Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9767/17
УХВАЛА
27 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказу, поновлення на роботі,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- зобов`язано відповідача видати наказ про поновлення позивача на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14 липня 2017 року;
- стягнути з Вищого адміністративного суду України на користь позивача суддівську винагороду на час незаконного звільнення за період з 14 липня 2017 року по 24 липня 2022 року у розмірі 9 818 725,58 грн; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 153 287,24 грн та поновлення позивача на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 14 липня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для прийняття наказу про відрахування позивача зі штату суду, позаяк позивачем було оскаржено у судовому порядку рішення Вищої ради правосуддя № 1544/0/15-17 від 13.06.2017.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що на підставі Рішення ВРП № 1544/0/15-17 та в межах наданих законом повноважень, Голова Вищого адміністративного суду України видав наказ від 13.07.2017 № 204-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду». Оскаржуваний позивачем наказ був прийнятий в межах і спосіб передбачений чинним законодавством, відрахування позивачу зі штату судді ВАС України було здійснено без жодних порушень. Зазначає, що судове оскарження Рішення ВРП № 1544/0/15-17 не обмежує право ВАС України для прийняття такого наказу, судових рішень, які б зобов`язували Голову ВАС України утриматись від вчинення дій щодо його прийняття до ВАС України не надходило.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Головою ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В подальшому, представником позивача було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.305 КАС України, оскільки Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків не є учасником справи, не звертався з апеляційною скаргою від імені відповідача - Вищого адміністративного суду України, не обґрунтував апеляційну скаргу тим, що він як Голова ліквідаційної комісії не брав участі у справі, а суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тому він не має права подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, а також доводи викладені у клопотанні про закриття провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з лютого 1993 року до січня 2002 року, позивач працював народним суддею Андрушівського районного народного суду.
З січня 2002 року до березня 2006 року, позивач працював суддею Апеляційного суду Житомирської області.
З березня 2006 року і до червня 2017 року, позивач обіймав посаду судді Вищого адміністративного суду України. З вересня 2010 року і до квітня 2014 року, був членом Вищої ради юстиції.
У вересні 2015 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення позивача з посади судді Вищого адміністративного суду України, у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності.
06 квітня 2016 року ухвалою Вищої ради юстиції № 781/0/15-16 відкрито провадження відносно позивача щодо вимог законодавства про несумісність.
13 червня 2017 року, Вища рада правосуддя прийняла рішення № 1544/0/15-17 про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади.
Не погоджуючись із таким рішенням Вищої ради правосуддя, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя № 1544/0/15-17 від 13 червня 2017 року про визнання порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади.
11 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито провадження по справі № 800/278/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя № 1544/0/15-17 від 13 червня 2017 року та призначено справу до розгляду.
Проте, не дивлячись на судове оскарження вказаного рішення, Головою Вищого адміністративного суду України було прийнято наказ № 204-к від 13 липня 2017 року «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду».
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем вказаного наказу про відрахування позивача зі штату суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для поновлення порушеного права позивача, натомість відповідачем жодним чином не спростовано наявність такого порушення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач, під час розгляду справи у суді першої інстанції, скористався своїм правом на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.
При цьому, подаючи дану заяву, стороною відповідача було зазначено Вищий адміністративний суд України, а не Голову Вищого адміністративного суду України.
Дослідивши подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю до провадження, про що зазначено в ухвалі від 12.10.2022 (а.с.80-82).
Колегія суддів зазначає, що подавши заяву про збільшення позовних вимог та визначивши нового відповідача - Вищий адміністративний суд України, позивач обрав спосіб захисту, який відновить його порушене право. При цьому, постановивши ухвалу про прийняття заяви про збільшення позовних вимог з новими вимогами до нового відповідача, суд погодився з новим (зміненим) складом учасників справи (новим відповідачем), визначеним позивачем.
Разом із тим, в апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що відповідачем у справі є Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків, яким і підписано апеляційну скаргу.
Однак учасниками справи є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - Вищий адміністративний суд України.
Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків не є стороною або іншим учасником по справі. Позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищим адміністративним судом України, а не головою його ліквідаційної комісії, який діє як представник юридичної особи.
З вищевикладеного вбачається, що апеляційну скаргу подано та підписано Головою ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, не як представником відповідача - Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії, а як окремим суб`єктом владних повноважень, дії або бездіяльність якого не були предметом судового розгляду у справі №826/9767/17.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.
Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме Вищій адміністративний суд України.
Аналогічні правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №640/26846/20.
Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №826/9767/17, вважаючи, що відповідачем є саме він, а не Вищий адміністративний суд України.
В самому тексті апеляційної скарги Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України зазначає, що він не погоджується із зазначеним судовим рішенням першої інстанції, вважаючи себе відповідачем.
Разом із тим, в апеляційній скарзі Вищий адміністративний суд України взагалі не зазначено як відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Таким чином, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків діяв від власного імені, а не від імені відповідача - Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Ігор Романків не є учасником справи, не звертався з апеляційною скаргою від імені відповідача - Вищого адміністративного суду України, не обґрунтував апеляційну скаргу тим, що він як Голова ліквідаційної комісії не брав участі у справі, а суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тому він не має права подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що спірним судовим рішенням питання порушення жодного права апелянта не вирішувалось.
Відтак, обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року не стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу на таке рішення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи, що після відкриття апеляційного провадження у справі судом встановлено, що рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 13, 305, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Клопотання представника позивача - ОСОБА_1 - задовольнити.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про скасування наказу, поновлення на роботі - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2023.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
