ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
справа №380/9508/22
провадження № П/380/9578/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Коморного О.І.,
секретар судового засідання Марець В.В.,
з участю:
представника позивача Асташкін А.В.,
представника відповідачів Рибак Н.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Державної митної служби України, поновлення на посаді та стягнення з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 09 червня 2022 року №3-дс, яким було оголошено догану начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 16 червня 2022 року №4-дс, яким було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин та припинено дію контракту про проходження державної служби від 01 листопада 2021 року № 65;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Городок» Львівської митниці;
- стягнути з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2022 року по дату набрання рішенням по справі законної сили з вирахуванням обов`язкових податків і зборів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65 проходив державну службу на посаді начальника митного поста «Городок» Львівської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс, оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Наказом Державної митної служби України від 16.06.2022 №4-дс, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, припинено дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
Позивач зазначає, що відповідно до наказів Львівської митниці у період з 14.02.2022 по 04.03.2022 перебував у щорічній основній та щорічній додатковій відпустці, з 07.03.2022 по 31.03.2022 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, з 01.04.2022 по 05.04.2022 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у період з 06.04.2022 по 06.05.2022 перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
05.05.2022 позивач засобами електронного зв`язку подав Львівській митниці заяву щодо надання відпустки без збереження заробітної плати з 09.05.2022 по 31.05.2022, а 31.05.2022 заяву щодо надання відпустки без збереження заробітної плати з 31.05.2022 по 31.08.2022, оскільки, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 09.12.2020 №1236 на території України запроваджено карантин до 31.08.2022 та у зв`язку з тим, що позивач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Львівській митниці відомо, тому, в силу вимог п.3-1 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» має безумовне право на отримання відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку (для здійснення догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину).
Позивач зазначає, що впродовж травня 2022 не отримував від Львівської митниці жодних повідомлень про ненадання відпустки без збереження заробітної плати, проте, згодом стало відомо, що відповідно до наказів Державної митної служби України від 12.05.2022 №193 та від 17.05.2022 №199 було порушено дисциплінарні провадження на підставі інформації, викладеної у листах Львівської митниці від 09.05.2022 №7.4.-1/12/4/8885, та від 10.05.2022 №7.4.-1/12/4/8952 в яких зазначено, що ОСОБА_1 відсутній на службі з 09.05.2022 без поважних причин.
Наказами Державної митної служби України за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» - прогул держаного службовця без поважних причин, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а в подальшому за вчинення систематичного прогулу без поважних причин застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади та припинення державної служби.
Наголошує, що в силу вимог п.3-1 ч.1 ст.25 Закону «Про відпустки», як батько малолітньої дитини має безумовне право на отримання відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку для здійснення догляду за дитиною віком до 14 років на весь період оголошення карантину, який запроваджено до 31.08.2022, тому ненадання Львівською митницею відпустки є неправомірним, а відтак, відсутність на службі з 09.05.2022 не може вважатися прогулом без поважних причин.
Позивач вважає накази Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс та від 16.06.2022 №4-дс, необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті без урахування всіх обставин, які впливають на їх прийняття.
Ухвалою від 15 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 07 вересня 2022 року.
Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року витребувано від Державної митної служби України докази.
Протокольною ухвалою суду від 07 вересня 2022 року розгляд справи відкладено до 28 вересня 2022 року.
Протокольною ухвалою суду від 28 вересня 2022 року розгляд справи відкладено до 12 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року витребувано від ПАТ «Київстар» докази.
Протокольною ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року розгляд справи відкладено до 09 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 30 листопада 2022 року.
Протокольною ухвалою суду від 30 листопада 2022 року оголошено перерву у судовому засіданні до 07 грудня 2022 року.
Згідно витягу з протоколу судового засідання від 07 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 21 грудня 2022 року.
Протокольною ухвалою суду від 21 грудня 2022 року розгляд справи відкладено до 04 січня 2023 року.
Протокольною ухвалою суду від 04 січня 2023 року оголошено перерву до 01 лютого 2023 року.
Львівською митницею надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом.
Особливості унормування робочого часу, часу відпочинку та відпусток державного службовця визначено Розділом VII Закону №889.
Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (ст.57 Закону №889). Відповідно до ст.58 Закону №889 за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.
Законом України «Про відпустки» встановлено державні гарантії права на відпустки працівників, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам. Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено види відпусток, зокрема, і пунктом 5 статті передбачено відпустки без збереження заробітної плати (статті 25 і 26 Закону України «Про відпустки»).
На підставі поданих позивачем заяв, відповідно до наказів Львівської митниці, ОСОБА_1 у період з початку 2022 року перебував у наступних відпустках: з 10.01.2022 по 21.01.2022 - щорічна основна відпустка; з 14.02.2022 по 04.03.2022 - щорічна основна, щорічна додаткова відпустка; з 07.03.2022 по 31.03.2022 - без збереження заробітної плати за згодою сторін, ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки»; з 01.04.2022 по 05.04.2022 - без збереження заробітної плати за згодою сторін, ч.1 ст.26 Закону України «Про відпустки»; з 06.04.2022 по 06.05.2022 - без збереження заробітної плати за згодою сторін, ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки».
В подальшому, 05.05.2022 позивачем подано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», за результатами розгляду якої, керівником Львівської митниці прийнято рішення про відмову у наданні відпустки, тому, наказ про надання відпустки не видавався.
09.05.2022 засобами телефонного зв`язку за номером НОМЕР_1 позивача повідомлено про відмову у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки» та того ж дня складено акт про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом усього робочого дня, а саме 09.05.2022 за адресою митного поста «Городок» Львівської митниці. При цьому, факт відсутності на роботі зумовлений відсутністю позивача в Україні, про що ОСОБА_1 повідомив Львівську митницю в телефонному режимі (зазначивши, що перебуває в США), та інформацією отриманою Адміністрацією Держприкордонслужби України щодо працівників, які перетнули державний кордон України та станом на 28.04.2022 не повернулись.
Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.
Враховуючи те, що згоди керівника Львівської митниці про надання позивачу відпустки згідно зі ст.26 Закону №504/96-ВР не було надано, наказ про надання відпустки не було видано та не доведено до відома позивача, тому ОСОБА_1 зобов`язаний був з`явитися на роботу 09.05.2022.
Щодо посилання позивача на надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з доглядом за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину зазначає наступне.
Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.25 Закону №504/96-ВР відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. В той же час, у частині третій статті 18 Закону визначено вичерпний перелік інших осіб, а саме: відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Просить звернути увагу, що у своїх заявах як від 05.05.2022 так і від 31.05.2022, позивач просив надати відпустку без збереження заробітної плати, відповідно до ч.3 ст.26 Закону №504/96-ВР, а не п.3-1 ч.1 ст.25 цього ж Закону.
Згідно ч.1 ст.64 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою ст.65 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до положень п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», одним із дисциплінарних проступків є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу», у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених і пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
З огляду на факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у прогулі (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, наказом Державної митної служби України «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 09.06.2022 №3-дс, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
31.05.2022 позивачем подано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», за результатами якої, керівником Львівської митниці прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відпустки, відтак, наказ про надання відпустки не видавався.
Листом Львівської митниці від 01.06.2022 №7.4-1/12/10/10600, засобами електронного зв`язку, позивача було повідомлено про відмову у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Пре відпустки».
Разом з тим, Львівською митницею поінформовано Державну митну службу України, що 10.05.2022 року ОСОБА_1 також не з`явився на роботі без поважних причин, а в подальшому листом Львівської митниці від 23.05.2022 №7.4-2/12/4/9904 направлено акти про відсутність на роботі без поважних причин у період з 11.05.2022 по 23.05.2022.
Під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач у період з 24.05.2022 по 10.06.2022 також був відсутній на роботі без поважних причин, про що Львівською митницею складено відповідні акти. При цьому, Дисциплінарною комісією враховано той факт, що позивач був належним чином поінформований про відмову керівника Львівської митниці у наданні йому відпустки без збереження заробітної плати, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», як по заяві від 05.05.2022 так і по заяві від 31.05.2022.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 допущено систематичні прогули у вказані вище періоди, в тому числі після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Згідно з ч.5 ст.66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Зважаючи на встановлені обставини, наказом Державної митної служби України «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 16.06.2022 №4-дс до начальника митного поста «Городок» Львівської митниці за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади та припинення державної служби.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Державною митною службою України надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що позивач акцентує увагу на гарантії працівника, передбаченій п.3-1 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР, проте, 05.05.2022 позивач подав засобами електронного зв`язку заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07.05.2022 по 31.05.2022 відповідно до ч.3 ст.26 Закону №504/96-ВР. При цьому, заява не містила жодних посилань на обставини, що вказують на право обов`язкового надання відпустки без збереження заробітної плати працівникові, яке передбачене ст.25 Закону №504/96-ВР.
Відповідно до положень ст.26 Закону №504/96-ВР за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті. Тобто, надання відпустки без збереження заробітної плати згідно зі ст.26 Закону №504/96-ВР можливе після досягнення згоди працівника та роботодавця.
В.о. начальника Львівської митниці прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відпустки, про що його повідомлено у телефонному режимі, наказ про надання такої відпустки Львівською митницею не видавався. Враховуючи те, що згоди керівника Львівської митниці про надання позивачу відпустки згідно зі ст.26 Закону №504/96-ВР надано не було, позивач був зобов`язаний з`явитися на роботу 09.05.2022.
Згідно з пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку. У разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.
Зазначає, що позивач засобами телефонного зв`язку повідомив Львівську митницю про те, що він перебуває закордоном. Вказаний факт підтверджується інформацією, отриманою Держмитслужбою в рамках проведених заходів із встановлення місцезнаходження посадових осіб митних органів під час воєнного стану, зокрема, Адміністрація Державної прикордонної служби України надала відповідь про те, що ОСОБА_1 перетнув державний кордон України та не повернувся.
Розпорядчі акти про направлення у службове відрядження позивача або про запровадження дистанційної роботи для вказаної особи Львівською митницею та Держмитслужбою не видавалися. Інформацію про поважність причин відсутності на роботі позивачем Львівській митниці або Держмитслужбі не надано.
Факт допущення позивачем 09.05.2022 прогулу підтверджено за результатами розгляду дисциплінарної справи у рамках дисциплінарного провадження, порушеного наказом Держмитслужби від 12.05.2022 №193. У встановленому законодавством порядку в.о. Голови Держмитслужби, на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Держмитслужби, прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яке оформлено наказом Держмитслужби від 09.06.2022 №3-дс.
Разом з тим, під час розгляду дисциплінарної справи відносно позивача, в рамках дисциплінарного провадження, порушеного наказом Держмитслужби від 17.05.2022 №199, Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.05.2022 по 23.05.2022 та з 24.05.2022 по 10.06.2022 також був відсутній на роботі без поважних причин, про що Львівською митницею складено відповідні акти. Крім того, позивачем було подано ще одну заяву від 31.05.2022 (засобами електронного зв`язку) на ім`я в.о. начальника Львівської митниці про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01.06.2022 по 31.08.2022, знов, відповідно до ч.3 ст.26 Закону №504/96-ВР, без жодних посилань на обставини, що вказують на обов`язкове право надання відпустки без збереження заробітної плати працівникові, яке передбачене ст.25 Закону №504/96-ВР.
Листом Львівської митниці від 01.06.2022 №7.4-1/12/10/10600 позивача повідомлено про відмову у наданні відпустки із врахуванням положень ст.26 Закону №504/96-ВР, наказ про надання відпустки не було видано та не доведено до відома позивача.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 допущено систематичні прогули у вказані вище періоди, в тому числі і після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
У встановленому законодавством порядку в.о. Голови Держмитслужби, на підставі подання Дисциплінарної комісії, прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, яке оформлено наказом Держмитслужби від 16.06.2022 №4-дс.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 .
Позивач працював в митних органах з червня 1993, зокрема з жовтня 2021 працював на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці, а з 03 листопада 2021 переведений на посаду начальника митного поста «Городок» Львівської митниці, про що зазначено в службовій характеристиці в.о. першого заступника начальника Львівської митниці Максима Жданович .
01.11.2022 між Державною митною службою України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби №65 на посаді начальника митного поста «Городок» Львівської митниці.
Пунктами 1-3 розділу «Загальні положення» контракту передбачено, що на відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині не врегульованій ним, Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України. Контракт є особливою формою строкового трудового договору та підставою для призначення особи на посаду державної служби.
Відповідно до п.26 контракту, строк дії контракту з 03.11.2021 року по 02.11.2024 року.
В розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін» зазначено електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3
Наказом Львівської митниці №71-кв від 09.02.2022, ОСОБА_1 надана щорічна основна та щорічна додаткова відпустка на 19 календарних днів з 14.02.2022 по 04.03.2022.
Наказом Львівської митниці №205-вб від 04.03.2022, ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки» на 25 календарних днів з 07.03.2022 по 31.03.2022.
Наказом Львівської митниці №206-вб від 04.03.2022, ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про відпустки» на 5 календарних днів з 01.04.2022 по 05.04.2022.
Наказом Львівської митниці №247-вб від 29.03.2022, ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки» на 31 календарний день з 06.04.2022 по 06.05.2022.
Позивачем 05.05.2022 на електронну пошту Львівської митниці направлено заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном на 25 календарних дні з 07.05.2022 по 31.05.2022 відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки».
Протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеного заступником начальника управління - начальником відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Тетяною Дацій, заступником начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Мариною Головненко та головним державним інспектором відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Анастасією Гуцало 09.05.2022 о 16:21 год. у телефонному режимі за номером телефону - НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки».
31.05.2022 ОСОБА_1 на електронну пошту Львівської митниці направлено заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном на 92 календарних дні з 01.06.2022 по 31.08.2022 відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки».
Листом від 01.06.2022 №7.4-1/12/10/10600 на заяву ОСОБА_1 від 31.05.2022 про надання відпустки, Львівська митниця повідомила, що з врахуванням ст.26 Закону України «Про відпустки» відповідно до якої відпустка без збереження заробітної плати надається за згодою сторін, у наданні відпустки на період з 01.06.2022 по 31.08.2022 відмовлено.
09.05.2022 працівниками Львівської митниці складено акт про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 09 травня 2022 року протягом всього робочого дня з 08:00 год. по 17:00 год.
Суд зазначає, що акти про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом всього робочого дня з 08:00 год. по 17:00 год. складалися протягом всього часу відсутності позивача на роботі до моменту прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинення державної служби, а саме з 09.05.2022 по 13.05.2022, з 16.05.2022 по 20.05.2022, з 23.05.2022 по 27.05.2022, з 30.05.2022 по 03.06.2022, з 06.06.2022 по 10.06.2022, з 13.06.2022 по 17.06.2022.
Листом від 09.05.2022 №7.4-1-12/4/8885 Львівська митниця інформувала в.о. Голови Державної митної служби України про відсутність позивача на службі 09.05.2022 без поважних причин та з врахуванням постанови КМУ від 12.04.2022 №440 пропонувала відкрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 . До листа було додано акт про відсутність на роботі та біографічну довідку.
10.05.2022 листом №7.4-1/12/4/8952 Львівська митниця інформувала в.о. Голови Державної митної служби України про те, що станом на 10.05.2022 ОСОБА_1 також відсутній на роботі без поважних причин та з врахуванням постанови КМУ від 12.04.2022 №440 пропонувала відкрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 . До листа було додано акт про відсутність на роботі та біографічну довідку.
Наказом Державної митної служби України №193 від 12.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження», порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, на підставі інформації зазначеної у листі Львівської митниці від 09.05.2022 №7.4-1-12/4/8885 та почато формування дисциплінарної справи №63.
Наказом Державної митної служби України №199 від 17.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження», порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 , на підставі інформації зазначеної у листі Львівської митниці від 10.05.2022 №7.4-1/12/4/8952, з метою перевірки можливого факту систематичного вчинення дисциплінарного проступку та почато формування дисциплінарної справи №64.
Суд зазначає, що порушенні на підставі наказів Державної митної служби України дисциплінарні провадження проводились паралельно одна з одною. Більш того, матеріали, які містяться в дисциплінарних справах №63 та №64 майже ідентичні.
Листом від 27.05.2022 №08-2/12-03/10/2885 Державна митна служба України запрошувала ОСОБА_1 на засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України, яке відбудеться з 10:00 год. 03.06.2022 у приміщенні Держмитслужби за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарних проваджень.
Суд наголошує, що листом від 27.05.2022 №08-2/12-03/10/2885 Державна митна служба України запрошувала ОСОБА_1 для надання пояснень, щодо порушених двох дисциплінарних проваджень.
Листом від 02.06.2022, ОСОБА_1 поінформував Державну митну службу України, що в даний час для здійснення догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, й знаходиться за межами України, а саме у Сполучених Штатах Америки, у зв`язку з чим, з об`єктивних причин на засідання дисциплінарної комісії 03.06.2022 прибути не має можливості. Також зазначив, що будь-яких документів (наказів, листів, актів), які лягли в основу порушення дисциплінарного провадження не отримував, з ними не ознайомлений і за таких обставин надати обґрунтовані пояснення не видається можливим, тому, просив розгляд дисциплінарної справи відкласти на період до закінчення відпустки та направити на електронну адресу копії всіх документів, які послужили підставою для відкриття дисциплінарного провадження для ознайомлення та підготовки обґрунтованого заперечення.
03.06.2022 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України складено акт про відмову від надання пояснень, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не прибув на засідання Дисциплінарної комісії, а також не надав письмові пояснення по суті обставин, що стали підставою для порушення дисциплінарних проваджень.
06.06.2022 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України складено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, підставами для порушення якого стали відомості викладені в листі Львівської митниці від 09.05.2022 №7.4-1-12/4/8885 та наказ Державної митної служби України №193 від 12.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження». Подання 07.06.2022 внесене в.о. Голови Державної митної служби України.
Відповідно до висновку подання, за результатами дисциплінарного провадження підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 , начальника митного поста «Городок» Львівської митниці, дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Листом від 07.06.2022 №08-2/12-03/10/3129 Державна митна служба України на лист ОСОБА_1 від 02.06.2022 повідомила, що позивача завчасно запрошено на засідання Дисциплінарної комісії із дотриманням строку, передбаченого п.32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 №1039. Зазначено, що причини неможливості прибуття на засідання Дисциплінарної комісії, які наведені у листі неможливо визнати поважними, оскільки позивачу не надавалися Львівською митницею або Держмитслужбою будь-які відпустки, починаючи з 07.05.2022, тому пропозиція в частині перенесення дати засідання Дисциплінарної комісії відхилена. Також поінформовано, що 07.06.2022 Дисциплінарною комісією внесено в.о. Голови Держмитслужби подання за результатами розгляду дисциплінарної справи, порушеному наказом Держмитслужби від 12.05.2022 №193.
Наказом Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення», оголошено догану начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Підставою для винесення наказу зазначено подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України від 06.06.2022.
Протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеного заступником начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці 09.06.2022 о 16:50 год., направлено на електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 наказ Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» для ознайомлення.
10.06.2022 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України складено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, підставами для порушення якого стали відомості викладені в листі Львівської митниці від 10.05.2022 №7.4-1-12/4/8952 та наказ Державної митної служби України №199 від 17.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження», який внесений в.о. Голови Державної митної служби України 14.06.2022.
Відповідно до висновку подання, за результатами дисциплінарного провадження підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин систематично, ураховуючи наказ Держмитслужби від 09.06.2022 №3-дс та рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 , начальника митного поста «Городок» Львівської митниці, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Членом Дисциплінарної комісії, головним державним інспектором відділу адміністративного врегулювання спорів юридичного департаменту Андрієм Вовкотрубом викладено окрему думку стосовно подання Дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, в якій зазначено, що в допущенних позивачем прогулах у період з 10.05.2022 по 23.05.2022 систематичності дисциплінарного проступку не вбачається.
Наказом Державної митної служби України від 16.06.2022 №4-дс, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин та припинено дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
Підставою для винесення наказу зазначено подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної митної служби України від 10.06.2022, наказ Держмитслужби від 09.06.2022 №3-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», п.21 контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
Наказом Львівської митниці №724-О від 17.06.2022 «Про оголошення наказу Державної митної служби України» вважати 17.06.2022 днем звільнення та припинення державної служби.
Протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеного заступником начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці 17.06.2022 о 15:53 год., направлено на електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 наказ Державної митної служби України від 16.06.2022 №4-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» та наказ Львівської митниці від 17.06.2022 №724-О «Про оголошення наказу Державної митної служби України» для ознайомлення.
Крім того, в матеріалах справи наявні скріншоти переписки працівника Львівської митниці з ОСОБА_1 в застосунку «Telegram» в яких зафіксована переписка, зокрема, що ОСОБА_1 надсилає фото власноруч написаних заяв про надання відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», а працівник Львівської митниці зазначає про те, що все добре.
Позивач вважаючи накази Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України «Про державну службу», а також Кодексом законів про працю України у випадках якщо нормами Закону України «Про державну службу» не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у законі.
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч.1 та ч.3ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Згідно ч. 5ст. 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.
Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.
Чисельність посад державної служби в митному органі, на які здійснюється призначення з укладанням контракту про проходження державної служби, не обмежується.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно ст.4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;
9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
За змістом частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Отже, відносини, зокрема, щодо притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та припинення державної служби, регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані цим Законом.
Частиною 1 ст.8 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч.2 ст. 8 Закону №889-VIII).
Відповідно до п.10 ч.1 ст.2 Закону №889-VIII службова дисципліна - це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Статтею 47 Закону №889-VIII закріплено, що правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу (далі - правила внутрішнього службового розпорядку) визначаються:
1) початок та кінець робочого часу державного службовця;
2) перерви, що надаються для відпочинку та прийняття їжі;
3) умови і порядок перебування державного службовця в державному органі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу;
4) порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань;
5) загальні інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки;
6) загальні правила етичної поведінки в державному органі;
7) порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі;
8) порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем;
9) інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим актам законодавства.
Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил (ч.2 ст.47 Закону №889-VIII).
Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під підпис (ч.3 ст.47 Закону №889-VIII).
Типові правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч.4 ст.47 Закону №889-VIII).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Згідно ч.1 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною першою ст.66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно із частиною третьою статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (ч.5 ст.66 Закону № 889-VIII).
Частиною сьомою ст.66 Закону № 889-VIII встановлено, що за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
Згідно пунктів 2, 3 ч.2 ст.67 Закону №889-VIII, обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.
Дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії (стаття 68 Закону №889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.
Частинами десятою, одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до частин 5-7 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону №889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст.75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону №889-VIII).
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначено Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039).
Відповідно ч.4, 5 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
Пунктом 24 Порядку №1039 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Пункт 25 Порядку №1039 щодо змісту дисциплінарної справи відповідає приписам ч.2 ст.73 Закону №889-VIII.
Відповідно до п.31 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.
Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону №889-VIII, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Пунктом 32 Порядку №1039 визначено, що про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
Комісія, дисциплінарна комісія може прийняти рішення про перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження. Рішення про перенесення засідання може бути прийнято в разі, коли державний службовець вперше не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, повідомивши про поважні причини своєї відсутності, зокрема з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливили його участь у засіданні в режимі відеоконференції. У разі перенесення засідання Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.
У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Згідно п.33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (п. 33 Порядку №1039).
З аналізу вищенаведених правових норм слід зазначити, що Законом України «Про державну службу» визначено поняття дисциплінарного проступку, наведено перелік дій/бездіяльності/рішень, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, визначено види дисциплінарної відповідальності та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.02.2022 по 06.05.2022 включно перебував у відпустках.
05.05.2022 позивачем на електронну пошту Львівської митниці направлено заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном на 25 календарних дні з 07.05.2022 по 31.05.2022 відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки».
Протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеного заступником начальника управління - начальником відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Тетяною Дацій, заступником начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Мариною Головненко та головним державним інспектором відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління по роботі з персоналом Львівської митниці Анастасією Гуцало 09.05.2022 о 16:21 год. у телефонному режимі за номером телефону - НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», оскільки не досягнуто згоди працівника та роботодавця.
Ураховуючи те, що згоди керівника Львівської митниці про надання ОСОБА_1 відпустки згідно зі ст.26 Закону №504/96-ВР не було надано, наказ про надання відпустки не було видано та не доведено до відома позивача, відтак ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися на роботу 09.05.2022.
09.05.2022 працівниками Львівської митниці складено акт про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 09 травня 2022 року протягом всього робочого дня з 08:00 год. по 17:00 год.
Більш того, акти про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом всього робочого дня з 08:00 год. по 17:00 год. складалися протягом всього часу відсутності позивача на роботі до моменту прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинення державної служби, а саме з 09.05.2022 по 13.05.2022, з 16.05.2022 по 20.05.2022, з 23.05.2022 по 27.05.2022, з 30.05.2022 по 03.06.2022, з 06.06.2022 по 10.06.2022, з 13.06.2022 по 17.06.2022.
Наказом Державної митної служби України №193 від 12.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження», порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, на підставі інформації зазначеної у листі Львівської митниці від 09.05.2022 №7.4-1-12/4/8885.
Наказом Державної митної служби України №199 від 17.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження», порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1, на підставі інформації зазначеної у листі Львівської митниці від 10.05.2022 №7.4-1/12/4/8952, з метою перевірки можливого факту систематичного вчинення дисциплінарного проступку.
Наказом Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення», оголошено догану начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Наказом Державної митної служби України від 16.06.2022 №4-дс, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин та припинено дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
Наказом Львівської митниці №724-О від 17.06.2022 «Про оголошення наказу Державної митної служби України» вважати 17.06.2022 днем звільнення та припинення державної служби.
Крім того, в період проведення дисциплінарного провадження позивачем 31.05.2022 на електронну пошту Львівської митниці направлялася заява про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном на 92 календарних дні з 01.06.2022 по 31.08.2022 відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки», однак, листом від 01.06.2022 №7.4-1/12/10/10600 Львівська митниця повідомила, що з врахуванням ст.26 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої відпустка без збереження заробітної плати надається за згодою сторін, у наданні відпустки на період з 01.06.2022 по 31.08.2022 відмовлено.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які судом встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 відпустка не була надана у зв`язку з тим, що не досягнуто згоди працівника та роботодавця, що в подальшому потягло за собою складання актів про встановлення факту відсутності позивача на робочому місці, винесення наказів про порушення дисциплінарних проваджень та притягнення до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі-Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею першою Закону №504/96-ВР встановлено, що державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Статтею 26 Закону №504/96-ВР передбачена відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №504/96-ВР за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Частиною 3 ст.26 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ч.3 ст.26 Закону №504/96-ВР здійснюється виключно за згодою сторін, тобто - працівника та роботодавця.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Львівської митниці з заявами від 05.05.2022 та від 31.05.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати саме на підставі ч.3 ст.26 Закону №504/96-ВР, проте, йому було відмовлено у наданні відпусток через відсутність згоди в.о. керівника Львівської митниці.
Оскільки позивач перебував закордоном, повідомлення про відмову у наданні відпустки здійснювалося за допомогою дзвінка на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , проте згідно листа Приватного акціонерного товариства «Київстар» №8360/з від 31.10.2022 - 09.05.2022 вихідного/вихідних дзвінка/дзвінків з телефонного номеру НОМЕР_4 на телефонний номер НОМЕР_3 комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано, що свідчить про не повідомлення позивача про відмову у наданні відпустки без збереження заробітної плати на заяву від 05.05.2022. телефоном, водночас повідомлення підтверджується показами свідка та роздруківками месенджера Telegram.
Разом з тим, належне чи неналежне повідомлення ОСОБА_1 про відмову у наданні відпустки не спростовує факт нез`явлення позивача на роботу 09.05.2022.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 09.05.2022 по 17.06.2022 не з`явився на роботі без поважних причин, що свідчить про вчинення дисциплінарного правопорушення у вигляді прогулу державного службовця (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, що також було підтверджено під час дисциплінарного провадження та не спростовано позивачем під розгляду справи, тому, суд вважає, що до позивача наказом Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» правомірно було застосовано догану.
Посилання позивача на п.3-1 ч.1 ст.25 Закону №504/96-ВР, суд не може брати до уваги, оскільки подані позивачем заяви від 05.05.2022 та від 31.05.2022 не містили посилання на п.3-1 ч.1 ст.25 Закону №504/96-ВР, отже спростовують дане посилання та твердження.
Більш того, наказ Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» містить чітке формулювання суті та обставини допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №813/3820/17.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (ч.1 ст.77 Закону № 889-VIII).
Керівником Державної митної служби України вказаний строк дотриманий.
З огляду на викладене Державною митною службою України належним чином проведено службове розслідування обставин викладених в листі Львівської митниці №7.4-1-12/4/8885 від 09.05.2022 з дотриманням всіх передбачених чинним законодавством строків, досліджено всі належні докази і застосовано покарання відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, суд наголошує, що позивачем не надано докази, які спростовують висновки дисциплінарного провадження, проведеного на підставі наказу Державної митної служби України №193 від 12.05.2022 «Про порушення дисциплінарного провадження» та можуть свідчити про не вчинення дисциплінарного проступку.
Також, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
«Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18».
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття наказу Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення», які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Наказ Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» винесено з урахуванням ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та керуючись п.5 ч.2 ст.65, ст.66, ч.10 ст.69, ст. 67, 74, 75, 77 Закону України «Про державну службу».
Отже, відповідачем керуючись імперативною нормою ст.66 Закону України «Про державну службу» накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які свідчать про неправомірність винесення наказу Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс, яким оголошено догану начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу (у тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають
Разом з тим, суд зазначає, що встановлене дисциплінарне правопорушення ОСОБА_1 щодо відсутності на роботі без поважних причин є триваючим, оскільки, з моменту встановлення та фіксації відсутності позивача на роботі до моменту винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани та в подальшому винесення наказу про звільнення з державної служби, ОСОБА_1 так і не з`явився на роботу, що свідчить про непреривність факту відсутності на роботі, що в свою чергу виключає фактор повторності вчинення дисциплінарного правопорушення у вигляді прогулу.
Суд зазначає, що факт непреривності також підтверджується актами про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці, а саме з 09.05.2022 по 13.05.2022, з 16.05.2022 по 20.05.2022, з 23.05.2022 по 27.05.2022, з 30.05.2022 по 03.06.2022, з 06.06.2022 по 10.06.2022, з 13.06.2022 по 17.06.2022.
Більш того, суд наголошує, що порушення, викладені і відображені у висновках дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ щодо позивача мають триваючий характер.
У чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».
Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення». Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
Верховний Суд у постановах від 12.12.2018 у справі №818/501/16, від 03.10.2019 у справі №818/3584/15 та від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а також дійшов висновку, що прогул є триваючим правопорушенням. Зокрема, у постанові від 03.10.2019 року «Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що достатньо навіть відсутності працівника на робочому місці протягом попереднього робочого дня до дня застосування дисциплінарного стягнення для висновку про правомірність накладення стягнення за прогул».
Більш того, в рамках дисциплінарних проваджень за фактом відсутності позивача на робочому місці обидва дисциплінарних стягнення були накладені в місяці такої відсутності. Тобто, строки в даному випадку ніяк не могли бути порушені. Така позиція також підтверджується і сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 03.03.2021 по справі № 813/1475/17.
Таким чином, суд робить висновок, що у справі, що розглядається, вчинені позивачем порушення є триваючими правопорушеннями, оскільки дисциплінарний проступок позивача, а саме: прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин тривав протягом всього часу починаючи з 09.05.2022 та не припинявся з моменту його виявлення відповідачем, під час порушення першої за хронологією дисциплінарної процедури (на підставі наказу Державної митної служби України №193 від 12.05.2022.
Отже, судом встановлено, що позивачем скоєно дисциплінарний проступок (триваюче правопорушення) внаслідок чого до ОСОБА_1 наказом Державної митної служби України №3-дс від 09.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Тобто, за вказаний дисциплінарний проступок (прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин) на позивача вже накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Відповідно до вимог ч.7 ст.66 Закону України «Про державну службу», за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ Державної митної служби України №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, припинено дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його винесення суперечить вимогам ч.7 ст.66 Закону України «Про державну службу»
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, працівникам та керівництву Львівської митниці було відомо про перебування ОСОБА_1 закордоном ще до 09.05.2022, оскільки, позивачу вже до 09.05.2022 надавалися відпустки без збереження заробітної плати та був наявний лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.04.2022 №91-8315/0/15-22, яким підтверджувалося перетинання державного кодону України ОСОБА_1 , проте починаючи з 09.05.2022 з незрозумілих причин не надавалася відпустка без збереження заробітної плати, хоча до цього двічі була надана.
Судом під час розгляду справи не встановлено та відповідачем не зазначено, що стало підставою для відмови у наданні відпустки без збереження заробітної плати.
Більш того, ОСОБА_1 звертаючись раніше з заявами про надання відпусток без збереження заробітної плати на підставі ч.3 ст.26 Закону України «Про відпустки» отримував зазначені відпустки, і судячи з долучених скріншотів передав лише фото власноруч написаних заяв, а не звертаючись особисто до управління персоналом, що на переконання суду свідчило про факт обізнаності про перебування позивача за межами України та можливості застосування до ОСОБА_1 норми ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, правовий режим якого продовжує діяти станом на 01 лютого 2023 року.
24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі-Закон №2136-IX), норми якого застосовуються станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1 Закону №2136-IX станом на момент спірних правовідносин, Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч.2 ст.1 Закону №2136-IX).
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3 ст.1 Закону №2136-IX).
Статтею 12 Закону №2136-IX передбачено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.
Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до ст.13 Закону №2136-IX призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Львівська митниця та Державна митна служба України знаючи, що ОСОБА_1 перебуває закордоном, мали можливість застосувати до нього норми ст.13 Закону №2136-IX та призупинити дію трудового договору до моменту його повернення в Україну з закордону, оскільки позивач звертаючись до Львівської митниці з заявами про надання відпусток без збереження заробітної плати проявляв зацікавленість та намір продовжувати працю в митних органах.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема, верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Згідно п. «а» ч.2 ст.9 Міжнародної організації праці №158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить роботодавці.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Таким чином, прийнятий Державною митною службою України наказ №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника митного поста «Городок» є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства зокрема ч.7 ст.66 Закону України «Про державну службу», прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.
Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді начальника митного поста «Городок» Львівської митниці.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Державної митної служби України №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу начальника митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, припинено дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65. В наказі Державної митної служби України №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» не зазначено з якого саме дати вважати припинення державної служби та контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
Разом з тим, наказом Львівської митниці №724-О від 17.06.2022 «Про оголошення наказу Державної митної служби України» вважати 17.06.2022 днем звільнення та припинення державної служби ОСОБА_5 за посадою начальника митного поста «Городок» Львівської митниці.
Отже, враховуючи наказ Державної митної служби України №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та наказ Львівської митниці №724-О від 17.06.2022 «Про оголошення наказу Державної митної служби України» позивача звільнено з посади 17.06.2022, позивач підлягає поновленню на посаді з дня звільнення 17.06.2022 року.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 розділу І Порядку №100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За правилами підпункту «б» абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно довідки Львівської митниці №112/7.4-22/37 від 29.07.2022, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення становить 1644,08 гривень.
Час вимушеного прогулу за період з часу звільнення по 01.02.2023 (день ухвалення рішення у справі) становить 164 робочих дні.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 269629,12 гривень (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень, 12 копійок) (1644,08 грн. х 164 дні).
Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі №825/3399/14 також підтримано цей висновок.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, на користь позивача належить стягнути 269629,12 гривень, з яких Львівська митниця відрахує загальнообов`язкові податки та збори.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 36169,76 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Державної митної служби України, поновлення на посаді та стягнення з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією ID №4123-9769-1947-7115 від 06.07.2022 за вимогу щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс, яким оголошено догану.
Оскільки, судом в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 09.06.2022 №3-дс відмовлено, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №4-дс від 16.06.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу начальнику митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку у вигляді прогулу без поважних причин, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 01.11.2021 №65.
3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 17.06.2022 року на посаді начальника митного поста «Городок» Львівської митниці.
4. Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.06.2022 по 01.02.2023 в сумі 269629,12 гривень (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень, 12 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 36169,76 гривень (тридцять шість тисяч сто шістдесят дев`ять гривень, 76 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
7. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10.02.2023.
Суддя Коморний О.І.
