ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2605/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жашківського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Жашківського районного суду Черкаської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати незаконним розпорядження №705/4416/20/4437/22 від 08 червня 2022 року Жашківського районного суду Черкаської області;
- зобов`язати Жашківський районний суд Черкаської області винести розпорядження про передачу справи №705/4416/20 до найбільш територіально наближеного суду - Маньківського районного суду Черкаської області.
- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року закрито провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить «скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі», а також постановити окрему ухвалу суду щодо порушення суддею Черкаського окружного адміністративного суду В. Тимошенко правил відводу (самовідводу) судді.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що судді В.Тимошенко, як учаснику багатьох справ, достовірно відомо, що Черкаський окружний адміністративний суд визнано відповідачем у справах за позовами позивача до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди (справи №580/1753/22, №580/2054/22), розгляд яких на момент постановления ухвали від 05.09.2022р. не закінчено.
За обставин, що між позивачем та судом існують спірні правовідносини, суддя В.Тимошенко повинна була заявити заяву про самовідвід судді з метою виключення сумнівів в об`єктивності щодо прийняття рішення «на користь відповідача», ризиками неправомірного впливу на діяльність у відправленні правосуддя, так як будь-яке рішення, постановлене під головуванням судді, яке не задовольнить позивача, може розцінюватися позивачем як упереджене.
Крім того, посилання суду першої інстанції на висновки ВП ВС у постанові від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18 щодо подібності правовідносин у даній справі є недоречними.
Також скаржник зазначає, що голова суду приймає тішення, які стосуються виключно його адміністративної компетенції, а тому твердження суду щодо здійснення ним процесуальної діяльності є незаконними, необґрунтованими та безглуздими.
Згідно ч. 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Жашківського районного суду Черкаської області та в якості підстави позову посилається на те, що 08 червня 2022 року Жашківський районний суд Черкаської області в особі в.о. голови Жашківського районного суду Черкаської області видав розпорядження №705/4416/20/4437/22 про направлення матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про захист прав споживачів до Лисянського районного суду Черкаської області. Вказані дії відповідача суперечать нормам матеріального права, вимоги про що зазначено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвалою відповідача від 03 лютого 2017 року у справі №639/106/17 справу передано до Маньківського районного суду Черкаської області з мотивів, що вказаний суд є найбільш територіально наближеним до Жашківського районного суду Черкаської області. З викладеного вбачається, що відповідач видав незаконне розпорядження №705/4416/20/4437/22 від 08 червня 2022 року, що вчинив з мотивів помсти за звернення позивача до Черкаського окружного адміністративного суду із позовами до відповідача. Протиправними діями позивачу нанесено суттєву моральну шкоду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на суб`єктний склад сторін спір в частині стягнення моральної шкоди може вирішуватися за правилами цивільного судочинства, а спір щодо скасування розпорядження про передачу справи за підсудністю взагалі не підлягає судовому розгляду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються з вимогами закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно п. 1 - 2 ч.1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
На підставі п. 7 ч.1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Зі змісту позовних та апеляційних вимог вбачається, що позивач, поряд із заявленою вимогою про стягнення моральної шкоди, оспорює рішення голови Жашківського районного суду Черкаської області.
Разом з тим, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як зазначалось вище, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У даному випадку, як вірно визначив суду першої інстанції, передача справи за підсудністю цивільної справи не є публічно-правовими відносинами, оскільки вони не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
Згідно ч. 4 статті 31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.
З наведеного вбачається, що у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду, ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду.
Отже, процедура передачі справи до іншого суду врегульована процесуальними нормами ЦПК України, тому в даному випадку голова суду не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, а реалізує обов`язок, визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.
Таким чином, процедура передачі справи до іншого суду врегульована процесуальними нормами ЦПК України, тому в даному випадку голова суду не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, та не наділений дискреційними повноваженнями, а реалізує обов`язок визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.
При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, оскарження розпорядження голови суду про передачу справи за підсудністю не передбачено нормами ЦПК України. Також ЦПК України не передбачає процедури повернення справи до суду у випадку скасування розпорядження про її передачу.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для закриття провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч. 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Дані висновки узгоджуються з висновками, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.
Отже, згідно заявлених позовних вимог, відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції в розумінні КАС України, а позовні вимоги в частині протиправності розпорядження керівника відповідача в даному випадку не підлягають судовому розгляду.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів також слідує, що за твердженням позивача предметом даного спору є вчинені відповідачем дії, що спричинили виникнення моральної шкоди.
Згідно ч. 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Проте, оскільки суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, то відносини щодо відшкодування моральної шкоди є цивільними правовідносинами, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене та з огляду на суб`єктний склад сторін, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що спір в частині стягнення шкоди, може вирішуватися за правилами цивільного судочинства, а спір про оскарження розпорядження щодо передачі справи за підсудністю взагалі не підлягає судовому розгляду, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність постановлення окремої ухвали через порушення суддею Черкаського окружного адміністративного суду В. Тимошенко правил відводу (самовідводу) судді, оскільки підстави для винесення окремої ухвали на цій стадії судочинства відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків
