Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 336/3804/16-к
пр. № 1-кп/336/81/2023
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вуглегірська Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацевлаштованого, що зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , несудимого
- обвинуваченого за ч. 2 ст. 364-1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_5 органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у звідництві для розпусти, вчинене з метою наживи, за таких обставин.
Його обвинувачення у вчиненні кримінально караного діяння, яке передбачене ч. 2 ст. ст. 302 КК України, викладено в такій редакції.
ОСОБА_5 в період часу з 22 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року займався звідництвом для розпусти, вчинене з метою наживи, суть якого полягала в посяганні на моральні засади суспільства в частині підстави задоволення сексуальних потреб окремих осіб, встановленні зв`язків між людьми за грошову винагороду для задоволення їх статевих пристрастей, що проявлялось в організації безладних статевих контактів, із встановленням ведення статевого життя виключно за винагороду, незважаючи на особисту симпатію зведених для цього осіб, сприянні проституції.
Зокрема, зазначене звідництво проявлялось в підшукуванні та отриманні ОСОБА_5 замовлень від чоловіків-клієнтів, які потребували оплатних сексуальних послуг, залученні жінок, які займаються проституцією, та організації їх зустрічі для задоволення статевих потреб клієнтів.
Так 22 березня 2016 року, в період часу з 19 години 50 хвилин до 20 години 20 хвилин, ОСОБА_5 , маючи умисел на звідництво для розпусти з метою наживи, одержав замовлення на отримання оплатних сексуальних послуг від ОСОБА_6 , в подальшому для досягнення мети звідництва для розпусти з метою наживи, ігноруючи моральні засади суспільства в частині встановлення відносин між людьми для задоволення їхніх статевих потреб, знаходячись в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виступаючи в якості посередника шляхом підшукування учасників розпусних дій, запропонував вступити у статевий зв`язок з його знайомою ОСОБА_7 , яка займалася проституцією, за що від ОСОБА_6 отримав грошову винагороду у розмірі 50 гривень, після чого надав йому ОСОБА_7 , яка, в свою чергу надала грошову винагороду ОСОБА_5 у розмірі 50 гривень.
Розрахувавшись з ОСОБА_5 за послуги перевезення та звідництво, ОСОБА_6 разом зі ОСОБА_7 зайшли у приміщення номеру готелю «Дві луни», де вступили у статевий зв`язок.
Продовжуючи злочинну діяльність, 25 березня 2016 року, в період часу з 20 години 00 хвилин до 20 години 40 хвилин, ОСОБА_5 , маючи умисел на звідництво для розпусти з метою наживи, одержав замовлення на отримання оплатних сексуальних послуг від ОСОБА_6 , в подальшому для досягнення мети звідництва для розпусти з метою наживи, ігноруючи моральні засади суспільства в частині встановлення відносин між людьми для задоволення іхніх статевих потреб, знаходячись в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виступаючи в якості посередника шляхом підшукування учасників розпусних дій, запропонував вступити у статевий зв`язок з його знайомою ОСОБА_7 , яка займалася проституцією, за що від ОСОБА_6 отримав грошову винагороду у розамірі 50 гривень, після чого надав йому ОСОБА_7 , яка в свою чергу надала грошову винагороду ОСОБА_5 у розмірі 50 гривень.
Розрахувавшись з ОСОБА_5 за послуги перевезення та звідництво, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 зайшли у приміщенні номеру готелю «Дві луни», де вступили у статевий зв`язок.
5 квітня 2016 року, в період часу з 19 години 50 хвилин до 20 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , маючи умисел на звідництво для розпусти з метою наживи, одержав замовлення на отримання оплатних сексуальних послуг від ОСОБА_6 в подальшому для досягнення мети звідництва для розпусти з метою наживи, ігноруючи моральні засади суспільства в частині встановлення відносин між людьми для задоволення їхніх статевих потреб, знаходячись в готелі «Дві луни», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виступаючи в якості посередника шляхом підшукування учасників розпусних дій, запропонував вступити у статевий зв`язок з його знайомою ОСОБА_7 , яка займалася проституцією, за що від ОСОБА_6 отримав грошову винагороду у розмірі 50 гривень, після чого надав йому ОСОБА_7 , яка в свою чергу надала грошову винагороду ОСОБА_5 у розмірі 100 гривень.
Розрахувавшись з ОСОБА_5 за послуги перевезення та звідництво, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 зайшли у приміщенні номеру готелю «Дві луни», де вступили у статевий зв`язок.
Такі дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 302 КК України як звідництво для розпусти, вчинені з метою наживи.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінально караних дій не визнав та дав такі показання.
Він ніколи не підшукував для будь-чиєї розваги осіб легкої поведінки і ніколи не мав на меті здійснення таких дій, оскільки є розсудливою людиною, що усвідомлює ступінь соціальної відповідальності та моральний бік подібних занять. Суду пояснив, що в період, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні дії, працював водієм в службі «Радіотаксі», отримував замовлення від диспетчера та безпосередньо від осіб, які раніше користувалися його послугами. 22 березня 2016 року у вечірній час йому на особистий номер зателефонував невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_8 , повідомив, що раніше користувався послугами обвинуваченого як перевізника, та попросив забрати його з полігону «Близнюки» і підвезти до міста. Перед в`їздом до міста Запоріжжя обвинувачений поцікавився у пасажира, куди йому треб їхати, на що той відповів: «Кудись до дівчат». За змістом цього звернення ОСОБА_5 здогадався, що пасажир потребує послуг проституток, і відповів, що не знає, де ці послуги можна отримати, на що пасажир сказав: «Ну тоді в «Дві луни»!». Біля кіоску поряд з готелем «Дві луни» попросив зупинитися, вийшов з салону та направився до кіоску, звідки вивів дівчину, з якою розмістився в салоні автомобіля. Дівчина, яку обвинувачений бачив вперше, привіталася. Біля готелю пасажири вийшли, ОСОБА_8 готівкою розрахувався з ОСОБА_5 за перевезення і вони розсталися. Від дівчини ОСОБА_5 грошей не отримував.
Обвинувачений здогадувався, що в кіоску біля готелю збираються проститутки, оскільки декілька разів підвозив клієнтів, які самі зазначали місце прибуття, до цього місця.
За таким самим сценарієм відбувалися наступні зустрічі. Всякий раз ОСОБА_8 розраховувався самостійно, з кіоску виходив в товаристві тієї ж самої дівчини. При цьому 25 березня 2016 року під час поїздки в напрямку готелю ОСОБА_8 несподівано для обвинуваченого спитав про номер телефона цієї дівчини, на що обвинувачений відповів, що йому невідомий номер проститутки і він вважав, що в першу поїздку ОСОБА_6 сам заздалегідь зателефонував дівчині. Потім також несподівано послідувало питання, як звати дівчину, на що обвинувачений теж дав заперечувальну відповідь.
5 квітня 2016 року, коли ОСОБА_8 розраховувався з ним за проїзд, передавши 120 гривень, його затримали працівники поліції, провели обшук, вилучили грошові кошти, які він заробив перевезенням пасажирів. Стверджує, що ОСОБА_8 здійснював оплату лише за проїзд; від дівчини він ніколи грошові кошти не отримував, не знайомився з нею і візитку їй не давав.
У зв`язку з непричетністю до інкримінованих йому кримінально караних дій просить про виправдання за статтею закону про кримінальну відповідальність, інкриміновану йому.
Доказами в кримінальному провадженні в силу ст. 84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
До процесуальних джерел доказів відносяться показання, речові докази, документи висновки експертів.
Під час з`ясування обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_5 судом досліджені такі, надані стороною обвинувачення, фактичні дані.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що познайомилась з ОСОБА_5 взимку 2015 року, знає його як таксиста на ім`я ОСОБА_9 . В той день вона з дівчатами, що, як і вона, надають оплатні сексуальні послуги, стояла на трасі, а обвинувачений привіз двох військових, з якими проститутки домовились про сексуальні послуги та поїхали до сауни. Взяла у ОСОБА_5 візитку, запропонувала, щоб він привозив чоловіків для надання їм інтимних послуг, пообіцяв платити йому за це по 50-100 гривень. Навесні 2016 року обвинувачений тричі привозив до неї одного й того самого військового для надання сексуальних послуг.
22 березня 2016 року, коли обвинувачений привіз військового до кіоску, вона підійшла до автомобілю, домовилась з військовим про надання йому сексуальних послуг, повідомивши, що ніч в її товаристві коштуватиме 800 грн., сіла в салон автомобіля, який довіз її та клієнта до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли військовий вийшов з автомобілю, вона передала ОСОБА_5 50 грн. та подякувала його.
Наступного разу ОСОБА_5 знову привіз того ж самого військового, з яким вона поспілкувалась біля кіоску, а потім поїхала до готелю, де вона надала військовому сексуальні послуги. ОСОБА_5 в той вечір вручила 50 грн.
5 квітня 2016 року, приблизно о 22-00 годині, ОСОБА_5 знову привіз до кіоску того самого військового, у салоні автомобіля військовий передав їй 400 гривень за надання сексуальних послуг, з яких 100 гривень вона передала обвинуваченому. Коли вона з військовим усамітнилася в номері готелю, до них постукали співробітники поліції, яких вони впустили в номер.
Документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта і становлять кримінальне провадження (кримінальну справу) у відповідності до ст. 317 КПК України, безпосереднє дослідження яких судом в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому з`ясуванні всіх обставин кримінального провадження.
Окрім описаних процесуальних джерел, судом у відповідності до ст. 358 КПК України досліджені такі надані стороною обвинувачення письмові фактичні дані.
-витяг з кримінального провадження № 12016080080000151 від 12.01.2016 року за ознаками ч. 2 ст. 302 КК України за фактом надання дівчат для інтимних послуг (а. с. 58 т. 1);
-акт видачі грошових коштів для проведення контрольної закупівлі, з якого випливає, що 22 березня 2016 року, в проміжок часу між 18-20 та 18-30 годинами, старший оперуповноважений ОКП (ОБПСТЛ) ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 видав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1100 грн. для проведення контрольної закупівлі у ОСОБА_5 (а. с. 64 т.1 );
- акт огляду покупця від 22.03.2016 року (а. с. 65 т. 1);
-акт видачі грошових коштів для проведення контрольної закупівлі, з якого випливає, що 25 березня 2016 року, в проміжок часу між 18-45 та 18-55 годинами, старший оперуповноважений ОКП (ОБПСТЛ) ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 видав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1100 грн. для проведення контрольної закупівлі у ОСОБА_5 (а. с. 70 т.1 );
- акт огляду покупця від 25.03.2016 року (а. с. 71 т. 1);
-акт видачі грошових коштів для проведення контрольної закупівлі, за змістом якого випливає, що 5 квітня 2016 року, в проміжок часу між 18-00 та 18-20 годинами, слідчий Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 видав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 620 грн. для проведення контрольної закупівлі у ОСОБА_5 (а. с. 72 т.1 );
- акт огляду покупця від 05.04.2016 року (а. с. 73 т. 1);
- клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку транспортного засобу «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , (а. с. 74-75 т. 1);
- ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , (а. с. 76 т. 1);
- протокол обшуку автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , у відповідності до якого під час обшуку автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 750 грн. (а. с. 77-78 т. 1);
- за змістом протоколу огляду від 05.04.2016 року, який проводився в проміжок часу від 21-35 та 21-45 годинами цього ж дня, місцем огляду є кімната № 7 готелю «Дві луни», в ході огляду вилучений силіконовий засіб контрацепції (а. с. 84-85 т. 1);
- висновок експерта № 223 від 15.04.2016 року, за змістом якого при судово-цитологічному дослідженні презервативу знайдені клітини з ознаками епітелію піхви (а. с. 89-90 т. 1);
- постанова про визнання речовим доказом вилученого в ході огляду місця події силіконового засобу контрацепції (а. с. 91 т. 1);
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.04.2016 року, за змістом якого о 20 годині 35 хвилин 25 березня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 170 грн. дівчину для інтимних послуг (а. с. 93 т. 1);
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 22.04.2016 року, за змістом якого о 20 годині 20 хвилин 22 березня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 170 грн. дівчину для інтимних послуг (а. с. 94 т. 1);
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 18.04.2016 року, за змістом якого о 20 годині 30 хвилин 5 квітня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 220 грн. неповнолітню дівчину для інтимних послуг (а. с. 95 т. 1);
- відеозапис на DVD-R диску, отриманий внаслідок проведення вказаних негласних процесуальних дій, відтворений в судовому засіданні (а. с. 116 т. 1);
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26.03.2016 року, за змістом якого о 21 годині 30 хвилин 25 березня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 1100 грн. неповнолітню дівчину для інтимних послуг (а. с. 96 т. 1);
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 23.03.2016 року, за змістом якого о 21 годині 30 хвилин 22 березня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 1200 грн. неповнолітню дівчину для інтимних послуг (а. с. 97 т. 1);
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 06.04.2016 року, за змістом якого о 21 годині 30 хвилин 5 квітня 2016 року ОСОБА_5 на ділянці траси Харків-Сімферополь в м. Запоріжжі надав ОСОБА_6 за 220 грн. неповнолітню дівчину для інтимних послуг (а. с. 98 т. 1);
- постанова про визнання речовими доказами грошових коштів (а. с. 99 т. 1).
Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, до яких у відповідності до ст. 91 КПК України відносяться, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, встановлюються на підставі доказів.
Як зазначено в статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Встановивши обставини справи наданими сторонами провадження доказами, які суд оцінив у відповідності до наведених вимог закону, суд доходить переконання про відсутність доказів винуватості обвинуваченого по висунутому проти нього обвинувачення, виходячи з такого.
Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку, врегульовані статтею 368 КПК України, і до них відносяться, зокрема, такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа (1); чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений (2); чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (3).
Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, як слідує із статті 373 КПК України.
З наведених положень кримінального процесуального законодавства випливає, що підставою для ухвалення обвинувального вироку є висновок суду про винуватість особи у вчиненні діяння (бездіяльності), що у відповідності до Закону України про кримінальну відповідальність утворює склад кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладений законом на слідчого та прокурора.
Як вже зазначено судом, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, сукупність яких і є підставою для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Одним з завдань кримінального провадження, внормованих статтею 2 КПК України, є застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження, а однією з засад кримінального провадження є законність, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства ( ст. ст. 7, 9 КПК України).
Дотримання встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку під час здобуття і збирання доказів і є підставою для кваліфікації доказу як допустимого, як зазначено в статті 86 КПК України.
З аналізу згаданих процесуальних у їхньому взаємозв`язку випливає, що обвинувачення, визнане судом доведеним, має ґрунтуватися на доказах, отриманих за встановленою кримінальним процесуальним законодавством процедурою.
Наслідки недотримання встановленої законом процедури для отримання доказів зводяться до визнання доказів недопустимими, а наслідки недопустимості доказів встановлені частиною 2 статті 86 КПК України і полягають в тому, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Збирання доказів внормовано статтею 93 КПК України, у відповідності до якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, зокрема: проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом.
Негласними слідчимидіями єрізновид слідчихдій,слідчих (розшукових)дій,відомості профакт таметоди проведенняяких непідлягають розголошенню,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
Підстави для проведення негласних слідчих дій та процедура їх вчинення регламентовані Главою 21 КПК України.
Зокрема, зі змісту ст. 246 КПК України слідує, що негласні розшукові дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, а негласні слідчі дії, зокрема, що містять в собі здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, здійснюються виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Фактичними підставами для проведення негласних процесуальних дій є встановлена слідчим (прокурором) неможливість отримання органом досудового розслідування відомостей про злочин та особу, що його вчинила, в інший спосіб (1); потреба органу досудового розслідування діяти в інтересах здійснюваного кримінального провадження негласно (2). Юридичною підставою для проведення негласної слідчої дії є наявність прийнятого уповноваженою особою і у встановленому на те порядку процесуального рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій . Таке рішення має бути оформленим у вигляді постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді (частина третя ст.110, ст.251 КПК, частини третя і четверта ст.248 КПК України).
Згідно зі ст. 246 КПК України обов`язковим елементом отримання доказів у результаті негласних слідчих (розшукових) дій є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення, який є правовою підставою для цього.
В обґрунтування обвинувачення ОСОБА_5 стороною обвинувачення надані суду результати проведення негласних слідчих дій, такі, як: протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю за особою (1) та протоколи про результати контролю за вчиненням злочину, а також акти видачі грошових коштів для проведення контрольної закупівлі та акти огляду покупця (2) .
Що стосується протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, оцінюючи їх крізь призму допустимості як процесуального джерела, суд виходить з такого.
Вказані протоколи є засобом фіксації такої негласної процесуальної дії, як аудіо- та відеоконтроль особи, проведення якої внормовано статтями 258, 260 КПК України і є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Загальні положення про втручання у приватне спілкування, різновидом якого є аудіо-, відеоконтроль особи, зводяться до того, що воно є неможливим без ухвали слідчого судді ( ст. ст. 246, 258, 260 КПК України), яка є процесуальною передумовою для здійснення негласної слідчої дії, пов`язаної з втручанням у приватне спілкування, у вигляді аудіо,- відеоконтролю особи, що здійснюються лише у кримінальних провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
З наведеного випливає, що процесуальне значення ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю для оцінки допустимості інформації, що здобута внаслідок вказаної дії, неможливо переоцінити, воно є першочерговим.
Саме ухвала слідчого судді, яка постановляється за наслідками розгляду клопотань слідчого, погоджених з прокурорам, за процедурою, врегульованою ст. 248 КПК України, і є законною підставою для проведення негласної процесуальної дії, в противному випадку інформація, що здобута внаслідок такого контролю, є недопустимою, а сама дія незаконною.
Як випливає із змісту ст. 247 КПК України, розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що означає, що для переконання суду в законності проведення негласних процесуальних дій стороні обвинувачення належало надати суду копії ухвал слідчих суддів Запорізького апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласної процесуальної дії, а під час завершення досудового розслідування - надати їх стороні захисту в ході відкриття матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
При цьому, згідно із ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
З урахуванням викладеного розкриття стороні захисту вказаних ухвал під час надання для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, а також надання їх суду є необхідною гарантією дотримання законності під час досудового розслідування та судового розгляду і дотримання права особи на захист.
Разом з тим суду не надано ухвал слідчих суддів Запорізького апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих дій, як не надано і клопотань слідчих перед слідчим суддею, погоджених з прокурором.
Не надано було вказаних процесуальних джерел і під час виконання вимог ст. 290 КПК України, що не заперечує сторона обвинувачення, посилаючись на те, що ухвали не були надані через наявність в їхньому змісті таємниці, охоронюваної законом, та їх нерозсекреченість.
Такі ж самі пояснення з приводу відсутності ухвал в матеріалах кримінального провадження були надані прокурором під час первісного розгляду провадження судом першої інстанції; при повторному ж судовому розгляді після скасування вироку суду судом апеляційної інстанції неможливість надання ухвал прокурор пояснив їх знищенням у зв`язку з оголошенням воєнного стану в державі Україна, про що, з його слів, йому повідомили співробітники режимно-секретного відділу Запорізького апеляційного суду в телефонній розмові.
Доказів звернення в будь-якій формі до апеляційного суду, як і доказів отримання вказаної інформації, суду надано не було.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість отриманих внаслідок проведення цих дій фактичних даних, оскільки суд позбавлений можливості переконатися в дотриманні законної процедури при збиранні означених доказів.
Лише посилання в протоколах на наявність ухвал слідчих суддів не може бути врахована судом, оскільки обов`язком суду є безпосереднє дослідження процесуальних джерел, що становить одну з засад кримінального судочинства в силу ст. ст. 7, 23 КПК України.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року № 13-37кс18 у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки за змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.
Ці документи (процесуальні рішення) виступають правовою підставою для проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч.2 ст.36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, які викладені у рішеннях ККС ВС від 06.06.2019 (справа №552/2811/15-к, провадження №51-6425км18), від 21.05.2019 (справа №686/4267/15-к, провадження №51-4336км18).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від 17.04.2019(справа №759/19880/15-к, провадження №51-143км18),суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
У пунктах 56-62 своєї постанови від 16 січня 2019 року № 13-37кс18 у справі № 751/7557/15-к Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
Таким чином, наявність ухвали слідчого судді про проведення НСРД є обов`язковою умовою допустимості доказів, отриманих внаслідок слідчих дій, що вимагають попереднього дозволу суду. Постанова прокурора про дозвіл на контроль за вчиненням злочину виконує роль, схожу з дозволом суду в інших випадках суттєвого втручання у права і свободи особи, а тому також є обов`язковою умовою допустимості доказів.
Оскільки обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення, то сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
Рішення уповноважених суб`єктів виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
На очевидну недопустимість отриманої внаслідок негласних слідчих дій інформації вказує і таке.
Судом вже наведений зміст ст. 246 КПК України щодо права органу досудового розслідування на проведення негласних слідчих дій, що містять в собі здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Семантика прислівника «виключно» означає, що лише у кримінальному провадженні про тяжкі або особливо тяжкі кримінальні правопорушення є можливим здійснення негласних процесуальних дій.
В протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою є посилання на те, що вказані дії здійснені в межах кримінального провадження № 12016080080000151 від 12.01.2026 року за ознаками ч. 3 ст. 302 КК України, яка передбачала відповідальність за тяжке кримінальне каране діяння в розумінні ст. 12 КК України в редакції, що діяла на момент складання вказаних протоколів.
Між тим, як випливає з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, означена кваліфікація кримінально караного діяння була внесена до реєстру лише 26 квітня 2016 року, тобто не лише до проведення негласних дій, які мали місце 22 березня, 25 березня, 5 квітня 2016 року, а навіть і після складання вказаних протоколів про результати НСРД, а саме: 23 березня, 26 березня, 6,18, 22 квітня 2016 року.
До того ж моменту, а саме: до 26 квітня 2016 року, кримінальне провадження характеризувалось кваліфікацією за ч. 2 ст. 302 КК України.
Частиною 3 ст. 302 КК України передбачено відповідальність за звідництво, вчинене з залученням неповнолітніх.
З вказаного запису в реєстрі досудових розслідувань неможливо встановити, чим зумовлено внесення інформації саме про таку кваліфікацію, яка є вочевидь неналежною до цього провадження, якщо тільки не припустити факт штучного створення обвинувачення за частиною статті Закону про кримінальну відповідальність, яка встановлює відповідальність за тяжкий злочин, але ж з огляду на хронологію проведення негласних слідчих дій вони здійснювались в межах кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 302 КК України, яка, як зауважив суд, без посилання на підстави була змінена лише 26 квітня 2016 року (а. с. 58, 59 т. 1).
Відомості ж про встановлені в ході негласної слідчої дії обставини, зазначені в протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, суперечать встановленим судом обставинам, оскільки в протоколах зазначено, що ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 неповнолітню дівчину для отримання інтимних послуг, між тим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку, за версією обвинувачення надав обвинувачений ОСОБА_6 , досягла повноліття не лише на момент описаних подій, але й на момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як зазначенов частині3ст.248КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинений злочин відповідної тяжкості, що означає можливість постановлення ухвали про дозвіл на проведення НСРД лише за умови доведення прокурором, що кримінальне провадження здійснюється за ознаками тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Наведене означає неможливість постановлення ухвал слідчих суддів про проведення негласних слідчих дій, оскільки застосування такого дозволу в провадженнях про злочини середньої тяжкості є неможливим.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що посилання в протоколах про результати НСРД на кваліфікацію провадження за частиною статті Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинення тяжкого злочину, яке (посилання) не продиктоване наявністю об`єктивних передумов, тобто наявністю в провадженні обвинувачення або підозри у вчиненні такого злочину, підпорядковане меті надання ознак законності проведених дій на тлі порушення порядку здобуття доказів.
У зв`язку з викладеним є очевидним, що згадування в протоколі про результати НСРД про надання неповнолітньої для задоволення статевих потреб також підпорядковано меті штучного створення більш тяжкого обвинувачення в кримінальному провадженні, де були незаконно застосовані негласні процесуальні дії.
Відсутність інформаціїпро реквізитиухвал слідчогосудді апеляційногосуду Запорізькоїобласті тадати їхпостановлення посилюютьпереконання судуу відсутностіозначених ухвал,але навітьякщо припуститиїхню наявність,їх ненаданнясуду унеможливлюєвисновок прострок їхньоїдії,який закономобмежений певнимпроміжком часу.
За наведених обставин вказані процесуальні заходи крізь призму вимог до процедури здійснення НСРД є очевидно недопустимими в розумінні ст. 87 КПК України як такі, що здійснені без попереднього дозволу суду, хоча потребують такого дозволу.
У зв`язку з викладеним є процесуально неможливим в силу ст. 86 КПК України використання отриманої внаслідок проведення вказаних дій інформації на користь висунутого проти ОСОБА_5 обвинувачення.
Про неможливість використання на користь обвинувачення інформації, здобутої внаслідок проведення негласних процесуальних дій, свідчить і неповідомлення особі, щодо якої вони проводилися, про обмеження її конституційних прав, яке (повідомлення) у відповідності до ст. 253 КПК України має бути здійсненим не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Разом з тим інформація, отримана внаслідок проведення вказаних негласних дій, яка в силу закону не може бути використана на користь висунутого проти ОСОБА_5 обвинувачення, не тільки не містить відомостей про вчинення обвинуваченим протиправних дій, але й спростовує висновки органу досудового розслідування та показання свідка ОСОБА_12 про зайняття ОСОБА_5 звідництвом, оскільки її відеозапис робить очевидним, що в усякому випадку відвідування готелю «Дві луни» ОСОБА_6 самостійно обирає ОСОБА_7 серед інших дівчат та сідає разом з нею в салон автомобіля, тоді як ОСОБА_5 жодного разу не залишає кермо автомобіля. Таким чином дана інформація з точки зору її оцінки як засобу фіксації певних обставин об`єктивно підтверджує лише показання обвинуваченого про наданням ним послуг з перевезення в таксі свідку ОСОБА_6 .
Що стосується протоколів про результати контролю за вчиненням злочину (а. с. 96-96), при оцінці їх допустимості як процесуальних джерел суд виходить з такого.
Здійснення контролю за вчиненням злочину врегульовано статтею 271 КПК України, за змістом якої контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в формах, зокрема: контрольованої та оперативної закупки.
Як випливає зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 246 КПК України, рішення про проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор і виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
З протоколів про результати контролю за вчиненням злочину випливає, що слідчий на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 склав відповідні протоколи.
Хоча означені засоби фіксації і містять посилання на проведення слідчим вказаної негласної процесуальної дії, проте згадані в протоколах постанови прокурора не лише не відкриті стороні захисту, а й не надані суду під час як первісного, так і повторного розгляду справи після скасування вироку суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.
Відсутнє посилання на ці процесуальні рішення і в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Відсутність вказаних процесуальних рішень в розпорядженні суду унеможливлює надання оцінки отриманим внаслідок проведення негласних дій фактичним даним з точки зору їх допустимості та оцінки законності вчинення негласних дій, оскільки неможливість їхнього безпосереднього дослідження не дає можливості констатувати прийняття такого рішення, а навіть за умови існування таких постанов їхня відсутність в розпорядженні суду у відсутність посилання в протоколі на дату їх винесення унеможливлює висновок про вчинення негласних дій в період строку дії таких постанов, бо законом передбачено обов`язкове зазначення в постанові прокурора строку проведення слідчої дії.
Як і в протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину наявне згадування того, що кримінальне провадження здійснюється за ознаками тяжкого злочину ч. 3 ст. 302 КК України на тлі того, що відомості про зміну кваліфікації (у відсутність матеріально-процесуальних підстав для такої зміни) внесені лише 26 квітня 2016 року, тоді як протоколи складені 23, 26 березня, 6 квітня 2016 року. Означене свідчить про намагання органу досудового розслідування надати ознаки законності проведенню вказаних дій, оскільки як і аудіо-, відеоконтроль особи, здійснення контролю за вчиненням злочину є допустимим лише в кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
За змістом ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
Як слідує з актів видачі грошових коштів та огляду покупця (а. с. 64-71), вони складені старшим оперуповноваженим ОКП (ОБПСТЛ) ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 . Між тим вказана службова особа не входить до складу слідчої групи в цьому провадженні, а доручення слідчого про здійснення негласних слідчих дій в порушення вимог ч. 6 ст. 246 та ст. 41 КПК України йому не надавалось.
Означені обставини також свідчать на користь того, що вказаний доказ добутий особою, що не уповноважена здійснювати будь-які дії в кримінальному провадженні, тобто з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом порядку.
Окрім наведених посягань на встановлені КПК України правила, суд зауважує на тому, що поняття акт не передбачено ані процесуальним законодавством, ані «Інструкцією про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, речей, послуг, документів, засобів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності», затвердженою Наказом МВСУ/СБУ/МДЗУ/ГПУ/ДФСУ від 16.03.2013 року № 88ДСК/384, а нормами кримінального процесуального законодавства в таких випадках передбачено складання протоколу помітки огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів.
За змістом пункту 6.7 «Інструкції…» безпосередньо перед початком проведення оперативної закупки або слідчого експерименту без участі оперативного закупного складається протокол огляду майна, цінностей, грошових коштів, які будуть використовуватись під час проведення негласної слідчої дії не надавалось. Разом з тим, як свідчать акти видачі грошових коштів для проведення контрольної закупівлі, їх складання відбувалось у присутності ОСОБА_6 .
В порушення вимог пункту 6.11 «Інструкції…», згідно із яким проведення закупівлі здійснюється виключно за грошові кошти і з використанням майна органів та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а використання небюджетних грошових коштів, в тому числі особистих коштів заявника (особи, яка передає неправомірну вигоду), слід розцінювати як провокацію злочину, гроші, передані ОСОБА_6 ОСОБА_5 , є особистими коштами ОСОБА_6 .
Як зазначено в частині 4 ст. 271 КПК України, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. Проте хоча 5 квітня 2016 року негласна слідча дія у вигляді контролю за вчиненням злочину відносно ОСОБА_5 й закінчилась відкритим фіксуванням, протокол від 06.04.2016 року складений слідчим у відсутність ОСОБА_5 .
В порушення вимог ст. 275 КПК України ОСОБА_6 не був залучений на підставі постанови слідчого до конфіденційного співробітництва, хоча фактично був уповноважений на здійснення оперативної закупки.
Наведені порушення вимог кримінального процесуального законодавства щодо процедури здійснення контролю за вчиненням злочину у відповідності до ч. 1 ст. 86 КПК України мають наслідком визнання недопустимими доказами отриманих в ході означених дій фактичних даних.
Разом з тим отримана в ході контролю за вчиненням злочину інформація не містить в собі жодних відомостей про причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому дій, а лише підтверджує показання обвинуваченого про здійснення оплатного перевезення ОСОБА_6 в автомобілі таксі.
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_7 про те, що вона протягом певного часу знала ОСОБА_5 як особу, що оплатно сприяє в наданні-отриманні оплатних інтимних послуг, а також про те, що вона безпосередньо вручала йому грошові кошти за послугу в зведенні з клієнтом - споживачем її інтимних послуг, суд знаходить їх неспроможними, виходячи з такого.
Заява про те, що саме ОСОБА_5 звів її з ОСОБА_6 , що не підтверджується жодними з наданих суду фактичних даних, спростовується показаннями ОСОБА_5 про те, що сам ОСОБА_6 з першого разу використання його послуг як перевізника зазначав маршрут поїздки та самостійно обирав дівчину для сексуальних розваг, тоді як ОСОБА_5 по мірі прибуття до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не виходив з-за керма транспортного засобу. Спростовує цю заяву і зміст ведеозапису здійснених у відношенні ОСОБА_5 негласних слідчих дій, який хоча й визнаний недопустимим доказом, проте є засобом фіксації описаних подій, що об`єктивно їх відтворює та підтверджує показання обвинуваченого про винятково самостійні дії ОСОБА_6 в ході вибору дівчини для розваги.
Заяву про вручення грошей за надану послугу в постачанні клієнта також спростовують вказаний відеозапис та показання обвинуваченого про те, що він не отримував від дівчини жодних грошових сум.
Що стосується свідка ОСОБА_6 , в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України прокурор не виконав обов`язку із забезпечення присутності цієї особи в судовому засіданні, хоча суд дотримався необхідних умов для виконання ним вказаного обов`язку шляхом направлення судових повісток за місцем проживання свідка, постановлення ухвал про його примусовий привід, проте у встановлений судом строк вказаний обов`язок представником публічного обвинувачення виконаний не був.
В судовому засіданні 19 січня 2023 року прокурор заявив про неможливість доставлення вказаної особи до суду через її фактичне зникнення та про заведення у зв`язку з цим органами Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 розшукової справи та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України за фактом його вбивства, що потягло за собою обмеження з`ясування обставин справи лише наданими суду фактичними даними.
Протокол обшуку автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , досліджений судом, також не містить інформації про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, інкримінованого йому, оскільки наявність в ньому грошей в сумі 750 грн. об`єктивно підтверджує лише факт оплатного заняття ним перевезенням фізичних осіб в таксі.
Оцінюючи наведені докази, що досліджені судом безпосередньо, суд доходить висновку, що їх сукупність не містить беззаперечної інформації про причетність ОСОБА_5 до злочину, диспозиція якого утворює обвинувачення проти нього.
Завданнями кримінального провадження в силу ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, що проголошено однією з засад кримінального провадження, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю у відповідності до ст. 3 Основного Закону України.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, як випливає із змісту ст. 21 Конституції України.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Як випливає із ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Презумпція невинуватості та забезпечення доведення вини є однією з засад кримінального судочинства, яка внормована статтею 17 КПК України
Статтею 17ЗаконуУкраїни"ПровиконаннярішеньтазастосуванняпрактикиЄвропейськогоСуду зправлюдини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
Гарантія того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, становить зміст принципу презумпції невинуватості.
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
З роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» випливає, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
За роз`ясненнями п. 19 цієї постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, покладається на слідчого, прокурора, як випливає із змісту частини першої ст. 92 КК України.
Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що є однією з засад кримінального судочинства, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями цієї статті кримінального процесуального закону внормовано роль суду з здійсненні кримінального провадження, відповідно до якої суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
Як випливає зі змісту ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, що в силу ч. 2 означеної статті передбачає ухвалення рішення з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України.
За змістом частини четвертої статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Під час здійснення розгляду означеного кримінального провадження в умовах дотримання положень таких засад кримінального судочинства, як змагальність, забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України), безпосередність дослідження показань, речей та документів (ст. 23КПК України), зобов`язання сторони обвинувачення довести винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, судом не отримано.
За означених обставин, суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумними сумнівами перед судом переконливості своїх доводів, відтак, засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються.
Ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, внормоване пунктом 3 частини першої ст. 373 КПК України.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Судом під час з`ясування обставин справи в повному обсязі досліджені всі докази, надані сторонами провадження, та належних, достовірних, допустимих доказів, які можна використати при визнанні обвинувачення доведеним, суду не надано, що має обов`язковим наслідком ухвалення виправдувального вироку суду.
Враховуючи викладене, суд знаходить за необхідне виправдати ОСОБА_5 по пред`явленому йому обвинуваченню через недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні, як випливає із змісту обвинувального акту.
Заходи забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і судом не застосовувалися.
Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 302 КК України, виправдати через недоведеність його винуватості у вчиненні злочину.
Речовий доказ силіконовий засіб контрацепції, що знаходиться на зберіганні в камері схов відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, - знищити;
Грошові кошти в сумі 220 грн., вилучені в салоні автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номер НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_5 за належністю.
Грошові кошти в сумі 400 грн., передані постановою слідчого від 29.04.2016 року на зберігання ОСОБА_6 , залишити у його розпорядженні.
Визнаний речовим доказом DVD-R диск с відеозаписом матеріалів проведення негласних слідчих, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати з матеріалами провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення.
Учасникам кримінального провадження, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення вироку, копію вироку буде направлено не пізніше наступного дня після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
