Єдиний державний реєстр судових рішень
Київський апеляційний суд
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 62019100000000500 щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженця с. Теліженці Тетіївського району Київської області,
громадянина України, що проживає за адресою:
АДРЕСА_4 , не судимого,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
уродженця м. Самари, Російська Федерація, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_5 , не судимого,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
уродженки м. Києва, громадянки України,
що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , не судимої,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
уродженця м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_8 , не судимого,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
уродженки м. Фастів Київської області, громадянки України,
що зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_9 , не судимої,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року,
у с т а н о в и л а :
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.09.2022 обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд мотивував тим, що в обвинувальному акті неправильно зазначено, що Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є потерпілим у кримінальному провадженні, а начальник відділу правового забезпечення цього Департаменту ОСОБА_18 - представником потерпілого. І відсутність у підготовчому судовому засіданні представника територіальної громади м. Києва, яка є потерпілим, є підставою для повернення обвинувального акта. Крім того, обвинувальний акт не містить даних про місце вчинення кримінального правопорушення, що в сукупності з позицією прокурора унеможливлює перевірку підсудності кримінального провадження Солом`янському районному суду м. Києва.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказуючи про помилковість висновків суду стосовно потерпілого, зазначає, що під час досудового розслідування у листі від 28.05.2021 керівник Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) ОСОБА_19 просив залучити Департамент як потерпілого, а начальника відділу правового забезпечення Департаменту ОСОБА_18 - представником потерпілого. Керівник Департаменту відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником юридичної особи. На підставі цього листа слідчий 28.05.2021 виніс постанову про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого, відповідно, Департамент і ОСОБА_18 .
Крім того, ОСОБА_18 подав пояснення, в яких, посилаючись на положення ст.55 КПК України, Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про місцеві державні адміністрації", вказує, що рішеннями Київської міської ради "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2016-2018 роки" № 116/116 від 03.03.2016, "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2019-2021 роки" № 459/6510 від 18.12.2018 з метою соціального захисту окремих категорій малозахищених верств населення м. Києва, встановлення додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення Київська міська рада визначила Департамент відповідальним виконавцем зазначеної програми та головним розпорядником коштів. Згідно з п.1 Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 175 від 12.02.2013, Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді. Отже, рішеннями про затвердження міських цільових програм делеговано повноваження Департаменту як органу, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді щодо розпорядження коштами програми. І визначенням відповідального виконавця Київська міська рада передала повноваження Департаменту одночасно з набуттям права контролю за станом і наслідками виконання делегованих повноважень. Згідно з п.п.6, 27 п.6 цього Положення Департамент відповідно до визначених повноважень забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів, координує, контролює та забезпечує у межах повноважень виконання державних цільових програм. Однією з вимог, пов`язаною з делегуванням повноважень, є можливість контролю з боку Київської міської ради за їхньою реалізацією. Відтак, делегуючи повноваження, Київська міська рада передала Департаменту, який згідно з п.16 Положення є юридичною особою публічного права, і згідно з ст.22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів, ряд прав і обов`язків, у тому числі право вимоги як стороні, якій завдано збитки, у зв`язку з чим Департамент наділений правосуб`єктністю, тобто здатністю бути розпорядником коштів та учасником бюджетної діяльності.
Представнику потерпілого ОСОБА_18 відкривалися матеріали досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, що підтверджується протоколом. Судом з метою з`ясування питання стосовно потерпілого викликалися представники Київської міської ради, Департаменту та Фонду держсоцтрахування України на випадок безробіття. В судовому засіданні 02.12.2021 представники Департаменту та Фонду держсоцтрахування України на випадок безробіття надали пояснення з цього питання. В наступні судові засідання, які призначалися на 08.02.2022 та 21.09.2022, суд представника Київської міської ради не викликав, а тому не з`ясування його позиції, на переконання прокурора, не може бути підставою для повернення обвинувального акта.
Що стосується місця вчинення кримінального правопорушення, то, дійсно, як зазначено в обвинувальному акті, місце та час вчинення кримінального правопорушення не встановлені. Враховуючи те, що юридичною та фактичною адресою Департаменту, в якому працювала більшість обвинувачених, є: м. Київ, просп. Л. Гузара, 7, вважає, що кримінальне провадження направлено до Солом`янського районного суду м. Києва з дотриманням правил підсудності.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_16 ОСОБА_20 , посилаючись на приписи ст.32 КПК України та позицію Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2020 у справі № 643/7609/20, зокрема, що встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, вказує, що обвинувальний акт мав бути скерований до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем завершення досудового розслідування.
Виходячи з положень ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", єдиним власником коштів місцевих бюджетів є відповідні територіальні громади, а правомочність щодо володіння, користування та розпорядження коштами належить виключно органам місцевого самоврядування. Працівники Департаменту обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення під час виконання міських цільових програм, затверджених рішеннями Київської міської ради № 116/116 від 03.03.2016 та № 459/6510 від 18.12.2018, і, як передбачено паспортами цих програм, бюджетом, який брав участь у їх виконанні, є бюджет м. Києва. Отже, єдиним власником коштів бюджету міських цільових програм є територіальна громада м. Києва, яка представляється своїми органами місцевого самоврядування, у зв`язку з чим висновок суду з цього питання вважає правильним.
Також стверджує про неконкретність висунутого ОСОБА_16 обвинувачення, порушення права на захист під час вручення її підзахисному копії обвинувального акта і з огляду на викладене просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченої ОСОБА_15 ОСОБА_7 також, посилаючись на приписи ст.55 КПК України, ст.ст.95, 140, 142 Конституції України, ч.1 ст.10, ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наголошує на тому, що власником грошових коштів, виділених на цільові програми, є територіальна громада м. Києва, а тому саме їй завдано майнової шкоди і вона є потерпілим, а не Департамент. Вказує про підсудність кримінального провадження Шевченківському районному суду м. Києва, в межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, яке здійснювалося Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, або з урахуванням певних обставин Вищому антикорупційному суду.
Крім того, зазначає про неконкретність висунутого ОСОБА_15 обвинувачення, вручення стороні захисту копії обвинувального акта, яка не відповідає оригіналу. З урахуванням викладеного просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
Доводи та вимоги у запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - ОСОБА_10 аналогічні тим, що виклали інші захисники. Крім того, захисник стверджує про неконкретність обвинувачення та невиконання стороною обвинувачення обов`язку доказування, передбаченого ст.91 КПК України, оскільки не встановлено місце вчинення кримінального правопорушення. Також зазначає, що копія протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами (додатковими матеріалами) досудового розслідування від 01.07.2021 долучена прокурором до апеляційної скарги всупереч вимогам ч.4 ст.291 КПК України, і що цей протокол не може підтвердити, що матеріали кримінального провадження відкривалися представнику Департаменту ОСОБА_18 в порядку ст.290 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи представника потерпілого ОСОБА_6 на підтримку позиції прокурора; доводи захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, посилаючись на положення ч.ч.1, 3 ст.140, ст.142 Конституції України, ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими надано визначення того, що є місцевим самоврядуванням, та що є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, власником коштів бюджету міських цільових програм "Турбота. Назустріч киянам" на 2016-2018 роки" і "Турбота. Назустріч киянам" на 2019-2021 роки", затверджених рішеннями Київської міської ради № 116/116 від 03.03.2016 та № 459/6510 від 18.12.2018, які згідно з висунутим обвинуваченням привласнили шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , є територіальна громада м. Києва, яка представляється своїми органами місцевого самоврядування.
Враховуючи положення ч.1 ст.118, п.7 ст.119 Конституції України, ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у відповідності з якими повноваження делегуються місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а не їх структурним підрозділам, суд дійшов висновку, що потерпілим у кримінальному провадженні є саме територіальна громада м. Києва, представники органів місцевого самоврядування якої і мали б визначатися представниками потерпілого в розумінні ст.55 КПК України. У той же час Департамент не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, а начальник відділу правового забезпечення Департаменту ОСОБА_18 не є представником потерпілого.
Суд зазначив в ухвалі, територіальна громада м. Києва потерпілим та (або) цивільним позивачем у кримінальному провадженні не визнавалась, Київська міська рада представником потерпілого та (або) цивільного позивача не визнавалась, під час досудового розслідування права потерпілого та (або) цивільного позивача реалізовані не були і матеріали кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України цим суб`єктам місцевого самоврядування не відкривались. Не відкривались матеріали кримінального провадження і представнику Департаменту ОСОБА_18 .
А тому відсутність у підготовчому судовому засіданні представника територіальної громади м. Києва та неможливість з`ясування у нього позиції щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, не відкриття матеріалів кримінального провадження представнику територіальної громади м. Києва та представнику Департаменту ОСОБА_18 є підставою для повернення обвинувального акта.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто після отримання обвинувального акта суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Вимоги стосовно процедури складання та затвердження обвинувального акта, його змісту та додатків визначені ст.291 КПК України.
Невідповідності обвинувального акта вказаним вимогам закону колегія суддів не вбачає, на користь чого свідчить те, що ухвала суду першої інстанції не містить висновків про невідповідність обвинувального акта як процесуального документа вимогам, визначеним ч.ч.1-3 ст.291 КПК України, стосовно його змісту, які б можливо було усунути без проведення певних процесуальних дій.
Суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист. Однак та обставина, що під час досудового розслідування, як за висновком суду, невірно встановлено, хто є потерпілим у кримінальному провадженні, не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта.
За змістом ст.ст.39, 40, 214, 283, 290, 291 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується зверненням до суду з обвинувальним актом, що передбачає повідомлення підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, повідомлення потерпілого про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів, ознайомлення сторін кримінального провадження та потерпілого з матеріалами, до яких їм надано доступ, складання обвинувального акта слідчим, затвердження його прокурором, надання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, захиснику та скерування його до суду.
Слідчий, який здійснює досудове розслідування, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, а також приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування.
З огляду на те, що залучення потерпілого є певною процедурою, яка здійснюється не шляхом внесення виправлень до обвинувального акта, її виконання стороною обвинувачення на даній стадії є неможливим. У той же час, у разі подання Київською міською радою відповідної заяви суд сам може вирішити питання про залучення територіальної громади м. Києва як потерпілого та вирішити питання стосовно представника потерпілого.
Також колегія суддів зауважує, що, обґрунтовуючи висновок стосовно потерпілого, суд вдався до дослідження та оцінки міських цільових програм, які є доказами, тобто вийшов за межі своїх повноважень під час підготовчого судового засідання.
Висновки суду про не відкриття матеріалів кримінального провадження ОСОБА_18 , який залучений як представник потерпілого, спростовуються даними у протоколі про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами (додатковими матеріалами) досудового розслідування від 01.07.2021, копію якого долучив прокурор.
Крім того, суд вказав, що місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, і послався на позицію прокурора, що кримінальне провадження направлено до Солом`янського районного суду м. Києва з дотриманням правил підсудності, оскільки більшість обвинувачених працювали у Департаменті, юридична та фактична адреса якого знаходиться в межах територіальної юрисдикції цього суду. А тому невизначеність та одночасно суперечливість позиції сторони обвинувачення щодо місця вчинення кримінального правопорушення не дає можливості здійснити перевірку підсудності кримінального провадження Солом`янському районному суду м. Києва з метою забезпечення гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Ці обставини також не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону.
Місце вчинення кримінального правопорушення під час досудового розслідування встановлено не було, і про це зазначено в обвинувальному акті. Оскільки обвинувальний акт надійшов до суду до введення воєнного стану, при з`ясуванні питання територіальної підсудності кримінального провадження суд повинен керуватися правилами, визначеними ст.32 КПК України, а не позицією прокурора, висловленою під час підготовчого судового засідання. А тому твердження суду про неможливість перевірити підсудність кримінального провадження є надуманими, і така перевірка у будь-якому разі не може бути здійснена шляхом повернення обвинувального акта прокурору.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки вийшов за межі питань, які є предметом підготовчого судового засідання, фактично, надав вказівку прокурору залучити у не передбачений законом спосіб поза межами досудового розслідування іншого потерпілого, що є підставою для скасування ухвали згідно з положеннями ст.ст.409, 412 КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції і задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2022 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62019100000000500 щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, повернуто прокурору, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
