ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2023 р. Справа №910/6441/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Ткаченка Б.О.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Гибало В.О.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Гнатуш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача, адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни, про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції
при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 14.06.2021
про залишення позову без розгляду
у справі №910/6441/21 (суддя - Алєєва І.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку
"Дніпровська набережна 9А"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 9А" (далі - ОСББ) про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ОСББ, проведених 25.02.2018, яке оформлене відповідним протоколом загальних зборів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/6441/21 позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання, залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/6441/21 та направити дану справу до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/6441/21 - без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №910/6441/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі №910/6441/21 скасовано, а матеріали справи передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
28.10.2022 матеріали справи №910/6441/21 надійшли з суду касаційної інстанції до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.
22.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСББ від 22.11.2022 №01 щодо неможливості подання доказів підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів.
Обгрунтовуючи вказану заяву ОСББ вказує, що станом на 22.11.2022, останнє не має можливості вчасно сплатити витрати на професійну правничу допомогу адвоката Гнатуш Н.В. та подати докази, що підтверджують розмір фактично понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, у зв`язку з чим просить, вважати поважними причини неподання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат ОСББ та вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті, про що винести додаткове рішення відповідно до статті 221 ГПК України. Крім того, відповідач зазначив, що попередній розрахунок судових витрат, які ОСББ планує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги становить - 3 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/6441/21 - без змін.
Також, 24.01.2023 представником відповідача через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подано заяву про неможливість подання доказів підтвердження судових витрат, аналогічну за змістом заяви від 22.11.2022 №01. Водночас, представник відповідача зазначив, що попередній розрахунок судових витрат, які ОСББ планує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги становить - 7 500,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 заяву представника відповідача, адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції прийнято до розгляду та призначено на 07.02.2023. Запропоновано учасникам справи надати свої пояснення/заперечення щодо поданої заяви.
Крім того, 30.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСББ про ухвалення додаткового рішення (в порядку статті 221 ГПК України) до якої долучено відповідні докази понесення судових витрат.
07.02.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких останній посилається, зокрема, на пропущення представником відповідача строку на подачу доказів понесення судових витрат. Також позивач зазначає, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу неспівмірні з обсягом наданих представником відповідачем послуг. Крім того, у вищенаведених запереченнях позивач просить суд:
- заяву представника ОСББ адвоката Гнатуш Н.В. від 21.01.2023 про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду;
- заяву голови ОСББ про ухвалення додаткового рішення від 30.01.2023 залишити без розгляду;
-у разі, якщо суд дійде висновку про те, що заява голови ОСББ про ухвалення додаткового рішення від 30.01.2023 подана у строки, відмовити у задоволенні наведеної заяви;
- у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на правову допомогу, зменшити розмір таких витрат.
У судовому засіданні 07.02.2023 оголошено перерву до 14.07.2023.
До початку судового засідання, призначеного на 14.02.2023, на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення за статтями 190, 205-1, 358, 400-1 Кримінального кодексу України, щодо представника відповідача адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни та надсилання її органам досудового розслідування.
У судове засідання 14.02.2023 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.
Розглянувши вищенаведене клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ували судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 246 ПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Частиною 11 статті 246 ГПК України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Колегія суддів, в даному випадку, не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, передбаченої статтею 246 ГПК України, зважаючи на те, що судова колегія апеляційного суду позбавлена процесуальної можливості самостійно встановити наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
У судовому засіданні 14.02.2023 представник відповідача підтримала доводи, викладені у заяві про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
В свою чергу представник позивача проти задоволення вищенаведеної заяви заперечував з підстав наведених у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши доводи заяви про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача, адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при перегляді судового рішення у даній справі було подано заяву, в якій останній повідомив суд апеляційної інстанції, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 3 000,00 грн.
За приписами частини 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом наведених норм розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/4445/19.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
За приписами частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що матеріали справи №910/6441/21 містять копію договору про надання правової (правничої) допомоги №3, з якого вбачається, що 22.06.2019 між ОСББ (клієнт), в особі голови правління Герман Наталії Дмитрівни, який діє на підставі статуту, та Адвокатським бюро "Наталії Гнатуш" (далі - Бюро) в особі керуючої Бюро Гнатуш Наталії Вікторівни, який діє на підставі статуту та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.2011 №4477, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №3 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору Бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати останньому правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та домовленістю сторін щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні понесені адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного договору.
Умови, вартість та порядок надання таких послуг Бюро визначаються сторонами у відповідних додатках до договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору. Додаток №1 набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
У додатку №1 до договору сторони встановили вартість за види послуг адвоката.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи акт від 30.01.2023 №10 про прийняття-передачі наданих послуг до договору.
За змістом вищенаведеного акта, останній містить детальний опис робіт (наданих послуг), наданих Бюро під час розгляду справи №910/6441/21, а саме:
- ознайомлення з матеріалами апеляційного оскарження по справі №910/6441/21;
- підготовка і подання документів під час розгляду у Північному апеляційному господарському суді;
- представництво в Північному апеляційному господарському суді (участь у судових засіданнях: 22.11.2022, 20.12.2022, 24.01.2022).
Згідно з пунктом 2 наведеного акта загальна вартість послуг по справі №910/6441/21 в Північному апеляційному господарському суді становить 7 500,00 грн.
Відповідно по пункту 3 вищевказаного акта жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг клієнт до Бюро немає.
Відтак, сторонами в акті зазначено номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога, детальний опис наданих послуг. У вищевказаному акті зазначено, що загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 7 500,00 грн. без ПДВ.
Суд звертає увагу сторін на позицію постанови Верховного Суду у справі №640/18402/19 від 28.12.2020 щодо встановлення сторонами фіксованого розміру гонорару адвоката.
Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, становить 7 500,00 грн.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про достатність таких доказів для встановлення факту надання Бюро професійної правничої допомоги позивачу у даній справі та обґрунтованість тверджень останнього про понесення в межах розгляду спору у справі №910/6441/21 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За приписами статті 129 ГПК України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про обґрунтованість таких витрат та підстави витрати заявником коштів на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18, від 18.11.2019 у справі №908/374/19.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
В обґрунтування своїх заперечень щодо розміру витрат позивача на послуги адвоката відповідач посилається на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. з обсягом наданих представником відповідача адвокатських послуг.
Оцінивши доводи відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для підтримання заперечень ОСОБА_1 щодо розміру судових витрат відповідача з огляду на наступне.
За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
За таких обставин вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених ОСББ у зв`язку з розглядом даної справи, здійснюється судом з урахуванням зазначених положень ГПК України та практики ЄСПЛ щодо дійсності та необхідності наданих Бюро послуг, співмірності вартості розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), ціною позову та значенням справи для сторони.
Колегією суддів встановлено, що надані відповідачем матеріали не містять детального опису вартості конкретних послуг, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
З урахуванням встановлених обставин та складності справи, кількості судових засідань, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, тривалості судових засідань, беручи до уваги заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу та її обсягу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за можливе задовольнити заявлену суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу в справі №910/6441/21 частково, у розмірі 3 750,00 грн.
Доводи позивача про пропущення відповідачем строку (до 29.01.2023 включно) на подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу відхиляються судовою колегією, оскільки відповідно до статті 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи те, що 29.01.2023 було вихідним днем, відповідні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подані відповідачем - 30.01.2023, тобто у перший робочий день після вихідного. Отже, строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не пропущено.
За таких обставин, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати відповідача у справі №910/6441/21 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 750,00 грн. покладаються судом на позивача.
Керуючись статтями 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву представника відповідача, адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни, про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 9А" (02098, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 9-А; ідентифікаційний код 41716051) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/6441/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено - 16.02.2023.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Б.О. Ткаченко
С.О. Алданова
