УХВАЛА
29 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/18432/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної іпотечної установи
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді: Шкурдова Л.М.
від 30.08.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.
від 24.01.2023
за позовом Державної іпотечної установи
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Міністерство фінансів України, 2. Кабінет Міністрів України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2.Національний Банк України
про припинення зобов`язання
ВСТАНОВИВ:
Державна іпотечна установа (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач) про визнання припиненими зобов`язань Позивача перед Відповідачем щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "С3" у кількості 2700 штук з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023, у позові відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що у зв`язку з укладанням між Позивачем та Відповідачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, між ними виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. Тому до таких правовідносин, які склались між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів. Крім того, відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.
08 березня 2023 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023. За змістом касаційної скарги Позивач просить поновити строк на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судового рішення Позивач визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Позивач вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.
Суд зазначає, що Позивач у касаційній скарзі не зазначив вищезазначеного.
Крім того, за змістом касаційної скарги Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не послався на висновки та позицію Великої Палати Верховного Суду або Об`єднаної палати Верховного Суду з подібних правовідносин.
Суд зазначає, що у разі посилання на неврахування постанов Верховного Суду, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, необхідно чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Однак, Позивач у касаційній скарзі не вказав вищезазначеного та не обґрунтовав зазначене у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.
Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваної постанови складений 07.02.2023, тому останній день оскарження за приписами зазначеної статті припав на 27.02.2023, тоді як Позивач звернувся з касаційною скаргою лише 08.03.2023.
Пропуск строку на касаційне оскарження Позивач обґрунтовує тим, що отримав повний текст постанови 16.02.2023, про що свідчить вхідний номер з датою на тексті постанови.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Суд зазначає, що копія оскаржуваної постанови в додатку до касаційної скарги, не містить відмітки з датою отримання, на яку посилаєтсья Позивач за змістом касаційної скарги.
Отже, долучена до касаційної скарги копія повного тексту оскаржуваної постанови не є належним доказом отримання оскаржуваної постанови саме в день зазначений в касаційній скарзі. Належними доказами в такому випадку можуть вважатися, зокрема, копія конверта, в якому вона була надіслана, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким судовим рішенням; розписки про його отримання; письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа; повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, тощо.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Позивача залишається без руху на підставі частини 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням останньому строку для усунення недоліків, шляхом:
- викладення належного обґрунтування виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
- наведення інших підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, наведені Державною іпотечною установою у касаційній скарзі .
2. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/18432/21 залишити без руху.
3. Надати Позивачу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова
