ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 918/119/21
Провадження № 12-20гс23
І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
1. Вважаю правильним вирішення Великою Палатою Верховного Суду цієї справи. Однак не згодний із певними мотивами постанови, а саме:
(а) із застосуванням до спірних правовідносин припису частини першої статті 28 Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон № 1087-IV), який стосовно виділення як різновиду реорганізації кооперативу текстуально не узгоджений із приписами частини першої статті 104 і статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо видів реорганізації юридичної особи та виділу (Закон № 1087-IV набрав чинності 27 серпня 2003 року, тоді як ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року й оновив правове регулювання стосовно реорганізації юридичних осіб);
(б) із неврахуванням раніше сформульованого висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 109 «Виділ» ЦК України;
(в) із тлумаченням положень ЦК України про реорганізацію юридичної особи та виділ у світлі приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України), тоді як з огляду на відмінність сфер правового регулювання вказаних законів значення певних термінів в одному із цих кодексів не зумовлює необхідність надання такого ж значення аналогічному терміну в іншому кодексі;
(г) із відступом від висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що виділ не є видом реорганізації юридичної особи.
ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
2. 15 лютого 2021 року керівник Дубенської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» (далі - СВК «Нива») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива Шепетин» (далі - ТзОВ «Щедра Нива Шепетин»), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Дубенська районна державна адміністрація (далі - Дубенська РДА) та Смизька селищна рада. Просив:
2.1. Розірвати договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення, укладений 18 лютого 2004 року Дубенською РДА із СВК «Нива» (далі - договір оренди).
2.2. Витребувати у ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» та повернути державі в особі Рівненської ОДА земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 713,2 га.
3. Мотивував позовну заяву так:
3.1. 18 лютого 2004 року Дубенська РДА уклала із СВК «Нива» договір оренди. За умовами цього договору СВК «Нива» отримала в оренду земельну ділянку загальною площею 713,2 га із земель запасу (лісового фонду) Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення лісового господарства.
3.2. 6 серпня 2018 року загальні збори членів СВК «Нива» ухвалили рішення про виділ із СВК «Нива» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» (протокол № 2).
3.3. 9 жовтня 2018 року ці збори затвердили розподільчий баланс і визначили, що ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» є правонаступником СВК «Нива» щодо прав та обов`язків орендаря за договором оренди, укладеним 18 лютого 2004 року (протокол № 3).
3.4. 10 серпня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесли запис про державну реєстрацію ТзОВ «Щедра Нива Шепетин».
3.5. Передання СВК «Нива» права оренди спірною земельною ділянкою за розподільчим балансом і без відповідного узгодження з орендодавцем суперечить вимогам законодавства й умовам укладеного договору оренди. Тому цю ділянку слід витребувати з незаконного користування ТзОВ «Щедра Нива Шепетин», а договір оренди - достроково розірвати.
3.6. Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та залучення ним третьої особи до використання цієї ділянки і до внесення орендної плати орендодавцю (крім передання об`єкта оренди в суборенду у випадках, передбачених договором оренди) виходять за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.
3.7. Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи. Це один зі способів створення юридичної особи. Внаслідок виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном попередньої юридичної особи, яка не припиняється.
3.8. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків (частина перша статті 8-1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV)).
3.9. Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передання права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця підтверджує невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону № 161-XIV та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18).
3.10. 25 листопада 2020 року Дубенська місцева прокуратура направила Рівненській ОДА лист № 38/1-2330вих-20 про виявлені порушення законодавства та вжиття заходів щодо усунення таких порушень. Згідно з листом-відповіддю від 23 грудня 2020 року № 10916/0/01-22/20 Рівненська ОДА не вжила достатніх заходів для усунення цих порушень.
3.11. Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне передання в оренду земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
(2) Зміст рішення суду першої інстанції
4. 22 лютого 2022 року Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Аргументував так:
4.1. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов`язки кооперативу переходять до його правонаступників (стаття 28 Закону № 1087-IV).
4.2. Саме Закон № 1087-IV, який прийняли пізніше ніж ЦК України, треба застосовувати до відносин, які виникли між СВК «Нива» та ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» щодо реорганізації та правонаступництва.
4.3. Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
4.4. Договір оренди не передбачає такої підстави для зміни його умов або припинення як реорганізація юридичної особи-орендаря.
4.5. Орендар не мав отримувати жодного погодження в орендодавця, оскільки відбувся перехід прав та обов`язків орендаря за договором оренди від СВК «Нива» до ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» у порядку правонаступництва.
4.6. У позовній заяві відсутні обґрунтування того, як перехід права оренди у порядку правонаступництва від СВК «Нива» до ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» порушив права позивача. ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» використовує спірну земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (цього позивач не спростовує), вносить необхідні платежі, тобто виконує всі обов`язки орендаря, передбачені договором оренди.
(3) Зміст постанови апеляційного суду
5. Північно-західний апеляційний господарський суд розглядав цю справу двічі.
6. 17 січня 2023 рокуПівнічно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про задоволення позову. Обґрунтував так:
6.1. Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи. Це один зі способів її створення. Особливістю виділу є те, що створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи, яка не припиняється.
6.2. Законодавець не визначає видом реорганізації виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України).
6.3. На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа-сторона договору, а замість неї такою стороною за законом стає її правонаступник) у випадку виділу закон не передбачає збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за ним до особи, створеної у результаті виділу. Це пояснюється тим, що сторона договору, з якої виділена нова юридична особа (особи), продовжує існувати і не припиняється.
6.4. Право оренди землі, яке СВК «Нива» набув за договором оренди, фактично передали іншій (новоствореній) юридичній особі - ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» - без згоди орендодавця та всупереч вимогам статті 8-1 Закону № 161-XIV.
6.5. Залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі й оплати орендної плати з фактичним припиненням орендарем діяльності з безпосереднього використання орендованої земельної ділянки (крім її передання у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі) виходить за межі господарської діяльності, яку орендар може здійснювати без погодження із орендодавцем (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18).
6.6. Оскільки ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» без належних правових підстав використовує спірну лісову земельну ділянку, її треба витребувати та повернути у власність держави в особі Рівненської ОДА.
(4) Зміст касаційних скарг
7. 9 лютого 2023 року ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» подало касаційну скаргу. Просило зупинити виконання постанови апеляційного суду, скасувати її та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Мотивувало так:
7.1. Апеляційний суд не врахував відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 28 Закону № 1087-IV. Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18, на яку звернув увагу апеляційний суд, не стосується реорганізації кооперативів, а правовідносини у справах № 291/1009/18 і № 918/119/21 не є тотожними, бо відрізняються за суб`єктним складом і матеріально-правовим регулюванням.
7.2. Апеляційний суд не врахував, що Закон № 1087-IV є спеціальним щодо ЦК України, і за цим Законом виділ є формою реорганізації кооперативу, що виключає можливість розірвання договору.
7.3. Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України (у редакції, чинній на момент виділу) під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується. Отже, з точки зору податкового законодавства виділ є формою реорганізації.
7.4. На момент укладення договору оренди стаття 8-1 була відсутня у Законі № 161-XIV, а відповідні приписи Земельного та Лісового кодексів України набрали чинності лише 29 березня 2006 року, що згідно зі статтею 58 Конституції України не дозволяє їх застосувати.
7.5. Самостійне господарювання на землі з дотриманням умов договору оренди - це «право орендаря, а не обов`язок, що не дає підстав для розірвання» договору. ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» не змінила мету договору, сплачує орендну плату.
7.6. Апеляційний суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 листопада 2022 року у цій справі щодо застосування статті 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону № 161-XIV та положень договору (згідно з цією постановою суд направив справу на новий апеляційний розгляд). Хибно виснував про те, що фактичне невикористання СВК «Нива» земельної ділянки та її передання у користування ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» без згоди орендодавця суперечить приписам статті 8-1 Закону № 161-XIV та є підставою для дострокового розірвання договору згідно зі статтею 651 ЦК України і статті 32 Закону № 161-XIV.
8. 14 лютого 2023 року СВК «Нива» подав касаційну скаргу. Просив зупинити виконання постанови апеляційного суду, скасувати її та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Навів аргументи, близькі за змістом до тих, які були у касаційній скарзі ТзОВ «Щедра Нива Шепетин».
(5) Зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
9. 15 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою касаційні скарги задовольнила частково:
9.1. Постанову апеляційного суду змінила у мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови Великої Палати Верховного Суду щодо вимог про розірвання договору оренди та про повернення державі в особі Рівненської ОДА земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 713,2 га, яка знаходиться на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області та є предметом договору оренди.
9.2. Постанову апеляційного суду скасувала у частині задоволення вимоги про витребування земельної ділянки від ТзОВ «Щедра Нива Шепетин». У задоволенні цієї вимоги відмовила.
9.3. Залишила постанову апеляційного суду без змін у резолютивній частині щодо задоволення вимог про розірвання договору оренди та про повернення державі вказаної земельної ділянки.
10. Мотивувала так:
10.1. «Правове визначення» виділу окреслено й іншими, крім ЦК України, нормативно-правовими актами. Так, відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється, зокрема, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів іншими платниками податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
10.2. Виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.
10.3. Суперечностей (колізії) між приписами частини першої статті 104 ЦК України та частини першої статті 28 Закону № 1087-IV немає. У частині першій статті 104 ЦК України визначені види реорганізації юридичної особи, за яких юридична особа припиняється, тоді як частина перша статті 28 Закону № 1087-IV установлює способи реорганізації кооперативу безвідносно до збереження юридичною особою (кооперативом), що реорганізується, «правового статусу».
10.4. Треба відступити від висновків (а) Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18, і (б) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 904/2251/18, від 15 січня 2020 року у справі № 904/11903/16 і від 21 січня 2020 року у справі № 904/8538/16, про те, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи.
10.5. У контексті спірних правовідносин, які стосуються відчуження орендарем виділеній з нього юридичній особі права оренди земельної ділянки державної власності, норми статті 8-1 Закону № 161-XIV (що встановлюють спеціальні обмеження для відчуження орендарем права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності) є спеціальними щодо загальної норми частини четвертої статті 32 цього Закону про те, що реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору.
10.6. СВК «Нива» усупереч встановленій законом забороні відчужив на користь ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» право оренди земельної ділянки державної власності, тобто повівся недобросовісно як щодо орендодавця, так і щодо виконання імперативних вимог закону. Так само не є добросовісною поведінка ТзОВ «Щедра Нива Шепетин», яке не могло не знати про чітку законодавчу заборону на будь-яке відчуження права оренди, у тому числі на користь ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» за розподільчим балансом. СВК «Нива» не виконав свого обов`язку орендаря, встановленого в абзаці третьому частини другої статті 25 Закону № 161-XIV. Це є підставою для дострокового розірвання договору оренди відповідно до частини першої статті 32 цього Закону.
10.7. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТзОВ «Щедра Нива Шепетин», належним способом захисту порушеного права власності держави буде повернення їй цієї ділянки, а не витребування останньої.
ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
11. Погоджуюся із резолютивною частиною постанови Великої Палати Верховного Суду та мотивами, які стосуються розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки орендодавцеві. Внаслідок виділу безперечно відбувається відчуження активів за розподільчим балансом. У спірних правовідносинах орендар - СВК «Нива» - відчужив новоствореній (шляхом виділу із орендаря) юридичній особі - ТзОВ «Щедра Нива Шепетин» - право оренди земельної ділянки. Це прямо суперечило забороні, встановленій на час такого відчуження у частині першій статті 8-1 Закону № 161-XIV. Тому була підстава для розірвання договору оренди та для повернення земельної ділянки власникові. Проте не погоджуюся з мотивами Великої Палати Верховного Суду, які стосуються інтерпретації поняття виділу однієї юридичної особи як різновиду реорганізації іншої.
12. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
13. Отже, прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Крім того, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, вже містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 42)).
14. Інакше кажучи, ЦК України для регулювання цивільних відносин має пріоритет перед іншими законами, які регулюють однопредметні відносини. Тому за загальним правилом у разі колізії між приписами ЦК України й інших законів незалежно від часу їхнього прийняття та набрання чинності треба застосовувати приписи саме ЦК України. З огляду на це помилковими є:
(а) посилання у постанові Великої Палати Верховного Суду як на підставу віднесення виділу до різновидів реорганізації на Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року (абзац третій частини сьомої статті 24), Закон України «Про безпечність та гігієну кормів» від 21 грудня 2017 року (речення перше частини сімнадцятої статті 14), Закон України «Про оренду державного і комунального майна» від 3 жовтня 2019 року (частина третя статті 20), Закон України «Про страхування» від 18 листопада 2019 року (абзац другий частини першої статті 51);
(б) застосування Великою Палатою Верховного Суду до спірних правовідносин припису частини першої статті 28 Закону № 1087-IV, який стосовно виділення як різновиду реорганізації кооперативу текстуально не узгоджений із приписами частини першої статті 104 і статті 109 ЦК України щодо видів реорганізації юридичної особи та виділу (Закон № 1087-IV набрав чинності 27 серпня 2003 року, тоді як ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року й оновив залишки радянського правового регулювання стосовно реорганізації юридичних осіб).
15. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина перша статті 104 ЦК України).
16. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (частина перша статті 109 ЦК України).
17. З огляду на ці приписи можна зробити такі висновки: (а) припинення юридичної особи поділяється на два види: реорганізацію та ліквідацію (тобто юридична особа припиняється як унаслідок її ліквідації, так і внаслідок її реорганізації); (б) перелік видів реорганізації юридичної особи є вичерпним; (в) припинення юридичної особи внаслідок реорганізації має наслідком перехід до правонаступників усього її майна, прав та обов`язків, а не лише частини з них; (г) якщо внаслідок прийняття рішення юридичної особи вона не припиняється, а відбувається відчуження частини її майна, прав та обов`язків новоствореній шляхом виділу юридичній особі, то це не є реорганізацією першої і відповідно не є її припиненням.
18. Велика Палата Верховного Суду раніше правильно вказувала на те, що наслідком виділу за статтею 109 ЦК України є створення нової юридичної особи, а не припинення тієї, з якої цей виділ відбувається (див. постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (пункти 6.9, 6.12), від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18(пункти 6.9, 6.11)). Тобто виділ не є ні реорганізацією (жодним із її різновидів), ні тим більше ліквідацією юридичної особи як способів припинення останньої. Однак у пункті 6.16 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 Велика Палата Верховного Суду використала словосполучення «за наслідками реорганізації у спосіб виділу», яке за змістом суперечить ідеї, застосованій у попередніх пунктах (аналогічно - у пункті 6.23 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15). Тому у постанові у справі № 918/119/21 був сенс уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 6.16 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, а також у пункті 6.23 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, виключивши вказівку у ньому на те, що реорганізація відбувається у «спосіб виділу» та привівши цей висновок у відповідність зі сформульованим у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18(пункти 6.9, 6.11).
19. Застосоване Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 918/119/21 тлумачення поняття виділ (виділення) як різновиду реорганізації юридичної особи узгоджується з відповідним правовим регулюванням, яке Україна «успадкувала» від Союзу РСР і Української РСР й частково імплементувала у Господарський кодекс України (далі - ГК України). Однак переконаний, що така інтерпретація не є узгодженою з приписами ЦК України.
20. Реорганізація (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) і припинення діяльності (ліквідація) кооперативу провадяться за рішенням його загальних зборів (частина перша статті 15 Закону Союзу РСР «Про кооперацію в СРСР» від 26 травня 1988 року, який тривалий час був чинним в Україні після проголошення її незалежності).
21. Отже, Закон Союзу РСР «Про кооперацію в СРСР» розмежовував реорганізацію та «припинення діяльності» кооперативу. Передбачав, що припиненням діяльності кооперативу є його ліквідація, а виділення є різновидом реорганізації кооперативу поряд зі злиттям, приєднанням, «розділенням» і перетворенням.
22. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу (речення перше частини першої статті 34 Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» від 27 березня 1991 року у первинній редакції).
23. Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами (частина друга статті 5 цього Закону у первинній редакції).
24. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства (абзац другий частини шостої статті 34 Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» у первинній редакції).
25. Згідно із Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР"» від 14 жовтня 1992 року, який набрав чинності 23 листопада 1992 року, назва Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» була змінена на Закон України «Про підприємства в Україні». Останній (включно з приписами, які регламентували виділення як різновид реорганізації юридичної особи) діяв до набрання чинності ГК України 1 січня 2004 року (одночасно з набранням чинності ЦК України)[1]. Із Законом України «Про підприємства в Україні» був узгоджений, зокрема, і Кодекс законів про працю України, в останній частині статті 36 якого згадка про виділення як про різновид реорганізації підприємства з`явилася згідно із Законом України «Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору, до Кодексу законів про працю України» від 19 січня 1995 року (набрав чинності 21 лютого 1995 року).
26. З огляду на вказане Закон № 1087-IV, який набрав чинності 27 серпня 2003 року, передбачав ті види реорганізації кооперативу, які були встановлені у Законі України «Про підприємства в Україні» та у Законі Союзу РСР «Про кооперацію в СРСР».
27. Суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб`єкта господарювання з додержанням вимог законодавства (частина перша статті 56 ГК України у первинній редакції).
28. Суб`єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб`єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частина друга статті 56 ГК України у первинній редакції).
29. Припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду (частина перша статті 59 ГК України у первинній редакції).
30. У разі поділу суб`єкта господарювання усі його майнові права і обов`язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб`єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки реорганізованого суб`єкта (частина четверта статті 59 ГК України у первинній редакції).
31. З наведених приписів зрозуміло, що ГК України на момент набрання ним чинності містив внутрішню суперечність: у частині першій статті 56 передбачав, що виділення є окремим різновидом реорганізації юридичної особи поряд зі злиттям, приєднанням, поділом і перетворенням, а у частині першій статті 59 вказував різновидами реорганізації лише чотири останні. Крім того, у частині другій статті 56, як можна зрозуміти із конструкції «поділ (виділення)», ГК України ототожнив виділення із поділом.
32. Надалі за Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року, що набрав чинності 28 березня 2014 року, частина перша статті 56 була викладена у новій редакції. Згідно з нею виділ (цей термін застосований на заміну терміну «виділення») у ГК України більше не вказаний як різновид реорганізації юридичної особи.
33. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом» від 13 травня 2014 року, який набрав чинності 7 липня 2014 року, виклав статтю 59 «Припинення суб`єкта господарювання» ГК України у такій редакції: «Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону». Так зі статті, яка регламентувала припинення суб`єкта господарювання, був виключений, зокрема, припис щодо виділення.
34. Отже, ні станом на момент виділу з СВК «Нива» новоствореної юридичної особи - ТзОВ «Щедра Нива Шепетин», - ні станом на день прийняття постанови у цій справі Великою Палатою Верховного Суду виділ для цілей регулювання цивільних відносин не розглядався як різновид реорганізації юридичної особи, а «застарілий» (такий, що не цілком відповідає ЦК України) припис статті 28 Закону № 1087-IVне можна було застосовувати у частині, що суперечить приписам частини першої статті 104 і статті 109 ЦК України.
35. Для обґрунтування того, що виділ є різновидом реорганізації юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові помилково застосувала припис ПК України. Фактично тлумачення зазначених вище приписів ЦК України було підпорядковане інтерпретації поняття «реорганізація платника податків» в акті, який цивільні відносини не регулює.
36. Закони, які поширюються на різні види галузевих відносин, можуть використовувати одні й ті самі терміни у відмінних значеннях. Тому тлумачення понять, які позначені цими термінами, має відбуватися відповідно до предметної сфери їхнього застосування.
37. Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передачу частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
38. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 ЦК України).
39. Переконаний, що так само, як цивільне законодавство за загальним правилом незастосовне до регулювання податкових відносин, так і податкове законодавство незастосовне до регулювання цивільних відносин, зокрема й відносин із реорганізації юридичної особи та виділу. Інакше кажучи, у ПК України терміни, які також використані у ЦК України, можуть мати відмінне значення, але лише для цілей регулювання податкових відносин (тобто для цілей податкового законодавства термін «реорганізація» може мати і має стосовно платника податків дещо інше значення, ніж той самий термін у ЦК України). Підстав поширювати такі значення на регулювання цивільних відносин у Великої Палати Верховного Суду не було. Отже, застосування припису ПК України для тлумачення припису ЦК України є хибним.
40. З огляду на викладене у Великої Палати Верховного Суду не було підстав відступати від висновку про те, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18 і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2019 року у справі № 904/2251/18, від 15 січня 2020 року у справі № 904/11903/16 та від 21 січня 2020 року у справі № 904/8538/16.
ІV. ВИСНОВКИ
41. Вважаю хибним підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 918/119/21 до інтерпретації виділу однієї юридичної особи як різновиду реорганізації іншої. Такий підхід не відповідає правовому регулюванню, запровадженому ЦК України з 1 січня 2004 року (тобто пізніше, ніж набрав чинності Закон № 1087-IV, припис частини першої статті 28 якого у сукупності з положенням підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України помилково дозволив Великій Палаті Верховного Суду вважати, що виділення / виділ однієї юридичної особи є саме різновидом реорганізації іншої).
42. У постанові у справі № 918/119/21 Велика Палата Верховного Суду мали б уточнити її висновок, викладений у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (пункті 6.16) і від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (пункт 6.23), виключивши вказівку у ньому на те, що реорганізація відбувається у «спосіб виділу». Так можна би було привести цей висновок у відповідність зі сформульованим у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (пункти 6.9, 6.11).
Суддя Д. А. Гудима
[1] На такому законодавчому регулюванні було засноване відповідне регулювання на підзаконному рівні. Так, наприклад, відповідно до абзаців другого та третього пункту 2 затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, «реорганізація підприємства - припинення діяльності підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених підприємств усіх майнових прав та обов`язків колишнього підприємства», «дата реорганізації підприємства - момент оформлення роздільного акта (у разі виділення чи поділу підприємства) або оформлення передавального акта (у разі злиття, приєднання та перетворення підприємства)».
