Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №: 343/1820/23
Провадження №: 1-кп/0343/109/23
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 1-кп/0343/109/23, справа № 343/1820/23, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
за участю: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В :
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
ОСОБА_3 заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:
ОСОБА_3 05 липня 2023 року приблизно об 14 год 00 хв, перебуваючи на території домогосподарства, що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті особистих неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт із ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_9 . У ході вказаного конфлікту у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, у ході конфлікту умисно, кулаком лівої руки наніс ОСОБА_6 один удар у праву ділянку обличчя. Не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , вирвав з рук ОСОБА_9 вила, які останній тримав у руках, та дерев`яним руків`ям вил наніс декілька ударів в різні ділянки тіла ОСОБА_6 , внаслідок чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синці на правій руці та лівій нозі, а також подряпини на обличчі й обох руках.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 21.07.2023, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, синці на правій руці і лівій нозі та подряпини на обличчі та руках, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синці на правій руці і лівій нозі спричинені дією тупих твердих предметів, а подряпини утворилися внаслідок ударно-дотичної чи ковзної дії тупих твердих предметів.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження:
у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та вказав, що 05.07.2023 він працював у будинку ОСОБА_10 . У цей час на земельну ділянку, де розміщений вказаний будинок, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 затягували причіп. Він вийшов до них, щоб з`ясувати в останнього, чому він його оговорює. В цей час потерпіла поралася з сіном з іншої сторони воза. Вони між собою почали висловлюватися нецензурною лексикою. В їх розмову втрутилась ОСОБА_6 , яка підбігла до нього ззаду і нанесла йому граблями удар по плечі з лівої сторони ребра. Тобто до неї він у цей час стояв спиною. Тоді він повернувся через праве плече і правою рукою забрав у неї граблі. Ними він вдарив її по сідницях справа наліво. У цей час вона вже стояла до нього обличчям. Цього удару ОСОБА_8 не бачив. Тоді він викинув граблі на землю. По голові він їй удари не наносив, у лівій руці він тримав пістолет з монтажною піною. У ОСОБА_9 у руках були вила, якими він намагався його вдарити. Однак він знову правою рукою їх відібрав та кинув на траву. Ними він нікого не бив. У потерпілої не могло бути струсу мозку від його одного удару. Після вказаного інциденту вона ще працювала.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що між нею та обвинуваченим склалися неприязні, агресивні відносини. Він останнім часом почав ображати її, принижувати честь і гідність, висловлюватися в її сторону нецензурними словами, погрожує, що вб`є її або завдасть тілесних ушкоджень. Вважає, що такі його дії носять сексуальний характер.
05 липня 2023 року біля 14 години вони з чоловіком притягнули на подвір`я ОСОБА_11 причіп, щоб погрузити на нього сіно. Чоловік почав сіно накидувати вилами, а вона стояла поряд. В цей час до них вибіг ОСОБА_3 , який почав обзивати та вдарив її лівою рукою по голові справа (кулаком по обличчю). Тоді він вирвав з рук її чоловіка вила, якими почав наносити їй удари по цілому тілу (руках, ногах, обличчі). Це все тривало дуже короткий проміжок часу, інцидент виник раптово, удари були один за одним, вона в цей час прикривалась руками, тому не може відтворити їх послідовність, однак на підтвердження, що такі були нанесені в різні частини тіла, вона надала світлини, на яких зафіксовані синці від ударів обвинуваченого. В цей час до них підбіг ОСОБА_12 , який намагався їх розборонити, а її чоловік кричав, щоб обвинувачений припинив її бити, на що останній відповідав, що повбиває їх і вони не будуть ходити по вулиці. ОСОБА_3 бив її дерев`яною частиною руків`я, яке знаходились біля гострих кінців вил, тому чоловік не міг їх у нього відібрати, натомість ОСОБА_12 підбіг до нього ззаду та вирвав їх з рук. Про те, що їй були нанесені удари саме вилами свідчать борозди від ударів на тілі. Після нанесених їй тілесних ушкоджень вона з 05 по 11 липня 2023 року перебувала в лікарні, а після виписки продовжила лікування вдома, де лікується по даний час. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого спричинено шкоду її здоров`ю, вона тривалий час не могла нічого робити, в неї почалися проблеми з тиском, тому просить останнього карати суворо.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
незважаючи на невизнання вини ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться такими доказами:
- показаннями потерпілої, в яких остання вказала на час, місце нанесення їй ударів, місце знаходження кожного з них під час інциденту, ділянки тіла, по яких були нанесені удари, предмет, яким їй ОСОБА_3 їх наносив, та тілесні ушкодження, які утворились в результаті дій обвинуваченого, що описано вище;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що 05.07.2023 біля 14 години вони з дружиною ОСОБА_6 притягнули причіп на подвір`я ОСОБА_11 , де мали погрузити сіно. Коли вони почали складати сіно, до них підбіг ОСОБА_3 зі словами: "Чому дочка казала, що я вкрав трубу?" та наніс рукою удар його дружині. Тоді обвинувачений вирвав з його рук вила та почав ними бити потерпілу. Спочатку бив по ногах. Остання почала прикриватися руками. В цей час до них підбіг ОСОБА_12 і забрав обвинуваченого. Він не міг припинити насильницькі дії самостійно, оскільки ОСОБА_3 розмахував вилами, гострими кінцями в їх з дружиною сторону. При цьому він йому ударів не наносив. Сам конфлікт тривав не довго;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який був допитаний в реживі відеоконференції та суду показав, що він попросив ОСОБА_3 допомогти йому по будівництву. Вони в будинку задували дири. Також він домовився із ОСОБА_9 , що той приїде та забере з його подвір`я сіно. 05 липня 2023 року останній з дружиною приїхали до його будинку. Він не помітив, коли вони під`їхали. Однак, по їх приїзді обвинувачений, який знаходився всередині будинку, з монтажним пістолетом в руках різко вибіг до них. Через деякий час він почув крики, тому також вийшов на подвір`я. Там він побачив, як ОСОБА_3 "кидався" на ОСОБА_6 . Вони були на відстані 5 метрів один від одного, сварилися, обзивались. Тоді між ними відстань скоротилая до 1-2 метрів. ОСОБА_6 тримала граблі у руках. Не підпускала обвинуваченого. ОСОБА_13 тримав у руках монтажний пістолет, з яким вибіг з будинку. Це тривало біля 10 хвилин. Тоді він почав стримувати ОСОБА_3 . Чи наносив він до того потерпілій удари не бачив, як і не помітив на ній тілесних ушкоджень, оскільки вона була одягнута;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.07.2023, в якому ОСОБА_6 повідомила, що 05.07.2023 близько 14 години у АДРЕСА_1 з нею вчинив скандал її сусід ОСОБА_3 , під час якого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців та садин по тілу (а.п. 84);
- протоколом огляду місця події від 17.07.2023 та фототаблицями до нього, згідно з яким місцем події є господарське подвір`я, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане подвір`я нічим не обгороджене та вкрите травою. По лівій сторні - зарослі та дерева, по правій - двохповерхове приміщення під будинок коричневого кольору (а.п. 85-89);
- протоколом огляду місця події від 18.07.2023 та фототаблицями до нього, відповідно до якого місцем події є господарське подвір`я у АДРЕСА_2 . На господарському подвір`ї на землі, що заставлена бруківкою, знаходяться вила з дерев`яною ручкою та з двома металевими наконечниками (а.п. 93-98), які визнані речовим доказом, на що вказує постанова про визнання речовим доказом від 18.07.2023 (а.п. 100);
- фотосвітлинами, які долучила до матеріалів кримінального провадження потерпіла (а.п. 103-105), які визнані речовими доказами на підставі постанови про визнання речовими доказами від 18.07.2023 (а.п. 106);
- висновком експерта № 36 (експертиза розпочата 14.07.2023, закінчена - 21.07.2023), згідно з яким у ОСОБА_6 були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; подряпини на обличчі та руках; синці на правій руці та лівій нозі. Описані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, можливо в термін, вказаний в постанові. Подряпини утворилися від ударно-дотикової чи ковзної дії тупих твердих предметів, решта ушкоджень - як при нанесенні ударів тупими твердими предметами в ділянки голови, по руках і ногах, так і при ударах вказаними ділянками по таких. Закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку відноситься до ушкоджень легких, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синці та подряпини відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.п. 109-113);
- показаннями експерта ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні підтримала вищеописаний висновок та пояснила, що він складений на підставі об`єктивного огляду та медичних документів, наданих слідством. Комп`ютерна томографія визначає тільки вогнещеві зміни, але не діагностує струс головного мозку, тому те, що КТ-ознак внутрішньочерепних крововиливів, кістково-травматичних змін на момент обстеження не виявлено, не свідчить про відсутність в обстежуваної закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку. Висновок складався на підставі того, що було встановлено нею під час огляду. Струс головного мозку був підтверджений неврологічними симптомами, які були наявні та підтверджені медичними документами стаціонарного хворого. На час огляду на обличчі потерпілої були подряпини, а на руці та нозі - синці, що описано у висновку. Струс головного мозку - це найлегша черепно-мозкова травма, яка може утворитись як від удару (прямого чи сковзного), так і від різкого струсу голови. Механізм утворення ушкоджень у медичних документах не описаний, тому у неї немає підстав вказувати, як вони утворились;
- даними з медичних документів, а саме амбулаторної карти, медичної картки стаціонарного хворого № 2159/у, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2159, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, які визнані речовими доказами на підставі постанови про визнання речовим доказом та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 24.07.2023 (а.п. 114), в яких зазначено, що при поступленні 05.07.2023 ОСОБА_6 скаржилася серед іншого на болі в лівій нижній кінцівці, головні болі, головокружіння, шум в голові, відчувала нудоту, позиви на блювоту. Вказувала, що 05.07.2023 о 14.30 годин її побив сусід вилами. У неї були виявлені множинні подряпини в ділянці обличчя, верхніх кінцівок, в ділянці лівого стегна по задній поверхні - обширний шкірний крововилив. Їй були встановлені такі діагнози: обширна підшкірна гематома лівого стегна, подряпини обличчя та верхніх кінцівок, струс головного мозку.
У своєму рішенні "Коробов проти України" від 21.07.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суд вважає досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
оцінюючи всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої, доведено повністю, оскільки нанесення ним ОСОБА_6 умисних легких тілесних ушкоджень шляхом завдання одного удару рукою в обличчя та декількох ударів по тілу (руках та нозі) вилами, підтвердженням чого є наявність тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців на правій руці та лівій нозі, а також подряпин на обличчі й обох руках, має причинно-наслідковий зв`язок із спричиненням короткочасного розладу здоров`я потерпілої, тому дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України. При цьому, твердження останнього про те, що він не наносив удару ОСОБА_6 у ділянку обличчя спростовуються вищеописаними висновком експерта, характером встановлених у ньому тілесних ушкоджень та роз`ясненнями експерта, а також даними медичних документів та показаннями потерпілої й свідка ОСОБА_9 , які узгоджуються між собою.
V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання та характеризуючі дані про особу обвинуваченого:
обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 66, 67 КК України, не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.п. 115-116). До складу його сім`ї входить дружина та троє неповнолітніх дітей (а.п. 118, 129-131). За місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 119). На обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" Долинської міської ради не знаходиться, що підтверджується довідкою (а.п. 120, 121). Є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (а.п. 126-128).
VІ. Мотиви призначення покарання:
призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Тому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням викладеного, призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, поведінка потерпілої та обставини, що послужили причиною виникнення конфлікту, особа винного та його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, його матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, і вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 60 - ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд, призначаючи покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, враховує, що до ОСОБА_3 не може бути застосоване покарання у виді громадських робіт та обмеження волі, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи. Не може бути застосоване і покарання у виді виправних робіт, оскільки обвинувачений не працевлаштований. Підстав для призначення покарання у виді арешту суд не вбачає, оскільки таке покарання буде надто суворими, з огляду на особу обвинуваченого, який має на утриманні трьох неповнолітніх осіб, є особою з інвалідністю, несудимий.
VІІ. Вирішення питання цивільного позову.
Потерпіла в рамках даного кримінального провадження подала цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 3251,70 грн, моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Розмір матеріальної шкоди обгрунтовує витратами, понесеними на медичні обстеження та придбання ліків під час лікування на суму 2402,20 грн, з яких: 570,70 грн придбані ліки та медичні препарати за період з 05.07.2023 по 11.07.2023, 1831,50 грн придбані ліки на додаткове лікування; а також 849,50 грн витрат на пальне, затрачене на поїздку з дому до лікарні. Загальна сума витрат 3251,70 грн.
Також їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у приниженні її честі та гідності, вислуховуванні погроз, образ. Вона постійно перебуває в стресі. Поведінка ОСОБА_3 щодо неї стала ще агрисівнішою після нанесення їй побоїв. Як тільки він її бачить, починає обзивати, шарпати, погрожувати, що скалічить. Вказане підтверджує завдання їй моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних стражданнях, що призводить до психологічної травми. Її розмір оцінює в 50000 гривень.
Крім того просить стягнути з відповідача 6000 гривень витрат на правничу допомогу.
Потерпіла - цивільна позивачка у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Вказала, що матеріальна та моральна шкода спричинена насильницькими діями обвинуваченого. Вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 5 по 11 липня 2023 року у відділі неврології, після чого продовжувала лікуватись вдома, також їздила на додаткові обстеження у зв`язку з погіршенням самопочуття. ОСОБА_3 продовжує її переслідувати, принижувати, ображати.
Представник потерпілої - цивільної позивачки в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні обвинувачений - цивільний відповідач цивільний позов не визнав, вказавши, що після інциденту із потерпілою він, навпаки, уникає її. Всюди ходить зі своєю дружиною. З ОСОБА_6 він зустрічається хіба тільки у церкві і на похоронах загиблих воїнів. Проте там завжди людно, тому він не міг би вчиняти щодо неї будь-яких дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно з вимогами ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Крім цього, згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як вбачається з долучених до цивільного позову матеріалів, а саме: догоспітальних протоколів № 3872, медичної карти стаціонарного хворого № 2159/у, виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2159/у, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2159, потерпіла ОСОБА_6 з 05.07.2023 по 11.07.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні. Їй був встановлений діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку, цефалгічний, вестибулоактичний синдром. Обширна підшкірна гематома лівого стегна, подряпини обличчя та верхніх кінцівок. Рекомендовано: спостереження лікаря ЗПМТ, невропатолога; таб. анантаваті по 1 табл. два рази на день 1 міс, таб. мемостім по 1 табл. два рази на день 2 міс, контроль АТ, ЧСС (а.п. 28-29, 30-31, 34, 35-36). 06 липня 2023 року ОСОБА_6 проходла комп`ютерну томографію (а.с. 37). Після стаціонарного лікування вона продовжувала спостерігатись у лікаря-невропоталога, травматолога, де їй також 18.07.2023 було призначено ліотон-гель, флоксимед, диксаметазон. Згідно із висновком експерта № 36, у потерпілої були тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, подряпини на обличчі та руках, синці на правій руці та лівій нозі (а.п. 38-45).
Потерпіла до матеріалів провадження долучила квитанції на придбання медичних препаратів, які вказані вище, були їй призначені під час лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та придбані нею у вказаний період: а саме: флоксимед, дексаметазон, лоспирин, анантаваті, мемостим, гінекологічний набір, відповідно на суму 240,00 грн, 524,00 грн, 46,70 грн, що складає загальну суму 810,70 грн, та підтверджується квитанціями від 18.07.2023, 10.07.2023, 11.07.2023 (а.п. 53, 54). Вказану суму слід стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої, оскільки ці витрати вона понесла у зв`язку з протиправними діями останнього.
Натомість у частині стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_6 вартості понесених нею витрат на медичні препарати на суму 1591,50 грн, яка вказана у квитанції від 01.08.2023 (а.п. 53), то їх призначення потерпілій не підтверджено наданою нею на їх обгрунтування медичною документацією, а відтак не доведено, що такі були понесені внаслідок злочинних дій обвинуваченого, тому підстав для їх стягнення з нього суд не вбачає.
Також ОСОБА_6 вказує на те, що понесла витрати на пальне, коли чоловік привозив її в лікувальний заклад на суму 849,50 грн (а.п. 55). Проте вказані витрати понесені в серпні 2023 року, хоча її звернення у лікувальний заклад та перебування в ньому мало місце в липні 2023 році. Доказів відвідування медичних установ та продовження лікування від завданих тілесних ушкоджень обвинуваченим у серпні 2023 року потерпілою не надано, тому підстав для відшкодування вказаної суми не встановлено.
Таким чином, з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути 810,70 грн матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку ушкодженням здоров`я.
Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди грішми. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, судам слід звернути увагу на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Згідно з п. 3 даної Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п. 9 Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» (п. 53), від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України» (п. 79), які є остаточними, в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Вирішуючи позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_3 дійсно була така завдана ОСОБА_6 . Моральна шкода полягала в перенесенні останньою негативних переживань, тривоги, страждань, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Після отримання тілесних ушкоджень вона перебувала на лікуванні, пережила емоційний стрес як через фізичні, так і психологічні страждання через наявні у неї сліди від побиття. Вона і надалі відчуває дискомфорт як перед сусідами, так і членами сім`ї, через події, які відбулись.
Визначаючи розмір морального відшкодування, суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його матеріальне і сімейне становище, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є підставною, однак підлягає до часткового задоволення в розмірі 5000 гривень. Такий розмір не буде надмірним для обвинуваченого, який являється особою з інвалідністю другої групи, має на утриманні трьох малолітніх дітей, відповідатиме його поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мала потерпіла у зв`язку з порушенням її прав. В решті суми позовних вимог слід відмовити, оскільки вона не відповідає спричиненій шкоді та наслідкам, що настали. А відтак, позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно зі ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_6 та адвокаткою ОСОБА_7 11.08.2023 було укладено договір про надання останній правничої допомоги (а.п. 65-66), відповідно до якого за надання послуг адвокатом, клієнт сплачує гонорар.
У заявленому цивільному позові розмір вказаних судових витрат визначено в сумі 6000 гривень.
Згідно з квитанцією та актом виконаних робіт (а.п. 68, 69), адвокатка ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_6 гонорар в розмірі 6000,00 грн.
Враховуючи те, що обвинувачений має на утриманні трьох непоновлітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІ групи, не має постійного місця роботи, цивільний позов потерпілої задоволено частково, суд, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 119 КПК України та ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне зменшити розмір належних до стягнення процесуальних витрат, а саме витрат на правову допомогу, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 4000,00 гривень витрат на правову допомогу.
VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису (а.п. 70-73), в якій просить видати обмежувальний припис, яким вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та покладання на нього обов`язків: заборонити йому наближатися на відстань менше ніж 100 м до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 місяці, а також заборонити йому наближатися до неї на відстань до 5 м строком на 3 місяці.
Заяву мотивує тим, що між нею та її сусідом ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки. Він постійно обзиває її, принижує її та членів її сім`ї, погрожує застосувати щодо неї фізичне насилля через те, що вона жінка і не має такої фізичної сили, щоб дати йому відсіч. При будь-якій зустрічі з нею висловлюється в її бік репліками сексуального характеру, які є підгрунтям вчинити над нею сексуальне насильство. Такі ж самі наміри він висловлював і щодо її дочки. 05 липня 2023 року після чергових погроз ОСОБА_3 її сильно побив, у зв`язку з чим відносно нього порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України, після чого його поведінка щодо неї стала ще агресивнішою. Як тільки він її бачить, починає обзивати, шарпати, погрожувати, що вб`є. Вона змушена ховатись від нього, обходити стороною. 11 серпня 2023 року між ними знову стався конфлікт, у зв`язку з чим вона викликала працівників поліції. Вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ним щодо неї є дуже високою, тому просить видати обмежувальний припис.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представниця - адвокатка ОСОБА_7 заяву підтримали, просили її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви, вказав, що будь-яких неправомірних дій щодо ОСОБА_6 не вчиняє і не має наміру такі вчиняти. Більше того вчинення обмежувального припису поставить його у край невигідне становище, оскільки його дотримання призведе до того, що йому потрібно буде виїхати зі свого місця проживання, оскільки його земельна ділянка межує із земельною ділянкою потерпілої.
Прокурор вказав, що вчинення виконавчого припису є недоречним, оскільки кримінальне провадження стосується нанесення тілесних ушкоджень особі, а не вчинення насильницькийх дій щодо неї, як члена сім`ї чи як жінки.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно з вимогами ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Статтею 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Як зазначає ОСОБА_6 , ОСОБА_3 05.07.2023 її побив, на підтвердження чого надає відповідну медичну документацію, висновок експерта № 35 та фотосвітлини. Також вказує, що між ними 11.08.2023 знову мав місце конфлікт, у зв`язку з чим вона зверталася у поліцію. Вважає, що вона є особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, тому просить видати відносно ОСОБА_3 обмежувальний припис на підставі Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов`язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті. Кривдник - особа, яка вчинила насильство за ознакою статі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи накладення обов`язків на кривдника, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно зі ст. 21-5 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", постраждала особа або її представник, а в разі вчинення насильства за ознакою статі стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом встановлюються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього відповідних обов`язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Аналізуючи наявні матеріали справи, суд вважає, що потерпілою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення психологічного та фізичного насильства за ознакою статі та сексуальних домагань щодо неї зі сторони ОСОБА_3 , а також ризиків, які можуть наступити в майбутньому в зв`язку із не вчиненням щодо останнього обмежувального припису.
Зокрема суд звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження, де ОСОБА_3 поставлено у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та сам факт звернення ОСОБА_6 до правоохоронних органів може свідчити про наявність конфлікту між потерпілою та обвинуваченим, але не підтверджує факт того, що останній вчинив щодо неї насильство за ознакою статі, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії насильству, які визначені Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Відтак, виходячи з викладеного, суд вважає, що наведені ОСОБА_6 обставини не містять ознак психологічного та фізичного насильства в розумінні Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і надані потерпілою докази як окремо, так і в сукупності, вказані обставини не підтверджують. А тому, аналізуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи та судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти заподіяння насильства за ознакою статі, а мають місце неприязні стосунки сторін, які тривають певний час.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає заяву необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відмова суду у видачі обмежувального припису не є абсолютною. За наявності для того у відповідної особи підстав вона не позбавлена права звернутися до суду у належний процесуальний спосіб із заявою про видачу нового обмежувального припису. Така особа може діяти на захист своїх прав, якщо такі порушуються, і в інший спосіб, що забезпечуватиме ефективний захист прав.
Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались. Арешт не накладався. Процесуальних витрат не понесено.
Питання речових доказів та документів суд вирішує згідно із вимогами ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 (одна тисяча двадцять) гривень.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 відмовити.
Цивільний позов потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_6 до обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 810 (вісімсот десять) гривень 70 копійок матеріальної шкоди, 5000,00 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди та 4000,00 (чотири тисячі) гривень понесених витрат на правову допомогу.
Речові докази та документи після набрання вироком законної сили:
- інтерпретовану амбулаторну карту на шкільному зошиті, оптичний носій інформації (DVD-R диск), виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 2159 на ім`я ОСОБА_6 повернути потерпілій ОСОБА_6 ;
- медичну картку стаціонарного хворого № 2159/у ОСОБА_6 , - повернути КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" Долинської міської ради;
- вила з дерев`яною ручкою та з двома металевими наконечниками, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - вважати повернутими власнику ОСОБА_6 ;
- п`ять штук фотографічного зображення, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 343/1820/23, залишити при матеріалах кримінального провадження № 343/1820/23.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
