Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/533/23
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 календарних років вислуги військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 календарних років вислуги військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в системі Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 28 квітня 2022 року № 532-ос був виключений із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до наказу від 28 квітня 2022 року № 532-ОС оголошена календарна вислуга років військової служби підполковника ОСОБА_1 становить 26 календарних років та наказом визначено, що останній гідний одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби.
Вказану грошову допомогу виплачено позивачу у травні 2022 року.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців-жінок у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Можливість звільнення з військової служби військовослужбовців-жінок у зв`язку із настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, із виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше запроваджено змінами до статті 15 Закону № 2011-XII, внесеними із запровадженням в Україні особливого періоду Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».
Законодавець Законом України «Про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо рівних можливостей матері і батька, які є військовослужбовцями, на догляд за дитиною в особливий період» внесеними змінами до пункту 19 статті 10-1 вказаного Закону надав рівні можливості батьку-військовослужбовцю і жінці-військовослужбовцю, за умов, якщо обоє із них проходять військову службу, у реалізації прав із соціального захисту на догляд за дитиною в особливий період.
Пунктом 5 статті 11 Закону № 2011-XII гарантовано, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров`я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
З огляду на зазначене, військовослужбовець-батько, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років, нарівні із військовослужбовцем-жінкою, маючи право на звільнення із військової служби у зв`язку із настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу, який має та самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
При цьому, вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та частині третій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими права на виплату одноразової грошової допомоги позбавляються військовослужбовці при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку».
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію і з цього часу в Україні діє особливий період, який включає і воєнний стан, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено до цього часу.
У зв`язку із проходженням військової служби обома із подружжя ОСОБА_2 , один із них, у тому числі і чоловік-військовослужбовець набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу одним із подружжя військовослужбовців, які мають дитину (дітей) віком до 18 років із правом на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, частини третьої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та частині третій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак, як слідує із наданих документів, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 календарних років вислуги військової служби.
З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) позов не визнав, про що 07 червня 2023 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 5201/2023 подав відзив на позовну заяву від 07 червня 2023 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивач проходив дійсну військову службу та наказом голови Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса від 28 квітня 2022 року № 532-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 29 квітня 2022 року, одночасно визначено нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 26 календарних років.
В травні 2022 року позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 26 календарних років у розмірі 160043,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із проходженням військової служби обома із подружжя ОСОБА_2 , один із них, у тому числі і чоловік військовослужбовець набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу одним із подружжя військовослужбовців, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, із правом на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Також до спірних правовідносин позивач застосовує Закон України «Про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який регулює питання надання відпусток, зокрема стаття 10-1 Закону № 2011-ХІІ, та пов`язує одноразову грошову допомогу при звільненні із пільгами, передбаченими пунктом 5 статті 11 Закону № 2011-ХІІ.
Відповідач зауважив, що пільги, передбачені пунктом 5 статті 11 Закону № 2011-ХІІ, поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров`я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей). Позивачем до позову не долучено докази, які підтверджують виховання дитини без матері.
24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України введений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведення активних бойових дій на території Київської, Харківської, Херсонської, Донецької та Луганської областей, продовженого Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022.
Відповідно до пунктів 2, 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до положень Закону України «Про державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основними обов`язками якої є зокрема: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, військовослужбовці Державної прикордонної служби України з 24 лютого 2022 року здійснюють передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Законом України «Про державну прикордонну службу» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначений виключний перелік сімейних підстав, за якими контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, а саме: контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах (частина п`ята): з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (пункт 3): г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідач зазначив, що зміни до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» були внесені Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» (набрання чинності 13 квітня 2022 року). Метою внесення таких змін є принцип охорони дитинства і материнства шляхом встановлення додаткових підстав для звільнення з військової служби та відстрочки від мобілізації під час воєнного стану та особливого періоду, оскільки до внесення змін під час воєнного стану жоден з батьків, обоє з яких є військовослужбовцями, не міг звільнитися з військової служби, і така ситуація могла спричинити залишення дитини без батьківської опіки, що порушує принцип забезпечення охорони дитинства.
Так, у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Стаття 12 цього ж Закону визначає, що держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей.
Таким чином, лише після внесення Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач мав змогу звільнися, оскільки до внесення змін підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не був передбачений.
Тобто, до 13 квітня 2022 року під час воєнного стану мали право на звільнення військовослужбовці: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
Відповідач звернув увагу суду на те, що позивач наказом голови Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В свою чергу, Закон № 2011-ХІІ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічна норма міститься в пункті 9 Розділу 4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, в якій зазначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, відповідно до вимог абзацу другого статті 15 Закону № 2011-ХІІ позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В свою чергу, позивач намагається ввести в оману суд, посилаюсь в своєму позові на норми Закону, які передбачають звільнення військовослужбовця жінки під час особливого періоду та проводить аналогію з військовослужбовцем чоловіком, який нібито набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв`язку з настанням особливого періоду.
Як вже зазначалось вище, підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Разом з цим, позивач звільнений під час дії воєнного стану та набув право на звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не під час дії особливого стану за підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Таким чином, позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення.
Доказів оскарження наказу голови Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос, яким позивач звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач до суду не надав, отже, вважає своє звільнення законним (з підстав, передбачених під час дії воєнного стану).
Крім того, відповідач взагалі вважає, що позивач не набув права на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 %, оскільки така підстава не передбачена Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413.
В цій постанові відсутнє посилання на таку сімейну обставину як «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років».
З цього питання Адміністрацією Державної прикордонної служби України направлено лист від 14 липня 2023 року № 11-20617/0/6-22-Вих щодо надання роз`яснень стосовно права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення їх з причин, зазначених у підпункті «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Листом Міністерство економіки України надало роз`яснення, що у разі звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 10 червня 2023 року б/н.
Правом на подання заперечень відповідач не скористався.
Ухвалою від 23 травня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 13 червня 2023 року зобов`язано Державну прикордонну службу України протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або в електронній формі на офіційну електронну адресу суду [email protected] зі скріпленням електронним підписом відповідальної особи наказ (витяг з наказу) Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос про звільнення з військової служби полковника юстиції ОСОБА_1 (П-004295), помічника начальника загону з правової роботи начальника групи юридичного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій та з 16 жовтня 1997 року по 29 квітня 2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посадах: з 17 жовтня 1997 року по 05 вересня 1998 року молодшого контролера-радіотелефоніста 3 групи контролерів відділення прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » КПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Військової частини НОМЕР_1 , з 05 вересня 1998 року по 03 лютого 1999 року був курсантом Навчального центру підготовки і перепідготовки прапорщиків Прикордонних військ України, з 03 лютого 1999 року по 23 серпня 1999 року контролера 3 категорії 2 групи контролерів відділення прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » КПП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 3 загону прикордонного контролю Прикордонних військ України, з 23 серпня 1999 року по 01 серпня 2004 року був слухачем військово-юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, з 01 серпня 2004 року по 02 серпня 2004 року поступив у розпорядження начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 02 серпня 2004 року по 12 липня 2007 року старшого юрисконсульта НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 12 липня 2007 року по 20 вересня 2007 року офіцера групи правового забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 20 вересня 2007 року по 12 березня 2008 року юрисконсульта групи правового забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби, з 12 березня 2008 року по 16 березня 2012 року помічника начальника загону з правової роботи начальника групи правового забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби, з 16 березня 2012 року по 18 липня 2012 року помічника начальника загону начальника групи правового забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону (1 категорії) Східного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби, з 18 липня 2012 року по 17 лютого 2020 року помічника начальника загону з правової роботи начальника групи правового забезпечення 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 17 лютого 2020 року по 29 квітня 2022 року помічника начальника загону з правової роботи начальника групи юридичного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про що свідчать посвідчення від 21 січня 2015 року серії НОМЕР_4 , видане Адміністрацією Державної прикордонної служби України, службове посвідчення від 18 грудня 2019 року серії НОМЕР_5 , видане Державною прикордонною службою України, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 21 березня 2023 року № 12/688, біографічна довідка від 12 серпня 2022 року, видана Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2022 року № 532-ОС «Про особовий склад».
Наказом голови Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас по Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України полковника юстиції ОСОБА_1 (П-004295), помічника начальника загону з правової роботи начальника групи юридичного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2022 року № 532-ОС «Про особовий склад» полковника юстиції ОСОБА_1 (П-004295), помічника начальника загону з правової роботи начальника групи юридичного забезпечення, звільненого з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)), з правом носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення; вислуга років станом на 29 квітня 2022 року становить: календарна 26 років 05 місяців 21 день, пільгова 17 років 10 місяців 03 дні, всього 43 роки 03 місяці 24 дні; остаточною датою проходження служби вважати 29 квітня 2022 року; гідний премії за період з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2021 року у розмірі встановлених відсотків посадового окладу та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за повних 26 календарних років.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 07 червня 2023 року № 193-М про розмір місячного грошового забезпечення, що нараховано ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року, та архівною відомістю № 1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року розмір грошового забезпечення позивача за березень 2022 року становив 29232,06 грн та складався з посадового окладу 6200,00 грн, окладу за військовим званням 1480,00 грн, надбавки за вислугу років 3840,00 грн, надбавки за кваліфікацію 434,00 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 620,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 5760,00 грн, премії 7440,00 грн, винагороди за участь в ООС 2785,71 грн та індексації 672,35 грн; розмір грошового забезпечення позивача за квітень 2022 року становив 23936,64 грн та складався з посадового окладу 6200,00 грн, окладу за військовим званням 1480,00 грн, надбавки за вислугу років 3840,00 грн, надбавки за кваліфікацію 434,00 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 620,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 3250,29 грн, премії 7440,00 грн та індексації 672,35 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 07 червня 2023 року № 192-М сума грошової допомоги при звільненні, що виплачена позивачу, обчислювалась з таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад 6200,00 грн, оклад за військовим званням 1480,00 грн, надбавка за вислугу років 3840,00 грн, надбавка за кваліфікацію 434,00 грн, надбавка за таємність 620,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 4608,00 грн, премія 7440,00 грн, всього 24622,00 грн; 24622,00 грн х 26 років х 25 % = 160043,00 грн.
Згідно з розрахунковим листом за травень 2022 року позивачу у травні 2022 року виплачено грошову допомогу при звільненні у розмірі 160043,00 грн.
28 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , видане повторно 14 квітня 2023 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 20 квітня 2011 року Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2023 року № 12/1122 старший лейтенант ОСОБА_4 з 14 лютого 2015 року по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 з місцем дислокації м. Лисичанськ) Державної прикордонної служби України.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з преамбулою Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 15 Закону № 2011-XII (тут і надалі посилання на норми Закону № 2011-XII наводяться в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку» (абзац третій пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII).
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абзац четвертий пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII).
Згідно з абзацом шостим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться й у статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби), якою врегульовані питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон № 2232-XII в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Абзацом першим пункту 292 Положення № 1115/2009 (в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків НОМЕР_3 прикордонного загону) передбачено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання (абзац другий пункту 292 Положення № 1115/2009 в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків НОМЕР_3 прикордонного загону).
Згідно з абзацом першим пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець (абзац другий пункту 293 Положення № 1115/2009).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція № 558).
Пунктом 2 розділу I Загальні положення Інструкції № 558 визначено:
у цій Інструкції термін грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця;
грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством;
місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з пунктом 3 розділу I Загальні положення Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Пунктом 5 розділу I Загальні положення Інструкції № 558 регламентовано, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 7 розділу I Загальні положення Інструкції № 558).
Відповідно до пункту 4 глави 1 Надбавка за вислугу років розділу III Порядок, умови та розміри виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення Інструкції № 558 закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби зі списків особового складу.
Підпунктом 1 пункту 1 глави 8 Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади до дня отримання органом Держприкордонслужби повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам академії з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня виключення зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання органом Держприкордонслужби наказу чи письмового повідомлення про звільнення з урахуванням пункту 2 цієї глави.
Згідно з пунктом 1 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (пункт 2 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558).
За приписами абзаців першого-четвертого пункту 6 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород); для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), і тих, які до дня звільнення з військової служби були звільнені з посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), які вони отримували відповідно до законодавства за останніми штатними посадами, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням; для військовослужбовців, яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв`язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, - оклад за військовим званням і надбавка за вислугу років.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 5 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей».
Абзацами першим-четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова № 393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки:
які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий-сьомий пункту 10 Постанови № 393).
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови № 393).
Верховний Суд в постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 (№ рішення в ЄДРСР 73359546) та від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 (№ рішення в ЄДРСР 93080938) зробив висновок, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є наявність вислуги 10 років і більше. Таким чином, в частині другій статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
З системного аналізу норм статті 15 Закону № 2011-XII, статті 9 Закону № 2262-XII, пункту 10 Постанови № 393 та глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 слідує, що умовами нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є наявність вислуги 10 років і більше та підстава звільнення військовослужбовця з такої служби, а саме: за станом здоров`я; за віком; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; закінчення строку контракту; у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; систематичним невиконанням умов контракту командуванням; у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
Якщо підставою звільнення з військової служби є: власне бажання, сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, одноразова грошова допомога нараховується та виплачується військовослужбовцям в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідні підстави звільнення з військової служби передбачені й статтею 26 Закону № 2232-XII.
Так, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) серед іншого:
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (підпункт «ґ»):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю.
Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації серед іншого:
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (пункт «г»):
у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу голови Державної прикордонної служби України від 27 квітня 2022 року № 403-ос «Про особовий склад» полковника юстиції ОСОБА_1 (П-004295), помічника начальника загону з правової роботи начальника групи юридичного забезпечення 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не за підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, як підстава звільнення позивача з військової служби, не співпадає із переліком підстав для звільнення, передбачених статтею 15 Закону № 2011-XII, статтею 9 Закону № 2262-XII, пунктом 10 Постанови № 393 та главою 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558, які дають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд зауважує, що позивача звільнено під час дії воєнного стану (пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), а не під час дії особливого періоду (пункт 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), а отже, позивач помилково вважає, що набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач, незважаючи на наявність 10 повних календарних років служби, у межах спірних правовідносин не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв`язку з чим відповідач правомірно при звільненні позивача нарахував та виплатив останньому одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), Рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, позивач у спірних правовідносинах на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код 14321736, місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська
