ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 826/17974/14
адміністративне провадження № К/990/4349/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17974/14
за участю:
секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1.,
представника Міністерства внутрішніх справ України - Шопіної Ю.О.,
представника Міністерства юстиції України - Козиренка С.П.,
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, за участю третьої особи - Міністерства юстиції України - про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року , прийняту в складі колегії суддів: головуючого Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2239о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531), заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік);
- поновити ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року і до винесення судом постанови по справі середнє грошове забезпечення, яке на момент звільнення отримував позивач на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що оскаржувані накази відповідачів прийнято всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України, а саме: підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» щодо порушення порядку звільнення позивача із займаної посади та частини третьої статті 1 цього Закону щодо порушення застосування критерія здійснення очищення влади (застосування заборони). Позивач вказував на те, що оскаржуваний наказ прийнято за формальними ознаками, оскільки службове розслідування не проводилось; будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини позивач не вчиняв.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року № 2239о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531), заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки, з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік); суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 31 жовтня 2014 року №775о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531), заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки у запас Збройних Сил; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки з 28 жовтня 2014 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 683 286, 83 грн; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 положень Закону України «Про очищення влади» МВС України та ГУ МВС в Одеській області зобов`язані були шляхом проведення передбаченої цим законом перевірки встановити його особисту участь і довести вину у вчиненні правопорушень, що сприяли узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 , підриву основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини. За відсутності відповідних доказів, на переконання суду, звільнення позивача відбувалося з порушенням норм прямої дії Конституції України, якими передбачено виключно індивідуальну відповідальність осіб. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач повинен бути поновлений на тій посаді, з якого його було звільнено, із стягненням на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та виключенням останнього з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки вироком суду, який набрав законної сили, встановлені факти вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України, які отримали свій вияв у вигляді прямого умислу на незаконне перешкоджання громадянам у реалізації їх прав на мирні зібрання 25.11.2013, тобто до моменту його звільнення із займаної посади 27.10.2014, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу МВС України від 27.10.2014 №2239 о/с «По особовому складу» та наказу ГУ МВС в Одеській від 31.10.2014 №775 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
9. У цьому зв`язку скаржник пояснив, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14 щодо політичного характеру люстраційних заходів.
10. Також позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції не направив йому копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з доказами до апеляційної скарги відповідача, чим позбавив його права на справедливий суд, у зв`язку з чим позивач не мав рівного процесуального становища порівняно з іншими учасниками справи. Крім того позивач зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, не дослідив та не надав належну оцінку на допустимість, достовірність кожного доказу окремо, не мотивував відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності на які позивач посилався в позові.
11. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги касаційної скарги та просив суд задовольнити її вимоги.
ІV. Позиція інших учасників справи
12. Міністерство внутрішніх справ України надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
13. Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
14. У судовому засіданні представник Міністерства внутрішніх справ України заперечив проти вимог касаційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
15. Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А., від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року.
17. Вказане касаційне провадження відкрите на підставі пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
18. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 березня 2023 року о 15 годині 00 хвилин.
19. У судовому засіданні 29 березня 2023 року судом було оголошено перерву до 03 травня 2023 року до 15 години 00 хвилин.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1991 року.
21. Наказом МВС України від 09 лютого 2011 року №145 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Управління МВС України в Чернігівській області - начальника міліції громадської безпеки.
22. 08 травня 2014 року МВС України видано наказ №822 о/с, яким полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531) призначено заступником начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальником міліції громадської безпеки, звільнивши його з посади заступника начальника Управління МВС України в Чернігівській області - начальника міліції громадської безпеки.
23. Наказом МВС України від 27 жовтня 2014 року №2239о/с «По особовому складу», згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_1 (С-649531), заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік).
24. На підставі наказу МВС України від 27 жовтня 2014 року № 2239о/с «По особовому складу», ГУ МВС в Одеській області прийнято наказ від 31 жовтня 2014 року № 775о/с «По особовому складу», яким полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ МВС України в Одеській області - начальника міліції громадської безпеки, звільнено у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
25. Не погоджуючись із наказом про звільнення, посилаючись на його неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.
28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Частина 4 статті 242 КАС України встановлює, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
30. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
31. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право особи на справедливий суд, складовою якого є право на доступ до правосуддя, що реалізується шляхом забезпечення рівності учасників справи.
32. Так, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену в рішенні від 08 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України» (заява № 29446/12; пункти 7, 8), в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
33. Зазначений принцип знайшов своє втілення у частині статті 8 КАС України у якій зазначено про те, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
34. За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
35. Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
36. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається, зокрема, на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді справи та вказує на те, що суд апеляційної інстанції не направив йому ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 03.11.2021, апеляційну скаргу та докази до апеляційної скарги відповідача, у зв`язку з чим, позивач не мав рівного процесуального становища порівняно з іншими учасниками справи, що призвело до подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу з порушенням встановленого строку та на власне уявне бачення.
37. За правилами статті 301 КАС України суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
38. В матеріалах справи міститься супровідний лист Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року про направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги на адресу учасників справи, зокрема, представнику позивача Авраменку Г.М. Однак доказів отримання представником позивача вказаних документів матеріали справи не містять.
39. Крім того 10 листопада 2021 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист, в якому ОСОБА_1 просив суд поштову кореспонденцію по цій справі направляти позивачу на його електронну адресу або домашню адресу.
40. Разом з тим, судом апеляційної інстанції на адресу, вказану позивачем, не було направлено копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.
41. 12 січня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв оскаржувану постанову у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
42. Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 12 січня 2022 року у письмовому провадженні без дотримання процедури надіслання позивачу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України, було позбавлено ОСОБА_1 права на судовий захист.
43. Таким чином в ході касаційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції принципу рівності сторін під час розгляду цієї справи.
44. З огляду на зазначене, Верховний Суд уважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а відтак оскаржуване судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначені статтею 242 КАС України.
45. За приписами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
46. Згідно з частиною четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
47. З огляду на викладене, ухвалене судом апеляційної інстанції у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
48. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року в справі № 826/17974/14 скасувати, а справу № 826/17974/14 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: Н. А. Данилевич
С.А. Уханенко
