Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/10623/23 пров. № А/857/16227/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді :Кухтея Р.В.,
суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Ханащак С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б., час ухвалення рішення 12 год 03 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 03 серпня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зак-Сервіс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зак-Сервіс (далі - ТзОВ Зак-Сервіс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ГУ ДПС №0049550707 від 27.04.2023.
Позов мотивований тим, що розрахунок по експортній операції проведено в повному обсязі та у встановлені строки, а тому оспорюване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Зак-Сервіс у задоволенні позовних вимог повністю.
ТзОВ Зак-Сервіс не скористалося правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, представниці відповідача Сорочинської К.А., яка підтримала апеляційну скаргу, представниці позивача Семенюк Л.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу ГУ ДПС №514-п від 21.03.2023 та направлення на перевірку №755 від 21.03.2023 у період з 22.02.2023 по 28.03.2023 посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Зак-Сервіс з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, за результатами якої складено акт №4570/07-07/42778323 від 03.04.2023 (далі - Акт перевірки, Акт).
За висновками Акта перевірки Товариством порушено п.2 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473), п.9 п.п.2 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою правління Національного банку України №7 від 02.01.2019 (далі - Інструкція №7), п.142 постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (в редакції, станом на дату здійснення господарської операції) (далі - Постанова №18) в частині не надходження на поточний рахунок резидента ТзОВ Зак-Сервіс валютної виручки в сумі 74985,40 дол. США (еквівалентно 2193690,38 грн) за експортований 06.04.2022 товар по контракту №ЕХ-2517 від 23.03.2022 від нерезидента CAPITAL TRADE Sp. z o.o. (00-876 Warszawa, ul.Ogrodowa, 58, Poland).
На підставі Акта перевірки ГУ ДПС 27.04.2023 було прийнято оспорюване ППР, яким Товариству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1414929,33 грн.
Вважаючи протиправним оспорюване ППР, ТзОВ Зак-Сервіс звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами контракту №ЕХ-2517 від 23.03.2022 передбачено можливість проведення розрахунків із застосуванням векселя, передача яких відбулася 07.04.2022 та 13.04.2022, тобто в межах 90 днів з дати оформлення вантажно-митної декларації (далі - ВМД) (05.04.2022), як було визначено п.142 Постанови №18, а відтак суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку порушень граничних строків розрахунків за операцією з експорту товару. Суд не взяв до уваги доводи відповідача з посиланням на норми п.144 Постанови №18, згідно з якими грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні, оскільки в даному випадку розрахунок проводився не грошовими коштами, а шляхом передачі векселів, при цьому норми Закону №2473 не містять заборони виконання зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами в іншій формі, крім готівкової, більше того, право на проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями шляхом передачі векселів прямо передбачене цим Законом та Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність №959-XII від 16.04.1991 (далі - Закон №959).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон №2473 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою, другоюстатті 13 Закону №2473 передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цьогоЗаконуграничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до п.21 розділу II Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Частинами третьою та четвертою статті 13 Закону №2473 передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Як визначено у п.п.4 п.3 розділу I Інструкції №7, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту.
Відповідно до п.п.1 п.7 розділу ІІ Інструкції №7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
Згідно п.9 розділу ІІІ Інструкції №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків : 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог). Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу IIIцієї Інструкціїне застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій; 2) банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IVцієї Інструкції.
З матеріалів справи видно, що 23.03.2022 між ТзОВ Зак-Сервіс (Продавець) та CAPITAL TRADE Sp. z o.o. (Покупець) було укладено контракт №ЕХ-2517 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту (п.1.1).
Згідно п.3.1 Контракту, валютою контракту є долар США або Євро.
Згідно п.6.1 Контракту, оплата вартості товару в сумі 100%, що зазначено в специфікації до нього, здійснюється шляхом безготівкового переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, зазначені у відповідній специфікації.
Відповідно до п.6.2 Контракту, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Специфікацією №1 від 23.03.2022 до Контракту передбачено поставку товару кукурудза, в кількості 1500,00 тон, вартістю 399000,00 дол. США в строк до 30.04.2022 та визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється банківським переказом протягом 2 (двох) операційних (банківських) днів з дати перетину кордону, вказаній в електронній МД.
Додатковою угодою №1 від 23.03.2022 до Контракту п.6.1 Контракту викладено в наступній редакції : оплата вартості товару в сумі 100%, що зазначена в специфікації до нього, здійснюється шляхом безготівкового переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, зазначені у відповідній специфікації. Крім того, на погашення грошового зобов`язання по даному договору покупець може передати продавцю простий вексель на суму існуючого на момент передачі такого векселя грошового зобов`язання в строк і на умовах, що аналогічні умовам погашення грошового зобов`язання покупця. Спосіб виконання зобов`язання оплата товару грошима чи передача векселя вибирає покупець в момент виконання зобов`язання. За взаємною згодою сторін, викладеною в письмовій формі, може бути використана інша форма оплати.
Додатковою угодою №1 від 23.03.2022 до Контракту п.6.1 Контракту викладено в такій редакції : датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або дата, вказана в акті прийому-передачі векселя.
Відтак, Контрактом №ЕХ-2517 від 23.03.2022 обумовлено дві форми розрахунків, а саме : оплата грошовими коштами (долар США або ЄВРО) або передача векселя.
На виконання умов вищевказаного контракту Товариство 05.04.2022 поставило на адресу CAPITAL TRADE Sp. z o.o. товар кукурудза, в кількості 281,9 тон, вартістю 74985,40 дол. США, що підтверджується рахунком-фактурою №01 від 05.04.2022 та ВМД №205140/2022/020582 від 05.04.2022.
З метою проведення розрахунків за поставлений товар CAPITAL TRADE Sp. z o.o. ввезло на митну територію України векселі №26 від 06.04.2022 на суму 11645,23 дол. США та №27 від 06.04.2022 на суму 7101,12 дол. США, що підтверджується бланком декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей №205020/2022/10018 від 07.04.2022 та вексель №25 від 06.04.2022 на суму 56239,05 дол. США, що слідує з бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей №205020/2022/4002 від 12.04.2022.
У вказаних деклараціях містяться відомості про те, що валютні цінності, а саме векселі, емітовані CAPITAL TRADE Sp. z o.o. з метою використання : передача уповноваженому представнику, розрахунок за контрактом, одержувачем яких є ТзОВ Зак-Сервіс.
Судом встановлено, що 07.04.2022 та 13.04.2022 між уповноваженим представником CAPITAL TRADE Sp. z o.o. та директором ТзОВ Зак-Сервіс були підписані акти приймання-передачі векселів №26 від 06.04.2022 на суму 11645,23 дол. США, №27 від 06.04.2022 на суму 7101,12 дол. США та №25 від 06.04.2022 на суму 56239,05 дол. США, що в загальній сумі становить 74985,40 дол. США.
Суд першої інстанції вірно врахував, що виходячи з умов Контракту та додаткової угоди №1 до нього, розрахунок за поставлений в режимі експорту відповідно до ВМД №205140/2022/020582 від 05.04.2022 товар повністю проведений 13.04.2022.
При цьому, як вірно встановлено судом, інформація щодо розрахунків з компанією CAPITAL TRADE Sp. z o.o. відображена позивачем в бухгалтерському обліку, про що свідчать картки рахунку 362, 342, 342 та оборотно-сальдові відомості по цих рахунках, та засвідчена сторонами контракту актом звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.03.2022 по 05.05.2022.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що норми чинного законодавства України передбачають можливість здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями шляхом передачі векселя, що повинно бути обов`язково зазначено у відповідному договорі. При цьому моментом припинення грошових зобов`язань за таким договором є момент передачі векселя.
Колегія суддів зазначає, що умовами контракту №ЕХ-2517 від 23.03.2022 передбачено можливість проведення розрахунків із застосуванням векселя.
Судом встановлено, що передача векселів відбулась 07.04.2022 та 13.04.2022, тобто в межах 90 днів з дати оформлення ВМД (05.04.2022), як було визначено п.142 Постанови №18.
Тобто, в даному випадку сукупність, досліджених як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції доказів, свідчить про передачу векселів позивачу від компанії CAPITAL TRADE Sp. z o.o. 07.04.2022 та 13.04.2022, а тому порушень граничних строків розрахунків за операцією з експорту товару колегія суддів не вбачає.
Більше того, факт передачі позивачу векселів також підтверджується їх подальшою реалізацією ТзОВ ПП Західна Аграрна Компанія, про що свідчать договір купівлі-продажу векселів від 14.04.2022, акт приймання-передачі векселів від 14.04.2022, платіжні доручення від 11.05.2022 про перерахування коштів за договором від 14.04.2022 в рахунок оплати векселів та лист ТзОВ ПП Західна Аграрна Компанія від 02.06.2023, яким представнику позивача надані копії векселів векселів №26 від 06.04.2022 на суму 11645,23 дол. США, №27 від 06.04.2022 на суму 7101,12 дол. США та №25 від 06.04.2022 на суму 56239,05 дол. США, емітовані CAPITAL TRADE Sp. z o.o.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності нарахування Товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним нормам КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у позовній заяві представник позивача просить стягнути на його користь понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24300,00 грн.
На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги №29/09/22-ІІ від 29.09.2022, акт надання послуг №8 від 02.06.2023 та платіжну інструкцію №868 від 05.06.2023 на суму 12000,00 грн.
З матеріалів справи видно, що Адвокатське об`єднання виставило позивачу рахунок на оплату №8 від 02.06.2023, який був оплачений Товариством згідно з платіжною інструкцією №868 від 05.06.2023.
Перелік робіт (наданих послуг) Адвокатського об`єднання засвідчений сторонами договору у акті надання послуг №8 від 02.06.2023.
Зокрема, згідно з даним актом Адвокатським об`єднанням виконані такі роботи, а саме : підготовка пакету документів, необхідних для звернення до Волинського окружного адміністративного суду для оскарження ППР №0049550707 від 27.04.2023 - ціна послуги 2000,00 грн; виготовлення позовної заяви про визнання протиправним та скасування ППР №0049550707 від 27.04.2023 - ціна послуги 5000,00 грн; виготовлення та відправлення адвокатського запиту №3С-1 від 30.05.2023 - ціна послуги 2000,00 грн; участь адвоката в судових засіданнях, складання та відправлення клопотань, відповіді на відзив, інших процесуальних документів - ціна послуги 3000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням заперечень відповідача, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, а решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року по справі №140/10623/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. з 19.12.2023 по 20.12.2023, з 25.12.2023 по 11.01.2024 включно у відпустці та судді Носа С.П. з 25.12.2023 по 05.01.2024 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 12.01.2024.
