Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
20 жовтня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/984/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Житомирській області щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 08 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 21 липня 2023 року;
- зобов`язати ГУ НП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 08 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 21 липня 2023 року.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач проходила службу в органах Національної поліції, у тому числі з 07 листопада 2015 року до 13 вересня 2022 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області), з 14 вересня 2022 року до 21 липня 2023 року в ГУ НП в Житомирській області та є учасником бойових дій з 29 жовтня 2015 року.
Наказом ГУ НП в Луганській області від 12 вересня 2022 року № 341о/с позивача переведено до ГУ НП в Житомирській області. 21 липня 2023 року позивача наказом відповідача від 21 липня 2023 року № 351о/с звільнено зі служби в поліції.
Позивач звернулась до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати, зокрема, грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Листом від 16 серпня 2023 року № М-225/12/01-2023 ГУ НП в Житомирській області повідомив, що позивачем не використано відпустки: за 2022 рік - 30 діб щорічної основної, 8 діб додаткової за стаж служби в поліції, 14 діб додаткової як учаснику бойових дій; за 2023 рік - 14 діб додаткової як учасник бойових дій. Виплата компенсації за невикористані відпустки у минулих роках не передбачена законодавством. Крім того, позивачем не використано додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2015, 2016 роки. Оскільки грошова компенсація за невикористані дні відпусток пов`язана з фактом звільнення зі служби, обов`язок щодо її виплати покладається на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, де позивач проходила службу перед звільненням.
З посиланням на положення статей 4, 16-2 Закону України «Про відпустки», статей 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 91, 92, 93 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації протиправною, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ НП в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідно до статті 92 Закону України 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Статтею 93 Закону № 580-VІІІ встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 94 Закону № 580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.
Таким чином, відповідно до вимог Закону № 580-VІІІ та Порядку № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 808/2122/18).
ОСОБА_1 в установленому порядку, наказом ГУ НП в Житомирській області від 12 вересня 2023 року № 341о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУ НП в Житомирській області проводиться виплата коштів, компенсація за невикористану відпустку в році звільнення виплачена, також позивач до керівництва ГУ НП в Житомирській області під час проходження служби в поліції з рапортами про надання йому щорічних основних та додаткових відпусток у 2022 році не зверталась. У свою чергу ГУ НП в Житомирській області не відмовляло позивачу у наданні щорічних основних та додаткових відпусток та не вводило обмеження щодо надання працівникам поліції відпусток.
Отже вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки в 2022 році є безпідставною.
Стосовно компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій відповідачем зазначено, що згідно зі статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», що кореспондуються з нормами частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі невикористання додаткової відпустки працівником у поточному році, який мав право на її отримання, додаткова відпустка не підлягає грошовій компенсації при звільненні.
Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики «Щодо застосування окремих норм законодавства про відпустки» від 18 серпня 2016 року види щорічних відпусток наведені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки». До них належать: щорічна основна відпустка (стаття 6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена статтею 16-2 розділу III «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону України «Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.
Додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) грошовою компенсацією.
Вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 241/2229/20.
Аналогічні за змістом висновки, також узгоджуються з позицією Верховного Суду в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 545/1881/16. В указаній постанові Верховним Судом було висловлено правовий висновок, який сформульовано наступним чином: «06 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2015 року № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни», яким доповнено новою статтею 77-2 Кодекс законів про працю України та статтею 16-2 Закон України «Про відпустки», а також внесено зміни до пункту 12 статті 12 та пункту 17 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Законом № 426-VІІІ встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Належність певної відпустки до того чи іншого виду (щорічна, соціальна тощо) визначено статтею 4 Закону України «Про відпустки», а види відпусток, за які при звільненні виплачується компенсація у разі їх невикористання, статтею 24 зазначеного Закону.
У свою чергу, після введення додаткової оплачуваної відпустки окремим категоріям ветеранів війни жодних змін до цих статей Закону про відпустки не внесено. При цьому нову статтю віднесено до розділу III «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях», назву якого доповнили складовою «Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни». Отже, вказана вище додаткова відпустка не належить до щорічних.
Оскільки, вказана вище додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року.
Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.
Отже, ґрунтуючись на викладеному, можна дійти висновку, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII законодавством не передбачена, а правове регулювання спірних правовідносин здійснюється на підставі Закону № 580, та Порядку № 260, якими не передбачено здійснення компенсації жодних видів відпусток, окрім, як у році звільнення.
ОСОБА_1 працювала в ГУ НП в Луганській області з 07 листопада 2015 року по 14 вересня 2022 року та інформація про використання нею додаткової відпустки як учаснику бойових дій відпусток у період до 14 вересня 2022 відсутня.
До управління кадрового забезпечення ГУ НП в Житомирські області був направлений запит від 04 вересня 2023 року № 1054/26/01-2023 про надання інформації щодо використання ОСОБА_1 додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2015, 2016 та 2022 роки.
У відповідь на запит від 04 вересня 2023 року № 1054/26/01-2023, довідкою № 2742/12/01-2023 від 08 вересня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 за 2022 рік не використала 30 діб щорічної основної відпустки, 8 діб додаткової відпустки за стаж служби та 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Отже оскільки позивачу виплачена компенсація за невикористану відпустку в 2023 році, заяв про надання відпустки як учаснику бойових дій від позивача не надходило, а також беручи до уваги те, що грошова компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій не виплачується, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 19 серпня 2023 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом установлено наступне.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: кв- АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій.
У період з 07 листопада 2015 року по 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 проходила службу в ГУ НП в Луганській області, з 14 вересня 2022 року по 21 липня 2023 року - в ГУ НП в Житомирській області, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_2 , виданим Головним управлінням МВС України у Луганській області, дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06 листопада 2015 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 01 жовтня 2016 року, виданим Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, витягом з наказу ГУ НП в Луганській області від 07 листопада 2015 року № 1о/с, витягом з наказу ГУ НП в Луганській області від 12 вересня 2022 року № 341о/с, витягом з наказу ГУ НП в Житомирській області від 16 вересня 2022 року № 490о/с, витягом з наказу ГУ НП в Житомирській області від 21 липня 2023 року № 351о/с, довідкою ГУ НП в Луганській області від 04 вересня 2023 року № 1630/111/19-2023 про проходження служби, довідкою ГУ НП в Житомирській області від 11 вересня 2023 року № 2748/12/02-2-23 про проходження служби.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 12 вересня 2022 року № 341о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (0121065), старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Луганській області переведено для подальшого проходження служби за пунктами 8, 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» до ГУ НП в Житомирській області з 14 вересня 2022 року, установивши розмір премії за вересень 2022 року 64,641 %. Щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік не використала. Додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік не використала. Додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учасник бойових дій за 2022 рік не використала.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Житомирській області від 21 липня 2023 року № 351о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (0121065), старшого слідчого в особо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Житомирській області звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з 21 липня 2023 року, з виплатою компенсації за 19 діб невикористаної відпустки за 2023 рік. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги складає 13 років 11 місяців 18 днів. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 13 років 11 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні - 19 роки 08 місяців 20 днів.
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Луганській області від 04 вересня 2023 року № 1630/111/19-2023 позивачу за 2022 рік не надавалась основна (у кількості 30 діб) та додаткова (у кількості 8 діб) відпустка. Надавалась додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій у кількості 14 діб за 2016 рік, відпустки за 2015, 2022 роки не надавались.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 29 вересня 2016 року № 673о/с «Про надання відпусток особовому складу Сєвєродонецького відділу поліції ГУ НП» згідно з пункту 2 статті 16 Закону України «Про відпустки», пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 77-2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни», надано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2016 рік старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 , слідчому Сєвєродонецького відділу поліції ГУ НП в Луганській області у кількості 14 діб, з 26 вересня 2016 року по 09 жовтня 2016 року, без виїзду за межі Луганської області.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області від 27 жовтня 2016 року № 733о/с «По особовому складу» внесені зміни в облікові документи: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (М-214313), слідчого Сєвєродонецького відділу поліції в подальшому вважати за прізвищем ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Житомирській області від 08 вересня 2023 року № 2742/12/01-2023 та листом Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Житомирській області від 16 серпня 2023 року № М-225/12/01-2023 за період з 14 вересня 2022 року по 21 липня 2023 року позивач має невикористані відпустки: за 2022 рік - 30 діб, щорічна основна - не використана, 8 діб додаткова за стаж служби в поліції - не використана, 14 діб додаткова як учасник бойових дій - не використана; за 2023 рік - щорічну основну та додаткову за стаж служби в поліції не використовувала, що становить 19 діб, 14 діб додаткова як учасник бойових дій - не використана. Виплата компенсації за невикористані відпустки у минулих роках не передбачена законодавством.
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Житомирській області від 06 вересня 2023 року № 1086/29/02-2023 у липні 2021 року ОСОБА_1 при звільнені зі служби в поліції 21 липня 2023 року пропорційно відпрацьованому часу нараховано: посадовий оклад - 1829,03 грн (із розрахунку місячного розміру 2700,00 грн); оклад за спеціальним званням - 1219,35 грн (із розрахунку місячного розміру 1350,00 грн); надбавка за стаж служби в поліції - 914,52 грн (із розрахунку місячного розміру 1350,00 грн); надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції - 1981,45 грн (із розрахунку місячного розміру 2925,00 грн); премія - 13437,81 грн (із розрахунку місячного розміру 19836,77 грн); доплата за роботу в нічний час - 32,22 грн; компенсація за невикористану відпустку - 18120,78 грн. Загальна сума нарахованого грошового забезпечення за липень 2023 року склала 19414,38 грн. Компенсація за невикористану відпустку становила 18120,78 грн. Також виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 93092,90 грн.
Відповідачем до матеріалів справи також надано довідки про ймовірний розрахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні щорічної основної та додаткової за стаж служби в поліції за 2022 рік та за невикористані дні відпустки учасника бойових дій за 2015, 2016, 2022 роки, а саме: згідно з довідкою від 06 вересня 2023 року № 1085/29/02-2023 розмір можливої компенсації за 38 діб невикористаної щорічної відпустки становить 36241,71 грн; згідно з довідкою від 06 вересня 2023 року № 1087/29/02-2023 розмір можливої компенсації за невикористану у 2015, 2016, 2022 роках додаткову відпустку як учасника бойових дій становить 40056,66 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260, у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).
Закон № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров?я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв?язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР установлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з?єднань, об?єднань усіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).
Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:
- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);
- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);
- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина третя);
- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);
- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п`ята);
- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);
- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);
- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев`ята);
- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);
- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 Розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом ІІІ Порядку № 260 врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення.
Абзацом сьомим пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260).
З указаного вбачається, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема, до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абзац другий пункту 2 Порядку № 100).
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 жовтня 2018 року у справі № 806/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 806/277/16.
З огляду на неврегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення КЗпП України, Закону № 504/96-ВР, Порядку № 100.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18.
Також при розгляді вказаної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19 згідно з якою у рамках спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 24 Закону № 504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20.
З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що за спеціальним законодавством, якими є Закон № 580-VIII та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсації за невикористану в році звільнення зі служби відпустку.
Наданими до матеріалів справи довідками підтверджено, що позивачем у 2015 році не використано додаткову відпустку учасникам бойових дій у кількості 14 календарних днів, 2022 році не використано додаткову відпустку учасникам бойових дій у кількості 14 календарних днів, у 2022 році основну відпустку у кількості 30 діб та додаткову відпустку у кількості 8 діб.
Проте, всупереч положень статті 24 Закону № 504/96-ВР та статті 83 КЗпП України відповідач при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та сплатив останньому компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, як основної, так і додаткових.
Суд зазначає, що відсутність в наказі про звільнення відомостей про виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпустки минулих періодів не позбавляє позивача права на отримання відповідної гарантованої трудовим законодавством компенсації, тому жодним чином не впливають на результат розгляду даної справи. Крім того, відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу про звільнення позивача щодо кількості діб невикористаної відпустки.
Що стосується наведених відповідачем ймовірних розрахунків компенсації за невикористані в спірному періоді дні відпустки, то суд не перевіряє правильність таких розрахунків і не дає їм правової оцінки, оскільки, як вже було зазначено вище, на час розгляду цієї справи спірним є право позивача на отримання компенсації за всі дні невикористаної відпустки, а не тільки за рік звільнення. Відповідно питання щодо правильності розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки мають вирішуватися вже після вирішення питання про наявність права на таку компенсацію. До нарахування та виплати цієї компенсації позивачу між сторонами спір щодо правильності здійсненого обрахунку відсутній, а в суду відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені. Тобто на час розгляду даної справи між сторонами в цій частині спір ще відсутній.
Оскільки суд надає правову оцінку в межах предмету спору, що існує на час розгляду справи, а не того, що ймовірно виникне між сторонами у майбутньому, надання правової оцінки наведеного відповідачем розрахунку компенсації виходить за межі предмета доказування та є передчасним.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Житомирській області щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 08 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2022 роки, зобов`язання ГУ НП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 08 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2022 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік не підлягають задоволенню, оскільки судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу надавалась додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій у кількості 14 діб за 2016 рік, а саме з 26 вересня 2016 року по 09 жовтня 2016 року.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб, додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 8 діб, додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб та додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб;
- зобов`язання ГУ НП в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 30 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити частково.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: кв- АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (ідентифікаційний код 40108625, місцезнаходження: вул. Старий бульвар, буд. 5/37, м. Житомир, 10008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб, додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 8 діб, додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб та додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб.
Зобов`язання Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 8 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік та 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.
У задоволення інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль
