Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/10311/23
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук`янчук О.В.
суддів Бітова А.І.
Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, про:
визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень пропорційно дням участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 21.03.2022 по 22.12.2022,
зобов`язання Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень пропорційно дням участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 21.03.2022 по 22.12.2022, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду за період з 21.03.2022 по 22.12.2022, що він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Березнегуватської селищної територіальної громади та виконуючи обов`язки військової служби за посадою стрільця-санітара.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що у період з 21.03.2022 по 22.12.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, однак він не отримав додаткову винагороду в сумі 100 000 грн. за кожний місяць. Вказує, що судом застосовано положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ № 260 від 07.06.2018, який діє лише з 01.02.2023 та не може поширюватися на спірний у справі період, а єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є сама постанова КМУ № 168.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2022 відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію ОСОБА_1 призвано на військову службу, що підтверджується записом № 9 у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
З 22.03.2022 позивач проходить військову службу в Третьому відділі Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на посаді стрілець-санітар 3 відділення охорони 3 взводу роти охорони третього відділу Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач у позові зазначає, що він перебував у добовому наряді несення служби на блокпостах роти охорони ІІІ відділу Баштанського РТЦК та СП, коли 08.07.2022 при несенні чергування отримав травму. У період з 30.04.2022 по 22.12.2022 Березнегуватська селищна територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.
У період з 21.03.2022 по 11.11.2022 Березнегуватській селищній територіальній громаді було надано статус території активних бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
Надана позивачем довідка розрахунку грошового забезпечення свідчить, що позивач за березень 2022 отримав 7741,94 грн., за квітень 2022- січень 2023 -30000 грн. додаткової грошової винагороди.
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду доказів, що він брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора та виконував бойові (спеціальні) завдання
При цьому вказав, що накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якими йому встановлена додаткова винагорода в сумі 30 000 грн. за спірний період не оскаржувались, до відповідача із рапортом про виплату йому додаткової винагороди за спірний період в сумі 100 000 грн. щомісячно не звертався, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до п. 1 постанови №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
25.03.2022 року Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке того ж дня телеграмою №248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 2 цієї телеграми, яка застосовувалась до 01.06.2022 року, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100 000 грн. військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30 000 грн. іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).
Відповідно до п.3 телеграми документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до п.4 телеграми командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.6 телеграми).
Разом з тим, з 01.06.2022 року застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Так, п. 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно до п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Так, колегія суддів зазначає, що визначальним питанням у цій справі є встановлення обставин, які б підтверджували або спростовували твердження позивача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності у спірних відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, з 22.03.2022 позивач проходить військову службу в Третьому відділі Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на посаді стрілець-санітар 3 відділення охорони 3 взводу роти охорони третього відділу Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У період з 21.03.2022 по 11.11.2022 Березнегуватській селищній територіальній громаді було надано статус території активних бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
Так, позивач пов`язує право на виплату у розмірі 100000 грн. з тим, що він перебував у добовому наряді несення служби на блокпостах роти охорони ІІІ відділу Баштанського РТЦК та СП, коли 08.07.2022 при несенні чергування отримав травму. У період з 30.04.2022 по 22.12.2022 Березнегуватська селищна територіальна громада входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що несення позивачем служби на блокпосту безпосередньо біля смт. Березнегувате Баштанського району Миколаївської області не є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а бойове розпорядження про участь позивача у здійснення таких заходів не видавалося, що вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом.
Разом з тим, відповідно до Положення про Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області такий є органом військового управління та не є військовим формуванням в розумінні законодавства, яка безпосередньо здійснює активні бойові дії, який має виключні функції та входить до структури ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Положення керівник РТЦК та СП, позбавлений права надавати бойові накази на ведення бойових дій, а начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 такого наказу керівникові та особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав.
При цьому, відповідно до Наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач отримував додаткову винагороду в сумі 30 000 грн., яка також передбачена Постановою КМУ № 168, що підтверджується також наданою позивачем довідкою розрахунку грошового забезпечення (березень 2022 отримав 7741,94 грн., за квітень 2022- січень 2023 30000 грн. додаткової грошової винагороди).
В свою чергу, накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якими йому встановлена додаткова винагорода в сумі 30 000 грн. за спірний період не оскаржувались, до відповідача із рапортом про виплату йому додаткової винагороди за спірний період в сумі 100 000грн. щомісячно не звертався.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на журнал бойових дій, оскільки судом першої інстанції правомірно вказано, що наданий до суду Журнал бойових дій, не відповідає вимогам наказу Міністерства Оборони України № 363 від 06.10.2020, яким затверджена Інструкція з ведення Історичного формуляра(довідки) та Журналу бойових дій. Розділом ІV Порядок ведення журналу бойових дій зазначено, що він ведеться з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій. Сторони таких доказів суду не надали.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав суду доказів, що він брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора та виконував бойові (спеціальні) завдання, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 грудня 2023 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова
