Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11036/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
21 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №0055530705, виданого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №0055530705 є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.04.2023 року №0055530705.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13420 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Відповідачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначене судове рішення прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Представник Відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в скарзі.
Представники Позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржене рішення залишити без змін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, на виконання вимог п.82.3 ст.82 ПК України, доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1228/02-32-07-05 від 20.03.2023 року, 21 березня 2023 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області видано наказ №771к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 )», на виконання якого, головним інспектором проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , зокрема з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з 22 березня 2023 року терміном 10 діб за період з 20.02.2020 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 30.03.2023 року №5042/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , відповідно до якого, в ході перевірки здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами встановлено факти проведення ФОП ОСОБА_1 реалізації розрахункових операцій через РРО з роздрукуванням та видачею невідповідних розрахункових документів, а саме у фіскальних чеках РРО відсутні серія та номер марки акцизного податку. Так, за період з 01.01.2022 року по 29.03.2023 року проведено розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею невідповідних розрахункових документів на загальну суму 1000557,56 грн. Перша розрахункова операція 01.01.2022 р. 10:15 чек №262628 на суму 181,00 грн.
За наслідками вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №0055530705, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 15000745,84 грн на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України і п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Вказане рішення, позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, де він посилався на відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки. Також зазначав, що акт перевірки за своїм змістом є неналежним, оскільки не конкретизує по якій саме групі підакцизних товарів ГУ ДПС у Вінницькій області отримувало інформацію, відтак вказує, що порушення встановлені під час здійснення фактичної перевірки є лише припущеннями контролюючого органу. Окрім того, наголошує, що наявні у суб`єкта господарювання та зареєстровані у встановленому законодавством порядку до набрання чинності Наказами №306 та №329 - РРО можуть використовуватися без їх доопрацювання.
Рішенням ДПС України від 17.05.2023 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.04.2023 року №00555307905 - без змін.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом здійснено не фактичну а документальну перевірку, оскільки охоплення минулого періоду здійснення господарської діяльності під час проведення фактичної перевірки та застосування підвищеного розміру штрафу до триваючих правопорушень суперечить принципу належного урядування, - суперечить пріоритетам державної політики.
Надаючи правову оцінку оскарженому рішенню, а також наданим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПКУ встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПКУ.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, відповідно до якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, належним чином оформлених документів: направлення на проведення такої перевірки: службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 81.3 статті 81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної влади повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом документів (формальна підстава).
Як було встановлено, перевірка за місцем здійснення позивачем господарської діяльності проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області на підставі наказу №771к від 21 березня 2023 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".
Колегія суддів, дослідивши зміст вказаного наказу зазначає, що заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, всупереч вимогам до наказу, наведеним у пункті 81.1 статті 81 ПКУ, відсутнє посилання на конкретні підстави проведення перевірки, які визначені пунктом 80.2 статті 80 ПКУ, а міститься лише посилання на норми Податкового кодексу України, зокрема підпункти 75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2 пункту 80.2 статті 80, п.82.3 ст82 ПК України.
У наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОПа вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
У розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України наявна у контролюючого органу або отримана ним в установленому законодавством порядку інформація щодо платника може бути підставою для призначення фактичної перевірки лише у разі, якщо вона містить відомості про можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, зокрема щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. При цьому у наказі мають бути посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, а не тільки посилання на норми, що їх регулюють.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19. від 08.04.2021 у справі №640/21528/19, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 18 травня 2018 року у справі №813/3977/16, від 18.12.2018 у справі №820/4895/18, від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, від 09.09.2020 у справі №640/21536/19.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, є необхідним врахувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.
Таким чином, оскільки у наказі не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, у спірних правовідносинах відсутні дійсні, фактичні підстави для прийняття наказу №771к від 21 березня 2023 року та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю ФОП ОСОБА_1 у формі фактичної перевірки, що в свою чергу, в тому числі з урахуванням наведених нижче підстав, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Також суд зазначає, що зі змісту акту фактичної перевірки від 30.03.2023 №5042/02-32-07-05/ НОМЕР_1 вбачається, що порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, встановлено контролюючим органом на підставі аналізу даних інформаційної системи СОД РРО за період з 01.01.2022 по 29.03.2023, як вчинення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку, проведених через РРО у магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , на загальну суму 1000557,56 грн, з роздрукуванням розрахункових документів (фіскальні чеки формою ФКЧ-1) невстановленої форми, а саме: встановлена відсутність цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої, серії та номеру).
Водночас, фактична перевірка проведена у період з 22 березня 2023 року по 30 березня 2023 року (проте термін перевірки склав 1 добу).
Відповідно до пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладемо на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПКУ).
Отже, використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок.
Відповідно до пункту 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно підпункту 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захист) прав споживачів.
Пунктом 80.8 ст. 80 ПК України визначено, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Підпункт 14.1.264 п.14.1 ст.14 хронометраж - процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується контролюючими органами з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.
Відповідно до п.п.20.1.9 п.20.1.9 ст.20 ПКУ податковий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПКУ).
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження.
Однак, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії, не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий Акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Крім того, колегія суддів вважає, що база даних системи обліку даних РРО, за своєю суттю є податковою інформацією, та не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах, має бути досліджена саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Втім, як убачається із змісту Акту перевірки від 30.03.2023 року №5042/02-32-07-05/1800317854, відповідачем, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі ФОПом у період з 01.01.2022 по 29.03.2023 року розрахункових документів за продані алкогольні напої, що підлягають маркуванню марками акцизного податку, які не містять обов`язкових реквізитів, а саме, - цифрового значення штрих коду марки акцизного податку на алкогольні напої (інформацію про серію та номер марки акцизного податку). Відповідне посилання в Акті на першу розрахункову операцію з наведенням певних даних, не спростовує вищенаведеного.
Крім того, до Акту перевірки, фіскальних чеків (копій), які б надали можливість їх ідентифікувати - не долучено.
Колегія суддів вважає, що інформація податкової, щодо наявності чеків реалізації алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню марками акцизного податку (МАП), без зазначення обов`язкових реквізитів цифрового значення штрихового коду МАП в Акті перевірки (або в додатках до Акту), у розумінні ст.73 КАС України не є належним доказом відображення господарських операцій, на підставі яких можливо встановити наявність/відсутність порушень позивачем положень Закону України №265/95-ВР, визначених у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржуються.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Будь-яких доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки, відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
Колегія суддів зазначає, що зазначена в доповідній записці податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
На думку колегії суддів, саме через належне опрацювання отриманої інформації, проведене відповідно до норм податкового законодавства, контролюючий орган зобов`язаний довести факт податкового порушення, а не лише констатувати факт порушення п.1,2 ст.3 ЗУ №265/95-ВР від 06.07.1995р.
Окрім того, відповідно до змісту Акту фактичної перевірки від 30.03.2023 встановлено, що за період з 01.01.2022 року по 29.03.2023 року проведено розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею невідповідних розрахункових документів на загальну суму 1000557,56 грн. Перша розрахункова операція 01.01.2022 р. 10:15 чек №262628 на суму 181,00 грн.
На підставі зазначеного Акту, контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення форми «С» від 25.04.2023 №0055530705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 1500 745,84 грн. (181,00 грн + 1500564,84 грн), де:
- 181,00 грн. (181,00 х 100%) - за роздрукування через РРО розрахункових документів невстановленої форми, вчинене вперше;
- 1500564,84 грн. (1000376,56 грн. х 150%) - за кожне наступне вчинене порушення щодо роздрукування через РРО розрахункових документів невстановленої форми (а.с.9,20).
Таким чином, загальна суму зазначена в Акті не є тотожньою загальній сумі в оскарженому податковому повідомленні-рішенні, що ставить під сумнів правильність обрахування і суми штрафної санкції в числовому її виразі.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами і не може грунтуватися на припущеннях.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2023 року.
Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.
