УХВАЛА
29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 753/95/21
провадження № 61-3800сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Котвицького В. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про зміну умов договору найму жилого приміщення квартири та встановлення порядку користування квартирою,
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», третя особа ? Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві адміністрації, про зміну умов договору найму жилого приміщення квартири та встановлення порядку користування квартирою.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат площами 16,5 кв. м та 14,3 кв. м відповідно. Зазначена квартира не приватизована, належить до державного житлового фонду та перебуває у комунальній власності. Право наймача вказаної квартири вона отримала на підставі наказу КП «Господар Дарницького району міста Києва» від 25 грудня 2012 року № 57, яким внесено зміни до договору найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 30,8 кв. м) за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї у зв`язку із смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5 , та переоформлено договір найму на неї із складом сім`ї: чоловік ? ОСОБА_3 , син ? ОСОБА_4 , дочка ? ОСОБА_2 .
Посилалася на те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у зазначені квартирі проживає її колишній чоловік з сином від першого шлюбу ОСОБА_4 . Кожен з них займає окрему кімнату, а її з малолітньою дитиною не пускають до квартири, відмовляючись добровільно виділити їм окрему кімнату для проживання.
Зауважувала, що вона з дочкою неодноразово намагалася потрапити до квартири з наміром проживати в ній, проте кожен раз реалізація її права на проживання закінчувалась конфліктом з відповідачами. Водночас всі особові рахунки на сплату комунальних послуг відкриті на її ім`я як основного квартиронаймача.
У грудні 2020 року вона звернулась до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» з заявою про внесення змін до договору найму, однак листом від 23 грудня 2020 року їй відмовлено в зміні договору найму у зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , просила суд:
- встановити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 та виділити: у користування ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,5 кв. м, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ? житлову кімнату площею 14,3 кв. м, а коридор, ванну, вбиральню, кухню залишити у спільному користуванні;
- зобов`язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» внести зміни в договір найму квартири АДРЕСА_1 шляхом укладення з ОСОБА_1 окремого договору найму житлової кімнати площею 16,5 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 зі складом сім`ї: ОСОБА_1 , малолітня дочка ? ОСОБА_2 , залишивши право спільного користування нежитловими приміщеннями, та з відкриттям окремого рахунку на ім`я ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у спірній квартирі житлова площа якої становить 30,8 кв. м, проживають четверо осіб, то встановлення порядку користування цією квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб, ураховуючи встановлену норму розміром 13,65 кв. м на одну особу. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що спосіб користування квартирою, про який заявляють позивачі, є неможливим, оскільки запропонований порядок встановлення користування квартирою покращить їх житлові умови за рахунок погіршення житлових умов відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що договір найму може укладатися лише на ізольоване жиле приміщення, а тому вимоги позивача про укладення окремих договорів найму на кімнати, які є суміжні між собою, не ґрунтується на вимогах закону. Запропонований експертом варіант утворення окремих ізольованих кімнат передбачає виконання певних робіт, які на момент розгляду справи не проведені, кімнати не перетворені в окремі ізольовані, а укладення договору найму з позивачкою на кімнату площею 16,5 кв. м позбавляє можливості відповідачів потрапити до іншої кімнати площею 14,3 кв. м. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що питання усунення перешкод у користуванні квартирою не було предметом розгляду у цій справі, оскільки позивачкою такі вимоги не заявлялися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 березня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 06 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначила підстави, передбачені пунктом 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України: суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі 753/95/21 та витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду м. Києва.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій залишили конфлікт невирішеним, позбавивши її можливості ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав на користування наданою їй житловою площею.
Посилається на те, що якщо учасникам справи надано у користування житлове приміщення, яке з самого початку не відповідало встановленим в Житловому кодексі України нормам житлової площі з розрахунку на одну особу, отже встановлення порядку користування вказаним житловим приміщенням не призведе до звуження прав осіб, а лише зробить легітимним користування особами тією чи іншою кімнатою.
Зосереджує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що предметом позову є не тільки зміна договору найму, а й встановлення порядку користування спірною квартирою, а відмова судом першої інстанції у задоволенні цієї вимоги була предметом апеляційного оскарження.
Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про погіршення житлових прав відповідачів гуртуються на припущеннях.
На думку заявниці, при зверненні до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою та зміну договору найму житлового приміщення, особа, яка переслідує легітимну мету на можливість безперешкодно користування належним на праві найму житлом для проживання, фактично позбавлена можливості у поновленні такого права через застарілі норми ЖК України, прийнятого 30 червня 1983 року, які не відповідають реаліям сьогодення та змісту теперішніх суспільних відносин. Вказане призводить до того, що особи, які зловживають своїм правом на користування житловим приміщенням і створюють неприйнятні умови для проживання, мають привілейовані права у порівнянні з правами осіб, які також мають право на користування житловим приміщенням, проте не можуть в силу своїх фізичних та психоемоційних властивостей протистояти такому зловживанню. Водночас у такій категорії справ суд, фактично встановлюючи порушення права однієї особи, не захищає її право, не поновлює його, а констатує неможливість його поновлення через приписи застарілого житлового законодавства.
З урахуванням необхідності ефективного вирішення спору та поновлення її прав на користування наданою їй житловою площею, вважає, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права (статей 47, 61, 63, 104 ЖК України,частини четвертої статті 816 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц (провадження № 61-21352св18), а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц (провадження № 61-25327св18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц (провадження № 61-21352св18), вказано, що зміна договору найму використовується для уникнення конфліктів в сім`ї у зв`язку із спільним використанням жилих приміщень, умовами його оплати і утримання. Умови, при яких допускається зміна договору найму жилого приміщення є: згода наймача, членів його сім`ї і наймодавця, відповідність розміру жилої площі, щодо якої укладається окремий договір найму, нормативам, відповідність умов жилого приміщення вимогам статті 63 ЖК України. […] Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у квартирі проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 ., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, а укладання окремого договору найму жилого приміщення у судовому порядку за відсутності згоди членів сім`ї наймача недопустима, оскільки кімнати не відповідають вимогам статті 63 ЖК України.
Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду (частина четверта статті 816 ЦК України). З викопіювання плану за поверхами видно, що спірна квартира складається з
3-х окремих житлових кімнат площею: 17,3 кв. м, 12.6 кв. м та 10,1 кв. м, кухні - 7,9 кв. м, ванної кімнати - 2,8 кв. м, вбиральні - 1,2 кв. м, коридорів: 7,6 та 1,3 кв. м, загальна площа квартири становить 66,6 кв. м, житлова площа квартири складає 39,9 кв. м. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування житлової кімнати площею 10,1 кв. м, а відповідачам залишення в користування кімнати житловою площею 17,3 кв. м, 12,5 кв. м, суперечитиме чинному законодавству, оскільки відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є особами різної статі, а тому не можуть бути заселені до однієї кімнати, перш за все з огляду на те, що жодна з цих кімнат не забезпечить мінімальної житлової площі для двох осіб. Таким чином, з урахуванням розміру жилої площі, що припадає на кожного члена сім`ї, є неможливим виділення окремих приміщень без порушення санітарних норм на житлове приміщення, такий виділ порушує права та законні інтереси інших членів сім`ї та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц (провадження № 61-25327св18) з вимогами про становлення порядку користування житловим приміщенням, згідно з яким: виділення позивачу у користування окремої житлової кімнати площею
20,7 кв. м, а відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишення в користування кімнати житловою площею 30,6 кв м, порушує права та законні інтереси відповідачів та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї, з огляду на законодавчу встановлену норму жилої площі 13,65 кв. м, що є підставою для відмови у позові.
На думку колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду, з урахуванням визначеного приватно-правовими нормами обмеженого кола підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, необхідності дотримання вимог розумності при тлумаченні матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, а також дотримання ієрархії актів цивільного законодавства, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від висновку щодо застосування статей 47, 61, 63, 104 ЖК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц, в частині вирішення позову ОСОБА_1 за вимогами про встановлення порядку користування житлом.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що позови (вимоги) про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму), є різними за правовими та фактичним підставами. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов`язує з певними межами. Тому з урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 753/95/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про зміну умов договору найму жилого приміщення квартири та встановлення порядку користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.
Призначити справу № 753/95/21 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
