Позивача, а також враховуючи строки розгляду справи, суд дійшов висновку про його належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності представника Позивача.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 01.11.2022 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті.
Після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Розпорядженням Кілійської районної Ради народних депутатів від 25.06.1999 № 6/69 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд та водоймищ м. Ізмаїл Ізмаїльського району передано в постійне користування земельну ділянку площею 522,4 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000322 від 01.02.2001 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47.
На вказаній земельній ділянці, зокрема, розташований канал «Тупіковий» довжиною 2000 м, шириною по дну 20 м, по верху 30 м, що дорівнює 6 га. Канал «Тупіковий» проходить територією Лісківської с/р Кілійського району Одеської області (на теперішній час територія Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області). Бере початок шлюзу «Тупіковий» і закінчується входом в Стенцівсько-Жебріянівські плавні.
В свою чергу, у 2020 році задля покращення стану водних об`єктів Науково-дослідним інститутом «Держводекологія» були розроблені Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» та «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу каналу «Тупіковий» Кілійського МУВГ» і введені в дію біомеліоративні заходи на водних об`єктах Управління, серед яких канал «Тупіковий».
Зазначену Програму було розроблено на підставі, зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України, Патенті на корисну модель №101959 «Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу».
В матеріалах справи наявний Протокол № 9 від 27.07.2020 технічної ради Кілійського МУВГ по розгляду листа ТОВ «Дунайагросервіс» щодо реалізації Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», за наслідком засідання якої було вирішено погодити ТОВ «Дунайагросервіс» пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на каналі «Тупіковий» при дотриманні та виконанні умов Програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» в частині робіт з біомеліорації на каналі «Тупіковий», а також доручено юрисконсульту підготувати проект відповідного договору.
31.07.2020 року між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» (Виконавець) було укладено договір № 407 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий».
Відповідно до п. 1.1. Договору за завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов`язався надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього договору канал «Тупіковий» Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи.
Роботи вказані у п. 1.1. Договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу «Тупіковий» загальною площею водного дзеркала 6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.
При виконанні робіт сторони керуються Програмою «Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015. (надалі іменується «Програма»).
Риби-меліоратори та раки в даному Договорі є власністю Виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.
Згідно з п. 1.2. Договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.
Пунктами 1.3., 1.4. Договору встановлено, що склад, обсяги і строки робіт, шо доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт (Додаток до Договору № 1). Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт шляхом внесення змін до календарного графіку робіт.
Відповідно до п. 1.6. вказаного Договору, біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України «Про рибне господарство». Закону України «Про аквакультуру».
Відповідно до п. 1.7. Договору, у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.
Відповідно до п. 2.1. укладеного Договору, наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод. пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.
Згідно пунктів 4.1.- 4.3. договору Виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання Замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є Календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених Договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення Договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх Замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.
Водойма надається Виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним Актом приймання-передачі (п. 6.1. Договору).
За умовами п. 6.4. договору Виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.
Як передбачено п. 6.5. Договору Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, і раків та їх результати оформлюються актами.
Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (п.6.6. Договору).
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, та оформлюється Актом приймання-передачі (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до умов п. 7.6. Договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.
У відповідності до п. 8.2.1. Договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу Виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до Договору.
При цьому, Виконавець зобов`язаний у строк, згідно з умовами Договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені Договором роботи та забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК (п.п. 8.4.1., 8.4.3. п. 8.4. Договору).
Окрім того, відповідно до п. 8.4.17 укладеного Договору, виконавець зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.
Цей Договір набирає чинності з моменту прийняття на баланс Управління гідротехнічної споруди (канал Тупіковий) згідно наказу Держводагентства від 25.06.2020 № 95-б «Про безоплатну передачу державного майна», про що Замовник зобов`язується письмово повідомити Виконавця у місячний термін та діє до 31.12.2040 року, у разі якщо до 01.05.2040 року жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).
На виконання умов Договору 31.07.2020 сторонами також було підписано додатки до договору, зокрема:
- додаток №1 «Календарний графік робіт» - Графік формування ПШБК на каналі «Тупіковий», в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та режими температур;
- додаток №5 «Акт прийому-передачі фронту робіт», за змістом якого замовник передає, а Виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 6 га каналу «Тупіковий» (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до Договору;
- додаток №6 «Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки».
Згідно Додатку №7 «Формування ПШБК на каналі «Тупіковий» до вказаного Договору канал «Тупіковий» проходить територією Лісківської с/р Кілійського району Одеської області. Являється продовженням каналу Міжколгоспний, бере початок від шлюзу «Тупіковий» і закінчується входом в Стенцівсько-Жебріянівські плавні. Довжина каналу 2000 м, ширина - по дну 20, по дзеркалу 30м (6 га). Об`єм води в каналі непостійний, залежить від рівня води в р. Дунай при відкритому шлюзі «Тупіковий» і від рівня води в Стенцівсько-Жебріянівських плавнях при закритому шлюзі. Канал забезпечує транспортування Дунайської прісної води для водообміну Стенцівсько-Жебріянівських плавнів. Між каналом Міжколгоспний та каналом «Тупіковий» встановлений шлюз «Тупіковий», який регулює водообмін в Стенцівсько-Жебріянівських плавнях.
Окрім того, підписанням даного Додатку № 7 сторони погодили нормативні показники формування ПШБК на каналі «Тупіковий» та зазначили, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень. Також сторони погодили, що наступні роки відбувається обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.
30.09.2022 між Відповідачами було укладено та підписано Угоду №1 про внесення змін до Договору № 407 по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий», якою виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:
- п.1.1. «За завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов`язується надати Виконавцю безперешкодний доступ до каналу «Тупіковий» Кілійського міжрайонного управління водного господарства» для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду».;
- п.4.1. «Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу Виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи.»;
- доповнено Договір пунктом 6.7.: «Додаткова (надлишкова) кількість риб меліораторів і раків отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю Виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Виконавця за виконані роботи»;
- п. 8.2.1. «Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ Виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору»;
- п`ятий абзац додатку № 5 «Замовник надає Виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 6 га каналу «Тупіковий» (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору».
5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.
5.1. Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Конституційний Суд України вирішив, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Водночас, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.
Незаконний правочин з ТОВ «Дунайагросервіс» щодо земель державної власності водного фонду, за думкою прокурора, грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.
Фактичне відведення ділянки під водним об`єктом загальною площею 6 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) та у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Як вказує прокурор, Ізмаїльська районна державна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом - каналом «Тупіковий».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Як свідчать матеріали справи, Обласною прокуратурою до Ізмаїльської районної державної адміністрації направлено лист від 18.01.2022 № 12-77вих-22, яким повідомлено про обставини порушення інтересів держави при укладенні Кілійським МУВГ договору № 407 від 31.07.2020 з ТОВ «Дунайагросервіс» по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу «Тупіковий».
Ізмаїльською районною державною адміністрацією листом від 31.01.2022 № 01/01-33/146/335 будь-якої інформації щодо вжитих заходів реагування не надано та повідомлено, що Ізмаїльською районною державною адміністрацією направлено матеріали для перевірки законності дій посадових осіб Кілійського МУВГ в частині укладення договорів біомеліорації, законних підстав розпорядження державним майном та вжиття заходів реагування до Ізмаїльської окружної прокуратури.
В подальшому, Прокуратура звернулася до Позивача із повідомленням №59-3058ВИХ-22 від 13.07.2022 в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
З урахуванням наведеного Прокурором обґрунтування вищезазначених норм матеріального та процесуального права і судової практики, а також враховуючи те, що Прокурором дотримані вимоги передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що представництво прокурором інтересів держави в суді в даному випадку є законним та правомірним. У зв`язку з викладеним суд не погоджується з доводами Відповідача 2 щодо відсутності у прокурора права звертатися до суду із вказаним позовом та вважає за необхідне розглянути позовні вимоги по суті.
5.2. Щодо правової оцінки спірного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Прокурора направлені, перш за все, на визнання недійсним договору по біологічному очищенню (біомеліорації) каналу «Тупіковий» від 31.07.2020, укладеного між Відповідачами, зміст якого суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки договору позички.
Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
Вказаний договір Прокурор вважає удаваним правочином, оскільки його було вчинено для приховання іншого правочину, а саме, - договору позички нерухомого майна у вигляді земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - каналом «Тупіковий».
Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 по справі № 6-1026цс16 було зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють однин правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (статті 628 Цивільного кодексу України).
Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (стаття 235 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц та постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору.
Прокурор наголошує, що укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позики.
В свою чергу Відповідачі наполягають, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності відносин позики з його умов не слідує.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами ч.1 ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.
В свою чергу частинами 1, 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Приписами статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
При цьому, частинами 1 та 3 статті 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди.
На відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.
Частиною 1 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Надаючи правову оцінку умовам договору, правам та обов`язкам сторін, з метою визначення спрямованості їх дій та правових наслідків, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
У відповідності до статті 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).
Як було встановлено судом та зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташований спірний канал «Тупіковий», належить на праві постійного користування Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства.
Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Розташований на вказаній земельній ділянці канал «Тупіковий», призначений, як встановлено судом з матеріалів справи та сторонами жодним чином не спростовано, для транспортування Дунайської прісної води для водообміну Стенцівсько-Жебріянівських плавнів, та є джерелом для зрошувальних систем, та забезпечення питною водою, перебуває на балансі Відповідача 1.
Визначаючи зміст права користування, суд зауважує, що надання у користування певного об`єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та відповідно виникнення прав, у особи, яка набуває право користування.
Натомість в даному випадку, як встановлено судом з аналізу умов договору, жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Відповідачу 2 передано не було, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися каналом «Тупіковий», який виконує в тому числі функції водообміну, роботи з очищення якого проводяться Відповідачем 2 на виконання умов договору
Тобто, між сторонами відсутні правовідносини з позички, оскільки канал «Тупіковий», з моменту укладення спірного договору і до цього часу, не вибував з користування Кілійського міжрайонного управління водного господарства, як водний об`єкт, що розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у Відповідача на праві постійного користування, приймаючи до уваги транспортування Дунайської прісної води для водообміну Стенцівсько-Жебріянівських плавнів та для зрошення с/г земель, зокрема, Татарбунарської зрошувальної системи.
Також, вказаний канал не приймався в користування ТОВ «Дунайагросервіс» відповідно до положень Глави 60 ЦК України (Позичка).
Отже, приймаючи до уваги, що передачі державного майна в користування Відповідачу 2 не мало місця, спірний договір не можна вважати договором позички, як це стверджує Прокурор у позовній заяві.
В той же час, з наданих учасниками справи пояснень та поданих доказів, судом встановлено, а Прокурором не спростовано, обставину виконання Відповідачем 2 визначених у договорі робіт/послуг, які фактично споживаються Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства в процесі здійснення ним своєї діяльності при експлуатації каналу «Тупіковий».
Так, пунктом 1.3. договору встановлено, що склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт, з якого вбачається, що ним встановлено Графік формування ПШБК (природно-штучного біомеліоративного комплексу) на каналі «Тупіковий», зокрема, терміни вселення певних видів та кількості біомеліорантів. Такі терміни встановлені у періоди «квітень-травень» та «жовтень-листопад».
Крім того, як зазначалось вище, Додатком №7 передбачено Нормативні показники формування ПШБК та Нормативи вилучення старшовікових групп риб на третій рік функціонування ПШБК на каналі «Тупіковий», які відповідають вищезазначеній Програмі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вилучення старшогрупових груп вселенців передбачено лише на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів і ця заміна старшовікових особин риб-вселенців є обов`язковою з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об`єкту.
Програмою і, відповідно, умовами договору передбачене постійне вилучення лише старшовікових туводних хижих видів риб, з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів.
Також суд зазначає, що Додатком №6 до спірного договору встановлено Календарний план ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023роки з якого зокрема встановлено, що:
- для визначення фізичного стану риб-біомеліораторів та складової частини кормової бази передбачено постійне візуальне обстеження та щодекадні контрольні лови;
- для збереження риб-меліораторів передбачені постійні охоронні заходи;
- для регулювання та ротації чисельності риб-меліораторів передбачено постійне вилучення старшевікових туводних видів риб (окунь, щука, судак).
Тобто, постійне виконання певних робіт по вказаному Календарному плану ефективності експлуатації ПШБК не свідчить про те, що канал «Тупіковий» знаходиться в користуванні у Відповідача 2, оскільки наслідком очистки водосховища від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження є можливість ефективної експлуатації цього водосховища саме Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства для подачі води водокористувачам.
При цьому кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.
Вказані обставини свідчать про те, що спірний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду.
Водночас, незважаючи на те, що сторонами договору було внесено зміни у такий договір шляхом виключення формулювання «часткове користування» тільки Угодою №1, обсяг прав та обов`язків фактично за таким договором не змінювався, оскільки зміст договору свідчить, що канал «Тупіковий» передано саме для проведення робіт/послуг, обумовлених договором.
Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань Відповідача 1 по здійсненню оплати Відповідачу 2 за виконану роботу (надані послуги), тобто невизначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то слід зазначити, що конструкція ст.903 Цивільного кодексу України не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана норма ЦК України передбачає можливість безоплатного надання послуг.
При цьому певною комерційною вигодою від надання послуг сторони договору вважають вилов старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, що чітко передбачено умовами договору.
В свою чергу положеннями ч.2 ст. 843 ЦК України визначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Тобто, вказаною нормою також передбачено можливість не встановлення у договорі підряду ціни роботи, а передбачено можливість її визначення за рішенням суду.
Суд також не вважає доведеною з боку прокуратури наявність у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва).
Так, за визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Частиною 1 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.
Абзацом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.
Водночас матеріали справи не містять та Прокурором не доведено обставини отримання Відповідачем 2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура). Окрім того, матеріали справи також не містять доказів того, що спірний договір був укладений з метою отримання вищевказаної аквапродукції та її подальшої реалізації (товарна аквакультура) Відповідачами по справі оскільки будь-яких підтверджень реалізації відповідачами риб-меліорантів та раків третім особам до матеріалів справи не надано.
Твердження прокурора про обсяги водних біоресурсів, які матиме змогу отримувати щорічно Відповідач 2, є припущеннями, які не ґрунтуються на належних та достовірних доказах, при цьому право Відповідача 2 на вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується виключно на умовах договору та проводиться з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об`єкту, при цьому вилучення старшовікових туводних хижих видів риб є обов`язковим з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів.
Штучним розведенням (відтворенням) водних біоресурсів, відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», є діяльність з розведення (відтворення), вирощування об`єктів аквакультури, пов`язана з їх подальшим вселенням у водні об`єкти (їх частини) для відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття.
Натомість належними та допустимими доказами Прокурором не доведено здійснення Відповідачем 2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури. При цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться ТОВ «Дунайагросервіс» виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.
Крім того погодження сторонами у договорі видів біомеліорантів (білий товстолобик, білий амур, короп, строкатий товстолобик та раки), а також видів риб, які можуть бути вилучені (окунь, щука, судак, сом), як такі, що можуть нести загрозу для молоді вселених риб, також свідчить про відсутність в діях Відповідача 2 ознак діяльності з розведення аквакультури.
Твердження прокурора про наявність у Відповідача 2 можливості щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідають показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів, судом також до уваги не приймаються, оскільки по-перше ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів.
За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», рекреаційні послуги у сфері аквакультури - діяльність, пов`язана з організацією відпочинку, в тому числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об`єктів аквакультури, а також створенням умов для спостереження за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб.
Спірний договір не містить відомостей про те, що його метою є надання рекреаційних послуг та доказів надання таких послуг будь-якою із сторін цього договору матеріали справи, також, не містять.
Відтак, за своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду, але ніяк не договором позички, приймаючи до уваги те, що каналом «Тупіковий» продовжує володіти та користуватись Кілійське міжрайонне управління водного господарства, а не ТОВ «Дунайагросервіс», і вода високої якості необхідна саме Відповідачу 1 для ефективної експлуатації спірного каналу для транспортування Дунайської прісної води для забезпечення водообміну Стенцівсько-Жебріянівських плавнів.
Враховуючи наведене, суд вказує, що Прокурором не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним.
Не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним також посилання Прокурора на те, що визначені умовами договору роботи могли бути здійснені самим Кілійським МУВГ, як такі, що жодним чином не обґрунтовані, а також твердження стосовно того, що договір мав бути укладений за наслідком проведення конкурсу, оскільки по-перше, підстави заявлення позову є іншими, по-друге, методика, в якій зазначено про необхідність проведення конкурсу не є нормативним документом в даному випадку, а наявний в матеріалах справи протокол № 9 про розгляд листа ТОВ «Дунайагросервіс» свідчить про дотримання процедури укладання договору.
Крім того, позовна заява містить вимогу про зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму канал «Тупіковий» площею 6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу Прокурор посилається на вимоги ст.1212 ЦК України, стверджуючи, що внаслідок недійсності спірного договору відсутня підстава використання Відповідачем 2 земельної ділянки під водним об`єктом - каналом «Тупіковий» площею 6 га
Частинами 1, 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи, що вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму каналу «Тупіковий», є похідними від вимог про визнання недійсними договору, у задоволенні яких судом відмовлено, суд доходить висновку також про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
Згідно зі ст. 73, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо учасниками справи заяв по суті спору.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Ван деГурк проти Нідерландів» зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» та у справі «Руїз Матеос проти Іспанії»).
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).
Тому інші доводи та аргументи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин справи, встановлених судом, не впливають на правильність їх оцінки судом та вирішення спору по суті.
Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені керівником Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Ізмаїльську окружну прокуратуру Одеської області.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі № 916/1719/22 покласти на Ізмаїльську окружну прокуратуру Одеської області (вул. Дмитрівська, № 63, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 03528552).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2022 р.
Суддя О.В. Цісельський
