Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2024 року справа № 580/8490/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
15.09.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2023 Про результати службового розслідування про факту несвоєчасного прибуття з відпустки капітаном ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивачем не було допущено порушення вимог службової дисципліни, що викладені у висновку службового розслідування. Позивач вважає винесений командиром Військової частини НОМЕР_1 наказ від 05.08.2023 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності таким, що винесений з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017.
Позивач зазначає, що службове розслідування призначено за фактом несвоєчасного прибуття ним з відпустки до місця проходження служби. Дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за «не доповідь встановленим порядком своєму безпосередньому начальникові про повернення з відпустки». Хоча назва оспорюваного наказу і містить вказівку «по факту несвоєчасного прибуття з відпустки».
Таким чином, на думку позивача, оскільки згідно з п. З Розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються, зокрема підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування тощо, в даному випадку командиром в/ч НОМЕР_1 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за вчинення начебто дисциплінарного правопорушення, за фактом вчинення якого службове розслідування не призначалося.
Позивач наголошує, що пояснення в нього відбиралися також щодо його невчасного прибуття на службу. Про не доповідь про прибуття з відпустки у позивача пояснень ніхто не відбирав та обставин по суті не встановлював.
Також позивач зазначив, що аналіз підстав для проведення службового розслідування дозволяє дійти висновку, що останнє призначається лише за наявності негативних наслідків вчиненого військовослужбовцем проступку. Позивач зауважує, що ним не вчинено жодного правопорушення, яке б призвело до людських жертв або загрожувало б життю і здоров`ю особового складу чи цивільного населення, або могло б негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини, або мало б інші негативні наслідки. За вказаних обставин (не встановлення негативних наслідків «протиправної» поведінки) стаття 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України передбачає обов`язок командира нагадати усно військовослужбовцю про обов`язки служби, що є достатнім та відповідає вчиненому проступку. Більше того, нагадування про виконання службових обов`язків є обов`язковою передумовою накладення дисциплінарного стягнення. В даному ж випадку, командир в/ч НОМЕР_1 застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, явно порушивши принцип пропорційності вчиненого проступку та виду дисциплінарного стягнення, тим паче за відсутності як самого факту вчинення проступку, за яким ініційовано службове розслідування, так і встановленої вини військовослужбовця.
Позивач також звертає увагу на порушення відповідачем п. 12 Розділу III Порядку № 608, згідно якого розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Акт службового розслідування не містить жодних даних про участь безпосереднього начальника позивача у відповідному розслідуванні, в тому числі про відібрання пояснень в останнього.
Ухвалою від 20.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та пояснень на позовну заяву.
17.10.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказав, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства за наслідками службового розслідування, яким встановлено факт дисциплінарного проступку.
Відповідач зазначив, що командиром військової частини НОМЕР_1 в штабі військової частини НОМЕР_1 щоденно проводиться командирська нарада, на якій в обов`язковому порядку присутні всі заступники командира військової частини НОМЕР_1 , командири підрозділів та всі начальники служб (груп), на яких, з початку призначення на посаду з 07.04.2022, щодня був присутній капітан ОСОБА_1 . Тобто, встановлений порядок був відомий капітану ОСОБА_1 більше року, та виконувався ним. Зазначене нівелює будь які доводи капітана ОСОБА_1 щодо виправдання його неприбуття на службову нараду.
Відповідач вказує, що на зазначених службових нарадах, які проводяться щоденно вранці, приблизно в один і той самий час, доводяться вимоги вищих штабів, оперативна обстановка, планується підготовка підрозділів бригади відповідно до видів всебічного забезпечення (в тому числі і бойова підготовка), оцінюється реальний стан справ в підрозділах та їх спроможність до виконання завдань за призначенням, ставляться задачі відповідно до щоденних бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно матеріалів службового розслідування встановлено, що капітан ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2023 №215 вибув у частину щорічної основної відпустки терміном 10 днів з 11.07.2023 по 20.07.2023. Однак, по прибуттю з відпустки 21.07.2023, капітан ОСОБА_1 не повідомив стройову частину відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком, та, як начальник служби зав`язків з громадськістю штабу військової частини НОМЕР_1 не був присутнім на службових нарадах 21.07.2023 та 22.07.2023, тобто 2 дні поспіль. Крім того, після прибуття з відпустки, капітан ОСОБА_1 , всупереч вимог визначених статтею 40 Статуту внутрішньої служби не відрекомендувався своєму безпосередньому начальникові.
Зважаючи на зазначені обставини відповідач стверджує, що капітаном ОСОБА_1 порушено військову дисципліну, тобто вчинено дисциплінарне правопорушення, за що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 , за порушення статті 12,16, 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 №96 старшого солдата ОСОБА_1 , на підставі наказу Міністра оборони України від 08.03.2022 №119 призначено на посаду начальника служби зав`язків з громадськістю штабу військової частини НОМЕР_1 та присвоєно в порядку переатестації військове звання капітан.
Наказом від 05.08.2023 №204 за порушення ст.ст.12, 16, 40 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення ОСОБА_2 .
Підставою прийняття цього наказу став затверджений 05.08.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 Акт службового розслідування, призначеного наказом від 25.07.2023 №515 за фактом несвоєчасного прибуття з відпустки капітаном ОСОБА_1 .
У вказаному акті зазначено, що 11.07.2023 капітан ОСОБА_1 вибув у щорічну відпустку на 10 діб. Після закінчення відпустки капітан ОСОБА_1 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 не прибув до штабу військової частини НОМЕР_1 на службову нараду та не відрекомендувався встановленим порядком по прибуттю з відпустки безпосередньому командиру.
Про вказану подію майор ОСОБА_3 доповів рапортом від 22.07.2023 №6009.
Капітан ОСОБА_1 підтвердив, що не доповів своєму безпосередньому начальнику про повернення з відпустки ні в усній формі, ну в формі рапорту, а також, що був відсутній на службовій нараді.
Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд врахував таке.
Відповідно до вимог статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV (далі Статут внутрішньої служби).
Ст.3 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ст. 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Ст.ст.11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Ст.26 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За приписами ст.27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до вимог ст.49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами ст.ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Розділ 3 Дисциплінарного статуту визначає порядок стягнення за порушення військової дисципліни.
Так, вимогами ст.45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Положеннями ст.ст.83-85 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що позивач як військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, за неналежне виконання службових обов`язків військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, а у разі повного доведення вини військовослужбовця - командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
При цьому, притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення конкретних фактів невиконання/належного виконання службових обов`язків.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Вимогами п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з п. 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до вимог п. 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Тобто, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі №320/1646/19.
Як установлено судом, стосовно позивача проведено службове розслідування, за наслідками якого за порушення ст.ст.12, 16, 40 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення ОСОБА_2 .
Підставою прийняття цього наказу став затверджений 05.08.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 Акт службового розслідування, в якому зазначено, що 11.07.2023 капітан ОСОБА_1 вибув у щорічну відпустку на 10 діб. Після закінчення відпустки капітан ОСОБА_1 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 не прибув до штабу військової частини НОМЕР_1 на службову нараду та не відрекомендувався встановленим порядком по прибуттю з відпустки безпосередньому командиру.
Так, згідно зі ст.40 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові, в т.ч. у разі відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування. Відрекомендовуючись своєму безпосередньому начальникові, військовослужбовці називають свою посаду, військове звання, прізвище та причину звертання.
Суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2023 №215 позивачу надана відпустка терміном 10 діб з 11 до 20 липня 2023 року.
Відповідно до наданих в межах службового розслідування пояснень начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , 21.07.2023 позивач прибув до військової частини та приступив до службових обов`язків, однак не повідомив про своє прибуття. Оскільки позивач 21.07.2023 та 22.07.2023 не прибув на службову нараду, ОСОБА_3 , зателефонував йому з питанням місцезнаходження, на що отримав відповідь, що позивач перебуває на робочому місці. Згодом, позивач прибув до ОСОБА_3 , який йому повідомив про необхідність доповіді начальнику про факти прибуття з відпустки та нагадав про обов`язки військової служби.
Згідно з поясненнями позивача в матеріалах службового розслідування, він 21.07.2023 прибув з відпустки та одразу розпочав виконувати службові обов`язки. 22.07.2023 йому зателефонував ОСОБА_3 із питанням його місцезнаходження. Прибувши до ОСОБА_3 , останній повідомив позивача про необхідність зв`язатись із командиром частини ОСОБА_4 , однак телефонний дзвінок було відмінено, зв`язатись не вдалось.
З огляду на заявлені позовні вимоги та підстави, якими позивач їх обґрунтовує, суд першочергово надасть оцінку наступним обставинам: чи прийнято оскаржуваний наказ відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, чи належним чином позивач був ознайомлений з результатами службового розслідування та який вплив на результати службового розслідування мали обставини перебування позивача на лікуванні в період такого розслідування.
Отже, з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивачем проігноровані вимоги ст.40 Статуту внутрішньої служби, щодо повідомлення безпосереднього начальника про його прибуття із відпустки. При цьому, позивачем вказаного порушення не спростовано.
З огляду на викладене, за наслідками службового розслідування знайшли підтвердження обставини вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
За наведених обставин суд визнає, що спірний наказ виданий відповідачем відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі встановлених службовим розслідуванням обставин.
Стосовно посилання позивача на окремі недоліки проведення службового розслідування, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 відповідно до яких порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
При цьому, судом встановлено, що службове розслідування проведено в межах строків, визначених Дисциплінарним Статутом, про службове розслідування позивача було повідомлено належним чином, що підтверджується наданими письмовими поясненнями.
Тому спірний наказ від 05.08.2023 №204 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є правомірним і не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові втрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ
