Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2023 року №320/5632/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0038273/0706 від 21.12.2022 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3625723,00 грн. за листопад 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "В4") №0038274/0706 від 21.12.2022 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1921191,00 грн. за листопад 2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0038273/0706 від 21.12.2022 та №0038274/0706 від 21.12.2022.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві судовий збір у розмірі 26840,00 грн.
01.05.2023 на адресу суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА", адвоката Старовойта Віталія Петровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому позивач просить суд стягнути з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Укршина УА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 115469,14 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" про ухвалення додаткового рішення на 11.05.2023 о 16:00 год.
У судове засідання, призначене на 11.05.2023, сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
09.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представника ТОВ "Укршина УА" прибути у судове засідання.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи встановлення КАС України обмежених строків для ухвалення додаткового судового рішення, а також приймаючи до уваги те, що участь представників сторін у судовому засіданні не є обов`язковою для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, суд протокольною ухвалою від 11.05.2023 вирішив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 22.12.2022 між адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" (Клієнт) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №9, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу, зокрема, щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта у судах всіх рівнів під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 4.1 договору розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги та узгоджених сторонами у додатку до договору.
22.12.2022 між сторонами було підписано Порядок обчислення та строки виплати гонорару за надання професійної правничої допомоги (Додаток №1 до договору), пунктом 1.2 якого встановлено, що оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Пунктом 1.3 додатку встановлено, що цим додатком сторони обумовили розмір, порядок і строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом по представництву клієнта у Київському окружному адміністративному суді справі за позовом Головного управління ДПС в м.Києві про визнання правовими та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2022 №0038273/0706 та №0038274/0706.
Згідно з пунктом 2.1 додатку №1 упродовж 30 днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт сплачує адвокатові суму в розмірі 60000,00 грн.
Пунктом 2.2 додатку визначено, що у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: про задоволення позову (повне або часткове) або про затвердження мирової угоди, клієнт додатково сплачує адвокатові гонорар у розмірі 1% від суми оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 5.1 додатку адвокат здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг.
Позивачем додано до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2023, в якому вказана фіксована сума наданих позивачу послуг у розмірі 60000,00 грн., а також наведений детальний опис наданих послуг, а саме:
- первинна правова консультація клієнта: вивчення та аналіз наданих документів, роз`яснення можливих шляхів захисту порушених прав, оцінка судової перспективи справи;
- підготовка та направлення адвокатського запиту №101-А3/22;
- підготовка та направлення адвокатського запиту №1-А3/23;
- підготовка та направлення адвокатського запиту №4-А3/23;
- підготовка та направлення адвокатського запиту №5-А3/23;
- розробка тактики ведення судового процесу та погодження її з клієнтом;
- пошук, підбір та аналіз судової практики національних судів та Верховного Суду;
- сканування та підготовка копій документів (доказів) для подачі до суду;
- підготовка та подання до суду позовної заяви (з доказами);
- підготовка та надсилання відповідачу повідомлення про відкриття провадження у справі - на виконання ухвали суду;
- підготовка та подання до суду письмового пояснення - на виконання ухвали суду;
- підготовка та подання до суду клопотання про залишення відзиву без розгляду;
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив;
- періодичне інформування клієнта про хід виконання доручення та стан розгляду справи;
- виїзд до суду та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні;
- виїзд до суду та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні;
- виїзд до суду та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні;
- підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення (з доказами).
Пунктом 2 акту визначено, що згідно п.2.2-2.3 додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №6 від 22.12.2022, клієнт додатково сплачує гонорар у розмірі 1% від суми оспорюваних податкових повідомлень-рішень: (3625723,00 грн. + 1921191,00 грн.) х1% = 55469,14 грн.
Відповідач, заперечуючи проти клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджено належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є неспіврозмірним відносно втраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи.
Також відповідач наголосив на тому, що в силу вимог ст.55 КАС України директор ТОВ "Укршина УА" має повноваження на представництвом юридичної особи в суді, не залучаючи при цьому адвоката.
Проте, суд ставиться критично до таких тверджень відповідача, оскільки норми чинного законодавства не обмежують право юридичної особи на залучення адвокатів до здійснення представництва інтересів в суді.
Натомість, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
При цьому, досліджуючи порядок обчислення гонорару, суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд вважає вказану постанову Великої Палати Верховного Суду повністю релевантної до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку гонорар адвоката був визначений у фіксованому розмірі 60000,00 грн.
З урахуванням цього, суд констатує, що стверджуючи про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вправі посилатися на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд зазначає, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 166 КАС України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін (ст.9 КАС України) має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134 КАС України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Суд зазначає, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з розміром гонорару, визначеного у договорі (60000 грн.), та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій платника податків при заповненні додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість. У даній справі контролюючий орган не заперечував саму суму від`ємного значення податку на додану вартість, що не потребувало дослідження усього ланцюгу виникнення такого від`ємного значення з початку (першого епізоду) перевищення задекларованого податкового кредиту над сумою податкових зобов`язань. Обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до кількох статей Податкового кодексу України та Порядку №21.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи та виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат Товариства на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством, в розмірі 15000 грн.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додатковій постанові від 16.03.2023 у справі №927/153/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 109620077), в якій суд касаційної інстанції так само дійшов висновку про достатність компенсації витрат на професійну правничу допомогу на рівні 15000 грн.
Щодо віднесення позивачем до витрат суму гонорару за виконані послуги у розмірі 55469,14 грн., суд зазначає таке.
Як було вказано вище, підпунктом 2.2 пункту 2 Додатку до договору у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: про задоволення позову (повне або часткове) або про затвердження мирової угоди, клієнт додатково сплачує адвокатові гонорар у розмірі 1% від суми оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Пунктом 2 акту приймання-передачі наданих послуг визначено, що згідно п.2.2-2.3 додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №6 від 22.12.2022, клієнт додатково сплачує гонорар у розмірі 1% від суми оспорюваних податкових повідомлень-рішень: (3625723,00 грн. + 1921191,00 грн.) х1% = 55469,14 грн.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» («Pakdemirli v. Turkey», заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 (справа №580/3324/19) зазначив, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі, яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.З матеріалів справи вбачається, що позивач визначив розміру гонорару успіху, виходячи з 1% від суми грошового зобов`язання, нарахованого на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.
У рішенні від 18.04.2023 суд зазначив, що Головним управлінням ДПС в м.Києві 21 грудня 2022 були винесені податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0038273/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3625723,00 грн. за листопад 2020 року, та податкове повідомлення-рішення (форма "В4") №0038274/0706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1921191,00 грн. за листопад 2020 року, що загалом становить 5546914,00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи, а також приймаючи до уваги вищевикладені обставини щодо незначної (з юридичної точки зору) складності даної справи, суд вважає, що визначення розміру "гонорару успіху" виключно на підставі суми донарахувань, здійснених контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями (у відсотковому значенні), без урахування складності справи, не буде відповідати критерію розумності та обґрунтованості витрат.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу обставинам (складності) справи, суд вважає за доцільне також зменшити розмір гонорару успіху, який підлягає стягненню на користь позивача, до 15000,00 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м.Києві, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Заяву адвоката Старовойта Віталія Петровича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/5632/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина ЮА" (ідентифікаційний код 41832615, місцезнаходження: 031748, м.Київ, вул.Гната Юри, буд.9, оф.4) витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
