справа № 753/12589/23
провадження № 4-с/753/127/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Кравців Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на рішенняначальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайця Анатолія, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», ОСОБА_2 , суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у порядку ст. 447 ЦПК України у липні 2023 року звернувся до суду зі скаргою на рішенняначальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайця А., заінтересовані особи: ПрАТ«Кредитпромбанк», ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що у порушення Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не забезпечено за наслідком застосованого п.2 ч.1 ст. 47 вказаного Закону та винесеної постанови від 24.06.2014 року про повернення з підстав відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними, повернуто стягувачу виконавчий лист № 2-2705/11, виданий 04.11.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та нього ( ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 742 296 грн. 31 коп. (виконавче провадження ВП НОМЕР_2), вимог закону про зняття з накладеного на все майно боржників арешту. Вважає, що наразі за наслідком повернення виконавчого листа стягувачу 24.06.2014 року, а також відсутності як виконавчого провадження, так й особи стягувача, всі вжиті державним виконавчем заходи забезпечення виконання, мають бути скасовані, тобто державний виконавець за наслідком повернутого виконавчого листа стягувачу, мав вжити заходів до скасування такого арешту, чого не зробив.
Він отримав від начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у м.Києві Зайця А. відповідь від 11.05.2023 року на його звернення про вжиття заходів для скасування накладеного державним виконавцем арешту у межах вказаного виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, який вказав про відсутність правових підстав для зняття арешту з майна, що й стало підставою для звернення до суду з цією скаргою.
Вважає, що таке рішення начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби є неправомірним, оскільки засноване на бездіяльності державного виконавця, суперечить приписам ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими державний виконавець зобов`язаний вжити передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На підставі чого просить визнати неповомірним рішення начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у м.Києві Зайця А. про відмову у скасуванні накладеного держвним виконавцем арешту на майно у межах вказаного виконавчого провадження й зобов`язати вказану посадову особу вжити заходів до скасування арешту на все належне ОСОБА_1 майно як боржника та заборони на його відчудження.
В судововому засіданні скаржник та його редставник ОСОБА_3 , діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 19.01.2022 року, скаргу підтримали з тих же підстав та просили її задовольнити.
В судове засідання стягувач, оскаржувані дії (бездіяльність) особи - начальник відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у м.Києві не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
Державним виконавцем Дарницького районного відділі державної виконавчої служби у місті Києві Ушенко Ю. подано відзив на скаргу від 28.08.2023 року, яким державний виконавець скаргу не визнала та просила відмовити у її задоволенні за необґрунтованістю із посиланням на те, що арешт на майно боржника накладено в межах виконавчого провадження згідно діючого на той час Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження», й хоча виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу, проте наразі за заявою боржника ОСОБА_1 підстави, передбачені діючою статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна, саме за повернутим виконавчим листом, відсутні.
Водночас зауважує, що й за Законом № 606-ХІV, його положення ст.ст. 47,50 щодо поверення виконавчого документа стягувачені за вказаних підстав не мало наслідком скасування заходів примусового виконання рішення суду (зняття арешту), а тому й у державного виконавця на час винесення постанови про поверення виконавчого документа стягувачеві станом на 24.06.2014 року не було правових підстав для скасування таких заходів.
Також держаним виконавцем на запит суду надані матеріали виконавчого провадження, які стали предметом дослідження судом в ході розгляду такої скарги, за яких встановлено, що постановою державного виконавця від 24.06.2014 року Дарницького районного управління юстиції Шевченко Р.М. повернуто виконавчий документ (виконавчий лист) № 2-2705/11, виданий 04.11.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 742 296 грн. 31 коп. (виконавче провадження ВП НОМЕР_2).
Окрім того, матеріали вказаного виконавчого провадження не містять прийнятих процесуальних рішень щодо завершення виконавчого провадження, визначені ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).
З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й про необхідність забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.
За таких підстав суд визнав у відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 450 ЦПК України розглядати скаргу за відсутності оскаржувані дії (бездіяльність) особи (державний виконавець, начальник відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у м.Києві), адже неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного вонавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вислухавши представника скаржника, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали скарги, а також витребувані судом матеріали виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 по виконанню виконавчого листа № 2-2705/11, виданого 04.11.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 742 296 грн. 31 коп., у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Судом встановлено, що в провадженні Дарницького районного відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з 05.12.2011 року перебувало на виконанні виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2705/11, виданого 04.11.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 742 296 грн. 31 коп., що підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2011 року (матеріали виконавчого провадження).
Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції по виконанню вказаного виконавчого листа на підставі Закону Укоаїни «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно боржників, яке належить їм на праві власності.
Постановою державного виконавця від 24.06.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу виконавчий документ (виконавчий лист) № 2-2705/11, виданий 04.11.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 742 296 грн. 31 коп. з підстав відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (матеріали виконавчого провадження).
З часу повернення виконавчого листа стягувачу (24.06.2014 року) вжиті заходи забезпечення виконавчого провадження не скасовані, що спонукало скаржника до звернення до виконавця із заявою про скасування вжитих заходів.
Скаржник отримав від начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у м.Києві Зайця А. відповідь від 11.05.2023 року на його звернення про вжиття заходів для скасування накладеного арешту у межах вказаного виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, який вказав про відсутність правових підстав для зняття арешту з майна (а.с. 24).
Відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст. 37 вказаного Закону).
Ч.1 ст. 39 вказаного закону передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Статтею 40 визначені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Статтею 59 вказаного Закону визначені підстави для зняття арешту з майна.
Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Скарга у даній справі заснована у зв`язку з оскарженням як бездіяльності державного виконавця, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні щодо не зняття арешту з майна боржника на стадії завершення виконавчого провадження, так й начальника ВДВС, яким відмовлено скаржнику (боржнику) у скасуванні заходів накладеного виконавцем арешту з відсутніх правових підстав, проте незакінченого провадження, під час повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Враховуючи це, суд приходить до висновку, що вимога скарги про визнання визнання рішення начальника Дарницького ВДВС у м.Києві щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу є необгрунотованою.
Також суд доходить висновку, що й посилання у скарзі про протиправну бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника у незакінченому виконавчому провадженні станом на 24.06.2014 року, є також необґрунтованим, зважаючи на Закон № 606-ХІV, його положення ст.ст. 47,50, адже поверення виконавчого документа стягувачені за вказаних підстав не мало наслідком скасування заходів примусового виконання рішення суду (зняття арешту), а тому й у державного виконавця на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 24.06.2014 року не було правових підстав для скасування таких заходів.
Водночас суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV, який був чинним на час поверення виконавчого листа)щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Суд також враховує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Перевіряючи доводи скаржника щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у дані скарзі на бездільність держаного виконавця, суд, не установиши порушення майнових прав скаржника накладеним арештом, оскільки виконавче провадження не завершене, можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна редакція) (позовне провадження).
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет скарги, наслідки її розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Зважаючи на наслідки розгляду скарги, зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 536 грн. 80 коп. судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст.ст. 1, 5, 18, 19, 37, 39, 40, 47, 59 Закону України «Про виконавче провадження», а такж з урахуванням Закону № 606-ХІV, який був чинним на час поверення виконавчого листа, Закону України «Про судовий збір», суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішенняначальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайця Анатолія, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , на користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
СУДДЯ:
