Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 606/2462/23
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
01 лютого 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Ромазан Л.С., при секретарі Будз М.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Теребовлянського відділу Управління ДМС в Тернопільській області Ваня В.М.,
розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду вм.Теребовліадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського відділуУправління Державноїміграційної службив Тернопільськійобластіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 15 грудня 2023 року серії ПН МТР № 001400 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до Теребовлянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову серії ПН МТР №001400, винесену 15 грудня 2023 року начальником Теребовлянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Ваньом Володимиром Михайловичем про накладення на неї, як громадянина Російської Федерації, адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2ст.203 КУпАП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що вона є громадянкою Російської Федерації. 19 травня 2017 року отримала посвідку на постійне проживання в Україні на підставі возз`єднання сім`ї з громадянином України ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , який є громадянином України. Через захворюваність і у зв`язку з тривалим лікуванням дитини, періодичними поїздками на обстеження, іншими обставинами, вона упустила той факт, що 25 вересня 2020 року у неї закінчився термін дії паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон. 24 лютого 2022 року Російською Федерацією розпочата повномасштабна війна проти України, що унеможливило здійснення нею заміни закордонного паспорту до цього часу. 25 травня 2022 року органом міграційної служби у Теребовлянському районі зафіксовано факт необережного порушення нею міграційного законодавства - порушення правил перебування в Україні, а саме проживання за документами по недійсному паспорту НОМЕР_1 , виданому 25.09.2015 року, із терміном дії до 25.09.2020 року. Питання щодо поновлення паспортного документу громадянки РФ для виїзду за кордон намагалася вирішити шляхом телефонних дзвінків у консульстві Російської Федерації у м. Львові, посольстві вказаної країни в м. Києві, однак це було неможливим через війну в Україні. З інформації з інтернет - ресурсів їй відомо, що для вирішення цього питання необхідно виїхати за межі України в іншу державу, де є відповідні консульські установи чи посольства РФ. Однак, із недійсним через сплив терміну дії закордонним паспортом це не є можливим, а для неї - це ще й фізична неможливість здійснення такої поїздки, оскільки здійснює догляд за дитиною з інвалідністю.
Вважає, що у ч.2 ст.203 КУпАП йде мова про документ, який дає право на проживання на території України, однак паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_1 , термін дії якого закінчився 25 вересня 2020 року, не давав і не дає їй права проживання на території України, тобто прямо не підпадає під диспозицію і санкції ч.2 ст. 203 КУпАП. Єдиним документом, який надає їй право проживання на території України і чітко підпадає під дію ч.2 ст.203 КУпАП, це її посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 , і вона є дійсною. В той же час її паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_3 дійсний і не має визначеного терміну дії, що суперечить посиланню міграційної служби на п.3 ст.3, п.22 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Позивач вважає винесену стосовно неї постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 27.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано до початку розгляду справи надати відзив на позов.
На адресу суду 12 січня 2024 року від представника відповідача Теребовлянського відділу Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, на обґрунтування чого зазначив наступне.
15.12.2023 року в ході виконання наказу УДМС у Тернопільській області від 07 грудня 2023 року № 43 «Про проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант», посадовою особою Теребовлянського відділу УДМС у Тернопільській області за адресою: м. Терсбовля, вул. Паращука, 2, виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка порушила правила перебування в Україні, проживає за документом, термін дії якого закінчився, а саме, іноземка документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , однак проживає по недійсному паспорту 51 № НОМЕР_4 , виданому 25.09.2015 року терміном дії до 25.09.2020 року. Під час перевірки було встановлено, що остання отримала дозвіл на імміграцію в Україну 11.05.2017 року №48 відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка перебуває у шлюбі понад два роки з громадянином України чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, позивач була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданою 19.05.2017, органом 6101, яка підтверджувала її право на постійне проживання позивача на території України без виїзду із території України через 90 днів перебування. Громадянство ОСОБА_1 було підтверджено паспортним документом 51 №6213388, виданим 25.09.2015 року із терміном дії до 25.09.2020 року.
Таким чином, на момент виявлення посадовими особами Теребовлянського відділу УДМС у Тернопільській області, а саме 15.12.2023 року, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала в Україні за документом, термін дії якого закінчився, а саме - паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 , що є порушенням пункту 3 статті 3, абзацу 1 ч.22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Отже, в діях громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позові та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Теребовлянського відділу Управління ДМС в Тернопільській області Ваньо В.М. просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві. Зокрема, вказав на те, що позивач могла до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України (24.02.2022 року) оформити новий паспортний документ, оскільки в період до повномасштабного вторгнення на території України працювали генеральні консульства Російської Федерації, зокрема і генеральне консульство Російської федерації у м. Львові, яке обслуговувало громадян Росії, що проживали у Львівській, Рівненській, Закарпатській, Хмельницькій, Івано Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях. Невчинення своєчасно (до 25.09.2020 року) позивачем дій щодо оформлення паспортного документу країни своєї громадянської належності свідчить її про пасивну бездіяльність і спростовує її твердження у позовній заяві про наявність обставин непереборної сили, пов`язаних зі збройною агресією РФ на території України.
Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, була зареєстрована 27.07.2012 року в населеному пункті м.Шарья, та з 2017 року перебуває на території України.
Позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну 11.05.2017 року №48 відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка перебуває у шлюбі понад два роки з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.05.2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органом 6101 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 на території України.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.05.2022 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 (громадянин України) та ОСОБА_1 (громадянка Російської Федерації).
Їхній син ОСОБА_3 є дитиною інвалідом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 (номер особової справи 615901) від 13.07.2023 року.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що позивач є його невісткою, яка у січні 2014 року переїхала жити в Украну із Російської Федерації. Від спільного із його сином шлюбу народився його внук ОСОБА_3 , який хворіє аутизмом. Через наявне захворювання у сина позивача, а також військової агресії Російської Федерації проти України вона не змогла своєчасно виготовити паспортні документи як громадянина Російської Федерації та продовжувати проживати в Україні. Вважає, що правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності 15 грудня 2023 року, вчинено нею неумисно.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
Частиною 3 статті 3 Закону передбачено, то іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно -правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 1 Закону визначено, що: іноземець особа, яка не перебуває у громадянстві, України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п. 6 ч. 1 ст. 3);
іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (п. 7 ч. 1 ст. 3);
країна громадянської належності країна чи країни, громадянином (підданим) якої (яких) особа є (п. 11 ч. 1 ст. 3);
паспортний документ іноземця документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною (п. 16 ч. 1 ст. 3);
посвідка на постійне проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 3).
15.12.2023 року відносно позивача провідним спеціалістом Теребовлянського відділу УДМС у Тернопільській області ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР 001401 щодо порушення правил перебування на території України, а саме проживає за документом, термін дії якого закінчився, а саме іноземка ОСОБА_7 документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , однак проживає по паспорту серії НОМЕР_1 , виданому 25.09.2015 року із терміном дії до 25.09.2020 року. Начальником Теребовлянського відділу Управління ДМС в Тернопільській області 15 грудня 2023 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ПН МТР №001400 за порушення п.3 ст.3, п.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Предметом спору у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .
Тобто, перевірці судом підлягає правомірність прийнятого міграційним органом рішення про накладення адміністративного стягнення.
За змістом частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зстаттею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Відповідно достатті 222 - 2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну (статті 200, 201, 203 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в`їзду-виїзду), стаття 203-1 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), стаття 205).
Згідно зіст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.
Об`єктом цього правопорушення є правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюєтьсяЗаконом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до п.6 ч.1ст.1 Закону іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ч.1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом складеної відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого їй адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.203 КУпАП, полягає у проживанні за документом, термін дії якого закінчився.
Так, з матеріалів справи слідує, а саме із паспорта позивача серії НОМЕР_1 , що він виданий 25.09.2015 року на строк до 25.09.2020 року.
Судом установлено, що на час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач дійсно мала документ паспорт на право в`їзду за кордон серії НОМЕР_1 , термін дії якого сплив 25.09.2020 року.
Нормами ст.4 Закону встановлено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Абзацом першим ч.22 ст.4 Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Із наведеного вбачається, що посвідка напостійне проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні, паспортний документіноземця це документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною. Тобто, ці визначення, встановлені Законом, не є тотожними, а тому іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Відсутність у іноземця діючого паспортного документу є порушенням правил перебування в Україні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, тобто постанова серії ПН МТР №001400 про накладення адміністративного стягнення на громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 за частиною 2статті 203 КУпАП, була прийнята відповідно до вимог діючого законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
Що стосується того, що позивачем на підставі постанови серії ПН МТР №001064 від 25.05.2022 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, вже понесено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн (штраф сплачено), то слід зазначити наступне.
Згідноіз статті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності за триваюче (продовжуване) правопорушення.
Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила протиправні діяння, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці діяння безперервно порушують закон протягом тривалого часу.
Згідно із листом Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11 щодо надання роз`яснення положеньКодексу України про адміністративні правопорушення, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно із постановою від 25.05.2022 року за ч.1ст. 203 КУпАПза проживання за документами, термін дії яких закінчився, шляхом накладення стягнення у вигляді штрафу, який нею був сплачений, не припинило факту подальшого порушення законодавства про правовий статус іноземців, оскільки громадянка Російської Федерації продовжує перебувати незаконно без відповідних документів на території України.
Сплачений ОСОБА_1 штраф за попередньою постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.05.2022 року свідчить, що відповідач визнає свою вину та факт свого проживання за документами, термін дії яких закінчився. Окрім того, відсутні дані щодо судового оскарження ОСОБА_1 цього рішення суб`єкта владних повноважень з питань протидії нелегальній міграції.
Крім того, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , що вона не обміняла своєчасно паспорт через відсутність зв`язку з посольством та не мала коштів, щоб виїхати, оскільки як встановлено, паспортний документ позивача серії НОМЕР_1 діяв до 25.09.2020 року, тобто термін дії паспортного документу закінчився ще до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України (24.02.2022 року). В період до повномасштабного вторгнення на території України працювали генеральні консульства Російської Федерації, зокрема і генеральне консульство Російської Федерації у м. Львові, яке обслуговувало громадян Росії, що проживали у Львівській, Рівненській, Закарпатській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях. Таким чином, позивач до початку повномасштабного вторгнення могла оформити новий паспортний документ.
Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року, яка набрала чинності 10.03.97 року (далі Угода), громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди. Громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в`їзді на територію держави перебування.
Постановою КМУ «Про зупинення дії окремих положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації» від 30 січня 2015 р. № 23, зупинено з 1 березня 2015 р. дію пунктів 1 і 5 переліку документів громадян Російської Федерації для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, визначеного додатком 1 до Угоди, у частині можливості громадян Російської Федерації в`їжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації або свідоцтва про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства Російської Федерації. Вказана постанова КМУ діє з 04.02.2015 року та залишається чинною до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення існування умов, передбачених статтею 6 Угоди.
Згідно з відмітками про перетин державного кордону, наявних у паспорті позивача для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , востаннє на територію України позивач в`їхала 07.06.2017 року (копія паспорту додається), а не по внутрішньому паспорту іноземної держави. Таким чином, паспортним документом позивача, як підставою в`їзду іноземця на територію України є її паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , термін дії якого сплив 25.09.2020 року і саме цей паспорт є єдиним паспортним документом позивача, який посвідчує її особу в Україні та підтверджує її громадянство. Отже, посилання позивача у позовній заяві на безстроковість її внутрішнього паспорта громадянина Російської Федерації НОМЕР_3 , як на паспортний документ в розумінні Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про важкий матеріальний стан, виходячи з наступного.
Так,відповідно доповного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 09.01.2024 року № 00043034646, 07.10.2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розірвано на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.06.2021 року /справа № 606/1049/21/.
Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 09.01.2024 № 00043034903, його матір`ю є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про позбавлення батьківських прав будь кого з батьків відсутні.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьківські права та обов`язки визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір`ю даних дітей.
Із наведеного вбачається, що на момент закінчення строку дії паспортного документу позивача серії НОМЕР_1 , тобто 25.09.2020 року, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який є батьком їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , проживали разом, відповідно у неї була можливість до 25.09.2020 року звернутись в генеральне консульство Російської Федерації у м. Львові, яке обслуговувало громадян Росії, що проживали у Львівській, Рівненській, Закарпатській, Хмельницькій, Івано Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях із заявою про оформлення нового паспортного документу країни своєї громадянської належності. Однак, цього вона не зробила, що свідчить про її пасивну бездіяльність та намагання перекласти відповідальність з себе на обставини непереборної сили (збройна агресія РФ, яка почалась 24.02.2022 року, а не до 25.09.2020 року).
Розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та стан здоров`я малолітньої дитини не свідчить про неможливість оформити закордонний паспортний документ для в`їзду в Україну. Крім того, вона має право на отримання аліментів на своє утримання від колишнього чоловіка - батька їхньої спільної дитини, організація примусового стягнення яких не потребує сплати судового збору (позивач у позовній заяві вказала, що позбавлена можливості самостійно працювати і нею здійснюється догляд за дитиною з інвалідністю). Сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини (чоловіка) та дітей не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України або звільнення особи від відповідальності за вчинення нею порушення міграційного законодавства України. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 522/14416/18, від 27.04.2023 у справі № 522/11882/22, від 29.05.2023 у справі 522/5683/22.
А тому,у задоволенніпозовних вимоггромадянки РФ ОСОБА_1 до Теребовлянського відділу Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 15 грудня 2023 року серії ПН МТР № 001400 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. 9, 203, 222-2, 245, 246, 251, 254, 268, 274, 278, 280 КУпАП, ст. 2, 5, 7-9,72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Теребовлянського відділуУправління Державноїміграційної службив Тернопільськійобластіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 15 грудня 2023 року серії ПН МТР № 001400 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05 лютого 2024 року.
Суддя
