Ухвала
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 591/1419/20
провадження № 61-18031 сво 21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна, про розірвання
та визнання таким, що не підлягає виконанню, спадкового договору, скасування державної реєстрації заборони на відчуження квартири
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пєхтєрєва Дмитра Васильовича, на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 16 липня 2021 року у складі судді
Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Хоменко В. В.,
про розірвання та визнання таким, що не підлягає виконанню, спадкового договору, скасування державної реєстрації заборони на відчуження квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була її рідною бабусею та матір`ю її батька -
ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Іловайську
під час проведення антитерористичної операції. У силу положень статті 1266 ЦК України (спадкування за правом представлення) вона є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 .
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто за 16 днів до смерті, ОСОБА_3 (відчужувач) уклала спадковий договір із ОСОБА_2 (набувач), посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 293. Предметом договору є зобов`язання набувача виконати розпорядження відчужувача, передбачені в договорі, і в разі смерті відчужувача, набувач набуває право власності на квартиру, розташовану
за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка належить відчужувачу на праві особистої приватної власності. У разі смерті відчужувача набувач зобов`язаний здійснити поховання відчужувача та відзначити роковини поховання (пункт 2.1 договору).
Позивач зазначала, що похованням бабусі опікувалася вона та її матір - ОСОБА_5 . При цьому вона та її родичі не знайомі із ОСОБА_2 ,
за життя бабусі останню не бачили, на похованні її не було.
Факт того, що ОСОБА_2 не виконала своїх обов`язків за спадковим договором та не поховала померлу ОСОБА_3 підтверджується наявним у неї оригіналом свідоцтва про смерть останньої. Тобто ОСОБА_2
не мала на меті здійснювати поховання, не брала відповідних довідок
і свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 3.1 вищевказаного спадкового договору право власності на квартиру виникає у ОСОБА_2 у разі смерті
ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 продовжується виконання умов договору, зокрема, нотаріус скасовує накладені обтяження та реєструє право власності на об`єкт нерухомого майна на ім`я ОСОБА_2 .
Після переходу права власності спадковий договір припиняє свою дію
у зв`язку з повним виконанням сторонами його умов.
Разом із цим, ОСОБА_2 не виконала умов спадкового договору,
тому перехід права власності до неї на квартиру є незаконним.
Оскільки ОСОБА_3 - сторона договору, померла, а вона не є стороною договору, то вона не має права просити суд зобов`язати ОСОБА_2 - іншу сторону договору, виконати умови договору в частині поховання відчужувача. Вважала, що у неї виникає право, як у спадкоємця, вимагати припинення його дії в частині переходу права власності на його предмет
та скасування його реєстрації для безперешкодного спадкування за законом майна померлої ОСОБА_3 .
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати та визнати таким, що не підлягає виконанню, спадковий договір, укладений ІНФОРМАЦІЯ_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 293;
- скасувати в Спадковому реєстрі реєстрацію вказаного спадкового договору;
- скасувати державну реєстрацію заборони на відчуження квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , внесену приватним нотаріусом
Хоменко В. В. ІНФОРМАЦІЯ_3 після посвідчення вищевказаного спадкового договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано спадковий договір, укладений ІНФОРМАЦІЯ_3
між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хоменко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 293.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було виконано умови укладеного між нею та ОСОБА_3 спадкового договору, а саме: зобов`язання здійснити поховання відчужувача, відзначити роковини поховання. Тобто розпорядження відчужувача за спірним спадковим договором відповідачем не виконано.
ОСОБА_2 не довела неможливість здійснити передбачені спадковим договором обов`язки по похованню відчужувача, як і виконання зобов`язань за спадковим договором щодо відзначення роковини поховання відчужувача. При цьому факт здійснення поховання ОСОБА_3 матір`ю
ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , підтверджено письмовими доказами
та показаннями свідків.
Суд першої інстанції виходив із того, що розірвання вказаного спадкового договору впливає на права та законні інтереси позивача, як спадкоємця ОСОБА_3 . При цьому, оскільки відчужувач за договором помер,
суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що ініціювати розірвання спадкового договору може лише відчужувач або набувач. Суд урахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 278/627/15-ц (провадження № 61-13575св19).
Районний суд зазначив, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню спадкового договору, не підлягає задоволенню з тих підстав, що такого способу судового захисту права
та інтересу не визначено нормами ЦК України. У цій частині судом першої інстанції враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо ефективності судового захисту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пєхтєрєва Д. В., залишено без задоволнення.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року залишено без змін
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вірно виходив із того, що відповідачем
не виконано умови укладеного між нею та ОСОБА_3 спадкового договору, тому районним судом обґрунтовано розірвано спадковий договір.
Суд апеляційної інстанції вказав, що зобов`язання, які виникають на підставі спадкового договору, припиняються лише у випадку належного виконання спадкового договору. Оскільки судом встановлено, а відповідачем
не спростовано факт невиконання нею умов спадкового договору за життя відчужувача, то визнання зобов`язання припиненим з підстав його належного виконання неможливе.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 278/627/15-ц (провадження № 61-13575св19), уважав правильними висновки районного суду про те, що розірвання вказаного спадкового договору впливає на права та законні інтереси позивача, як спадкоємця ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 має право на задоволення такої позовної вимоги.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апеляційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду з тих підстав, що фактичні обставини у справах різні.
Апеляційний суд також зазначив, що самостійне застосування судом
для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу судового захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19), а тому суд уважав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що районний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин норму права, на яку позивач у позові не посилався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Пєхтєрєв Д. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити
у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали
з суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2022 року справу призначено
до судового розгляду.
УхвалоюВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року справупередано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що розірвання спадкового договору впливає на права та законні інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 . На момент подання позову були відсутні докази на підтвердження того,
що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3
ОСОБА_1 подала до суду позов 06 березня 2020 року, а після підготовчого засідання - 29 грудня 2020 року, вона подала до суду копію свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується заявою про долучення до справи додаткових документів від 28 грудня 2020 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке подано позивачем
29 грудня 2020 року, не було видано на момент подання позову.
Указує, що позов про розірвання спадкового договору заявлено особою,
яка не є стороною договору. При частковому задоволенні позову
ОСОБА_1 суди не врахували, що інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору. Відповідно до пункту 6.3 спадкового договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний в судовому порядку. Умови спадкового договору теж визначають особу, яка може звернутися до суду з позовом про розірвання спадкового договору, і такою особою є саме набувач, а не спадкоємець відчужувача. Тобто ОСОБА_1 не має права звертатися до суду з позовом
про розірвання спадкового договору від ІНФОРМАЦІЯ_3, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Зазначає, що на момент розірвання спадкового договору його умови було виконано в повному обсязі у добровільному порядку іншою особою, на яку договором не було покладено такого обов`язку. Така особа, за наявності спадкового договору, на власний розсуд виконала його умови замість сторони договору. Спадковий договір на момент ухвалення судового рішення був виконаний, строк його дії закінчився, тому розірвати його неможливо.
Крім того, у позовній заяві позивачем не вказано правову підставу задоволення позову про розірвання спадкового договору. Стаття 1308
ЦК України, яку застосовано судами, у позовній заяві не зазначена, а суд
не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу й предмет позову.
Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц (провадження № 61-29896св18), від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11 (провадження № 61-34953св18), від 12 червня 2019 року у справі
№ 554/10354/16-ц (провадження № 61-9978св18), від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 30 грудня 2020 року у справі
№ 607/5404/18 (провадження № 61-18654св19), від 21 січня 2021 року
у справі № 524/354/19-ц (провадження № 61-15048св20), від 14 квітня
2021 року у справі № 520/17947/18 (провадження № 61-15707св19),
від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18 (провадження
№ 61-15236св20), які, у тому числі, викладено у справах про розірвання спадкового договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вакула В. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пєхтєрєва Д. В., залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для розірвання спадкового договору від ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з неналежним виконанням набувачем своїх обов`язків.
Зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування
статті 1308 ЦК України, на які посилається заявник у касаційній скарзі, викладені у справах, які не є релевантними.
ОСОБА_1 не мала можливості подати докази про те, що вона
є спадкоємцем ОСОБА_3 раніше, оскільки свідоцтво про право
на спадщину за законом було їй видано після закриття підготовчого засідання.
Вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що позивач
не є стороною спадкового договору й не може ініціювати питання його розірвання. У цій частині посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі
№ 6-605цс16 та Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року
у справі № 278/627/15 (провадження № 61-13575св19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року про передачу справи
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування статті 1308 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня
2018 року у справі № 640/5594/17-ц (провадження № 61-17015св18), Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2022 року у справі № 173/3057/19 (провадження № 61-2531св21), а також необхідністю зробити наступний висновок: «інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача,
не можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору;
у випадку, якщо витрати пов`язані із неналежним виконанням обов`язків набувачем понесли інші особи, зокрема, спадкоємці (наприклад, поховання відчужувача та інше), то у спадкоємців виникає право вимагати стягнення понесених витрат від набувача у порядку, визначеному главою 83 ЦК України («набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»)».
У справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 й була її рідною бабусею та матір`ю її батька - ОСОБА_4 ,
який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі статті 1266 ЦК України (спадкування за правом представлення).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (відчужувач) уклала спадковий договір
із ОСОБА_2 (набувач), посвідчений приватним нотаріусом
Хоменко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 293.
ОСОБА_3 за життя не зверталася із вимогою про розірвання спадкового договору.
Згідно з частинами першою, другою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив про те, що у судовій практиці Верховного Суду існують два протилежні підходи щодо застосування статті 1308 ЦК України та допустимості (недопустимості)
для спадкоємців пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору.
Зокрема, у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року у справі
№ 524/354/19-ц (провадження № 61-15048св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 09 червня 2022 року
у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22), зроблено правовий висновок про те, що спадкоємці відчужувача не можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору.
Разом із цим, у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 640/5594/17-ц (провадження № 61-17015св18), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2022 року у справі № 173/3057/19 (провадження № 61-2531св21), вказано,
що спадкоємці відчужувача можуть пред`являти вимогу про розірвання спадкового договору.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна,
про розірвання та визнання таким, що не підлягає виконанню, спадкового договору, скасування державної реєстрації заборони на відчуження квартири за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пєхтєрєва Дмитра Васильовича, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська
