ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 461/958/22 пров. № А/857/8382/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
за участю представника відповідача Сичова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року, прийняте суддею Романюк В.Ф. у м.Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі - відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил №2767/20900/21 від 30.12.2021, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ознаками ст.485 Митного кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 207361,47 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2022 позов задоволено. Постанову Львівської митниці від 01.02.2022 у справі про порушення митних правил №2767/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченого статтею 485 МК України, та накладенні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 207361, 47 грн - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що стаття 485 МК України передбачає наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, а тому зазначення особою невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.
Про необхідність наявності умислу, як обов`язкової ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України зазначає Верховний Суд також у постановах від 20.03.2018 у справі №640/7258/17, від 06.06.2018 у справі №607/2391/17, від 06.06.2018 у справі №607/1866/17.
Враховуючи те, що позивач не мав умислу уникати сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також те, що відповідачем не доведено факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу, то в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що посадовою особою ВМО № 2 м/п «Городок» під час здійснення митних формальностей стосовно даного товару, було встановлено, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель Е 220, номер кузова: НОМЕР_1 ввезено на митну територію України у зоні діяльності Сумської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування.
Відповідно до витягу з АСМО «Інспектор» - «Розрахунок платежів», сума несплачених митних платежів за митною декларацією ІМ40АА №UA209180/2021/041675 від 14.09.2021 становить 69 120,49 гривень.
Звертає увагу на те, що до моменту митного оформлення звернень ОСОБА_1 до митного органу з приводу особливостей розмитнення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, № кузова: НОМЕР_1 не надходило.
Суб`єктивна сторона правопорушення, що кваліфікується за ст. 485 Митного кодексу України - «Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів», характеризується умисною або необережною формою вини.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01 лютого 2021 Львівською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил № 2767/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 207361, 47 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було заявлено до митного оформлення товар транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ з р/н НОМЕР_2 як такий, що підлягає митному оформленню у відповідності до норм Закону України від 15.04.2021 №1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування якими є транспортні засоби» та подано митну декларацію типу ІМ40 АА № UA 209180/2021/041675 від 14.09.2021.
Так, згідно Протоколу про порушення митних правил від 30 грудня 2021 №2767/20918/21, в місце прибуття ВМО №2 митного поста «Городок» було доставлено товар та подано митну декларацію типу ІМ40 АА № UA 209180/2021/041675 від 14.09.2021 на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ з р/н НОМЕР_2 . Даний товар було заявлено до митного оформлення як такий, що підлягає митному оформленню у відповідності до норм Закону України від 15.04.2021 №1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування якими є транспортні засоби» (далі Закон №1402). Посадовою особою ВМО №2 м/п «Городок» під час здійснення митних формальностей стосовно даного товару було виявлено, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України у зоні діяльності Сумської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування. Саме у зв`язку з цим вказаний автомобіль не міг бути оформлений згідно положень Закону №1402. На підставі наведеного посадова особа митниці констатувала, що позивачем було вчинено дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що містить ознаки порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України.
Отже, судом встановлено, що 01 лютого 2021 Львівською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил № 2767/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що така мотивована тим, що позивачем був заявлений товар до митного оформлення як такий, що підлягає митному оформленню у відповідності до норм Закону України від 15.04.2021 №1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування якими є транспортні засоби» (далі Закон №1402), однак посадовою особою ВМО №2 м/п «Городок» під час здійснення митних формальностей стосовно даного товару було виявлено, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України у зоні діяльності Сумської митниці у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування. Саме у зв`язку з цим вказаний автомобіль не міг бути оформлений згідно положень Закону №1402.
Стаття 485 Митного кодексу України передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.
Тобто, сам по собі факт невірного зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД не становить склад правопорушення згідно з статтею 485 Митного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №640/5082/17.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, статтею 485 Митним кодексом України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Крім того, колегія суддів зазначає, що контрольну функцію стосовно вірності визначення декларантом коду товару за УКТЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТЗЕД.
Враховуючи встановлення судом відсутності обґрунтованих доказів в підтвердження у даній справі умислу позивача на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість спірної постанови митного органу.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2022 у справі №761/17885/17 та від 20 березня 2018 у справа №640/7258/17.
Апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань для спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року у справі №461/958/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 30.01.2023 року.
