Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/2431/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
20 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо того, що в порушення імперативних вимог Закону України «Про захист персональних даних»:
а) без згоди суб`єкта персональних даних - ОСОБА_1 - добровільного волевиявлення фізичної особи (за умови ї поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди, відповідач здійснив обробку персональних даних ОСОБА_1 щодо участі її в судах України, де ОСОБА_1 відновлює порушені свої права;
б) було здійснено обробку персональних даних ОСОБА_1 - дії або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;
в) Жмеринським міськрайонним судом, в порушення вимог статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» (забезпечення захисту персональних даних) було порушено право ОСОБА_1 щодо захисту персональних даних ОСОБА_1 , в межах переліку судових рішень, де було зазначено прізвище ОСОБА_1 , як позивача;
г) Жмеринським міськрайонним судом, як в порушення вимог статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» було здійснено поширення персональних даних ОСОБА_1 , як протиправну дію щодо передачі відомостей про фізичну особу ОСОБА_1 без її згоди як суб`єкта персональних даних;
д) Жмеринським міськрайонним судом, як володільцем (розпорядником персональних даних) було проведено обробку персональних даних ОСОБА_1 не у відповідності до вимог закону, та було здійснено без конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством, а відповідні персональні дані ОСОБА_1 що були оброблені відповідачем були проведені не у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо:
а) Жмеринським міськрайонним судом не було повідомлено ОСОБА_1 про джерела збирання Жмеринським міськрайонним судом, та місцезнаходження персональних даних ОСОБА_1 , мету обробки персональних даних Жмеринським міськрайонним судом, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних;
б) Жмеринським міськрайонним судом не було прийнято рішення про приведення дій Жмеринського міськрайонного суду до вимог Закону України «Про захист персональних даних» згідно звернень ОСОБА_1 , щодо виявлення таких порушень що здійснені з боку Відповідача.
- зобов`язати Відповідача на підставі вимог статі 8 Закону України «Про захист персональних даних» змінити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 , як розпорядником персональних даних, як такі що були оброблені даним Відповідачем щодо фізичної особи ОСОБА_2 , як такі що є незаконні, та такі що є недостовірними, щодо того що загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи пише її син ОСОБА_3 , який протягом багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначила, що має досить ускладнені правові відносини із головою Жмеринського міжрайонного суду ОСОБА_4 . В межах однієї із судових справ, які були розподілені до розгляду в Жмеринському міськрайонному суді стала справа №130/2294/21 судді Шепелю К.А. На переконання позивача, суддя Шепель К.А. за участі посадових осіб даного спору розпочав у спосіб що не передбачений нормами чинного законодавства та поза межами судової справи №130/2294/21, отримувати опрацьовані персональні щодо персональних даних позивача та членів її родини та в спосіб, що не передбачений нормами ЗУ "про захист персональних даних" поширювати як загальновідомі відомості в численних рішеннях, що були постановлені в межах судової справи №130/2294/21.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, позивач вказала, що в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 22.11.2022 по справі №130/2294/21 було постановлено таке: "Загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи, пише її син ОСОБА_3 , який на протязі багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами".
ОСОБА_1 вказує, що не розуміючи принципу моральності в нашому суспільстві та, порушуючи повагу до осіб, які намагаються знайти захист в судовій владі, в межах розгляду даної справи Голова Жмеринського міськрайонного суду ОСОБА_4 фактично, в порушення вимог ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" зобов`язав посадових осіб Жмеринського міськрайонного суду здійснювати обробку персональних даних щодо ОСОБА_1 та членів її родини ( ОСОБА_3 ), які намагаються поновити порушені права в Жмеринському міськрайонногосу суді. При цьому всі подальші звернення ОСОБА_1 в межах судової справи №130/2294/21 не призвели до відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просив скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачем зазначено, що відмова суду першої інстанції у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежено.
14 квітня 2023 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення та клопотання про залучення додаткових відповідачів, у яких, серед іншого, позивачка просить залучити до даної справи Відповідачами (співвідповідачами): Державу Україна, Міністерство юстиції України, Державну судову адміністрацію України.
Щодо даного клопотання, то колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Водночас, дослідивши матеріали справи та суть заявлених позовних вимог суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про залучення відповідачів (співвідповідачів) на стадії апеляційного перегляду судового рішення.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен враховувати положення статті 171 КАС України.
Відповідно до цієї норми суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 рокуу справі №822/160/16 зазначила, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Згідно правової позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Верховного Суду від 04.09.2018 №826/1934/17).
Статею 126 Конституції України регламентовано, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Конституції України суді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Згідно з п.8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії (бездіяльність) суддів, вчинені при розгляді конкретної справи, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законодавстві України.
Законність процесуальних дій та рішень суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Дії судді (суду), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, та оскаржуються в порядку, визначеному процесуальними законами.
Відтак, на сьогодні, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 636/5534/15 вказав, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Колегія суддів зазначає, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
Аналогічна правова позиція повністю узгоджується із постановами Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" та № 6 від 12.06.2009 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", а також постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" (пункт 22).
Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_5 , звертаючись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про оскарження дій та бездіяльності Жмеринського міськрайоного суду, фактично не погоджується безпосередньо з діями судді (суду) вчинених в межах розгляду справи №130/2294/21. Зміст позовної заяви ніяким чином не пояснює суті правовідносин позивача (наявності публічно - правового спору) зЖмеринським міськрайонним судом, як суб`єктом владних повноважень при здійсненні останнім владних, управлінських функцій (повноважень).
Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки за своїм змістом та суттю стосується правомірності здійснення правосуддя саме суддею Жмеринського міськрайонного суду, який у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції стосовно позивача. Тому, оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає, водночас у суду першої інстанції були наявні підстави для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 9901/99/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 9901/417/21.
З урахуванням наведених вище висновків суду, доводи ОСОБА_1 , викладені в її скарзі, жодним чином не впливають на вирішення даної справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, а тому судом першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права не допущено і відповідно підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до даної справи відповідачів (співвідповідачів).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.
