БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/215/23
Справа № 356/711/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.12.2023 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Хоменко Т. А.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
ВСТАНОВИВ:
До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з вказаним вище позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову вказувала, що 09.10.2010 між сторонами був укладений шлюб. Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Березанського міського суду Київської області від 01.08.2023 шлюб між сторонами розірвано. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач здоровий, працездатний, працює в м. Києві, проте у добровільному порядку необхідну та достатню матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. За таких обставин, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а також допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 19.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому проти пред`явленого позову заперечив частково,вказав, що після розірвання шлюбу між сторонами питання про визначення місця проживання дитини не вирішувалось. Сторони проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 , та спільно виховують доньку. Відповідач матеріально забезпечує дитину, купив доньці планшет, телефон, надає кишенькові гроші, періодично придбає одяг, щомісячно скидає кошти на банківський рахунок позивача для придбання продуктів харчування для доньки. У квартирі за їх спільним місцем проживання сплачує комунальні послуги та послуги за користування інтернетом. При цьому, відповідач має невисокий дохід, який складається із заробітної плати, що за період з травня 2023 року по вересень 2023 року коливається в межах від 5677,58 грн. до 5719,63 грн., та щорічної орендної плати за земельну ділянку в розмірі 10 913,36 грн. за повний рік користування. За таких обставин, сплата аліментів на утримання дитини в розмірі 5000 грн. щомісяця за умови її повного утримання, ставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Враховуючи вказане, а також з огляду встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1700 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.46-47).
Позивач ОСОБА_1 до суду подала відповідь на відзив, в якій остання проти викладених у відзиві доводів та міркувань відповідача заперечила, вказавши, що разом сторони не проживають, оскільки відповідач з квітня 2022 року переховується до військкомату та місце проживання його невідоме. Крім того, доводи відповідача про отримання ним доходу в розмірі близько 5700 грн. не відповідають дійсності, оскільки позивачу достеменно відомо, що відповідач отримує у ТОВ «Венбест» заробітну плату в розмірі, не менше 20 000 грн. Враховуючи вказане, а також реальний розмір доходів відповідача, просить суд прийняти даний відповідь на відзив, врахувавши наведені в ній обставини, та позов задовольнити в повному обсязі (а.с.86-87).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених в позові, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідач дійсно придбав для дитини телефон та планшет, надавав кишенькові кошти, оплачував інтернет. Офіційно працевлаштований на постійній основі та отримує дохід близько 20 000 грн.,їй це відомо, тому що проживали разом багато років. В квартирі проживає ОСОБА_3 періодично, але вже 2 місяці як відсутній.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили частково, пославшись при цьому на доводи, наведені відповідачем у відзиві.
Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надходило (а.с.96)..
Враховуючи думку позивача, представника відповідача, а також положення ч.1, п.4 ч.3ст.223 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, прийшов до наступних висновків.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з 09.10.2010 сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, розірваному рішенням Березанського міського суду Київської області від 01.08.2023 (а.с.8).
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30.05.2012 Виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області, актовий запис № 3 (а.с.7).
Згідно з довідкою від 18.10.2023 № ВБ000000077, з 30.12.2014 ОСОБА_3 працює в ТОВ «ВЕНБЕСТ» та займає посаду водія автотранспортних засобів групи мобільного реагування; отриманий ним сукупний дохід за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 складає 85 879,23 грн. (без вирахування), сума до виплати (з урахуванням утримання) становить: за жовтень 2022 року - 5732,32 грн., за листопад 2022 року - 5677,58 грн., за грудень 2022 року - 5701,80 грн., за січень 2023 року - 5561,39 грн., за лютий 2023 року - 5699,40 грн., за березень 2023 року - 5697,01 грн., за квітень 2023 року - 5718,98 грн., за травень 2023 року - 5697,01 грн., за червень 2023 року - 5677,58 грн., за липень 2023 року - 5719,63 грн., за серпень 2023 року - 5697,01 грн., за вересень 2023 року - 5694,27 грн., всього за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно 68 273,98 грн. (а.с.53).
З додаткової угоди від 17.09.2020 до договору оренди землі від 18.09.2006, зареєстрованого 10.07.2019 за № 32408592, вбачається, що ОСОБА_3 здає в оренду СТОВ «Придніпровський край» належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3225587400:06:003:0053 площею 2,7698 га, розмір орендної плати за повний рік користування земельною ділянкою становить 10 913,36 грн. (а.с.54-60).
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Одним із способів утримання, відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, є стягнення аліментів за рішенням суду.
Положеннями ч. 3 ст.181 Сімейного Кодексу України пердбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, за наведених обставин, відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, разом з тим, від виконання вказаного обов`язку відповідач як батько ухиляється, що є підставою для стягнення з останнього аліментів.
При вирішенні питання щодо встановлення розміру аліментів судом враховано матеріальний стан сторін, те, що малолітня дитина проживає разом з матір`ю, батько періодично приймає участь в матеріальному забезпеченні дитини, домовленості між батьками про сплату аліментів на момент звернення до суду не досягнуто. Крім того, відповідач є працездатним, фізично здоровим, утриманців та інших аліментних зобов`язань не має, не має певних доведених обов`язкових і обтяжуючих його фінансовий стан утримань та виплат з доходу, має постійне місце роботи та дохід, що характеризує його майновий стан, а також вказує на можливість надання матеріальної допомоги.
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц, постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Доводи позивачки про розмір отримуваного відповідачем доходу в 20 000 грн. та отримання ним заробітної плати неофіційно жодним чином не підтверджені.
Посилання як позивача, так і представника відповідача на оголошення про вакансії з сайту «work.ua» в інтернеті не свідчать про розмір фактично отримуваного відповідачем доходу за місцем його роботи, тому не приймаються до уваги (а.с.86-87,98-99).
Суд також не приймає до уваги акт обстеження житлово-побутових умов № 843 від 24.10.2023, оскільки за своєю правовою природою вказаний документ ґрунтується виключно на свідченнях осіб, що не були допитані в судовому засіданні, що порушує принцип безпосередності дослідження доказів (а.с.52).
Окрім того, суд також не приймає до уваги як доказ квитанції № 1389232797 від 01.05.2023, № 1369828028 від 09.05.2023, отримувач ПрАТ «Київстар», оскільки вони не містять жодної інформації щодо призначення платежу.
Квитанції щодо переказу ОСОБА_3 власних коштів, отримувачем згідно яких є ОСОБА_4 , не мають дати, що не дає змоги співвіднести їх з даною справою в розрізі обставин, що входять до предмету доказування.
Оплата відповідачем житлово-комунальних послуг за своїми особовими рахунками, є загальними витратами, пов`язаними з утриманням квартири, які відповідач зобов`язаний нести як споживач таких послуг та які випливають із договірних відносин між ним та відповідними постачальниками чи надавачами послуг в порядку, встановленому законом, відтак, жодним чином не впливає на обов`язки останнього щодо дитини.
Квитанції № 268566311 від 08.06.2023, № 263383207 від 23.05.2023, № 261713355 від 09.05.2023, № 259683948 від 22.04.2023, № 285225558 від 09.08.2023, № 280196127 від 21.07.2023, № 276294131 від 08.07.2023, № 272901631 від 22.06.2023, № 305217995 від 07.10.2023, № 299921834 від 22.09.2023, № 295103767 від 08.09.2023, № 289896307 від 23.08.2023, в призначенні платежу не містять інформації про перерахування коштів на користь дитини ОСОБА_4 , тому також відхиляються судом.
За таких обставин, позивачем при зверненні до суду не обґрунтовано у повному обсязі пред`явленої суми та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження достатності (наявності) у відповідача заробітку (доходу), який би надавав можливість визначити суму аліментів саме у такому розмірі.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених фактичних обставин, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 184 СК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн. щомісячно, так як вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає меті зобов`язання щодо утримання, а також забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. А відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 08.09.2023.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 180-182, 184, 191 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.09.2023.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
В решті - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 06.12.2023.
Суддя І. О. Капшученко
