Постанова
Іменем України
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 824/118/22
провадження № 61-1261ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Азарова А. С.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - IEC Industrie Export GmbH (Німеччина),
боржник (особа, яка подала апеляційну скаргу) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
за участю представника стягувача - Муляра Євгенія Григоровича,
за участю представника боржника - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня
2022 року у складі судді Шкоріної О. І. та на додаткову ухвалу Київського апеляційного судувід 18 січня 2023 року у справі за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі
№ 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2022 рокуIEC Industrie Export GmbH (Німеччина)звернулося до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення у справі за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина)про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (Україна) про стягнення заборгованості.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду у складі одноособового арбітра Винокурової Л. у справі
№ 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ІЕС Industrie Export GmbH(Німеччина) 14 130,00 євро - основного боргу, 301,00 євро - 3 % річних, 1 511,97 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, разом 15 942,97 євро у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту від 03 січня 2020 року № 53-129-01-20-02039.
Підставою для розгляду спору Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України є арбітражне застереження, що міститься у розділі ІХ контракту від 03 січня 2020 року
№ 53-129-01-20-02039.
У пункті 9.2 контракту від 03 січня 2020 року
№ 53-129-01-20-02039зазначено, що усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України
відповідно до регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду -
м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України.
Ураховуючи зазначене, EC Industrie Export GmbH (Німеччина) просило суд:
- визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за контрактом № 53-129-01-20-02039.
- видати виконавчий лист про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина) 14 130,00 євро - основного боргу, 301,00 євро - 3 % річних, 1 511,97 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, разом 15 942,97 євро
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду як суду першої інстанції та мотиви його прийняття
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року заяву IEC Industrie Export GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 задоволено.
Визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості.
Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 такого змісту:
«Стягнути з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина)
14 130,00 євро - основного боргу, 301,00 євро - 3 % річних, 1 511,97 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 15 942,97 євро».
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалу Київського апеляційного суду як суду першої інстанції мотивовано тим, що арбітражна угода не визнана недійсною; сторін належним чином повідомлено про призначення арбітрів та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді сторін; рішення набуло статусу обов`язкового для сторін. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не суперечить публічному порядку України.
Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) в особі представника - адвоката Муляра Є. Г. про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Dammweg 7; Mainz, Germany D-55130 HRB 45907) витрати на правову допомогу у розмірі 300,00 євро.
Частково задовольняючи заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог стягувача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу згідно з положеннями статті 81 ЦПК України.
Враховуючи клопотання ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих адвокатським об`єднанням заявнику послуг, суд вважав, що заява IEC IndustrieExport GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у Київському апеляційному суді підлягає задоволенню частково на суму 300,00 євро, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2023 року ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що в арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передачі на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.
Задоволення заяви порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 15 942,97 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки Держави Україна, та матиме наслідки щодо належного забезпечення працівників заробітною платою, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення
безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи
атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, aтакож постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій
на підприємствах атомної енергетики.
Вказує, що предметом поставки за контрактом від 03 січня 2020 року
№ 53-129-01-20-02039 була продукція виробництва ТОВ «Танаіс» (рф),
з огляду на це виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року
у справі № 230/2021 та надання дозволу на стягнення коштів у розмірі
15 942,97 євро з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»є фінансуванням держави-агресора, що загрожує безпеці держави та населенню України.
У лютому 2023 року ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) щодо стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 євро.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не взяв до уваги співмірність заявлених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) витрат на правничу допомогу із складністю справи, обсягом виконаних робіт, фінансовим станом боржника, та чи є розмір таких витрат обґрунтованим з огляду на складність справи.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/118/22 за апеляційною скаргою
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у вказаній справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 824/118/22за апеляційною скаргою
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні
з повідомленням учасників справи.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2023 року IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подало відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня
2022 року, у якому посилається на безпідставність її доводів.
IЕС Industrie Export GmbH(Німеччина) не погоджується із аргументами заявника про те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів.
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника з огляду на його фінансове становище.
Правовідносини IЕС Industrie Export GmbH(Німеччина) зТОВ «Танаіс» (рф) виникли у зв`язку з виконанням договору поставки від 03 січня 2020 року
№ 53-129-01-20-02039, на який посилається ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна), який був укладений ще до широкомасштабного вторгнення росії на територію України.
Виробником продукції є ТОВ «Танаіс» (рф) прямо зазначено в пункті 1.3 контракту від 03 січня 2020 року № 53-129-01-20-02039 і відомо відповідачу.
Крім того IEC Industrie Export GmbH(Німеччина) просить судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 400,00 євро, пов`язані
з розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача.
У лютому 2023 року IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подало відзив на апеляційну скаргу на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду
від 18 січня 2023 року, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
IEC Industrie Export GmbH(Німеччина) доведено реальність понесених витрат на правову допомогу в цій справі шляхом надання копій відповідного договору про правову допомогу, додаткової угоди, інвойсу, виписки з банківського рахунку, а також вказівки на детальний опис робіт (наданих послуг) безпосередньо в самій заяві про відшкодування витрат на правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 січня 2020 року між IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) та
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) укладено контракт № 53-129-01-20-02039. Відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити прокладки нікелеві (Nickel layings) виробництва ТОВ «Танаіс» (рф), для ремонту енергоблоку № 1 ВП «Хмельницька АС» ДП «НАЕК «Енергоатом». Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію (а.с. 45-53).
У розділі ІХ контракту від 03 січня 2020 року № 53-129-01-20-02039 «Вирішення спорів» передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України
відповідно до регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду -
м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. На сторони покладаються усі витрати пов`язані з веденням судової справи, послуги перекладачів, адвокатів, консультантів тощо. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту.
У зв`язку з невиконанням покупцем ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) своїх зобов`язань за контрактом від 03 січня 2020 року № 53-129-01-20-02039, постачальник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості, прийнято рішення, яким стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) на користь компанії ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина) 14 130,00 євро - основного боргу, 301,00 євро - 3 % річних та 1 511,97 євро - на відшкодування витрат
з арбітражного збору, а разом 15 942,97 євро.
Рішення набрало законної сили 11 серпня 2022 року, є остаточним та оскарженню не підлягає.
Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви,
з яких виходить суд при прийнятті постанови
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та третьою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,
з особливостями, встановленими цією главою.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня
1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», відповідно до яких тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що: арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді сторін; рішення набуло статусу остаточного, є обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
Встановивши, що підстав, передбачених статтею 478 ЦПК України для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не встановлено, а ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина), звертаючись до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року
у справі № 230/2021, дотрималося визначеного статтею 475 ЦПК України порядку та строку на подання вказаної заяви та додано перелік документів, передбачений статтею 476 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Київський апеляційний суд як суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина).
Оскільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі
№ 230/2021 набрало чинності і підлягає негайному виконанню, проте добровільно боржник його не виконує, а також враховуючи відсутність визначених цивільним процесуальним законодавством підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на його виконання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком Київського апеляційного суду про наявність підстав для задоволення заяви ІЕС IndustrieExport GmbH (Німеччина).
Щодо доводів заявника про те, що спір не міг бути предметом арбітражного розгляду
У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж
1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із публічними закупівлями.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
На відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.
Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої ЦК України.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що спори щодо виконання міжнародних договорів поставки підвідомчі арбітражним судам, оскільки при розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.
Отже, за своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у справі на вирішення комерційного арбітражного суду, є цивільно-правовим, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення
в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року апеляційні скарги
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у справі № 824/147/22 за заявою відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі
№ 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року залишено без змін (провадження
№61-281ав23).
У справі № 824/147/22 Верховний Суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, є безпідставними та спростовуються вищевказаними висновками суду.
Подібні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду; від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018 (провадження
№ 61-19916ав19), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21 (провадження № 61-6936ав22), від 29 вересня 2022 року у справі
№ 824/15/22 (провадження № 61-7657ав22), від 10 листопада 2022 року у справі № 824/58/22 (провадження № 61-8770ав22).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, який виник між ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна), є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення публічного порядку
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.
Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно
з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня
1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено
з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене
у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
Основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.
Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З огляду на зазначене рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року
у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним
у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.
Рішення комерційного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року
у справі № 230/2021 не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, конституційним правам, свободам, гарантіям, а навпаки підтверджує існуючий правопорядок, за яким рішення міжнародних арбітражних інституцій визнаються на території України та підлягають виконанню, крім випадків, передбачених законом.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 березня
2023 року у справі № 824/147/22 (провадження № 61-128ав23).
Ураховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є безпідставними.
Щодо додаткової ухвали суду про відшкодування витрат на правничу допомогу
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження
№ 12-171гс19).
У постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 Верховний Суд зазначив, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так
і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду
від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.
Відповідно до частин третьої, восьмої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв
і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) у зв`язку з розглядом цієї справи у Київському апеляційному суді представник заявника подадав: ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» на ім`я адвоката
Муляра Є. Г. для представництва інтересів IEC Industrie Export GmbH
від 28 вересня 2022 року, договір № KMLF/49/21 про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року, укладений між IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь
і Муляр» (Україна), та додаткову угоду № 1 від 20 вересня 2022 року до вказаного договору.
Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди № 1 в порядку та на умовах, визначених договором, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Київському апеляційному суді під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у справі № 230/2021.
Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 загальна сума додаткової угоди (сума гонорару адвокатського об`єднання) становить 500,00 євро, які клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладання даної додаткової угоди.
Відповідно до рахунку від 20 вересня 2022 року № 49/2021/4, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 22 вересня
2022 року сума 500,00 євро сплачена IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) Адвокатському об`єднанню «Юридична фірма «Копусь і Муляр»
(а.с. 147-148).
Адвокатським об`єднанням здійснено такі дії (детальний опис наданих послуг): консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження її з клієнтом; підготовка та подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі
№ 230/2021; підготовка та подання коментарів на заперечення відповідача від 24 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року; підготовка та подання заперечення проти клопотання про зупинення провадження
у справі; участь в судових засіданнях у справі; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми
в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та
у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).
Апеляційний суд як суд першої інстанції, врахувавши клопотання
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих адвокатським об`єднанням заявнику послуг, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви IECIndustrie ExportGmbH (Німеччина) про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) на користь
IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) витрат на правничу допомогу у сумі 300,00 євро, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Верховний Суд погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» «Енергоатом» (Україна) на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, то доводи апеляційної скарги ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення судових витрат (судового збору) на увагу не заслуговують, так як Верховний Суд як суд апеляційної інстанції, у цій частині розподіл судових витрат не здійснює.
За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року та додаткової ухвали від 18 січня 2023 року, суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
У судовому засіданні представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - Муляр Є. Г. вказав, що зазначена у відзиві на апеляційну скаргу сума витрат
на правничу допомогу є попереднім розрахунком, просить такі судові витрати не стягувати, так як буде подано уточнену заяву у встановлений ЦПК України строк.
Керуючись статтями 24, 141, 259, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384, 478 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного судувід 18 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник
