Справа № 127/20368/21
Провадження № 22-ц/801/1092/2023
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Якименко М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 рокуСправа № 127/20368/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2023 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О.,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2020 шлюб розірвано.
ОСОБА_1 вказує, що на даний час син проживає разом із ним та перебуває на його утриманні. Питанням утримання та виховання сина відповідач не переймається, не піклується про сина, про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ним, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Не надає ніякого матеріального утримання, висловлює своє не бажання щодо утримання сина належним чином посилаючись на брак коштів та неможливістю десь їх заробити.
При цьому, відповідач фізично здорова, не являється інвалідом та не має ніяких травм і патологій. Відповідач не проживає з позивачем та сином тривалий період часу, проявляє байдужість та небажання приймати участь у вихованні та житті дитини.
Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.
В заперечення позову, 16.08.2022 ОСОБА_4 було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини, який ухвалою суду об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 .
Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого мають сина - ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з ОСОБА_4 , проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Наприкінці червня 2021 року ОСОБА_2 домовилась з ОСОБА_1 про те, що деякий час спільний син буде мешкати з ним, оскільки вона потребувала стаціонарного лікування, на що ОСОБА_1 погодився. З 30.06.2021 перебувала на тривалому лікуванні. Після закінчення проходження реабілітації ОСОБА_2 була видана характеристика, якою підтверджується її перебування у відділенні «Притулок для осіб, що постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, перебувають у складних життєвих обставинах» КЗ «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг».
ОСОБА_4 зазначає, що перед випискою з центру була укладена угода про найом житла з метою проживання у ньому разом зі своїм сином. Проте, у жовтні 2021 року хвороби ОСОБА_2 знову загострились. Після закінчення лікування неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням повернути їй сина, однак він спочатку просив відтермінувати повернення їй сина, а згодом категорично відмовився від цього, погрожуючи при цьому насильством.
ОСОБА_2 вказує, що вони з сином мають особливу прив`язаність один до одного та болісно переживають ті обставини, які на теперішній час унеможливлюють їх спільне проживання. В свою чергу має велике бажання та можливість забезпечити сину належні умови проживання та утримання, які будуть направлені на його належний моральний, фізичний та духовний розвиток. Вона винаймає житло, у якому забезпеченні усі умови для комфортного доживання у ньому матері з сином. Зареєстрована як приватний підприємець та винаймає нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності, отримуючи при цьому стабільний дохід.
ОСОБА_1 не має постійної роботи та заробітку, має схильність до вживання спиртних напоїв, що може негативно позначитись на вихованні дитини. Поведінка відповідача до членів своєї сім`ї характеризується грубістю. Він емоційно не врівноважений та схильний до фізичного та психологічного насилля, що й стало підставою для припинення існування сім`ї сторін. Також він перешкоджає зустрічам з дитиною. Рішенням суду видано обмежувальний припис ОСОБА_1 .
Вище викладене стало підставою звернення ОСОБА_2 до суду із зустрічним позовом.
Відповідач ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність та безпідставність.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2023 року у задоволені первісного позову ОСОБА_1 відмовлено та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 . Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відмовити в задоволені зустрічного позову.
В якості основного доводу зазначає, що суд не врахував інтереси самої дитини, яка на протязі двох років проживає із батьком, а також ставлення дитини до батька, не взято до уваги і докази, надані позивачем, та не враховано невиконання своїх батьківських обов`язків відповідачем відносно своєї дитини на протязі двох років, відсутність у матері житла та її стан здоров`я. Крім того суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності проживання сина із батьком.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради надійшла заява, в якій просить розглядати справу у його відсутність та при прийняті рішення врахувати законні права та інтереси дитини ОСОБА_3 .
Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, заслухавши думку малолітньої дитини, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду не відповідає.
Судом встановлено, що з 12.06.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 04.09.2020 розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки № 674 від 02.07.2021 позивач ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 , але проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
За період проживання на території сільської ради на ОСОБА_1 скарг до сільської ради не надходило, інші відомості не відомі, згідно довідки № 02-41/151 від 15.07.2021.
З акту обстеження умов проживання від 20.07.2021 за адресою: АДРЕСА_2 слідує, що умови проживання на достатньому рівні.
Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 20.07.2021 та висновку оцінки потреб сім`ї від 20.07.2021, ОСОБА_3 виховується в КЗ дошкільної освіти «Веселка» Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Під час перебування дитини в дошкільному закладі мама дитини не цікавилася вихованням, не відвідувала батьківські збори, не здійснювала оплату за перебування дитини в дитячому садочку, згідно із довідкою від 01.09.2022 № 50.
Згідно із характеристикою № 83 від 09.09.2022, виданою командиром Добровольчого формування № 1 Лука-Мелешківська територіальної громади Сил територіальної оборони, ОСОБА_1 з 24.04.2022 уклав контракт добровольця територіальної оборони і характеризується позитивно.
Відповідно до довідки від 06.09.2022 ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи в ТДВ «Транс-Легіон» на посаді охоронника 0 06.09.2022 з окладом 6 510, 00 гривень.
В суді апеляційної інстанції позивач пояснив що основний його заробіток надання будівельних послуг, які він надає майже 15 років.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2021 видано обмежувальний припис ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк 6 місяців, з наступними заборонами:- заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 ;- заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;- заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Як вбачається із тексту рішення, справа була розглянута у відсутність правопорушника. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що йому невідомо про обставини даної справи. Відповідач ОСОБА_4 зазначила, що підставою для звернення в поліцію та в подальшому видачі обмежувального припису слугувала телефонна розмова з позивачем, який вчиняв відносно неї психологічний тиск.
Відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи інформаційного порталу НПУ у період часу з 01.01.2020 по 15.09.2021 зареєстровано одне звернення від ОСОБА_4 від 23.04.2021 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 без дозволу забрав їхню спільну дитину та не хоче повертати, що підтверджується листом ВП № 2 ВРУП у Вінницькій області від 08.10.2021.
В суді апеляційної інстанції з приводу даної обставини позивач пояснив, що забрав дитину, адже коли приїхав до помешкання колишньої дружини, побачив там невідомих чоловіків. Побоюючись за дитину він її забрав. Також зазначив, що дитина часто залишалася сама без нагляду матері, а за нею іноді доглядали сторонні люди.
З відповіді Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вбачається, що відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі станом на 19.12.2022 не перебувають.
Позивач пояснив, що сплатив повністю аліменти на дитину відповідачу в розмірі 100000 грн, про що остання написала нотаріально засвідчену заяву.
З відповіді Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області слідує, що інформація стосовно притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема щодо вчинення домашнього насильства, ОСОБА_1 відсутня. Також зазначено, що ОСОБА_1 було винесено обмежувальний припис від 30.12.2021.
З 30.06.2021 по 02.07.2021 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 655.
З квітня 2021 року дитина проживає разом із батьком- позивачем у справі.
01.07.2021 між ОСОБА_2 та КЗ «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг» укладено договір № 17 строком на один місяць, який неодноразово продовжувався. Останньою додатковою угодою № 2 від 01.09.2021 строк договору № 17 був продовжений до 01.10.2021. Довідкою № 222/1 від 03.09.2021, яка видана КЗ «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг», підтверджується перебування ОСОБА_2 у вказаному закладі з 01.07.2021.
Після закінчення проходження реабілітації у вказаному закладі ОСОБА_2 була видана характеристика, якою підтверджується її перебування у відділенні «Притулок для осіб, що постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, перебувають у складних життєвих обставинах» КЗ «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг». Окрім того, у вказаній характеристиці вказано, що у процесі психологічної роботи з ОСОБА_2 було виявлено схильність до тривоги та стурбованості, переважає пригнічений стан (причиною називає відсутність спілкування з сином). За результатами дослідження вміння справлятися із обов`язком формування нової особистості по методиці автора О.П. Главник виявлено, що для ОСОБА_2 дбати про дитину найважливіше.
Відповідно до договору оренди (найму) від 20.07.2022 ОСОБА_2 винаймає житло за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно із актом обстеження умов проживання від 05.08.2022, складеним Службою у справах дітей Вінницької міської ради, за адресою: АДРЕСА_3 створені умови для проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 зареєстрована як приватний підприємець та винаймає нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності, про що свідчать виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг № 1000652 з реєстру платників єдиного податку та договір суборенди нежитлового приміщення від 08.08.2022.
З довідки КНП «Іллінецька міська лікарня» від 18.10.2022 слідує, що ОСОБА_4 за амбулаторною психіатричною допомогою в КНП «Іллінецька міська лікарня» не зверталася, однак з 25.06.2016 по 06.07.2016 перебувала на стаціонарному лікуванні в 6 відділенні в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з діагнозом: F 23.1.
Так, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні № 6 з 25.06.2016 по 06.07.2016 з діагнозом: «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, пов`язаний із стресом». На обліку у лікаря-психіатра закладу не перебувала, що підтверджується інформацією КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 06.10.2022.
Згідно консультативного висновку КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» від 18.10.2022 у ОСОБА_4 на момент огляду не має психічних розладів.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 13.10.2022 про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Даний висновок був підтриманий представником органу, який наполягав на визначенні місця проживання дитини разом із батьком.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, буде мати більш позитивний вплив на дитину. В свою чергу, ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_8 від попереднього шлюбу та притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом також вказано, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_2 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. При цьому батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, тому наявні підстави для визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Водночас судом зазначено, що в даному випадку суд вирішує спір не про розлучення дитини з батьком, а про визначення місця проживання дитини.
Вінницький апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання їхнього спільного сина, так як кожен із батьків, які на даний час проживають окремо, просить встановити місця проживання сина за кожним із них, не дійшовши згоди.
За результатами розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, не дав належної правової оцінки наявним у ній доказам та не виконав усі вимоги цивільно процесуального судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Вирішуючи цей спір щодо місця проживання малолітньої дитини суд першої інстанції відповідно до вимог абз. 2 частини 1 статті 161 СК України не взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На переконання апеляційного суду батько належним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються за місцем проживання, може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання.
Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей зобов`язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
У законодавстві також закріплено відповідні положення щодо забезпечення права дитини на власну думку.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Вінницький апеляційний суд за клопотанням сторін допитав малолітню дитину в присутності законних представників та педагога.
Так дитина пояснила що проживає довгий час з батьком. Маму взнає, бажає спілкуватися з нею. Пояснила, що мати не дзвоне до неї, до садочка не приходила, до дошколярика теж. З мамою тривалий час не бачиться та не спілкується. Спілкуватися з мамою дитині ніхто не забороняє. Щодо місця проживання, дитина зазначила, що бажає жити саме разом із батьком. Також повідомила, що з ними також проживає його брат та сестра, яка допомагає у догляді за ним.
Вінницьким апеляційним судом встановлено те, що ОСОБА_2 не цікавилась станом здоров`я дитини, жодного разу не зверталась до дошкільного закладу, станом розвитку сина також не цікавилась, будь якої участі в забезпеченні виховання та розвитку дитини не приймала. Тобто позивач неналежно виконувала свої материнські обов`язки відносно сина ОСОБА_3 , так як тривалий час була відсутня в його житті. І ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Крім того позивач жодного разу не зверталась до органів та установ із вимогою усунути перешкоди в спілкуванні з дитиною та встановлення графіку побачень із сином. А зустрічний позов нею був поданий лише після того, як її колишній чоловік звернувся до суду.
Заперечуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 вказувала на те, що її колишній чоловік чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною, однак на підтвердження даної обставини належних доказів не надала.
Колегія суддів звертає особливу увагу зокрема на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та виходить із якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Стаття 8 Конвенції включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).
Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).
Презумпція на користь матері в справах щодо дітей, яка покладена в основу рішення місцевого суду, не підтверджується на рівні ООН, що випливає з Декларації або прецедентної практики ЄСПЛ, а також не відповідає позиції Ради Європи та більшості держав - членів Ради Європи.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Зазначене узгоджується із постановою Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц (провадження № 61-1145 св 19).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
З матеріалів справи вбачається, що обидва батьки дітей мають місце проживання, батьками створені всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Матеріально-побутове забезпечення батьків судами враховується, але не є єдиновизначальним.
Подані до апеляційної скарги докази апеляційним судом до розгляду не приймаються, ці документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, який тривалий час розглядав дану справу, позивач не був позбавлений можливості надати їх вчасно, клопотання про їх долучення в суді першої інстанції не заявляв. Посилання на відсутність правової допомоги не є поважною причиною для задоволення клопотання про долучення цих документів.
Враховуючи, що ОСОБА_3 тривалий час проживає та виховується батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , дитина проявляє прив`язаність до батька, також має тісний емоційний зв`язок із ним, який піклуються про нього та відіграє важливу роль у його житті, що підтверджується доказами наданими ОСОБА_1 та поясненнями самого сина ОСОБА_3 в судовому засіданні в апеляційній інстанції, а тому відокремлення його від батька може призвести до психотравми дитини, що прямо суперечить його інтересам.
На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, не здійснив оцінку середовища проживання дитини, не перевірив, яку роль у житті дитини відіграє батько і мати, не дав цьому належної правової оцінки, не врахував думку дитини, неправильно застосував норми матеріального права до виниклих правовідносин, а тому зробив неправильний висновок про відмову у первісному позові.
Також суд першої інстанції не врахував тривалість часу проведеного дитини на протязі двох років з батьком, оскільки це є важливим чинником при визначенні найкращих інтересів для дитини, як висловив Європейський Суд з прав людини 11.07.2017 у рішенні в справі «М.С. проти України», вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц (провадження № 61-5487 св 18).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що проживання ОСОБА_3 з матір`ю буде відповідати найкращому забезпеченню його інтересів. ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів, що проживання сина разом з матір`ю буде найкраще відповідати інтересам дитини.
Апеляційний суд вважає, що проживання сина з батьком відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.
На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, не дав цьому відповідної правової оцінки, хоча це має важливе та істотне значення для правильного вирішення спору.
Залишаючи дитину з матір`ю, суд першої інстанції виходив із того, що позивач притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, а також те, що він позбавлений батьківських прав відносно іншої дитини від іншого шлюбу.
Вінницький апеляційний суд не погоджується з зазначеним і вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності позивача не підтверджує та не доводить того, що останній зловживає алкогольними напоями. Доказів зловживання алкогольними напоями матеріали справи не містять. Позбавлення батьківських прав відносно дитини від іншого шлюбу не впливає на вирішення питання визначення місця проживання дитини і беззаперечно не вказує на те, що позивач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки відносно спільної з відповідачем малолітньої дитини. Натомість матеріали справи містять достатньо доказів, що позивач свої обов`язки виконує, забезпечує та виховує дитину на належному рівні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені ним по оплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1488,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2023 року скасувати та постановити нове рішення.
Первісний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1488,60 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 червня 2023 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді О.В. Ковальчук
Т.Б. Сало
