ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.08.2023Справа № 910/4439/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» (вул. Довгалівська, буд. 2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200; ідентифікаційний код 42319983)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 6 206 823, 5 грн,
Представник сторін:
від позивача: Ревунков Віталій
від відповідача: Прокопів Назар, Зінченко Олексій
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
1. Стислий виклад позиції Позивача.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» (далі за текстом - ТОВ «Екоенерджи Дніпро», Позивач) з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - ДП «Гарантований покупець», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 997/01 від 19.11.2019 (далі за текстом - Договір) за продану електроенергію за період з жовтня 2021, лютий - липень 2022 в розмірі 6 243 293, 07 грн та нараховані інфляційні втрати в розмірі 433 544, 97 грн, 3 % річних - 93 909, 95 грн, що загалом становить 6 770 747, 99 грн.
За наслідками поданого відзиву та здійснених Відповідачем проплат, Позивачем надано суду уточнений розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму основного боргу - 5 679 368, 98 грн, інфляційні втрати - 430 353, 48 грн та 3 % річних - 91 316, 47 грн.
Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивачем заперечуються доводи Відповідача та зазначається, що Накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 (далі за текстом - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 (далі за текстом - Наказ № 206) регулюють розрахунки лише розподілу коштів, які отримані від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, а відтак не впливають на обов`язок Відповідача здійснити розрахунки за укладеним договором.
При тому, посилання Відповідача на існування форс-мажорних обставин, які в першу чергу не звільняють від сплати основного боргу, не є доведеними стороною належними та допустимими доказами.
2. Стислий виклад позиції Відповідача.
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що сторона заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що розрахунки з Позивачем здійснюються виключно у відповідності до вимог Наказів № 140 та № 206, а відтак вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З поміж зазначеного, Відповідачем також звертається увага суду, що невиконання умов Договору в повному обсязі зумовлено форс-мажорними обставинами та просить суд зменшити розмір нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив Відповідачем продубльовано доводи, викладені у відзиві.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.04.2023.
У підготовчому засіданні 10.04.2023 судом оголошено перерву до 24.04.2023.
20.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 24.04.2023 судом оголошено перерву до 08.05.2023.
27.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.
28.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання Відповідача про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
08.05.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 08.05.2023 судом долучено до матеріалів справи докази, надані 27.04.2023 Відповідачем до суду, а також заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши клопотання Відповідача про залучення третіх осіб, суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що рішення у справі (у разі його задоволення) не вплине на права та обов`язки осіб, яких Відповідач просить суд залучити. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 08.05.2023.
У підготовчому засіданні 08.05.2023 судом оголошено перерву до 15.05.2023.
15.05.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 15.05.2023 судом закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 22.05.2023.
Судове засідання 22.05.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Пукаса А.Ю. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 судове засідання призначено на 05.06.2023.
У судовому засіданні 05.06.2023 судом оголошено перерву до 26.06.2023.
23.06.2023, 26.06.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині суми основного боргу.
У судовому засіданні 26.06.2023 судом оголошено перерву до 17.07.2023.
05.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині суми основного боргу.
06.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.
13.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про задоволення клопотань Відповідача та закриття провадження у справі в частині. Також Позивачем додано уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 задоволено клопотання ДП «Гарантований покупець» про закриття провадження у справі та відповідно закрито провадження у справі № 910/4439/23 за позовом ТОВ «Екоенерджи Дніпро» до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 6 770 747, 99 грн в частині суми основного боргу в розмірі 563 924, 49 грн.
У судовому засіданні 17.07.2023 судом оголошено перерву до 07.08.2023.
26.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження.
У судовому засіданні 07.08.2023 представник Позивача надав додаткові пояснення по суті заявлених вимог, які просив суд задовольнити.
Представники Відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог.
Крім того, в даному засіданні судом залишено без розгляду клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на подання такого клопотання на стадії розгляду справи по суті та відсутності обґрунтувань поважності причин його не подання на стадії підготовчого провадження.
Відтак, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 07.08.2023 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
19.11.2019 між ТОВ «Екоенерджи Дніпро» та ДП «Гарантований покупець» укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого визначено, що за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1. Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовою пункту 2.5. Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим тарифом».
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору).
За правилами пунктів 3.2 та 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5 Договору встановлено обов`язок Відповідача купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Пунктом 10.1 Порядку, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.3 Порядку закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно доводів Позивача, Відповідачем порушено термін оплати за куплену електричну енергію за жовтень 2021 та за період з лютого 2022 по липень 2022.
Суд вказує, що факт передачі Позивачем електричної енергії Відповідачу за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, підписаними представниками сторін без зауважень.
Згідно доводів Позивача (уточненого розрахунку), ним загалом передано Відповідачу за спірний період за Договором електричної енергії на суму 14 483 070, 84 грн.
При цьому судом встановлено, що Позивачем у розрахунку (уточненому) невірно зазначено суму переданої електричної енергії за березень 2022, оскільки згідно Акту від 31.03.2022 така сума становить 1 198 328, 03 грн, в той час як в розрахунку - 1 198 823, 25 грн.
Також Позивачем не враховано Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 від 16.02.2023 на суму - 1 957, 28 грн.
З урахуванням встановлених судом обставин в межах закриття провадження у справі в частині позовних вимог 563 924, 49 грн., невірного зазначення суми поставленої енергії за березень 2022 та неврахування акту коригування за лютий 2022, суд вказує, що заборгованість у Відповідача становить: за жовтень 2021 - 260 067, 02 грн; за березень 2022 - 736 252, 69 грн; за квітень 2022 - 466 258, 98 грн; за травень 2022 - 1 359 403, 43 грн; за червень 2022 - 1 009 141, 26 грн; за липень 2022 - 1 845 252,71 грн., а загалом 5 676 916, 09 грн.
Також суд зазначає, що вказана сума заборгованості сформована з урахуванням заборгованості Позивача перед Відповідачем за частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії на суму 2 477 399, 49 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі від 30.09.2022, 19.07.2022, 16.08.2022, 10.06.2022, 24.05.2022, 16.03.2022 та із врахуванням здійснених Відповідачем оплат на суму 6 326 302,77 грн.
Суд вказує, що Відповідачем не заперечуються факт існування заборгованості за Договором за спірний період в розмірі 5 676 916, 09 грн. та суми сплачених коштів за Договором, однак заперечуються обставини прострочення строків з її оплати, настання такого обов`язку в цілому, а також підстави та порядок нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.
У відповідності до встановленого пунктом 10.4. Порядку строку остаточного розрахунку за прийняту електричну енергії судом встановлено, що постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 (про затвердження розміру вартості виробництва електричної енергії у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року) оприлюднена 12.09.2022, а постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 (про затвердження розміру вартості виробництва електричної енергії у липні 2022) - 21.09.2022.
Відтак, з урахуванням здійснених заперечень Відповідача Позивачем надано до суду уточнений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в якому визначено початок періоду нарахування останніх з 16.09.2022 по 16.03.2023 (щодо прострочення оплати за період жовтень 2021, лютий - червень 2022 року) та відповідно з 27.09.2022 по 16.03.2023 (щодо прострочення оплати за період липень 2022), що відповідно становить три робочі дні з дати оприлюднення рішення Регулятора.
Відтак, за підрахунками Позивача стягненню з Відповідача підлягає сума заборгованості з основного боргу - 5 679 368, 58 грн (оскільки не враховано акт коригування за лютий 2022 та невірно вказано суму поставленої енергії за березень 2022), інфляційні втрати - 430 353, 48 грн та 3 % річних - 91 316, 47 грн.
Заперечення Відповідача обґрунтовуються наступним:
- наявність наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206;
- існування обставин непереборної сили.
Так, згідно доводів Відповідача, Наказом № 140 та № 206 зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15 % та 18 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (у випадку Позивача - виробника електричної енергії з енергії сонячного випромінювання) із дотриманням Порядку.
Відтак, Відповідач зазначає, що всі його розрахунки здійснюють у відповідності до зазначених вище наказів, а тому згідно доводів Відповідача Позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії.
Відповідачем також звертається увага суду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 640/10894/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, судом відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Наказу № 206.
В обґрунтування наявності підстав для звільнення Відповідача від відповідальності, останній посилається на існування обставин непереборної сили - запровадження на території України воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та посилається на засвідчення таких обставин листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
У поданій відповіді на відзив Позивач зазначає, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє Відповідача від обов`язку щодо виконання зобов`язання з оплати суми основного боргу.
При цьому (згідно доводів Позивача) існування обставин непереборної сили Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив Відповідачем акцентується увага суду на тому, що сплата Відповідачем коштів за Договором здійснюється з дотриманням сум, визначених Наказами № 160 та 206, а в даному випадку такі суми навіть є більшими.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525 та 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В силу частини 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим Регулятором.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Виробник має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
За змістом частин 4-5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону.
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
З огляду на встановлені судом вище обставини та враховуючи підписані сторонами Акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено строки оплати визначені Договором чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим Позивачем правомірно заявлена до стягнення заборгованість за Договором за поставлену електричну енергію, яка підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 5 676 916, 09 грн.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на Накази № 140 та № 206, оскільки останні закріплюють забезпечення Виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України) вартості переданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії, однак не звільняють Відповідача від обов`язку повного розрахунку.
Відтак, вказані вище накази не є підставою для Відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами Договору.
При цьому в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 640/10894/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 та на яке звертав увагу суду Відповідач, зазначено, що на переконання суду Наказ № 206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.
Зазначеним вище також підтверджуються доводи щодо безпідставності заперечень Відповідача стосовно неможливості оплати вартості електричної енергії за межами розмірів, встановлених Наказами № 140 та № 206.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено порядок нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат згідно наданого розрахунку та встановлено, що із врахуванням вірної суми заборгованості за поставлену електричну енергію за березень 2022 року стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають суми 3 % річних - 91 309, 06 грн та інфляційні втрати - в межах заявленого до стягнення розмірі 430 353, 48 грн.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1., однак Відповідачем не доведено належними та допустими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати перерахування Відповідачем коштів Позивачу за Договором.
При цьому судом враховано, що Відповідач не звертався до Позивача із повідомленням настання вказаних вище обставин як це передбачено розділом 5 Договору.
Крім того, наявність форс-мажорних обставин може звільнити боржника від відповідальності, однак жодним чином не звільняє від виконання основного зобов`язання.
Що стосується клопотання Відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Також суд вказує, що не погоджується з доводами Відповідача щодо можливості зменшення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Проаналізувавши зазначену вище постанову, суд першої інстанції зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 є подібними, однак не є аналогічними, оскільки у вказаній справі між сторонами змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин справи № 910/4439/23.
Крім того, суд вказує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування такої судової практики у даній справі, оскільки Позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3 %.
Вирішуючи питання зменшення нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.
Суд вказує, що аргументація Відповідачем клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат більше стосується питання зменшення штрафних санкцій, що наразі не входить до предмету розгляду по справі.
Отже, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Підсумовуючи встановлене вище судом, за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим вимоги Позивача є правомірними, а позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог ухвалою суду від 17.07.2023, задоволення позову частково, а також з огляду на, що сума в розмірі 90 662, 19 грн сплачена Відповідачем ще до звернення Позивача з даним позовом до суду, а також те, що суми 166 133, 09 грн та 307 129, 21 грн сплачені Відповідачем вже під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України в сумі 100 077, 55 грн покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи Дніпро» (вул. Довгалівська, буд. 2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200; ідентифікаційний код 42319983) суму основного боргу - 5 676 916 (п`ять мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч дев`ятсот шістднадцять) грн 09 коп, 3 % річних - 91 309 (дев`яносто одна тисяча триста дев`ять) грн 06 коп, інфляційні втрати - 430 353 (чотириста тридцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 48 коп та судовий збір - 100 077 (сто тисяч сімдесят сім) грн 55 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 15.08.2023
Суддя Антон ПУКАС
