532/1550/23
2/532/450/2023
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2023 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Макарчука С.М.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Галушка С.С.,
відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Борсука В.М.,
секретаря судового засідання Демидюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу № 532/1550/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом,
В С Т А Н О В И В:
25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому прохав:
- визнати недійсним у 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НРН 074711 від 27.10.2021, зареєстроване в Реєстрі за № 1-3748, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , видане державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В. на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- визнати недійсним у 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НРН 074712 від 27.10.2021, зареєстроване в Реєстрі за № 1-3750, на земельну ділянку площею 0,0600 ґа для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5321810100:50:006:0721, розташовану по АДРЕСА_1 , видане державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В. на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- скасувати запис про право власності № 44728742 від 27.10.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , внесеного на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРН 074711 від 27.10.2021, зареєстрованого в Реєстрі за № 1-3748 виданого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., власник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- скасувати запис про право власності № 44728989 від 27.10.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 ґа для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5321810100:50:006:0721, розташовану по АДРЕСА_1 , внесеного на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРН 074712 від 27.10.2021, зареєстрованого в Реєстрі за № 1-3750, виданого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позов обґрунтований тим, що вказане майно належало йому, ОСОБА_1 , та спадкодавцеві, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві спільної сумісної власності як таке, що набуте ними під час шлюбу, а не особистою власністю спадкодавця. Померлою ОСОБА_3 залишено заповіт на ім`я відповідача і останній прийняв спадщину. Однак державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право власності на частку в спільній власності подружжя, оскільки спадкоємцеві - ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілу одиницю майна.
22 серпня 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позов, у якому відповідач прохає у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відзив оґрунтований тим, що спадкове майно належало померлій ОСОБА_3 , шлюб між позивачем та спадкодавцем було розірвано і питання поділу майна позивачем упродовж тривалого часу не ставилося, а батько відповідача упродовж строку позовної давності не подава позовів про його подділ. Під час спадкування відповідачем майна померлої матері позивач вказував про те, що на виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя та на обов`язкову частку у майні спадкодавця не претендує і не заперечував проти того, щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім`я ОСОБА_2 . Відповідач зауважував, що позивач не є спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 . Також відповідач звертав увагу на те, що оскільки смерть колишнього подружжя наступла після трьох років, коли право чоловіка на володіння та користування спільним майном було порушене, його розділ є неможливим незалежно від того, де таке майно перебуває. Вказував, що будь-яких заяв на видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя позивача не подавав, а дії позивача свідчать про відмову від права власності на майно відповідно до ст. 347 ЦК України. Окрім того відповідач вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення щодо виділу його частки у спільному майні подружжя.
13 листопада 2023 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Кобеляцької державної нотаріальної контори, у яких вказується, що заява ОСОБА_1 не містить відмови від його права власності на будь-яке майно (в тому числі його частини), не містить визнання заявником майна, що належить до складу спадщини, особистою приватною власністю померлої ОСОБА_3 , не містить відмови заявника від свого права на частку у спільному сумісному майні подружжя та не містить записів про роз`яснення йому змісту ст. 347 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.07.2023 справу передано судді Тесленко Т.В.
Ухвалою від 26.07.2023 задоволено заяву судді Тесленко Т.В. про самовідвід у цій справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.07.2023 справу передано судді Макарчуку С.М.
Ухвалою від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 05.09.2023 закрито підготовче провадження у справі.
У судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, підтримавши доводи, що викладені у позовній заяві.
У судовому засіданні відповідач і його представник протиз задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, підтримавши доводи, що викладені у відзиві.
Третьою особою - Кобеляцькою державною нотаріальною конторою подане клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперчують та прохають врахувати письмові пояснення третьої особи при виіршенні справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані суду докази, суд робить такі висновки.
Судом встановлено наступне.
Із 31 липня 1968 року по 06 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від вказаного шлюбу останні мали двох синів - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради народних депутатів № 584 від 18 жовтня 1990 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва одноквартирного індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 59).
18 жовтня 1990 року Кобеляцькою міською радою народних депутатів видано ОСОБА_3 дозвіл АДРЕСА_2 на проведення будівельних робіт по спорудженню індивідуального житлового будинку за вказаною адресою (а.с. 60).
24 липня 2001 року комісією Кобеляцької міської ради затверджено акт державної прийомки в експлуатацію індивідуального житлового будинку за вказаною адресою (а.с. 61).
30 серпня 2001 року рішенням Кобеляцької міської ради № 723 вирішено оформити право власності і видати свідоцтво про право власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 взамін договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, посвідченого Кобеляцькою державною нотаріальною конторою 28.12.1990, реєстровий № 2899, зареєстрвувати свідоцтво про право власності на жилий будинок (а.с. 62)
05 вересня 2001 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , на підставі рішення виконкому Кобеляцької міської ради Кобеляцького району Полтавської області № 723 від 30.08.2001 (а.с. 49-50, 63).
06 вересня 2004 року шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано , що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 9, 48).
16 квітня 2007 року ОСОБА_3 складено заповіт, відповідно до якого усе своє майно вона заповідала повністю ОСОБА_2 (а.с. 47).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть останньої (а.с. 10).
Відповідно до довідки Кобеляцької міської ради № 2696 від 22 вересня 2020 року на момент смерті ОСОБА_3 вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , де також були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 46).
03 березня 2008 року ОСОБА_4 подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (а.с. 41).
03 березня 2008 року ОСОБА_2 подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття всієї спадщини після померлої ОСОБА_3 (а.с. 42).
22 липня 2008 року ОСОБА_1 подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , у якій одночасно повідомляє, що інших спадкоємців передбачених законом не значиться (а.с. 43).
27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про те, що йому повідомлено про зміст заповіту ОСОБА_3 , він повідомляє про те, що заяву про прийняття спадщини подав помилково через свою необізнаність, на виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя та на обов`язкову частку у майні померлої ОСОБА_3 він не претендує і не заперечує щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 44).
27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про правно на спадщини після померлої ОСОБА_3 щодо спадкового майна: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 5321810100:50:006:0721, площею 0,0600 гектара, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 45).
27 жовтня 2021 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, спадкова справа №368/2008, зареєстровано в реєстрі за № 1-3748 (а.с. 51, 64).
27 жовтня 2021 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, спадкова справа №368/2008, зареєстровано в реєстрі за № 1-3750 (а.с. 52, 65).
06 липня 2023 року ОСОБА_1 задекларував місцем свого проживання буд. АДРЕСА_4 (а.с. 8).
21 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право власності на частку в спільній власності подружжя на 1/2 частку вказаного житлового будинку та 1/2 частку вказаної земельної ділянки.
21 липня 2023 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори винесена постанова № 629/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої оскільки 27 жовтня 2021 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цілу одиницю житлового будинку та цілу одиницю земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю спадкового майна, з якого можливо було б виділити заявнику 1/2 частку у спільному майні подружжя, нотаріус не в змозі видати заявнику свідоцтво про право власності на частку в спільній власності подружжя.
За правилами ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано ст. 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.1-4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 3-4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтями 22, 24, 25 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі та на час видачі свідоцтва про право власності на спірний будинок, тобто, у період коли за позицією позивача ним із померлою здійснювалося будівництво спірного будинку, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном. .
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Аналогічні за змістом положення містить ст. 62 Сімейного кодексу України, який був чинний на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Таким чином, з огляду на зазначені положення закону, згадані вище житловий будинок і земельна ділянка є сільним сумісним майном подружжя як такі, що були набуті ними під час шлюбу.
Відповідно до ч.1-3 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Оскільки право власності на нерухоме майно (земельна ділянка та житловий будинок) підлягає державній реєстрації, у разі відмови від права власності на нього відповідно до ч.3 ст. 347 ЦК України таке право могло бути припинено з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру, однак будь-яких доказів внесення такого запису суду не надано і з досліджених судом доказів не вбачається.
Відповідно до ч.1-3 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Даючи оцінку наданим суду доказам суд звертає увагу на те, що з моменту відкриття спадщини після ОСОБА_3 24 лютого 2008 року до 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про його бажання у будь-який спосіб відмовитися від його права на частку у спільному майні подружжя.
Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 від 27 жовтня 2021 року, яку він подав до Кобеляцької державної нотаріальної контори, позивач повідомив, що він:
1) заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 подав помилково через свою необізнаність;
2) на виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя не претендує;
3) на обов`язкову частку у майні померлої ОСОБА_3 не претендує;
4) не заперечує щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім`я ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 за змістом цієї заяви відмовився не від права власності на частку у спільному майні подружжя, на чому наполягала сторона відповідача у відзиві та у наданих у судовому засіданні поясненнях, а від виділу 1/2 частки у спільному майні подружжя, тобто, з огляду на положення ст.ст. 358, 364, 370 ЦК України від припинення спільної сумісної власності, і тому не може розцінюватися як відмова позивача від своєї власності.
Разом з тим, подання ним вказаної заяви не змінює правовий статус спірного майна як сумісного майна подружжя, зі смертю ОСОБА_3 право власності ОСОБА_1 на цю частину майна не припинилось, а тому не може мати наслідком входження 1/2 частини земельної ділянки та житлового будинку до складу спадщини ОСОБА_3 .
Також суд звертає увагу на те, що сторони не заперечували, що позивач проживав у вказаному житловому будинку. Суд зауважує, що хоча тривалість такого проживання у поясненнях сторін і не узгоджується, однак ні твердження позивача, ні твердження відповідача щодо цього перед судом жодними доказами не доведені. При цьому позивач був зареєстрований за адресою знаходження вказаного майна до липня 2023 року і цього ж місяця звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на належну йому частку майна, а тому зняття позивача з реєстрації із фактично негайним вжиттям дій щодо документального оформлення прав на майно не може свідчити про відмову від права на це майно.
Водночас, не можуть бути розцінена як відмова від права власності бездіяльність позивача щодо ініціювання поділу майна подружжя після розірвання шлюбу, оскільки законом не передбачено обов`язку колишнього подружжя здійснювати поділ майна, у тому числі й шляхом ініціювання судового провадження. Вказана дія є правом колишнього подружжя, яким жоден з них не скористався.
За таких обставин, ані вважати згадану вище земельну ділянку та житловий будинок власністю виключно спадкодавця ОСОБА_3 , ані вважати право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку та житловий будинок припиненим - не вбачається.
Щодо решти доводів відповідача суд зауважує, що предметом цього позову не є виділ частки зі спільного майна чи його поділ, оскільки позивачем порушено виключно питання безпідставного входження його частини майна до складу спадщини колижньої дружини, а тому посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним. З огляду на ці ж обставини не заслуговують на увагу доводи відповідача про неможливість поділу майна подружжя як такі, що не стосуються предмету спору.
З огляду на викладене, оскільки право власності позивача на належну йому частину у спільному майні не припинилось, нотаріусом безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину на все майно, яке зареєстровано на праві власності за спадкодавцем, а тому, відповідно, такі свідоцтві підлягають визнанню недійсним у 1/2 частині з підстав, наведених вище, а оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Аналогічні висновки було зроблено Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом - задовольнити.
Визнати недійсним у 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НРН 074711 від 27.10.2021, зареєстроване в Реєстрі за № 1-3748, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , видане державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В. на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Визнати недійсним у 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НРН 074712 від 27.10.2021, зареєстроване в Реєстрі за № 1-3750, на земельну ділянку площею 0,0600 ґа для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5321810100:50:006:0721, розташовану по АДРЕСА_1 , видане державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В. на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Скасувати запис про право власності № 44728742 від 27.10.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , внесеного на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРН 074711 від 27.10.2021, зареєстрованого в Реєстрі за № 1-3748 виданого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., власник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Скасувати запис про право власності № 44728989 від 27.10.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600 ґа для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5321810100:50:006:0721, розташовану по АДРЕСА_1 , внесеного на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРН 074712 від 27.10.2021, зареєстрованого в Реєстрі за № 1-3750, виданого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скаги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 14 листопада 2023 року.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2023 року.
Учасники справи та їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4
Представник позивача: адвокат Галушко Сергій Станіславович; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.03.2019 №2682; адреса: АДРЕСА_5
Відповідач: ОСОБА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1
Представник відповідача: адвокат Борсук В`ячеслав Михайлович; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.05.2001 № 0998; адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 10
Третя особа: Кобеляцька державна нотаріальна контора; код ЄДРПОУ 02900009; адреса: Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Батиря, 6
Суддя
