ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 р. Справа № 520/9769/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 08.06.21 по справі № 520/9769/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19 визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 520/1824/19, протиправною; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати".
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19 видано виконавчі листи 12.12.2019.
Виконавчий лист щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", позивачем звернуто до примусового виконання у порядку, визначеному законодавством, 23.12.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60911666.
01.06.2021 представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у здійсненні невірного розрахунку ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.09.2008 по 30.11.2017 та виплаченої у вересні 2019, протиправними;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.09.2008 по 30.11.2017 та виплаченої у вересні 2019, розрахувавши компенсацію за формулою, визначеною ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 за весь період невиплати пенсії, а саме з 01.09.2008 по 31.08.2019.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 заяву представника ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник позивача указує на те, що під час розгляду заяви судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника в частині виконання суб`єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19, а саме: розрахунок, проведений станом на 19.05.2021, відрізняється від розрахунку станом на 16.12.2019, який надано до матеріалів справи із заявою від 23.09.2019; розрахунок компенсації втрати частини доходу здійснено по грудень 2017 року, в той час коли частина основного розміру пенсії, яка була протиправно не виплачена позивачу в розмірі 34579,30 грн., виплачена 05 вересня 2019 року; розрахунок компенсації втрати частини доходу розраховано не за формулою, визначеною ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу, що з часу набрання законної сили судовим рішенням і до сьогоднішнього дня ГУПФУ не надано жодного платіжного документу як доказу, що підтверджує здійснення позивачу компенсації втрати частини доходу в належному розмірі, окрім цього ГУПФУ не вчинило жодних дій, направлених на виконання судового рішення саме в частині виплати компенсації втрати частини доходу. Натомість ГУПФУ всупереч чинному законодавству всіма засобами уникає повного належного виконання судового рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відповідно до пунктів першого та третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19 набрало законної сили та 12.12.2019 представником позивача отримано виконавчі листи у справі.
23.12.2019 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 520/9769/19 від 12.12.2019. В межах указаного виконавчого провадження 05.05.2020 та 27.07.2020 державним виконавцем винесені постанови про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду.
Також з інформації про виконавче провадження судом установлено, що державним виконавцем 30.07.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", одночасно державним виконавцем 30.07.2020 до Головного управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
02.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за вих. № 2000-0203-8/61392 повідомлено позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача; компенсація втрати частини доходів, яка нарахована на виконання судового рішення, буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Згідно з наданим до заяви розрахунком на доплату компенсації втрати частини доходів, загальна сума компенсації складає 87430,30 грн.
З наявних матеріалів справи вбачається, що на звернення представника позивача від 20.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано відповідь від 19.05.2021 за № 5850-9174/М-02/8-2000/21, за змістом якої повідомлялось, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19 (далі - рішення суду), Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії. Компенсацію втрати частини доходів, яка нарахована на виконання рішення суду буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Підстав для проведення службової перевірки в діях посадових осіб не вбачається. На прохання заявника надано копію розрахунку на доплату компенсації втрати частини доходів, підстава: електронна база даних отримувачів пенсій силових Міністерств і відомств, згідно з яким нарахована сума компенсації втрати частини доходів складає 48674,27 грн.
В заяві представник позивача вказав, що протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області полягає у тому, що розрахунок компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008 позивачу проведено не відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», а саме: розрахунок, проведений станом на 19.05.2021, відрізняється від розрахунку станом на 16.12.2019, який надано до матеріалів справи разом із заявою від 23.09.2019; розрахунок компенсації втрати частини доходу здійснено по грудень 2017 року, в той час коли частина основного розміру пенсії, яка була протиправно не виплачена позивачу в розмірі 34579,30 грн, виплачена 05 вересня 2019 року; розрахунок компенсації втрати частини доходу розраховано не за формулою, визначеною ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Позивач цією заявою оскаржує дії відповідача щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19, а саме щодо невірно проведеного розрахунку компенсації втрати частини доходу.
Приймаючи ухвалу про залишення без задоволення заяви представника позивача, суд першої інстанції, враховуючи вчинені відповідачем дії, спрямовані на фактичне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19, дійшов висновку про відсутність протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, які порушують права та законні інтереси позивача в межах справи № 520/9769/19.
Водночас судом першої інстанції зазначено, що незгода позивача із сумою нарахованої компенсації або розрахунком останньої є окремими рішеннями, які можуть були оскаржені в порядку позовного провадження.
Відносно посилань заявника на положення ч. 1 ст. 382 КАС України, судом першої інстанції зазначено, що питання встановлення судового контролю в межах цієї справи вже вирішувалось судом відповідно до ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 та від 28.09.2020, а заява від 01.06.2021 не містить відповідних вимог.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду питання щодо встановлення судового контролю на підставі ст. 382 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України, з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Водночас суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.10.2018 у справі № 556/2081/17.
Окрім того, приписами ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, отримавши заяву представника позивача, з посиланням на приписи статей 382, 383 КАС України, про визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області відповідача, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 520/9769/19 та порушення прав позивача, підтвердженого таким судовим рішенням, прийняв до розгляду заяву позивача в порядку статей 382, 383 КАС України, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021.
Колегія суддів зауважує, що як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, судом першої інстанції фактично розглядалася та вирішувалася заява позивача в порядку статей 382, 383 КАС України сумісно, не зважаючи на те, що приписами вказаних статей КАС України передбачено різні процедури розгляду заяв та різні правові наслідки за наслідками розгляду таких заяв відповідно до вказаних норм КАС України.
Проте, з урахуванням наведеного, заяви, подані в порядку статей 382, 383 КАС України, не можуть розглядатися та вирішуватися судом першої інстанції сумісно, оскільки такі види судового контролю мають розглядатися та вирішуватися останнім окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв, що не було враховано судом першої інстанції в цій справі.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту ч. ч. 2-4 ст. 383 КАС України вбачається, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, висуваються наведеними нормами певні вимоги і в разі невідповідності такої заяви цим вимогам така заява підлягає поверненню заявнику.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було зазначено щодо відповідності поданої заяви позивача вимогам наведених вище норм КАС України, тобто, останнім не надано правової оцінки тому, чи підлягала розгляду судом така заява позивача, чи вона повинна була бути повернута заявнику відповідно до приписів КАС України.
Отже, з огляду на вказане вище, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції у порушення норм процесуального права.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення заяви позивача по суті.
З урахуванням викладеного, всі інші доводи по суті спору, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на вирішення цієї справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на наведене вище, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів уважає, що з урахуванням приписів п. 1 та п. 4 ст. 320 КАС України, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 520/9769/19 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 520/9769/19 - скасувати.
Направити справу № 520/9769/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
