29.11.2022 Справа № 756/11019/22
Унікальний номер 756/11019/22
Номер провадження 2/756/5132/22
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
29 листопада 2022 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про захист прав споживачів,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Безсмертного С.М. звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину - договору фінансового лізингу № 11764/10/21-Г, укладеного 22 жовтня 2021 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ«УЛФ-ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 суму платежів, сплачених на виконаня нікчемного правочину; вирішити питання про роподіл судових витрат, а саме стягнути з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 4500,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Пільги щодо сплати судового збору, визначені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» 22 жовтня 2021 року було укладено Договір фінансового лізингу № 11764/10/21-Г, за умовами якого позивачу передано в лізинг автомобіль марки Hyundai модель Sonata, 2016 р.в., а позивач як лізингоодержувач зобов`язався протягом 24 місяців відповідно до графіку внесення лізингових платежів здійснювати погашення щомісячних платежів. Також відповідно до Графіку ОСОБА_1 було внесено авансовий платіж у розмірі 132340,50 грн. Позивач стверджує, що протягом усього часу він сплачував платежі, товариство їх отримувало, користувалося ними. 03 листопада 2022 року ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» відіборало у ОСОБА_2 автомобіль.
Позивач вказує, що договір лізингу є нікченмним, оскільки в момент його вчиненння не було дотримано вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 ЦК України. Також вказує, що укладений 22 жовтня 2021 року шляхом приєднання до публічного договру між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений.
Позивач в позовній заяві посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає, що звільнений від сплати судового збору, оскільки правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Системний аналіз положень Закону України "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".
Згідно із ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів"), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв`язку з цим, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).
Зважаючи на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, спірні правовідносини не регулюються Законосм України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що правовідносини виникли щодо виконання договору лізингу.
Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися Законом України «Про захист прав споживачів», згідно якого звільняється від сплати судового збору як споживач послуг.
Враховуючи вищевикладене позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн. за наступними реквізитами:
Отримувач ГУК у м.Києві/Оболон.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП),
Код банку МФО 899998 ; рахунок отримувача UA718999980313111206000026006 ,
Код класифікації доходів бюджету 22030101,
Призначення платежу судовий збір, за позовом ОСОБА_1 .
Оболонський районний суд міста Києва.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Таким чином, позивачу слід надати позовну заяву з додатками по кількості учасників процесу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позов без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И Л А :
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про захист прав споживачів - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.С. Шролик
