Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3618/23 Справа № 233/2667/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 22.09.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 22.09.2023 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах гауптвахти строком на 60 діб до 20 листопада 2023 року включно.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та змінити запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі, а саме на домашній арешт. На обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення суду ухвалене судом з порушенням норм процесуального права, що не відповідає повноті судового розгляду, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вважає, що жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Вважає, що в ухвалі суду присутне істотне порушення норм КПК України та європейського права у зв`язку з незаконним затриманням особи, пропущенням процесуальних строків з боку органів внутрішніх справ та необґрунтованим рішенням суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 . Вказує, що підзахисний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, вина не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, клопотання про продовження строку тримання під вартою подане з істотним порушенням норм КПК. Вважає, що утримання ОСОБА_8 під вартою незаконне та не обґрунтоване, жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений. Вважає, що прокурор не довів судді належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою такий довгий термін та зважаючи на дані про його особу, вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляджу апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про бажання приймати участь у судовому засіданні відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України, від учасників судового розгляду, на адресу апеляційного суду не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю обвинуваченого, захисника та прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Згідно довідки про рух по кримінальному провадженню ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню затриманий 07.04.2023 року.
Також згідно вказаної довідки 27.10.2023 року по кримінальному провадженою ухвалено вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, а саме:
- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_7 більш небезпечним, ніж втеча. У зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді.
- ризик незаконно впливати свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України.
У зв`язку з чим суд прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність заявлених ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер скоєного кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення, вік обвинуваченого, наявність зазначених вище ризиків, тяжкість покарання у разі визнання його винним.
Судом враховано положення ч. 8 ст. 176 КПК України, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Отже суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, надано оцінку в сукупності всім обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, також надано оцінку особі обвинуваченого, його віку, стану його здоров`я, відсутності будь-яких даних, що перебування останнього неможливе в умовах гауптвахти, ставлення ОСОБА_7 до скоєного кримінального правопорушення.
Тривалість судового розгляду та тривале утримування під вартою ОСОБА_7 в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що ускладняється у зв`язку з активними бойовими діями в Україні, Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Крім того з огляду на положення ч. 8 ст. 176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, суд позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо слідчий суддя, суд дійде висновку, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявності ризику, який передбачений п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, обставин кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_7 достатньо для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчить про неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника, що вина ОСОБА_7 не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.
Суд апеляційної інстанції у даному випадку перевіряє лише висновки суду першої інстанції щодо існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Більше того, під час апеляційного розгляду встановлено, що стосовно ОСОБА_7 у цьому провадженні Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області вже ухвалено вирок.
Так, вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з залишенням раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на умовах гауптвахти залишити до набрання вироком законної сили.
Не зважаючи на ухвалення вироку судом першої інстанції, вказаний вирок суду законної сили не набув, а тому наразі продовжують існувати вказані вище ризики.
Даних про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися гауптвахти, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 22.09.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
