УХВАЛА
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 570/566/22
провадження № 61-967ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження свідоцтв про право на спадщину за законом від 18 червня 2013 року № 1-309 та від 18 червня 2013 року № 1-310, як такого, що пропущений з поважної причини.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-309, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 80,0 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м, у розмірі частки, вказавши 3/8 (3/4:2) замість 1/2 та в частині характеристики спадкового будинку, вказавши приміщення будинку згідно з технічним паспортом станом на 08 грудня 1988 року, а саме: 1-1 коридор площею 6,0 кв. м, 1-2 житловою площею 8,0 кв. м, 1-3 житловою площею 16,4 кв. м, 2-1 коридор площею 4,6 кв. м, 2-2 житловою площею 21,1 кв. м, 2-3 житловою площею 9,2 кв. м, 2-4 житловою площею 7,2 кв. м, 2-5 кухня площею 7,5 кв. м, біля якого знаходяться надвірні будівлі сарай Б, погріб Пг/Б, вбиральня В, № 1 огорожа.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-310 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 80,0 кв. м, житловою площею 61,9 кв. м, у розмірі частки, вказавши 3/8 (3/4:2) замість 1/2 та в частині характеристики спадкового будинку, вказавши приміщення згідно з технічним паспортом станом на 08 грудня 1988 року, а саме: 1-1 коридор площею 6,0 кв. м, 1-2 житловою площею 8,0 кв. м, 1-3 житловою площею 16,4 кв. м, 2-1 коридор, площею 4,6 кв. м, 2-2 житловою площею 21,1 кв. м, 2-3 житловою площею 9,2 кв. м, 2-4 житловою площею 7,2 кв. м, 2-5 кухня площею 7,5 кв. м, біля якого знаходяться надвірні будівлі сарай Б, погріб Пг/Б, вбиральня В, № 1 огорожа.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приміщеннями згідно з технічним паспортом станом на 08 грудня 1988 року.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, вкладені у самочинно проведену добудову до будинку загальною площею 71,9 кв. м, у складі приміщення: 2-1 коридор площею 6,2 кв. м, 2-2 житлова площею 10,9 кв. м, 2-3 санвузол площею 4,4 кв. м, 2-8 коридор площею 14,4 кв. м, 2-9 житловою площею 18,1 кв. м, 2-10 житловою площею 8,0 кв. м, 2-11 житловою площею 9,9 кв. м та надвірну будівлю гараж «б».
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Касаційна скарги містить квитанцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 078,90 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405 грн).
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судові рішення, які оскаржує заявник, свідчать про існування двох вимог немайнового характеру (щодо визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 18 червня 2013 року № 1-309 та від 18 червня 2013 року № 1-310) та вимоги майнового характеру (щодо визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та визнання права власності на будівельні матеріали, вкладені у самочинно проведену добудову до будинку).
Отже, при поданні позову за вимоги немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 984,80 грн (2 481 грн * 0,4) * 2 = 1 984,80 грн).
Відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року ціна позову у вказаній справі становить 495 698 грн.
За вимоги майнового характеру до сплати підлягала сума у розмірі 4 956,98 грн (495 698 грн * 1% = 4 4 956,98 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 13 883,56 грн (1 984,80 грн + 4 956,98 грн) * 200% = 13 883,56 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Оскільки ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 078,90 грн, то заявнику необхідно додатково доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 804,66 грн.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте заявником не зазначено відповідних відомостей щодо себе.
За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець
