Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 759/4052/21
провадження № 61-6954св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року в складі судді Коваль О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 рокув складі колегії суддів: Верланова С. М., Мельника Я. С., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» (далі - ТОВ «Фірма «Фавор»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним наказ № 47.1 від 22 грудня 2020 року, дії відповідача, які передували звільненню і саме звільнення та поновити його на роботі оператора пакувальних автоматів у ТОВ «Фірма «Фавор»; стягнути середній заробіток, який станом на 30 червня 2021 року становить 85 449,00 грн, за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 30 375,00 грн. Також ОСОБА_1 просив у разі виявлення під час розгляду справи недонарахування відповідачем розміру заробітної плати та інших належних сум при звільненні, ухвалити рішення про стягнення з відповідача недонарохованих сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом від 27 листопада 2020 року його прийнято на роботу в ТОВ «Фірма «Фавор» на посаду оператора пакувальних автоматів.
22 грудня 2020 року його звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вважав звільнення незаконним, оскільки заяву про звільнення він написав під психічним та моральним примусом. У заяві не погоджено дату звільнення.
Також зазначав, що відповідач невчасно повернув йому трудову книжку та не провів з ним розрахунки при звільненні.
Крім того, неправомірне звільнення завдало йому моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 30 375,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, позовні вимоги залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням вимог закону. Порушень трудових прав позивача при звільненні не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року й передати справу на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 233/688/16-ц та від 01 грудня 2021 року в справі № 591/1375/19. Також зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 733/498/17 та від 13 червня 2022 року в справі № 607/13078/20, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема не врахували, що заява про звільнення за угодою сторін не містить конкретної дати його звільнення, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення на звільнення за взаємною згодою сторін. Не надали належної оцінки його доводам про те, що при звільненні йому не були виплачені всі належні суми, а саме 36,00 грн заробітної плати за грудень 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 вересня 2022 року справа № 759/4052/21 надійшла до Верховного Суду.
ТОВ «Фірма «Фавор» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 28 листопада 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді оператора пакувальних автоматів у ТОВ «Фірма «Фавор».
22 грудня 2020 року ОСОБА_1 написав заяву на ім`я генерального директора ТОВ «Фірма «Фавор» з проханням звільнити його з займаної посади за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказом генерального директора ТОВ «Фірма «Фавор» від 22 грудня 2020 року № 47.1 ОСОБА_1 звільнено з посади оператора пакувальних автоматів на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
У день звільнення, 22 грудня 2022 року, ОСОБА_1 отримав трудову книжку, про що свідчить його підпис у книзі обліку та руху трудових книжок.
Від підпису про ознайомлення з наказом про звільнення 22 грудня 2020 року позивач відмовився, про що комісією ТОВ «Фірма «Фавор» складено відповідний акт від 22 грудня 2020 року.
Згідно зі службовою запискою бухгалтера ОСОБА_2 від 24 грудня 2020 року, при розрахунку заробітної плати при звільнення позивача виникла помилка, тому розрахунок змінено, донараховано 36,00 грн.
Вказані грошові кошти перераховані позивачу 25 січня 2021 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відсутність у заяві про звільнення конкретної дати звільнення свідчить про відсутність домовленості сторін про припинення трудового договору в строк, який сторони визначили.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що сторони досягли угоди про розірвання трудового договору, про що свідчить волевиявлення позивача та згода відповідача.
Проте апеляційний суд не врахував, що сторонами строк розірвання трудового договору не обумовлений й відповідно дійшов передчасного висновку про законність звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, справу слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищевикладене й ухвалити судове рішення відповідно до вимог закону.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
