Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2023 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_7 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07.02.2023року в кримінальному провадженні №12022262020001869 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , гр. України, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07.02.2023року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в розмірі 3775 грн. 60 коп.
Після набрання вироку законної сили вирішено повернути внесену заставу в розмірі 12405 грн. 60 коп. заставодавцю ОСОБА_7 .
Речовий доказ предмет «Військовий квиток серії НОМЕР_1 », а також сейф-пакет №3648082 після набрання вироку законної сили вирішено повернути до ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області для приєднання до матеріалів кримінального провадження №12022262020002922.
ЄУНСС 715/2635/22 провадження №11кп/822/149/23 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8 .
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
На цей вирок прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Прокурор в свої скарзі просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України і призначити йому покарання за ст.358 ч.3 КК України у виді 2 роки обмеження волі, за ч.4 ст.358 КК України 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 роки обмеження волі і на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у невстановлених досудовим слідством місці та часі вступив в попередню змову з невстановленою особою з метою підробки офіційних документів, які б стали підставою для безперешкодного перетину ним державного кордону України у воєнний час. В подальшому, діючи в групі за попередньою змовою невстановлена слідством особа та ОСОБА_6 підробили офіційний документ на ім`я останнього військовий квиток серії НОМЕР_1 , а саме підробили відомості, внесені шляхом нанесення надписів від руки на титульній сторінці військового квитка, щодо надпису про «серію та номер квитка, дати його видачі та відомостей про особу, що видала даний квиток та підпис і прізвище ОСОБА_9 , на сторінці №2 підробили підпис, нанесений від руки наступного змісту: «Каховським ОМВК Херсонської непридатним до в/с з виключенням з в/о за гр. ІІ ст. 23а, 2008 3402, відомості про те, що останній не підлягає повторному огляду та підпис, прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 », на сторінці №10 відомості про «нак. №51 від 01.10.11, військове звання «солдат» та прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 », на сторінці №22 про те, що ОСОБА_6 «Виключений з в/о на підставі ст.37 п.6.3 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпис, прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також штампи з датами щодо дати прийняття та зняття з обліку, які є підробленими.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 25.06.2022 року о 13 год.30 хв. прибув до контрольно пропускного пункту «Порубне», що в с.Тереблече Чернівецького району, з метою виїзду за межі України в період воєнного стану, умисно, незаконно, достовірно знаючи про те, що військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 виданий на його ім`я, та відомості, внесені до нього, в тому що він дійсно не підлягає військовій службі за призовом під час мобілізації, як особа, що виключена з військового обліку, (графа ІІ стаття 13-а наказу МОУ №402 від 14.08.2008) за станом здоров`я є підробленими, пред`явив його для перевірки працівникам прикордонної служби, видаючи вказаний документ за справжній, використавши таким чином завідомо підроблений документ.
Зазначав, що призначаючи покарання обвинуваченому за ст.358 ч.4 КК України, суд не врахував те, що обвинувачений, використовуючи завідомо підроблений документ, намагався виїхати за межі України в той час, коли в Україні діє воєнний стан. Вважає, що призначене обвинуваченому покарання є надто м`яким.
Ще вказував, що особа, яка заповнювала неправдиві дані в військовому квитку, є обізнаною особою в тому, як і які відомості необхідно вносити в такий документ. Зазначав, що для виготовлення та заповнення даних про особу в військовому квитку необхідно мати хоча б анкетні дані особи, на ім`я якої підроблявся вищевказаний військовий квиток. А тому вважає, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України за попередньою змовою з невстановленою особою. Також вказував, що обвинувачений свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, покази не надав, також відсутні обставини, що пом`якшують покарання йому.
Адвокат ОСОБА_7 просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення невинуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, або визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказував, що органу досудового слідства не вдалось зібрати будь-яких доказів про участь ОСОБА_6 у виготовленні підробленого документу.
Також зазначав, що суд у вироку як на доказ вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме в обізнаності останнього в тому, що відомості в військовому квитку є неправдиві, зіслався лише на копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , відомості в якому відмінні від відомостей, що зазначені у військовому квитку. Дана копія не містить посвідчення відповідності оригіналу та мокрої печатки особи, яка таке посвідчення виконує. Достовірність відомостей, які внесені до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 стороною обвинувачення не перевірялася та не була встановлена. Ще вказував, що досудовим слідством не перевірялись на правдивість відомості, що внесені до військового квитка. Також експерт вказує, що підписи в військовому квитку, виконані, можливо, не ОСОБА_10 , не встановлені та не допитані особи, які в Каховському ОМВК виконували функції з організації діловодства. Зазначав, що не доведено саму подію кримінального правопорушення, а саме використання ОСОБА_6 завідомо підробленого документу. Вказував, що протокол огляду місця події від 25.06.2022р. є недопустимим доказом. В ньому невірно зазначено місце проведення слідчої дії, відсутні відомості про залучення спеціаліста, не вказано на який технічний засіб здійснювалось фотографування, таблиця ілюстрацій складена спеціалістом-криміналістом ОСОБА_11 , який не записаний в протоколі. Також вказував, що ця слідча дія проведена без рішення суду та без згоди власника приміщення. Після проведення огляду місця події слідчий та прокурор не зверталися до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. А тому вилучені під час огляду місця події предмети не є допустимими доказами. Зазначав, що після вилучення військового квитка слідчий не звертався з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на цей документ, а тому і висновок експерта по вилученому військовому квитку використовувати в кримінальному провадженні також неприпустимо. Також вказував, що постанова про визначення групи прокурорів від 22.06.2022 року містить неправдиві відомості, з цим документом сторону захисту було ознайомлено лише в суді. Вказував, що повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення надійшло в ВП №4 (м.Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, а огляд місця події та внесення відомостей в ЄРДР проводив інший орган досудового розслідування- ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області. Зазначав, що відсутні документи, які б підтверджували передачу ОСОБА_6 документів прикордонникам, відсутня письмова відмова в перетині кордону в ДПСУ, також відсутні дані про працевлаштування ОСОБА_12 , яка повідомила про вчинене правопорушення. Також відсутні документи про працевлаштування в ДПСУ ОСОБА_13 , який надав дозвіл на проведення огляду в службовому приміщенні. Вказував, що копії постанов про відібрання експериментальних зразків почерку та підписів від 25.06.2022р., про відібрання експериментальних зразків відбитку печатки від 25.06.2022р., копії документів на ім`я ОСОБА_10 є недопустимими доказами. Ці документи долучені до справи не у спосіб, передбачений законом, посвідчені неуповноваженою особою, не відображено яким способом виготовлені ці копії. Ці документи слідчим не оглядались та приймалось рішення про визнання їх речовими доказами.. З тієї ж причини необхідно визнати недопустимим доказом копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 . Ще адвокат посилався на показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .. Вказував, що під час вилучення військового квитка ОСОБА_6 перебував на вулиці і вищевказаний документ вилучався зі столу, а не в будь-якої особи. Вказував, що свідок ОСОБА_10 вказав, що йому давали на огляд копію військового квитка, а не оригінал документу. Ще зазначав, що суд порушив послідовність стадії процесу, оскільки після його захисної промови в судових дебатах, суд відновив судовий розгляд та ініціював питання про надання доступу до документів, задовольнивши клопотання прокурора про вилучення з іншого кримінального провадження оригіналу військового квитка, хоча двічі перед цим відмовляв в задоволенні такого клопотання прокурора. Апелянт вказував, що, на його думку, зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а тому є підстави для виправдання останнього. Вказував, що оскаржуваний вирок належним чином не вмотивований.
Адвокат також навів зміст ряду статей КПК України, а також посилався на ряд рішень ЄСПЛ, обґрунтовуючи свої вимоги.
Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він у невстановлених досудовим слідством місці та часі вступив в попередню змову з невстановленою особою з метою підробки офіційних документів, які б стали підставою для безперешкодного перетину ним державного кордону України у воєнний час. В подальшому, діючи в групі за попередньою змовою невстановлена слідством особа та ОСОБА_6 підробили офіційний документ на ім`я останнього військовий квиток серії НОМЕР_1 , а саме підробили відомості, внесені шляхом нанесення надписів від руки на титульній сторінці військового квитка, щодо надпису про «серію та номер квитка, дати його видачі та відомостей про особу, що видала даний квиток та підпис і прізвище ОСОБА_9 , на сторінці №2 підробили підпис, нанесений від руки наступного змісту: «Каховським ОМВК Херсонської непридатним до в/с з виключенням з в/о за гр. ІІ ст. 23а, 2008 3402 відомостями про те, що останній не підлягає повторному огляду та підпис, прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 », на сторінці №10 відомості про «нак. №51 від 01.10.11, військове звання «солдат» та прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 », на сторінці №22 про те, що ОСОБА_6 «Виключений з в/о на підставі ст.37 п.6.3 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпис, прізвище, ініціали військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також штампи з датами щодо дати прийняття та зняття з обліку, які є підробленими.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 25.06.2022 року о 13год.30 хв. прибув до контрольно пропускного пункту «Порубне», що в с.Тереблече Чернівецького району, з метою виїзду за межі України в період воєнного стану, умисно, незаконно, достовірно знаючи про те, що військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 виданий на його ім`я, та відомості, внесені до нього, в тому що він дійсно не підлягає військовій службі за призовом під час мобілізації, як особа, що виключена з військового обліку, 1 графа ІІ стаття 13-а наказу МОУ №402 від 14.08.2008 за станом здоров`я є підробленими, пред`явив його для перевірки працівникам прикордонної служби, видаючи вказаний документ за справжній, використавши таким чином завідомо підроблений документ.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_6 , які просили задовольнити подану захисником апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній і відмовити в задоволенні апеляційних вимог сторони обвинувачення, прокурора, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що та ведені в ній, і відмовити в задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 943 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення в даному кримінальному провадженні, дотримався вимог, передбачених ст.370 КПК України.
Що стосується вимог захисника про скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 і ухвалення нового виправдувального вироку щодо останнього, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
А тому вимоги адвоката про ухвалення виправдувального вироку апеляційною інстанцією є недоречними.
Посилання захисника на те, що копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_6 є недопустимим доказом, оскільки на ньому відсутня мокра печатка особи, яка посвідчувала вказаний документ, є недоречним, оскільки вказана фотокопія цього документу, згідно відтиску штампу та підпису, посвідчена самим адвокатом ОСОБА_7 . Крім того, згідно вироку суду, вказану копію документу надав сам захисник. Згідно відомостей, що зазначені в цьому документі (тимчасове посвідчення замість військового квитка), ОСОБА_6 05.02.2010 р. лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним в мирний час, в воєнний час придатним до нестройової служби (т.1 а.с.52). А тому твердження апелянта про недопустимість вказаного доказу є безпідставним.
Недоречним є і твердження адвоката про те, що досудовим слідством не перевірялась правдивість відомостей, що зазначені у військовому квитку, оскільки ОСОБА_6 інкримінується не ухилення від мобілізації, чи від призову на військову службу, а використання завідомо підробленого офіційного документу, тобто, предметом доказування в кримінальному провадженні були не ті відомості, про які вказує захисник.
Що стосується посилань адвоката про недопустимість як доказу в даному кримінальному провадженні протоколу огляду місця події через те, що такий огляд проводився без ухвали слідчого судді та дозволу власника приміщення, а також, що в протоколі не зазначено прізвище спеціаліста-криміналіста, який виготовив таблицю ілюстрацій, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту заяви працівника прикордонної служби ОСОБА_14 від 25.06.2022 року, він надав дозвіл слідчій ОСОБА_18 оглянути службове приміщення в с.Тереблече ПП «Порубне» (т.1 а.с.13). А тому у слідчого не було потреби після проведення огляду місця події звертатися до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку, про що вказував апелянт. Безпідставним є також посилання апелянта на те, що відсутні відомості про те, коли ОСОБА_14 був прийнятий на службу, оскільки особу ОСОБА_14 було встановлено в судовому засіданні, останній був допитаний в якості свідка, і крім того, предметом доказування в цьому кримінальному провадженні не було те, коли, ким і при яких обставинах був прийнятий на службу свідок ОСОБА_14 . Що ж до посилань апелянта на те, що спеціаліст-криміналіст не був записаний в протокол огляду місця події як учасник цієї слідчої дії, то необхідно зазначити, що ця особа, як свідчать дані протоколу, не приймала участь при проведенні вищевказаної слідчої дії. Той факт, що спеціаліст-криміналіст виготовив таблицю ілюстрацій (світлин), не свідчить про те, що проведена слідча дія є недопустимим доказом, оскільки в самому протоколі є запис, що під час огляду місця події здійснювалось фотографування (т.1 а.с.14-26). В судовому засіданні та з матеріалів провадження вбачається, що огляд місця події проводився в с.Требелче. Той факт, що в самому протоколі зазначено місце проведення слідчої дії м.Чернівці, не може бути підставою для визнання проведеного огляду місця події та його результати недопустимим доказом. Те, що військовий квиток слідчим вилучався зі столу в службовому приміщенні, а не у ОСОБА_6 , чи іншої особи, про що зазначав апелянт, є логічним і зрозумілим, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 передав військовий квиток працівникам прикордонної служби під час проходження прикордонного контролю, а останні передали надані ОСОБА_6 документи працівникам поліції. Той факт, що слідчим вилучався військовий квиток зі столу в службовому приміщенні під час огляду місця події на ПП «Порубне», є зрозумілим і правильним. Для цього не потрібно було здійснювати обшук працівників прикордонної служби. А тому колегія суддів вважає, що огляд місця події було проведено з дотриманням вимог КПК України і підстав визнавати цю слідчу дію та докази, отримані в ході її проведення, недопустимими, немає.
Безпідставним є і твердження апелянта про відсутність доказів, які б свідчили про використання ОСОБА_6 військового квитка, оскільки в суді встановлено, що обвинувачений сам пред`явив цей документ для перевірки працівникам прикордонної служби. А пред`явлення завідомо для обвинуваченого підробленого документу для перевірки, згідно змісту ст.358 ч.4 КК України, є однією з форм його використання та вчинення кримінального правопорушення. Посилання адвоката про те, що відсутні документи про передачу ОСОБА_6 працівникам прикордонної служби військового квитка, є недоречним, оскільки обвинувачений передавав вказаний документ не на відповідальне збереження, коли видається квитанція чи розписка, а для перевірки, і при цьому не передбачено діючим законодавством складати будь-які документи.
Безпідставним є також твердження адвоката про недопустимість як доказів копій документів щодо свідка ОСОБА_10 , оскільки дані, вказані в них, не є доказами в розумінні ст.98 КПК України в цьому кримінальному провадженні, а лише є такими, що посвідчують особу свідка, а також час, місце його роботи (служби) та займану посаду.
Необґрунтованим є і посилання адвоката про недопустимість доказів таких, як копії постанови про відібрання експериментальних зразків почерку та підписів і постанови про відібрання експериментальних зразків відбитку печатки, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, слідчим приймались рішення у формі постанов в ході розслідування кримінального провадження №12022262020001869, яке було предметом судового розгляду. Крім того, на вищевказаних документах відсутні дані про те, що це копії таких постанов (т.1 а.с.71, 72).
Підтвердженням того, що ОСОБА_6 використав завідомо підроблений документ, а саме військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28.09.2011р. є також показання свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні дав показання, що підписи у вищевказаному документі від його імені виконані не ним і в 2011 році він перебував на пенсії як військовий та не міг оформляти такі документи.
Крім того, з показань свідка ОСОБА_14 , даних ним в судовому засіданні, вбачається, що 25.06.2022року біля 13 год. 30 хв. він був на пункті пропуску «Порубне» і в той час прибув ОСОБА_6 , який під час проходження прикордонного контролю, окрім закордонного паспорта гр. України для виїзду за кордон, також надав військовий квиток серії НОМЕР_5 від 28.09.2011 року. На робочому місці у нього є прилад для поглибленої перевірки офіційних документів України. В ході вивчення цього квитка в нього виникли сумніви щодо справжності цього документу, оскільки розміри квитка не відповідали стандарту, а також були відсутні водяні знаки. Після цього він повідомив старшого зміни, який зателефонував в поліцію. Після прибуття працівників поліції він привів ОСОБА_6 та передав документи останнього працівникам поліції.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-22/5478-ПЧ від 07.09.2022 р. підписи у графах «військовий комісар» від імені ОСОБА_10 на інформативній (титульній) сторінці та на сторінці № 6 у пункті №13, на сторінці №2, рукописні записи на сторінці №10 та підпис ОСОБА_10 і рукописні записи на сторінці №22 у військовому квитку серійним номером НОМЕР_1 від 28.09.2011 року, виданому на ім`я ОСОБА_6 , - виконані, ймовірно, не ОСОБА_10 , а іншою особою (т.1 а.с.121-129), що також є доказом використання обвинуваченим завідомо підробленого офіційного документу.
Крім того, те, що у ОСОБА_6 на руках був військовий квиток серії НОМЕР_1 від 28.09.2011 на його ім`я, та тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 , яке, як зазначено в ньому, видається замість військового квитка, і яке дійсне до 07 липня 2015 р.(т.1а.с.108), копію якого надав захисник обвинуваченого, також свідчить про обізнаність ОСОБА_6 в тому, що пред`явлений ним працівникам прикордонної служби військовий квиток є підробленим.
Що стосується інших посилань адвоката про незаконність оскаржуваного вироку, як то через те, що не тим слідчим органом здійснювалось досудове розслідування, оскільки повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення поступило в ВП №2 (м.Герца) ЧРУП УМВС України в Чернівецькій області, а розслідування здійснено слідчим ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, відсутні дані про прийняття на роботу особи, яка повідомила поліцію про вчинене кримінальне правопорушення, підроблення постанови про визначення групи прокурорів та інші, колегія суддів не наводить в цій ухвалі обґрунтувань на їх спростування.
При цьому колегія суддів керується висновками та рекомендаціями ЄСПЛ, висловлених в рішенні Суду у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010року, в п.58 якого зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Той факт, що суд після проголошення захисної промови захисником відновив судовий розгляд, на думку колегії суддів, лише свідчить про те, що суд намагався повно та об`єктивно дослідити всі матеріали та докази для правильного вирішення справи і прийняття законного та обґрунтованого рішення. А тому такі дії суду не є підставою для скасування оскаржуваного вироку.
Отже, аналіз наведених у вироку суду та перевірених в апеляційній інстанції доказів свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Що стосується апеляційних вимог прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
В суді першої інстанції стороною обвинувачення не було надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 сам, або за попередньою змовою з іншою особою підробив військовий квиток з серійним номером НОМЕР_1 від 28.09.2011 року.
Те, що для виготовлення вказаного документу особі, яка його підробляла, необхідно було надати фотографію особи та її анкетні дані, не свідчить про те, що такі дані особисто надав ОСОБА_6 . Це могли вчинити його знайомі, родичі та інші особи, яким були відомі його анкетні дані та які мали доступ до фотознімку обвинуваченого, або могли отримати їх з відкритих джерел, соціальних мереж Інтернет.
А тому колегія суддів оскаржуваний вирок в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.3 ст.358 КК України вважає законним та обґрунтованим.
Що стосується вимог прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді обмеження волі та звільнення останнього від відбування його з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 за ч.4 ст.358 КК України, суд врахував, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, також врахував його молодий вік та майновий стан обвинуваченого.
А тому колегія суддів вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченого санкцією ч.4 ст.358 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Той факт, що обвинувачений не визнав свою вину та відмовився давати показання в суді, є його правом і не може бути підставою для призначення йому більш суворого покарання.
А тому колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законний та обґрунтований належними і допустимими доказами і підстав для його скасування немає.
У зв`язку з цим в задоволенні апеляційних скарг адвоката та прокурора необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
В задоволенні апеляційних скарг адвоката ОСОБА_7 та прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 відмовити, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07.02.2023 року в кримінальному провадженні №12022262020001869 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя
