Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 р. Справа № 2040/6743/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на додаткове Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 2040/6743/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії -задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області №54550-17 від 26.06.2018, відповідно до якої платник податків зобов`язаний терміново сплатити суму податкового боргу у вигляді пені в розмірі 39047,14 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у Харківській області відкликати податкову вимогу №54550-17 від 26.06.2018 та виключити визначену зазначеною податковою вимогою суму податкового боргу у вигляді пені в розмірі 39047,14 грн. з усіх реєстрів боргу платника податків. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Позивачка звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі 2040/6743/18 - задоволено.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області(вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057,код ЄДРПОУ39599198 )за рахунокбюджетних асигнувань витрати, повязані з правничою допомогою адвокатана користь Фізичноїособи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )у розмірі 5000 грн. (п`ятьтисячі гривень).
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року по справі № 2040/6743/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі №2040/6743/18 скасовано. Справу №2040/6743/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Також до суду надійшла заява від представника відповідача про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, в якій просить замінити відповідача у справі з Головне управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) та Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).
З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова КМУ № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
Територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, який є додатком до постанови КМУ № 537, реорганізовано, зокрема, Головне управління ДФС у Харківській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області.
Згідно Наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 року № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби» Державною податковою службою України розпочато виконання функцій та повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань плати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова КМУ № 893) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з абз. 4 п. 3 постанови КМУ № 893, Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
Відповідно до абз. 3 п. 2 постанови КМУ № 893, територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту з цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Згідно з абз. 4 п. 2 постанови КМУ № 893, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30.09.2020 № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Крім того, 30.09.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).
Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови КМУ № 893.
Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови КМУ № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни відповідача по справі № 2040/6743/18- Головне управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704), а Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стягуючи на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000грн., суд першої інстанції виходив зі складності справи та пропорційності суми позову, заявленим витратам на правничу професійну допомогу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріалами справи підтверджено, Між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Орловим Олександром Олександровичем, було укладено договір про надання правничої допомоги від 13 липня 2018 року. Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору, клієнт доручає, а адвокатприймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду необхідну правову допомогу щодо оскарження податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 54550-17 від 26.06.2018 року на суму 39047,14 грн. Згідно п.п. 2.3 вказаного договору адвокат має право на отримання винагороди за цим договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у додатку, який є невід`ємною частиною цього Договору.
У свою чергу, за умовами пункту 2.11 Договору, клієнт зобов`язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь Адвоката за надання останнім правової допомоги, згідно з умовами цього Договору та Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим Договором та Додатком до нього.
Умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони оговорюють в Додатку № 1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1 Договору).
У пункті 1 Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги від 13.07.2018, сторони домовились, що гонорар Адвоката за ведення справи у суді першої інстанції складає 5 000, 00 грн у будь-якому випадку, навіть при ухвалені судом рішення не на користь Клієнта.
При цьому надання правової допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає: вивчення документів; підготовка та формування позовної заяви і подання її до суду з відповідними доказами; надання суду відповідних доказів; за необхідності підготовку та поданнявідповіді на відзив на позовну заяву, за необхідності підготовку та поданнязаяв і клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання, підготовку та поданняінших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта;а також представництвоінтересів Клієнта в суді першої інстанції (Харківський окружний адміністративний суд).
Відповідно до пункту 4 Додатку № 1 до Договору за ведення справи у суді першої інстанції Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату вищезазначений гонорар у сумі 5 000, 00 (п`ять тисяч) гривень протягом 30 днів з моменту винесення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у цій справі була винесена 20.08.2018 року.
У встановлений пунктом 4 Додатку № 1 до Договору строк ФОП ОСОБА_1 сплатила адвокату Орлову О.О. гонорар у розмірі 5 000, 00 грн, що підтверджується розпискою від 10.09.2018, належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 4.1 Договору Сторони домовились розподілити загальний обсяг правничої допомоги, що надається за укладеним Договором на три основні етапи:
- представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції;
- представництво інтересів Клієнта в суді другої (апеляційної) інстанції;
- представництво інтересів Клієнта в суді третьої (касаційної) інстанції.
Згідно з пунктом 4.2 Договору перший етап починається з моменту винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі та закінчується підписанням судового рішення, яким вирішується спір, залишення позовних вимог без розгляду або закриття провадження у справі.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що після закінчення кожного етапу надання правничої допомоги Сторони протягом 5 днів складають Акт виконаних робіт, у якому зазначають обсяг наданої правничої допомоги.
Зі змісту Акта вбачається, що адвокат Орлов О.О. надав ФОП ОСОБА_1 необхідну правничу допомогу у Харківському окружному адміністративному суді при розгляді справи № 2040/6743/18, а саме:
1) вивчив документи стосовно предмета позову;
2) склав та подав позовну заяву у справі № 2040/6743/18 з відповідними доказами;
3) брав участь у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду 05.09.2018 у справі №2040/6743/18 та здійснював представництво інтересів кліента шляхом надавання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
4) склав та подав відповідь на відзив у справі № 2040/6743/18 з відповідними доказами;
5) склав та подав заяву від 20.09.2018 в порядку статті 139 КАС України;
6) брав участь у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду 20.09.2018 у справі № 2040/6743/18 та здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надавання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
7) брав участь у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду 24.09.2018 у справі № 2040/6743/18 та виступив з промовою у судових дебатах.
Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316,321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 по справі № 2040/6743/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк
