Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
05 вересня 2023 р. Справа № 120/6155/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л,,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернуся з позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Якушинецької сільської ради Вінницького району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в грудні 2019 року позивач через свого представника звернулась до Якушинецької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського призначення, комунальної форми власності орієнтовною площею 1 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за кадастровим номером 0520688900:01:015:0056, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. За результатами розгляду якого їй відмовлено з підстав того, що земельна ділянка перебуває в користуванні громадян для городництва та нею не надано погодження землекористувачів.
Ухвалою від 04.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 02.02.2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в цій справі на підставі пункту ґ частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.03.2021 позовну заяву повернуто.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
29.06.2021 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача, який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 року, справу № 120/6155/20-а направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №120/6155/20-а скасовано і передано справу на розгляд суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 11.11.2020 прийнято до свого провадження справу, відкрито провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строк на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 32-17492/15-18-сг від 21.12.2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» Якушинецька сільська рада отримала в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:015:0058 загальною площею 1,885 га. Якушинецька сільська рада зареєструвала право комунальної власності на зазначену земельну ділянку 04.02.2019 року.
Дана земельна ділянка включає в себе городи громадян мешканців с. Зарванці які надані були їм в користування до 1990 року, та які були вписані до погосподарських книг, дані громадяни відкрито і безперервно користувались та продовжують користуватися ними по теперішній час, що підтверджується матеріалами з зазначенням місця розташування земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:015:0056. Зазначені громадяни у відповідності до ст. 119 Земельного кодексу України мають право на отримання земельних ділянок за давністю користування.
Вказав, що станом на момент розгляду сесією сільської ради клопотання позивача, а саме, станом на 21.08.2020 року, вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які уклали договір на виконання землевпорядних робіт із ПП «Глобус», в даний час зазначеним землекористувачам передано у власність земельні ділянки на підставі рішення 2 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 22.12.2020 року.
Також вказав, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145-ІХ безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Відповідач вказав, що в разі задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га , комунальної форми власності, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідач не в змозі буде виконати його в установлений законодавством термін.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
В грудні 2019 року в інтересах ОСОБА_2 , як законний представник, звернувся ОСОБА_1 із клопотанням до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області з проханням надати заявниці дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського призначення, комунальної форми власності орієнтовною площею 1 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за кадастровим номером 0520688900:01:015:0056, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
17.12.2019 року за наслідками розгляду клопотання, Якушинецька сільська рада рішенням № 332, прийнятим на 40 сесії 7 скликання, відмовила ОСОБА_2 у наданні дозволу. Відмову мотивовано тим, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні громадян для городництва, та ними не було надано погодження.
Не погоджуючись з такою відмовою позивачка звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №120/627/20-а адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення від 17.01.2020 року № 332 40 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 1,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Якушинецької сільського ради Вінницького району Вінницької області.
Зобов`язано Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 1,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Якушинецької сільського ради Вінницького району Вінницької області.
На виконання вищевказаного рішення, Якушинецька сільська рада повторно розглянула клопотання позивача та рішенням 47 сесії 7 скликання від 21.08.2020 №566 і відмовила повторно у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з законодавчою забороною в передачі у власність земель загального користування, які є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:015:0056 та у зв`язку не наданням погодження землекористувачів даної земельної ділянки.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).
Отже, аналізуючи вказані норми права, суд робить висновок, що процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності розпочинається із подання громадянином відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається на пленарному засіданні відповідною місцевою радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні клопотання на будь-яких інших підставах, які не передбачені вказаною нормою, суперечить вимогам закону.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.
Як уже зазначалося, рішенням 47 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 21.08.2020 № 566, з урахуванням рішення 42 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 20.03.2020 року №390/1 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та №390/2 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», схему подія земельних масивів на земельні частки (паї) у ВАСТ «Якушинецьке» с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, лист ПП «Глобус» про укладання договорів з гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність, керуючись ст. 12, п. 4 ст. 83, п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із зв`язку з законодавчою забороною в передачі у власність земель загального користування, які є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:015:0056 та у зв`язку не наданням погодження землекористувачів даної земельної ділянки.
Водночас, судом з відкритої публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 0520688900:01:015:0056, на яку претендує позивач, належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, вид використання - 16.0 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Суд зазначає, що в силу вимог частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. У такому випадку, згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України заявник до клопотання повинен долучити погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, яке в подальшому є підставою для припинення прав третіх осіб на таку земельну ділянку.
Відтак, відсутні підстави вважати, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка з кадастровим номером: 0520688900:01:015:0056 перебувала у власності чи користуванні третіх осіб.
Також так підстава, як наявність інших рішень про надання громадянам дозволу на розробку проекту землеустрою та укладання договорів на виготовлення таких проектів не є обґрунтованою підставою в розумінні Земельного кодексу України для відмови позивачу у надані такого дозволу, а доказів наявності законодавчої заборони в передачу у власність земель, які є частиною бажаної ділянки позивача відповідачем не надано.
При цьому, суд зауважує, що отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише одним із етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Дозвіл на розробку проекту землеустрою не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК України, до земель запасу можуть належати земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб.
Відтак, факт віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель запасу додатково спростовує твердження відповідача про перебування її у користуванні інших осіб, адже до земель запасу можуть бути віднесені виключно вільні земельні ділянки.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що Якушинецька сільська рада протиправно відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Отже, позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного рішення належить задовольнити.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 року у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 року за № 825/2228/18 та інших.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).
Окрім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 120/627/20-а вже було зобов`язано Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, однак відповідачем знов відмолено у наданні такого дозволу, а також відсутність передбачених чинним законодавством обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1 га, комунальної форми власності, яка розташована на території Якушинецької сільської ради, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 566 від 21.08.2020 року 47 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 1,0 га, яка розташована на території Якушинецької сільського ради Вінницького району Вінницької області.
Зобов`язати Якушинецьку сільську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, комунальної форми власності, яка розташована на території Якушинецької сільської ради, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Законний представник позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Якушинецька сільська рада Вінницького району (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330021)
СуддяпідписКрапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар:
