ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/883/23 Справа № 335/4171/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року ОСОБА_8 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_8 періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, в усній формі попросити пробачення у потерпілої, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_9 3 428 грн. 56 коп. в якості відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням потерпілої, 6 187 грн. 00 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження велосипеду, 171 грн. 42 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 27.12.2020 року приблизно о 17:15 год, керуючи автомобілем «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Патріотичної з боку вул. Гагаріна в напрямку вул. Лермонтова у Вознесенівському районі м. Запоріжжя. В цей же час, у зустрічному йому напрямку на велосипеді «Trek X-caliber» рухалась велосипедист ОСОБА_9 .
Під час руху в районі будинку 57 по вулиці Патріотичній у місті Запоріжжі водій ОСОБА_8 , перед зміною напрямку свого руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вліво, виконуючи маневр лівого повороту, при цьому не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_9 , яка рухалась в зустрічному напрямку, в результаті чого передньою лівою частиною керованого ним автомобіля допустив наїзд на останню. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_8 порушив вимоги пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), які знаходяться в причинному зв`язку із подією дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).
Внаслідок вказаної ДТП потерпілій ОСОБА_9 спричинено закритий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за однакою тривалого розладу здоров`я.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України), а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції та зменшити ОСОБА_8 іспитовий строк, застосований до основного покарання, до 1 року, зменшити строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами до 1 року.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання. Отже, фактично обвинувачений ОСОБА_8 позбавлений права керування транспортними засобами на строк 4 роки.
Вказує, що необережну дію, яку суд першої інстанції розцінив як кримінальне правопорушення, не розцінили таким чином в момент її вчинення ані потерпіла ОСОБА_10 , ані сам обвинувачений ОСОБА_11 . Всі учасники ДТП погодились з тим, що її наслідком став лише забій м`яких тканин потерпілої та пошкодження її велосипеду. За цих умов вони досягли згоди про розмір та порядок відшкодування спричиненої шкоди. Цю обставину не заперечувала потерпіла у судовому засіданні 21.10.2022 року. Однак, у подальшому потерпіла вирішила збільшити вимоги щодо компенсації шкоди, з чим не погодився обвинувачений ОСОБА_11 . Саме ця обставина обумовила звернення потерпілої до правоохоронних органів і саме ця обставина ставить під сумнів причинний зв`язок між подією ДТП та травмою, яка обумовила саме такий ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
Захисник вказав, що обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що управління транспортним засобом - надання послуг перевезення є єдиним його джерелом доходів і засобів для існування. Стороною обвинувачення це не спростовано. За таких обставин вважає надмірним як іспитовий строк у 2 роки, встановлений на підставі ст. 75 КК України, так і строк позбавлення права керувати транспортними засобами.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника - залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року року було скасовано ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2022 року у зв`язку з тим, що апеляційний суд допустив порушення права на захист, адже не вжив належних заходів до забезпечення можливості обвинуваченому ОСОБА_8 брати особисту участь і відстоювати в суді свою позицію, що відповідно до приписів ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим у пункті 1 та підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.
В судове засідання обвинувачений та його захисник, належним чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного перегляду, не з`явилися, клопотань про відкладення із зазначенням поважності причин неприбуття у судове засідання від обвинуваченого не надходило, у узв`язку з чим, апеляційний перегляду, у відповідності до положень ст. 405 КПК України, проведено у їх відсутності.
Разом з цим, колегія судді звертає увагу, що судові засідання, призначені у цьому провадженні неодноразово відкладалися, узв`язку із надходженням клопотань захисника, які він обгрунтовував хворобою обвинуваченого ОСОБА_8 та його особистою зайнятістю у інших процесуальних діях. Задля перевірки відомостей щодо неможливості прибути в судове засідання обвинуваченого, у зв`язку із його станом здоров`я, апеляційним судом було направлено КНП "МІСЬКА ЛІКАРНЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ" ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, згідно з відповіддю на який, ОСОБА_8 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні з 31.08.2023 по 23.09.2023 та був виписаний терапевтом для подальшого спостереження за місцем проживання та подальшого антибактеріального лікування. Будь-яких інших медичних даних щодо неможливості обвинуваченим приймати участь у судовому засіданні апеляційному суду надано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначених у вироку злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд поклав показання потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_13 та експерта ОСОБА_14 ,, дані протоколу огляду від 13.02.2021 DVD-диску із відеозаписом, протоколу огляду транспортного засобу від 11.02.2021 з доданою фототаблицею, протоколу слідчого експерименту від 04.03.2021 за участі потерпілої ОСОБА_9 , висновку експерта судово-медичної експертизи № 182п від 18.02.2021, висновку експерта інженерно-транспортної експертизи від 22.03.2021 № СЕ-19/108-21/3002-ІТ.
Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок суду першої інстанції в цій частині є законним обґрунтованим та достатньо вмотивованим, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 65 КК України, cуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. При призначенні покарання враховуються також й обставини, що пом`якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. ст. 66-67 КК України.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано в повному обсязі.
Так, суд, при призначенні основного та додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вказаних вимог закону та правильно врахував фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, спричинених наслідків в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров`ю потерпілої, особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, станом на час ДТП та на цей час офіційно не працевлаштований, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, однак неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у лікаря-нарколога, одружений, на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей не має, не розкаявся, перед потерпілою протягом часу з моменту вчинення кримінального правопорушення і до закінчення судового розгляду не вибачився, ибачився лише в останньому слові, внаслідок його дій було завдано істотної шкоди життю і здоров`ю потерпілої, вчинив кримінальне правопорушення з необережності, тобто не умисно допустив порушення Правил дорожнього руху України, надав матеріальну допомогу потерпілій розміром 1 000 грн, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 .
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Вказаним обставинам, суд надав у сукупності належну і обґрунтовану оцінку й дійшов законного і справедливого висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, без його реального відбування, із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України,з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В той же час вид та розмір основного покарання захисником в апеляційній скарзі не оскаржується та він не погоджується лише з розміром додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та іспитовим строком та вважає його явно несправедливим.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Статтею 414 КПК України як одну з підстав зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Разом з цим, захисник не наводить в апеляційній скарзі належних доводів та аргументів, які б давали підстави вважати, що строк, призначеного додаткового покарання обвинуваченому є явно не справедливим у цьому випадку.
З огляду на вищезазначене апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ст. 50, 65 КК України та призначив покарання у повній відповідності до санкції ч. 1 ст. 286 КК України з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
При цьому, доводи захисника про те, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходів і засобів для існування ОСОБА_8 не підтверджуються жодними доказами, й таких апеляційному суду стороною захисту надано не було.
Що стосується доводів скарги захисника, що призначення іспитового строку в 2 роки та додаткового покарання на такий же строк, з огляду на положення ч. 3 ст. 55 КК України, призводить до того, що обвинувачений фактично буде позбавлений права керування транспортними засобами на строк 4 роки, є помилковим трактуванням апелянта положень закону про кримінальну відповідальність, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 55 КК України при призначенні покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу строк додаткового покарання обчислюється з моменту набрання законної сили вироком.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що покарання, призначене ОСОБА_8 , відповідає принципам співмірності та індивідуалізації, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, й підстав вважати його занадто суворим, не убачається.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вирок законним, обґрунтованим, вмотивованим і справедливим, у зв`язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України -залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
