Справа №333/218/24
Провадження №2/333/1923/24
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
15 січня 2024 року суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Варнавська Л.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада по Комунарському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 09.01.2024 року звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , громадянина Молдови батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилається на те, що останнє місце проживання та реєстрації відповідача є АДРЕСА_1 .
З Витягу територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_2 вбачається, що інформації про поточну реєстрацію не має. Він був зареєстрований за вказаною адресою, але знято з реєстрації за листом УДМС.
Під часприйняття позовноїзаяви,встановлено,що вонане відповідаєвимогам ст.ст.175-177ЦПК України.а саме,відповідно доп.2ч.3ст.175ЦПК Українив позовнійзаяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Статтею 28 ЦПК Українивизначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Визначення поняття «іноземний елемент» надано в п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановленіКонституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини. Устатті 26 Конституції Українизакріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини (частина другастатті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до ч. 1ст. 497 ЦПК Українипідсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно достатті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. (ч. 1ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»).
Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.
Так,статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених устатті 76 цього Закону.
У статті 76 вказаного вище закону визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених устатті 77 цього Закону;
2)якщо натериторії Українивідповідач усправі маємісце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Вирішуючи питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом, судам слід враховувати не тільки норми внутрішньодержавного права, але й колізійні норми, які містяться в конвенціях і двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу.
На сьогоднідіє Договірпро правовудопомогу міжУкраїною таРеспублікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. За приписами ст.28 вказаного договору в правових стосунках між батьками і дітьми, в тому числі аліментних обов`язках батьків застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.
Як встановлено з матеріалів справи дитина ОСОБА_4 є громадянином України, відповідач є громадянином Молдови та відомості про проживання чи реєстрацію в Україні відсутні, і позивачем таких доказів не надано.
Також позивачем не зазначена інформація про місце проживання відповідача в Молдові, отже суд позбавлений можливості направити відповідачу копії документів та позову на виконання вимог Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вчинена 22.01.1993 року, яка ратифікована Україною 10.11.1994 року та Договору проправову допомогуміж Україноюта РеспублікоюМолдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах
Статтею 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вчинена 22.01.1993 року, яка ратифікована Україною 10.11.1994 року передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів,отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженоїНаказом Міністерства Юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № № 1092/5/54(далі - Інструкція), ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.
Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Право суду на звернення із відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави закріплене і в частині першій статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право».
3 урахуванням ст. 17 Конвенції 1993 року та п.2.3 Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або іншу мову. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
За приписамист.5 Договору проправову допомогуміж Україноюта РеспублікоюМолдова проправову допомогута правовівідносини уцивільних ікримінальних справах у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Договірної Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську. Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додавати до документів, які пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, або нотаріусом, або посадовою особою запитуваної установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою Договірної Сторони.
Відповідно до частини третьої статті 499 ЦПК України, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Цей позовпро позбавленнябатьківських правта стягненняаліментів звідповідача,який єіноземним елементом громадяниномМолдови,і немає місцяпроживання абомісцезнаходження,або рухомечи нерухомемайно натериторії України можебути розглянутийКомунарським районнимсудом м.Запоріжжя,але зобов`язковим врученнямкопій позовута іншихдокументів судом України шляхом звернення з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Для цього позивачу слід зазначити адресу проживання відповідача на території республіки Молдова та надати позов і документи із завіреним перекладом на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
Відповідно до частини першоїстатті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177 ЦПК Українипротягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другоюстатті 185 ЦПК Українипередбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачці необхідно надати докази проживання відповідача на території України або зазначити місце проживання відповідача в Республіці Молдова. У випадку, коли відповідач не проживає на території України, позивачу слід надати копії позову та документів із завіренимперекладом намовудержавну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада по Комунарському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О.Варнавська
