УХВАЛА
04 грудня 2023 року
м. Київ
справа №240/22062/20
адміністративне провадження №К/9901/33164/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Коваленко Н.В.
розглянувши заяви про самовідвід у справі №240/22062/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" до Державної служби геології та надр України, третя особа: Обухівська районна рада Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в :
В грудні 2020 року ТОВ "Форватер Плюс" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у формі наказу, у строк, визначений пунктом 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску ділянки Західна родовища Конча-Заспа руслових пісків, що знаходиться в Обухівському районі Київської області в акваторії Канівського водосховища в затоці Чапашка на південь від острова Дикий, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" від 17.05.2019 №18, зареєстрованою Державною службою геології та надр України за вхідним номером №10868/02/12-19 від 20.05.2019;
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" право з урахуванням принципу мовчазної згоди без отримання спеціального дозволу на користування надрами через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі або відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами (яким є 12.08.2019), тобто починаючи з 27.08.2019 здійснювати господарську діяльність з користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування корисних копалин місцевого значення - піску ділянки Західна родовища Конча-Заспа руслових пісків, що знаходиться в Обухівському районі Київської області в акваторії Канівського водосховища в затоці Чапашка на південь від острова Дикий, строком на 20 років з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами - 12.08.2019 до 12.08.2039;
- зобов`язати Державну службу геології та надр України прийняти рішення у формі наказу про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування корисних копалин місцевого значення - піску ділянки Західна родовища Конча-Заспа руслових пісків, що знаходиться в Обухівському районі Київської області в акваторії Канівського водосховища в затоці Чапашка на південь від острова Дикий, строком на 20 років з 12.08.2019 до 12.08.2039, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" від 17.05.2019 №18, зареєстрованою Державною службою геології та надр України за вхідним номером №10868/02/12-19 від 20.05.2019;
- зобов`язати Державну службу геології та надр України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування корисних копалин місцевого значення - піску ділянки Західна родовища Конча-Заспа руслових пісків, що знаходиться в Обухівському районі Київської області в акваторії Канівського водосховища в затоці Чапашка на південь від острова Дикий, строком на 20 років з 12.08.2019 до 12.08.2039, відповідно до за заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" від 17.05.2019 №18, зареєстрованою Державною службою геології та надр України за вхідним номером №10868/02/12-19 від 20.05.2019.
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Державної служби геології та надр України подати звіт про його виконання до Житомирського окружного адміністративного суду у строк п`ятнадцять днів з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: доповідач - Стародуб О.П., судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2023 справу призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У частині другій статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, пункт 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45).
Як зазначає ЄСПЛ у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. На думку Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява №11/1987/134/188, § 46, 48)).
Також у рішенні «Газета Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява №16695/04) ЄСПЛ наголошував, що згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду з врахуванням висновків міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У липні 2023 року із засобів масової інфомації стало відомо, що голові Державної судової адміністрації України повідомлено про підозру за підбурювання у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за прийняття рішення у цій справі.
В рамках зазначеного кримінального провадження суддів Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Кравчука В.М. допитано як свідків.
Суддею Кравчуком В.М. подано заяву про самовідвід на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, яка обґрунтована тим, що попри відсутність суб?єктивних причин, які б впливали на його неупередженість у справі, у стороннього спостерігача можуть бути сумніви в об?єктивності складу суду.
Суддею Коваленко Н.В. подано заяву про самовідвід на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, яка обґрунтована тим, що попри відсутність суб?єктивних причин, які б впливали на її неупередженість у справі, у стороннього спостерігача можуть бути сумніви в об?єктивності складу суду.
Суддею Стародубом О.П. подано заяву про самовідвід від розгляду цієї справи на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, який обґрунтований необхідністю уникнення сумнівів у його об`єктивності.
Враховуючи наведені обставини, заяви про самовідвід суддів підлягають задоволенню на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Задовольнити заяви суддів Верховного Суду Стародуба О.П., Кравчука В.М., Коваленко Н.В. про самовідвід від участі у розгляді справи №240/22062/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форватер Плюс" до Державної служби геології та надр України, третя особа: Обухівська районна рада Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Відвести суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Коваленко Н.В. від розгляду справи №240/22062/20.
Передати справу №240/22062/20 для повторного автоматизованого розподілу з метою визначення складу колегії суддів для розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук