ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2023 р. Справа № 914/92/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокуратури - Букаловська Л.Є.
від позивачів-1,2 - не з`явилися
від відповідача - Гальчишак О.Г., Бідула Г.Д.
від третьої особи - Лакоцька М.П., Бармінова Л.П.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, вих.№24-706ВИХ-23 від 15 вересня 2023 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 22 серпня 2023 року (підписане 31.08.2023), суддя Козак І.Б.
у справі №914/92/23
за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, м. Львів в особі:
позивача-1 Львівської міської ради, м. Львів
позивача-2 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гальчишак Оксани Григорівни, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Середня загальноосвітня школа №100 м. Львова, м. Львів
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, зобов`язання звільнити та передати приміщення
в с т а н о в и в :
30 грудня 2022 року Керівник Галицької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача - Фізичної особи-підприємця Гальчишак Оксани Григорівни про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Гальчишак Оксаною Григорівною; зобов`язання звільнити та передати за актом приймання-передачі Середній загальноосвітній школі №100 м. Львова (балансоутримувачу) приміщення загальною площею 56,2 кв. м та вартістю 673 280 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09 січня 2023 року у справі №914/92/23 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Середню загальноосвітню школу №100 м. Львова.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 серпня 2023 року у справі №914/92/23 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що прокурором не обґрунтовано належними доказами підстав для звернення з цим позовом до суду; при цьому, підтверджено факт використання спірного приміщення для безкоштовного обслуговування учасників освітнього процесу; не враховано, що спірне приміщення не використовується школою безпосередньо у навчальному процесі у зв`язку з невідповідністю його (приміщення) санітарним і технічним нормам, а також цільовому призначенню згідно з технічним паспортом - перукарня; термін дії договору продовжений на час воєнного стану; ФОП Гальчишак О.Г. внесено зміни до видів її економічної діяльності, якими станом на 18.07.2023 є, зокрема, надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), інші види освіти. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним договору №З-12040-20 від 24.01.2020 відсутні, що є підставою для відмови у задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення, суд зазначив, що така є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, відтак, в її задоволенні суд також відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09 січня 2023 року у справі №914/92/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що спірний договір оренди суперечить положенням ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту», якою встановлено заборону на використання об`єктів освіти не за освітнім призначенням, оскільки метою такого договору було використання відповідачем спірного приміщення під перукарню. Крім цього, зазначає, що укладення спірного договору оренди суперечить наказу Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30 грудня 2014 року «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», оскільки, приміщення перукарні є евакуаційним виходом з першого поверху. Разом з цим, апелянт посилається на бездіяльність позивачів у справі, які не вживали жодних заходів на захист інтересів держави, відтак, вважає підставним звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що ФОП Гальчишак О.Г. здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства, спірне приміщенням використовує протягом 10 років, як орендар належним чином виконує умови договору оренди, в тому числі і щодо сплати орендної плати. Наголошує, що за інформацією балансоутримувача - Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова спірне приміщення ніколи не використовувалося для навчального процесу, оскільки таке не відповідає санітарним та технічним вимогам. Також відповідач зазначає, що ним надаються, зокрема і послуги для учасників навчального процесу - учнів, що навчаються у СЗШ №100 м. Львова, в тому числі і внутрішньо переміщеним особам.
У письмових поясненнях третя особа - Середня загальноосвітня школа №100 м. Львова просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури - без задоволення. Зокрема, зазначає, що за даними технічного паспорта ЛОКП БТІ та ЕО від 27 серпня 2002 року спірне нежитлове приміщення є приміщенням перукарні, разом з тим, воно не використовувалося школою у навчальному процесі, з огляду на його невідповідність санітарним та технічним вимогам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09 січня 2023 року у справі №914/92/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники третьої особи в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у письмових поясненнях.
Представники позивачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка представників позивачів в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, відповідача та його представника, а також представників третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у 2013 році Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради оголошено конкурс на надання в оренду приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Величковського, 14а, загальною площею 56,2 кв. м, яке знаходиться на балансі СЗШ №100 м. Львова. За результатами конкурсу, переможцем такого стала ФОП Гальчишак О.Г., з якою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради уклало договір оренди нерухомого майна, який неодноразово продовжувався.
Так, 24 січня 2020 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (в тексті договору - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гальчишак Оксаною Григорівною (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди №З-12040-20 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого, а саме: розділу 1, орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 28.12.2019 року №634-О та договору оренди від 22.12.2016 року №З-10342-16 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова (в тексті договору - балансоутримувач), а саме: приміщення першого поверху загальною площею 56,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Величковського, 14а, з індексами приміщень: 1,2,3,4,5, відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 27.08.2002, вартістю станом на 30 листопада 2019 року 673 280, 00 грн. без ПДВ, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом Управління комунальної власності від 10.01.2020 №3155/е.
Відповідно до п.2.1 Договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для надання перукарських послуг.
Приймання-передачу об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору (п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору).
У п.4.1 Договору сторони погодили термін договору оренди, а саме: на 2 роки 364 дні з 24 січня 2020 року до 23 січня 2023 року включно.
Згідно з п.5 постанови КМУ від 27 травня 2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що договір оренди №З-12040-20 нерухомого майна від 24 січня 2020 року є продовженим на період дії воєнного стану в Україні та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Наведене не заперечувалося сторонами. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відтак, на час розгляду спору вказаний договір є чинним, а об`єкт оренди не повернутий балансоутримувачу.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у комунальній власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради перебувають наступні об`єкти нерухомого майна:
-будівля під літ. «А-2» загальною площею 3387.0 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 25579767, яка зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності від 19.09.2008, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням № 959 від 19.09.2008;
-будівля під літ. «Б-1» загальною площею 56,2 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1784961046101, яка зареєстрована на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 74 від 25.01.2019. листа РВ ФДМ України по Львівській області № 03-13-01007 від 08.02.2019 та технічного паспорта, складеного ЛОДК БТІ та ЕО 27.08.2002 (спірне приміщення - об`єкт оренди).
Вказані будівлі знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Величковського, 14а та перебувають на балансі Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова.
Разом з тим, згідно з даними технічного паспорта ЛОКП БТІ та ЕО від 27.08.2002, який є однією із підстав реєстрації права власності на будівлю під літ. «Б-1», вказане нежитлове приміщення загальною площею 56,5 кв.м. за його цільовим призначенням є приміщенням перукарні та складається з наступних частин: 1 - коридор, 2 - підсобне приміщення. 3 - зал. 4 - зал. 5 - службове приміщення.
Згідно з висновком про вартість майна, затвердженим наказом Управління комунальної власності від 10.01.2020 №3155/е, станом на 30.11.2019, нежитлові приміщення площею 56,2 кв.м., що є об`єктом оренди, - це вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване в одноповерховій цегляній будівлі, розташоване між початковою школою (з лівої сторони, стіна в стіну) та прибудоване правою стороною (спільна стіна) до будівлі гуртожитку. Раніше в приміщеннях об`єкта оренди були складські і допоміжні приміщення школи. Вхід в об`єкт оренди здійснюється через окремий вхід безпосередньо з міжбудинкового подвір`я, вікна приміщення виходять у подвір`я, більша частина приміщень не має денного освітлення.
У листі Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів №260109-вих-140 від 03.06.2022 зазначено, що приміщення будівлі під літ «Б-1» площею 56,2 кв.м. є частиною будівлі під літ. «А-2», згідно технічного паспорта від 29.02.2008.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:
-будівля під літ. «А-2» загальною площею 3387,0 кв.м. по вул. І. Величковського, 14-а у м. Львові належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради та на праві оперативного управління Середній загальноосвітній школі №100. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 19.09.2008 серія та номер САС №135900, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням №959 від 19.09.2008.
-будівля під літ. «Б-1» загальною площею 56,2 кв.м. по вул. І. Величковського, 14-а у м. Львові належить на праві комунальної власності Львівській міській раді. Підстава виникнення права власності - рішення, серія та номер 74 від 25.01.2019, видавник виконавчий комітет Львівської міської ради; лист №03013-01007 від 08.02.2019, виданий Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області.
Згідно з листом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих11678 від 08.02.2022, будівлі під літ. «А-2» площею 3387,0 кв.м. та «Б-1» площею 56,2 кв.м., за адресою: вул. 1.Величковського, 14-а, м. Львів, належать до комунальної власності Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради. Будівля «А-2», у тому числі будівля «Б-1» перебувають на балансі Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова.
Згідно з п.1.1 Статуту середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова, затвердженого наказом начальника Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №3 від 12.01.2004, Середня загальноосвітня школа №100 м. Львова - загальноосвітній навчальний заклад 1-3 ступенів, створений за розпорядженням №624 від 02.09.1995 виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів, знаходиться у комунальній власності Львівської міської ради.
У грудні 2022 року Керівник Галицької окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача - ФОП Гальчишак О.Г. про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Гальчишак Оксаною Григорівною; зобов`язання звільнити та передати за актом приймання-передачі Середній загальноосвітній школі №100 м. Львова (балансоутримувачу) приміщення загальною площею 56,2 кв. м та вартістю 673 280 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року. Позов мотивовано тим, що спірний договір укладено з порушенням ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту».
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі: Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
Частинами 1,3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Львівська міська рада і Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та зазначив, що вказані органи належним чином не здійснювали захист інтересів держави шляхом вчинення певних дій, зокрема і звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди та повернення спірного нерухомого майна балансоутримувачу.
Як встановлено судом вище, спірне нерухоме майно - будівля під літ. «Б-1» загальною площею 56,2 кв.м. по вул. І. Величковського, 14-а у м. Львові належить на праві комунальної власності Львівській міській раді та перебуває на балансі Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова. При цьому, прокурор наголошує, що позивачами не вчинялися дії для захисту порушених інтересів держави, які полягають у незаконному та нецільовому використанні приміщення освітнього закладу всупереч освітньому призначенню, загрозі збереження існуючої мережі освітніх закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності в умовах воєнного стану в Україні. Неналежне використання спірного майна через бездіяльність позивачів на думку прокурора прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного та культурного розвитку суспільства.
Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор неодноразово звертався до позивачів та повідомляв їх про виявлені порушення, востаннє: Львівську міську раду - листом вих.№14.50/105-4568вих-22 від 22 червня 2022 року та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - листом вих.№14.50/105-4569вих-22 від 22 червня 2022 року, зазначивши в таких про намір звернутися до суду на підставі ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 24 січня 2020 року та повернення орендованого приміщення.
Вказане свідчить про те, що позивачі були обізнані про виявлені прокурором порушення, однак не вчинили заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не зверталися до суду з відповідним позовом з метою повернення спірного приміщення балансоутримувачу, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, з огляду на що, судом першої інстанції і було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: - пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; - встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
У відповідності до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості оренди державного та комунального майна визначено у Законі України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч.6 ст.2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про повну загальну середню освіту».
Згідно з ч.1 ст.79 ЗУ «Про освіту», якою врегульовано фінансово-господарську діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, визначено, що одним із джерел фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
На думку прокурора, спірний договір оренди нерухомого майна укладено сторонами всупереч вимогам ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту», що слугує підставою для визнання такого договору недійсним.
Так, відповідно до ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27 серпня 2010 року затверджено Перелік послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності.
Так, у пп.8 п.5 Переліку у сфері побутових послуг передбачено надання перукарських послуг.
Крім цього, підпунктом 2 п.8 Переліку до інших послуг, які можуть надаватись закладами освіти, віднесено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.
Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03 червня 2020 року «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням як об`єкт оренди, зокрема, майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів. Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
З наведених вище норм законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин комплексно, випливає, що за загальним правилом майно закладів освіти не може використовуватися як об`єкт оренди, проте, існують певні випадки, за яких таке майно може бути передане в оренду. Зокрема, це: якщо такі договори укладаються з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства; якщо таке майно тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти; таке майно може бути предметом договору оренди, укладеного для надання послуг, перелік яких визначено законодавством, в тому числі і для надання перукарських послуг Крім цього, доходи, отримані закладом освіти від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, є одним із джерел фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що об`єктом оренди є нерухоме майно, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №100 м. Львова (балансоутримувач), а саме: приміщення першого поверху загальною площею 56,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Величковського, 14а, з індексами приміщень: 1,2,3,4,5, відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 27.08.2002. Відповідно до п.2.1 Договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для надання перукарських послуг.
Разом з тим, згідно з даними технічного паспорта ЛОКП БТІ та ЕО від 27.08.2002, який є однією із підстав реєстрації права власності на будівлю під літ. «Б-1», спірне нежитлове приміщення загальною площею 56,5 кв.м. за його цільовим призначенням є приміщенням перукарні та складається з наступних частин: 1 - коридор, 2 - підсобне приміщення. 3 - зал. 4 - зал. 5 - службове приміщення.
Численні докази, що містяться у матеріалах справи підтверджують, що спірне приміщення не використовувалося та не використовується закладом освіти з метою забезпечення освітнього процесу, оскільки таке не відповідає санітарним нормам. Приміщення має окремий вхід, який відмежований від входу до школи.
Також як вбачається з листів позивачів та третьої особи, що містяться у матеріалах справи, відповідач надає послуги, зокрема, учням, що навчаються у СЗШ №100, в тому числі і ВПО та дітям пільгових категорій на безоплатній основі та/або на пільгових умовах.
Отже, спірне приміщення, яке не використовувалося закладом освіти для навчального процесу, передано в оренду відповідачу з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, та такі послуги пов`язані із обслуговуванням учасників освітнього процесу (в тому числі учнів - дітей пільгових категорій), що не суперечить ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту».
Більше того, як встановлено судом та це підтверджено сторонами, відповідач належним чином виконує свої обов`язки за договором, в тому числі і в частині оплати орендної плати, що є додатковим джерелом фінансування суб`єкта освітньої діяльності. Так, за період з січня 2020 року по травень 2023 року відповідач сплатив 75 313,12 грн. орендної плати, 1 079,81 грн. плати за землю та 156 454,69 грн. комунальних послуг, що підтверджується довідкою СЗШ №100 м. Львова №133 від 14 липня 2023 року.
Поряд з тим, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні та прокурором суду не надано доказів того, що перебування спірного приміщення в оренді відповідача будь-яким чином перешкоджає навчальному процесу та/або погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у СЗШ №100.
Щодо тверджень прокурора про те, що приміщення перукарні є запасним протипожежним евакуаційним виходом, судом встановлено, що дійсно приміщення - будівля під літ. «Б-1», загальною площею 56,2 кв. м, є п`ятим допоміжним евакуаційним виходом для учнів СЗШ №100 м. Львова, проте, як вбачається з письмових пояснень представників сторін та третьої особи, та це не заперечується ніким з учасників судового процесу, у дирекції навчального закладу наявні ключі від вказаного приміщення та таке може бути використане як додатковий евакуаційний вихід у будь який час, за виникнення такої необхідності.
Отже, підсумовуючи все наведене вище, враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення сторонами при укладенні договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року вимог ЗУ «Про оренду державного і комунального майна», ЗУ «Про освіту», Переліку послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27 серпня 2010 року, а також Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03 червня 2020 року «Деякі питання оренди державного та комунального майна», у зв`язку з чим, відсутні підстави для визнання договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року недійсним.
Разом з тим, оскільки судом встановлено чинність вказаного договору станом на час розгляду справи та відсутність підстав для визнання його недійсним, відтак, позовна вимога прокурора про зобов`язання відповідача звільнити та передати за актом приймання-передачі Середній загальноосвітній школі №100 м. Львова (балансоутримувачу) приміщення загальною площею 56,2 кв. м та вартістю 673 280 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №З-12040-20 від 24 січня 2020 року задоволенню не підлягає.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 22 серпня 2023 року у справі №914/92/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури - без задоволення.
Матеріали справи №914/92/23 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 11 грудня 2023 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
