ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
УХВАЛА
про відвід
"12" вересня 2023 р. Справа № 924/159/14 (924/502/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі: судді Грязнова В.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від розгляду справи №924/159/14 (924/502/23), поданої в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідаль-ністю "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі №924/159/14 (924/502/23).
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Украгролізинг"
про стягнення 30 435,08 грн
(у межах справи № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр")
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ТОВ "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 в складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. було відкрито апеляційне провадження у справі № 924/159/14 (924/502/23). Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 дні із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз`яснено сторонам їх право на подання до суду обґрунтованого клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи згідно з абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України.
21.08.2023 на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "Октант-Центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від розгляду справи №924/159/14 (924/502/23).
Заяву про відвід мотивовано необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість суддів при розгляді апеляційної скарги у даній справі, недопущення у подальшому сумнівів у позивача (апелянта) та інших осіб щодо неупередженості суду апеляцій-ної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.39 ГПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрун-тованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 визнано необґрунтованим заявлений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант -Центр" відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від участі у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі №924/159/14 (924/502/23). Передано матеріали справи №924/159/14 (924/502/23) для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від розгляду справи №924/159/14 (924/502/23) передано на розгляд судді Північно-західного апеляційного господарського суду Грязнову В.В.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. у справі №924/159/14 (924/502/23), суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлю-вач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторон-ність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Так, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Наявність безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта").
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 встановлено, що "безсторонність", в сенсі п.1 ст.6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд апеляційної інстанції підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Розглядаючи заяву про відвід, суд приймає до уваги, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області знаходиться справа №924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", в межах якої розглядається даний спір.
Оцінивши доводи заявника про те, що постанову Рівненського апеляційного господарсь-кого суду від 01.04.2014 у справі № 924/159/14, прийняту колегією суддів у складі судді Тимошенка О.М., судді Коломис В.В. та судді Огородніка К.М. було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014, у зв`язку із чим вказані судді заявляли самовідвід та надалі не брали участь у розгляді справи №924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", і саме ця обставина викликає у Заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. під час розгляду справи №924/502/23 - вважаю необгрунтованими, адже представником ТОВ "Октант-центр" не наведено будь-яких підстав чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Тимошенка О.М. та судді Коломис В.В. при розгляді справи №924/159/14 (924/502/23), що є підставою для їх відводу в розумінні статті 35 ГПК України, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів, а твердження заявника у цій частині є не що іншим, як припущенням.
Крім того, відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства за своєю процесуальною формою процедура банкрутства складається з двох частин, а саме: основного провадження у справі про банкрутство та відокремленого від основного процесу провадження, у якому вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. Порядок розгляду справ у відокремленому провадженні, регламентований ГПК з урахуванням особливостей ст.7 КУзПБ.
При цьому, суддя вважає, що позов у справі № 924/159/14 (924/502/23) хоч і заявлений в межах справи №924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", однак є самостійним спором, який розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скасування одного із судових рішень у справі про банкрутство, в яких судді Тимошенко О.М. та Коломис В.В. брали участь при його апеляційному перегляді, не може вважатися беззаперечною підставою для відводу вказаних суддів, зокрема, при апеляційному перегляді справ за результатами розгляду заяв, поданих в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Безпідставними є також посилання заявника, що призначення справи до розгляду без виклику учасників справи може обмежити права позивача у доведенні своєї правової позиції перед судом апеляційної інстанції, що також не спонукає позивача довіряти призначеному складу колегії, оскільки пунктом 4 Ухвали суду від 26.07.2023 про відкриття апеляційного провадження (арк.справи 114) у даній справі сторонам було роз`яснено їх право на подання до суду обгрунтованого клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи згідно з абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України, натомість на дату розгляду заяви про відвід суддів, матеріали справи від будь якої із сторін такого клопотання не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. у справі №924/159/14 (924/502/23) не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для відводу названих суддів від розгляду даної справи. Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів під час розгляду даної справи, безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи, з огляду на що, в задоволенні даної заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 35-38, ч.11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від розгляду справи №924/159/14 (924/502/23) - відмовити.
Суддя Грязнов В.В.
