Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 333/4532/22
Провадження № 1-кп/333/621/22
УХВАЛА
12 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя питання доцільності подальшого утримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженніКомунарського районногосуду м.Запоріжжя знаходитьсякримінальне провадженнявідносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Вимогами ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Таким чином, законодавець визначив саме обов`язок суду, а не його право розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у разі, коли відповідний строк спливає, а судове провадження ще не завершено.
Враховуючи, що строк запобіжного заходу у обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 17.12.2022 року, судове провадження у даному кримінальному провадженні ще не завершено, а наступне судове засідання заплановане після вказаної дати, суд вирішив поставити на обговорення учасникам провадження питання доцільності подальшого утримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор зазначив, що на стадії досудового розслідування до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вважає, що на цей час залишилися існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу просить врахувати суд, що обвинувачений після того, як його виписали з лікарні за порушення режиму до військової частини, де він проходив службу не з`явився. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання до 12 років позбавленні волі. Ці факти свідчить про наявність у ОСОБА_4 такого ризику як можливість переховуватися від суду. Також, необхідно враховувати, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину під час дії воєнного стану та вимоги ч.7 ст.176 КПК України. За таких обставин, прокурор вважає, що обвинуваченому необхідно продовжити застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання прокурора. Заперечує, що має намір переховуватися від суду, він має погане здоров`я через поранення, а також контузію на фронті. У слідчому ізоляторі відсутні належні умови, щоб його лікувати. Має постійне місце реєстрації та проживання, тому просить не застосовувати самий суворий запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 повністю підтримав заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 та просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому зазначив, що дійсно відсутні жодні докази, які б вказували про наявність ризиків у ОСОБА_4 . Останній у м. Запоріжжі має міцні соціальні зв`язки, які будуть спонукати його належно себе поводити у разі зміни запобіжного заходу: має постійне місце мешкання та реєстрації, на утриманні матір похилого віку.
Розглянувши питання доцільності подальшого утриманні обвинуваченого під вартою, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Встановлено, що 13.09.2022 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід тримання під вартою по 08.11.2022 року із альтернативним запобіжним заходом заставою у сумі 198480 грн. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2022 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено до 17.12.2022 року із альтернативним запобіжним заходом заставою у розмірі 198480 грн.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане в обвинувальному акті. Версії сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_4 будуть обов`язково перевірятися судом під час судового розгляду.
При вирішенні питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше не судимий; обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, лікувався у нарколога), його майновий стан (до затримання перебував на військовій службі), соціальні зв`язки (не одружений; має постійне місце реєстрації та проживання у м. Запоріжжі; не має на утриманні жодних осіб).
Також, судом враховується і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. Це дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, буде переховуватись від суду. Приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, суд вважає, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину під час воєнного стану, нез`явлення до військової частини з лікувального закладу.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду.
Ризики впливати на свідків, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, вважаю, що в даному випадку не підтвердилися. Так, відсутні жодні докази, які б свідчили про наявність наміру ОСОБА_4 впливати на когось із свідків. Крім того, під час дослідження матеріалів судом не виявлено фактів, та відомостей, які б могли вказувати на те, що є ризик скоєння ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень.
Також, судом враховуються вимоги ч.7 ст.176 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вимоги ч.7 ст.176 КПК України, розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, вважаю за можливе визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід, а саме заставу, виходячи із вимог ч.2 ст.182 КПК України.
З урахуванням майнового стану обвинуваченого в даному випадку визначається можливість застосувати мінімальний розмір застави, передбачений ч.2 ст.182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог п.16 ч.1 ст.3 КПК України та ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік», ОСОБА_4 заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 198480 грн.
У разі внесення вказаної застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.
Учасниками процесу не заявлялись інші клопотання про обрання, зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 182, 314-317, 372, 384, 395 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 10.02.2023 року (включно).
ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст ухвали складено 13.12.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_7 ОСОБА_8
