Ухвала
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 2-7985/2003
провадження № 61-9312св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій
У квітні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Харківського апеляційного суду із апеляційна скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 матеріали справи № 2-7985/2003, в межах якої подана апеляційна скарга, витребувано з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
На запит Комінтернівським районним судом м. Харкова повідомлено про знищення матеріалів справи № 2-7985/2003.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 травня 2021 року матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року направлено до Комінтернівського районного суду м. Харкова як до суду першої інстанції для відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2021 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-7985/2003 у частині судового рішення від 11 вересня 2003 року, яким закінчено розгляд справи.
Ухвала суду мотивована тим, що у 2003 році у провадженні судді Хачатурова Н. Н. перебувала справа № 2-7985/2003 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Справу розглянуто у 2003 році. Надано оригінал рішення суду. Інші матеріали цивільної справи під час вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження не надані.
Так, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року визнано ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 1993 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд виходив із того, що наявність лише самого оригіналу рішення суду у справі унеможливлює його перегляд в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги.
За аналогією частини четвертої статті 494 ЦПК України існують підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справа № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
У результаті незаконного закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не тільки порушив вимоги ЦПК України та упразднив права відповідача на перегляд справи та оскарження судового рішення, але й здійсни прецедент, після якого будь-який апеляційний суд, без вивчення матеріалів справи, без дослідження доказів, тобто без розгляду справи по суті, - може просто закрити апеляційне провадження.
Жодною нормою цивільного процесуального законодавства не надано повноважень суду апеляційної інстанції закривати апеляційне провадження з підстав неповного відновлення втраченого провадження.
Суд апеляційної інстанції діяв за межами своїх повноважень, незаконно делегував собі процесуальні права суду касаційної інстанції, та перекрутив зміст імперативної норми частини четвертої статті 494 ЦПК України, яку застосував у випадку, не передбаченому процесуальним законом.
У касаційній скарзі міститься клопотання про проведення судового розгляду справи у режимі відеоконференції.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК Україниучасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Жук проти України» (Zhuk v. Ukraine, заява № 45783/05, § 32).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, § 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, § 28).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Оскільки колегією суддів не ухвалювалося рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а тому підстав для задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
26 грудня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_5 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2003 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року призначити до судового розгляду на 22 лютого 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний
