Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/1158/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2023 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/1158/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ), Львівської обласної військової (державної) адміністрації про зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач АТ «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Львівської обласної державної адміністрації, в якому просить:
- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Львівську обласну військову (державну) адміністрацію внести зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість вилучення майна передбачити примусове відчуження майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не погодившись із Наказом у частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, 21.07.2022 Залізниця направила на адресу Відповідача-1 лист № в.о.НЗЕ-10/408, в якому запропонувала передати вищевказане майно на умовах примусового відчуження з наступним повним відшкодуванням його вартості відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану».
У відповідь на вищевказаний лист, Відповідач-1 листом від 18.11.2022 № 704/17824-22-Вих. проінформував, що отримання майна Залізниці відбулося шляхом вилучення на підставі Акта № 550 про примусове відчуження або вилучення майна від 18.07.2022 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) від № 907-АГ, узгодженого з начальником Львівської обласної (державної) адміністрації.
11.11.2022 Залізниця звернулася листом № Н-10/5583 до обласної військової (державної) адміністрації (далі за текстом - Відповідач-2) та Відповідача-1 з проханням внести зміни до Наказу в частині визначення способу передачі майна, а саме: на умовах примусового відчуження замість примусового вилучення.
Листом від 23.12.2022 № 5/11-12194/0/2-22/1-2.2 Відповідач-2 повідомив Залізницю про неможливість погодження внесення змін до Наказу, а саме: змінити захід правового режиму воєнного стану з примусового вилучення на примусове відчуження, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства України.
Залізниця не може погодитися з твердженням Відповідача-2 стосовно неможливості внести зміни до Наказу, оскільки чинним законодавством України не передбачено заборони щодо внесення змін до наказів.
Майно, вилучене Відповідачем-1, отримане в результаті списання рухомого складу, внесеного до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», та є майном, набутим товариством у результаті його господарської діяльності.
До майна, яке перебуває у власності Залізниці, а саме: статутного капіталу Товариства й набутого в процесі діяльності, - може бути застосовано лише процедуру примусового відчуження майна.
Під майном Залізниці слід розуміти майно, що внесене до статутного капіталу Товариства, набуте в процесі господарської діяльності чи закріплене за Товариством на праві господарського відання.
Відносини, пов`язані з розпорядженням майном, яке внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», регулюються Порядком розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054. Пунктом 11 зазначеного Порядку визначено, що списання, відчуження, передача в користування, оренду, концесію майна здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, як вищого органу товариства, шляхом прийняття окремого рішення про відчуження нерухомого майна із компенсацією його вартості та витрат на його утримання; відчуження шляхом передачі у державну або у комунальну власність, у тому числі нерухомого майна для розміщення державного органу або органу місцевого самоврядування, рухомого майна для користування органами державної влади, об`єктів інженерної інфраструктури водопровідно-каналізаційного та газового господарства (включаючи мережі, споруди, устаткування), пов`язаних з постачанням споживачам води, газу, відведенням і очищенням стічних вод, а також об`єктів благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п. 34 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1094), Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. На цей час таких випадків законодавством не передбачено.
Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та Статутом акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно із п. 33 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1094), товариство, здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.
Позивач додатково зазначив, що AT «Укрзалізниця» відповідно до норм законодавства України є юридичною особою приватного права. Єдиним власником акцій Товариства є держава. Юридичні особи приватного права є власниками переданого їм державного майна, а держава є лише власником акцій і володіє корпоративними правами таких юридичних осіб - господарських товариств.
При створенні Акціонерного товариства «Українська залізниця» його засновником (єдиним учасником) - державою - передано до статутного капіталу Товариства рухоме та нерухоме майно, майнові права тощо.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позов задоволити повністю.
Відповідач 1, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 18.07.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та регіональною філією «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» було складено Акт № 550 про примусове відчуження або вилучення майна, на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», узгодженого з начальником Львівської обласної військової (державної) адміністрації.
Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» є реалізованим під час підписання уповноваженими особами акту від 18.07.2022 № 550 про примусове відчуження або вилучення майна.
Під час підписання представники AT «Українська залізниця» вважали його реалізацію такою, що відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки, зауваження стосовно вилучення майна в акті від 18.07.2022 № 550 відсутні.
З огляду на зазначене Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» є актом індивідуальної дії.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) містить індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; акт застосування норм права регулює конкретну життєву ситуацію; дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Відповідно з урахуванням зазначеного, відповідач 1 вважає, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», узгоджений з начальником Львівської обласної військової (державної) адміністрації вичерпав свою дію після проведення вилучення майна згідно акту від 18.07.2022 № 550 про примусове відчуження або вилучення майна.
Позивач обґрунтовуючи позов не посилається на конкретні норми права, які були порушені рішеннями чи діями відповідачів у справі, а також не вказує на будь-які докази на підтвердження зазначеного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (... Державній прикордонній службі України ...) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) відноситься до військового командування, таким чином, уповноважений на прийняття рішення про вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за погодження обласної військової (державної) адміністрації.
Майно AT «Укрзалізниця» не перебуває у приватній чи комунальній власності, а перебуває у державній власності.
З дотриманням вимог нормативно-правових актів на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», узгодженого з начальником Львівської обласної військової (державної) адміністрації, було проведено вилучення зазначеного майна регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця», яке перебуває в державній власності, з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач 2, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» є реалізованим.
Зауваження стосовно вилучення майна в Акті відсутні.
При виданні розпоряджень обласна державна адміністрація керується статтями 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Обласна державна адміністрація має повноваження вносити зміни лише до наказів, які видані нею.
Повноважень щодо внесення змін до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у Львівської обласної державної адміністрації відсутні, оскільки остання здійснює лише його погодження.
АТ «Українська залізниця» утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно зі Статутом акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938), АТ «Укрзалізниця» утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
Згідно із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) відноситься до державної форми власності. Відповідно майно АТ «Укрзалізниця» не перебуває у приватній чи комунальній власності, а отже не може примусово відчужуватися у порядку, передбаченому Законом.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24.01.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін. Ухвалою суду від 27.03.2023 року у задоволенні заяви представника Львівської обласної військової (державної) адміністрації про закриття провадження у справі відмовлено.
Судом встановлені наступні обставини:
13.07.2022 відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 видав наказ за № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», в якому зазначено:
«Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 70-16426/0/6-22-Вих від 13.06.2022 року «Про облаштування резервуарного парку», Указу Президента України від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, керуючись п. 3 ст. 3 та п. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 23.04.2021 №4765-VI
НАКАЗУЮ:
1. Провести вилучення наступного майна, яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, пров. Вокзальний, 11 та перебуває у розпорядженні регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укразалізниця» (ЄДРПОУ 40075815):
- котли цистерни моделі 15-1443-03 об`ємом 73,1 м3 у кількості 6 штук;
- котли цистерни 15-Ц863 об`ємом 61,2 м3 у кількості 2 штуки;
- котли цистерни 15-1443П об`ємом 73,1 м3 у кількості 2 штуки;
- опори котла-цистерни (Металобрухт вид 500, вагою 670 кг) у кількості 20 штук;
- хомути стяжні цистерни (з муфтою поясу вагою 52 кг) у кількості 20 штук.
2. Уповноважити представника Держприкордонслужби України заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з тилу підполковника ОСОБА_1 на підписання актів про примусове відчуження або вилучення майна та накладних від імені військового командування в присутності посадових осіб Укрзалізниці та Львівської обласної військової адміністрації.
3. Лейтенанту ОСОБА_2 організувати підготовку до введення в експлуатацію вилученого майна.
4. Майстру-сержанту ОСОБА_3 організувати приймання, зберігання та використання вилученого майна.
5. Вилучене майно взяти на облік та ввести в експлуатацію відповідно до керівних документів Адміністрації Держприкордонслужби.
6. Наказ направити на погодження Начальнику Львівської обласної військової адміністрації Максиму КОЗИЦЬКОМУ.
7. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач просить зобов`язати відповідачів внести зміни до вказаного вище наказу лише в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість безоплатного вилучення майна передбачити примусове відчуження майна з відшкодуванням його вартості.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про зобов`язання відповідачів внести зміни до вказаного вище наказу з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 8 цього ж Закону, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Згідно із п. 8 ч. 6 ст. 15 цього ж Закону, начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;
2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Згідно із ч. 3 ст. 3 цього ж Закону, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Згідно із ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно із ст. 9 цього ж Закону, право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.
Згідно із ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивач просить саме зобов`язати відповідачів внести зміни до вказаного вище наказу лише в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість безоплатного вилучення майна передбачити примусове відчуження майна з відшкодуванням його вартості.
Інші обставини вилучення майна позивачем на оспорюються.
Відповідно, Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», встановлено примусове відчуження майна та вилучення майна.
Вилучення майна передбачає - позбавлення державних підприємств, відповідного майна з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, яке здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Про те, що АТ «Українська залізниця» утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно зі Статутом акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938), АТ «Укрзалізниця» утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, сторонами у справі не заперечується.
Згідно із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) відноситься до державної форми власності.
Відповідно позивач не має право на відшкодування вартості майна вилученого в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки по суті не є юридичною особою комунальної чи приватної форми власності.
В суду немає правових підстав зобов`язати відповідачів внести зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість вилучення майна передбачити примусове відчуження майна, оскільки фактично відбулось вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, яке здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Інші обставини, про які зазначають сторони у даній справі, судом не враховуються і не оцінюються, оскільки виходять за межі предмету доказування згідно предмету спору по даній справі.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача та враховуються заперечення відповідачів, оскільки правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідачі зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову АТ «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Львівської обласної військової (державної) адміністрації, про зобов`язання відповідачів внести зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.07.2022 № 907-АГ «Про примусове відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість вилучення майна передбачити примусове відчуження майна, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 07.04.2023 року.
Суддя Гавдик З.В.
