Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №524/6712/23
Провадження №2-а/524/117/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., секретаря - Булаєнко С.М., представника позивача - Бєляєвої О.В., представника відповідача - ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ухвалив таке рішення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 07 вересня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2., було прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до якої встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 прибув до Горішньоплавнінської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (як внутрішньо переміщена особа) й оформив реєстрацію за вищезазначеною адресою, однак до Першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік не з`явився, хоча про обов`язок своєчасно повідомлять про зміну адреси місця проживання (перебування), місця роботи та посади орган де він перебуває на військовому обліку, він обізнаний.
Вважає, що в його діях відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП, а тому постанова N б/н від 07.09.2023 є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Поросив врахувати, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в т. ч. право на захист.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА
В судовому засіданні 13.12.2023 судом було відмовлено у прийнятті відзиву у зв`язку із відсутністю доказів направлення позивачу.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Просила врахувати, що поняття «знятий з військового обліку» не є тотожним «виключений з військового обліку», а тому позивач був зобов`язаний з`явитись до ТЦК для постановки на облік, однак у визначений законом час не здійснив відповідних дій.
Звертала увагу, що протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності позивача.
Вказала, що позивач сплатив штраф в повному обсязі, що свідчить про визнання позивачем правопорушення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
07.09.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченго ч. 2 ст. 210 КУпАП.
В постанові зазначено, що 12.07.2022 військовозобов`язаний ОСОБА_1 прибув до Горішньоплавнінської територіальної громади та став на облік в Управлінні соціального захисту населення Горішньоплавнінської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (як внутрішньо переміщена особа) й оформив реєстрацію за вищезазначеною адресою, однак до Першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік не з`явився, хоча про обов`язок своєчасно повідомлять про зміну адреси місця проживання (перебування), місця роботи та посади орган де він перебуває на військовому обліку, він обізнаний, чим вчинив триваюче правопорушення у вигляді порушення правил військового обліку в особливий період.
НОРМАТИВНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ч.1,2 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
В ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до п.п. 3 п 2 ч. 1, ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_2, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання. Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятись із зазначеного обліку.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з цим, механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921).
Абзац 18 пункт 56 Порядку №921 встановлює, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.
Згідно із абзацем 20 пункт 56 Порядку №921 про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляється відповідні відмітки.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно із ч. 1, 7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Суд відзначає, що для належного притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно: 1) встановити факт порушення; 2) дотриматись процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Щодо факту порушення позивачем вимог ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».
Суд приймає до уваги, що як внутрішньо переміщена особа позивач зареєструвався 12.07.2022, що підтверджується довідкою №1633-5001864680. Тобто, відповідно до вимог ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач мав з`явитись до ТЦК за новим місцем проживання в строк до 19.07.2022.
Суд враховує те, що 18.09.2012 позивач був знятий з військового обліку відповідно до Наказу МОУ №342 від 09.06.2006.
Разом із тим, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.
Відтак, на переконання суду, позивач помилково ототожнює в позовній заяві вказані вище поняття, зазначаючи про відсутність обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання.
15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» (далі - Наказ МОУ №684, який набрав чинності 13.02.2018) зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
Крім того, суд зазначає, що така підстава, як визнання військово-лікарськими комісіями особи непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час відсутня у ч. 5 ст. 37 Закону №2232 для зняття військовозобов`язаного з військового обліку.
Оскільки позивача було саме знято з військового обліку на підставі Наказу МОУ №342, а не виключено з нього, він відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232 повинен був повторно взятий на військовий облік.
Сторонами не заперечувалось те, що позивач до 19.07.2022 до ТЦК не з`явився, що свідчить про порушення ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Разом із тим, суд приймає до уваги положенні ст.77 КАС України відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд відзначає, що у зв`язку із порушенням порядку подання відзиву на позов суд не приймає до уваги подані відповідачем докази.
Оцінюючі доводи позивача з приводу порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд враховує те, що відповідно до ч. 2 ст. 254, ч. 4 ст. 256, ч. 1 ст. 277-2 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Матеріали справи не містять відомостей про дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема своєчасне вручення протоколу та повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, суд враховує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що 01.09.2023 позивач не був присутній в приміщенні ТЦК при складанні протоколу про адміністративне правопорушення(а.с. 145), а його доводи про ознайомлення із змістом протоколу про адміністративне правопорушення лише 05.09.2023 відповідачем не спростовані.
У зв`язку із наведеним, суд вважає, що відповідачем не було доведено дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим суд вважає за можливе оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд.
Суд вважає, що до компетенції суду в даній справі не належить питання про повернення позивачу суми сплаченого штрафу, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Відтак, суд частково задовольняє позов.
З огляду на викладене з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати в сумі 268,40 грн(сплачений позивачем судовий збір), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену 07.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, а справу направити на новий розгляд.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витраті, які складаються із судового збору в сумі 268,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ
